3_2011_ua

КЛАСИФІКАЦІЯ ДОГОВОРІВ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

щодо розпоряджання майновими пра вами інтелектуальної власності є од ним із його основних повноважень. Важливість таких прав та специфіка об’єктів інтелектуальної власності як предметів відповідних договорів спри яли виокремленню договорів у сфері інтелектуальної власності в окрему главу 75 ЦК України. Крім того, пи танню щодо розпоряджання майнови ми правами інтелектуальної власності присвячені інші положення ЦК Украї ни, зокрема глава 76 цього Кодексу, статті 429, 430 тощо.

Так, відповідно до ст. 1107 ЦК Ук раїни [7] розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких дого ворів:

1)ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності;

2)ліцензійний договір;

3)договір про створення за замов ленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності;

4)договір про передання виключ них майнових прав інтелектуальної власності;

5)інший договір щодо розпоря джання майновими правами інтелек туальної власності.

Стосовно інших договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, то до них слід віднести, зокрема, такі:

1)договір про розподіл майнових прав інтелектуальної власності на службові об’єкти інтелектуальної власності (ч. 2 ст. 429 ЦК України);

2)договір про передачу майнових прав інтелектуальної власності у співвласність від одного співвласника до іншого співвласника (п. 1.8 Інст рукції про подання, розгляд, публі кацію та внесення до реєстрів відомо стей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу

ліцензії на використання знака (між народного знака) для товарів і послуг, п. 1.7 Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права влас ності на винахід (корисну модель) та видачу ліцензії на використання вина ходу (корисної моделі) тощо);

3) договір застави майнових прав інтелектуальної власності (ч. 3 ст. 424 ЦК України).

Як зазначає В. Макода [8, 902, 9, 1010], «…майнові права на твір можуть бути предметом укладання договору купівлі продажу (ч. 2 ст. 656 ЦК Украї ни), договору міни (ст. 716 ЦК Ук раїни), договору дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України) тощо…» У наведених В. Макодою статтях ЦК України йдеться про купівлю продаж майно вих прав, правове регулювання міни та дарування майнових прав відповідно.

Викликає заперечення наведене ви ще твердження В. Макоди на тій під ставі, що:

•терміни «майнові права» та «майнові права інтелектуальної влас ності» є різними за своїм правовим змістом [10, 58–59];

•відносини щодо передання (відчуження) майнових прав інтелек туальної власності регулюються від повідним договором (ст. 1113 ЦК Ук раїни), який може бути як оплатний, так і безоплатний (щодо об’єктів про мислової власності), на що звернув увагу, зокрема, В. Дмитришин у своєму дослідженні [11, 69].

При цьому відповідні положення ЦК України, які визначають вимоги до договорів міни та дарування, можуть застосовуватись за аналогією закону, оскільки спеціальним законодавством України не врегульовані правовідно сини щодо міни майнових прав інте лектуальної власності або дарування таких прав.

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

141

О. Тверезенко

Дещо інший підхід щодо розпоря джання майновими правами інтелек туальної власності (виключними правами) запропонований російським законодавством. Так, наприклад, згід но зі ст. 1233 ЦК Російської Федерації (далі — ЦК РФ) правовласник може розпоряджатись належним йому виключним правом на результат інте лектуальної діяльності чи на засіб індивідуалізації будь яким способом, що не суперечить закону та змісту та кого виключного права, у тому числі шляхом його відчуження за договором іншій особі (договір про відчуження виключного права) чи надання іншій особі права використання відповідних результатів інтелектуальної діяль ності чи засобів індивідуалізації в обу мовлених договором межах (ліцен зійний договір).

Одночасно із названими двома ви дами договорів ЦК РФ до договорів щодо розпоряджання виключними правами відносить договір застави (ч. 5 ст. 1233) та договір авторського замовлення (ст. 1288) [12, 25, 78–79].

Керуючись положеннями росій ського законодавства, О. Рузакова до договорів у сфері інтелектуальної власності відносить такі їх типи:

тися до загальноприйнятих критеріїв цільової спрямованості. Саме на це звернула увагу А. Амангельди [14, 148], зазначивши, що вони більш повно враховують як сутність самих договорів, так і зміст цих договорів.

На думку В. Дмитришина, за за гальною правовою природою усі пра вочини щодо розпоряджання майно вими правами інтелектуальної влас ності можна поділити на правочини, згідно з якими відчужуються майнові права інтелектуальної власності (або частина таких прав), тобто повністю передаються такі права, та правочини, згідно з якими передаються майнові права інтелектуальної власності (або частина таких прав) у тимчасове кори стування (ліцензія та ліцензійний до говір) [15, 34]. При цьому, на думку В. Дмитришина, до договорів щодо відчуження майнових прав інтелекту альної власності належать:

•договір про передання виключ них майнових прав інтелектуальної власності;

•договір щодо передання май нових прав на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового дого вору;

•договір щодо передання май

•авторські договори, включаю нових прав на об’єкт, створений за

чи договір замовлення;		замовленням;
•	договори щодо передання	• установчі договори щодо вне
суміжних прав;		сення майнових прав інтелектуальної
•	патентно ліцензійні договори	власності як внески до статутного
на об’єкти промислової власності;		фонду господарських товариств;
• договори на виконання науко		• договір застави [15, 43–61].
во дослідних, дослідно конструктор		Крім того, до договорів у сфері
ських та технологічних робіт;		інтелектуальної власності належать
•	договори комерційної концесії	також договори на виконання науко
(франчайзингу);		во дослідних, дослідно конструктор
• договори про передачу ноу хау		ських і технологічних робіт та договір
[13; 25].		комерційної концесії (франчайзинг)
З метою класифікації та системати		[16, 411–441], хоча зазначені договори
зації договорів у сфері інтелектуаль		і виділені в окремі глави (глави 62, 76
ної власності було б доцільно зверну		ЦК України та глава 16 ГК України).

142

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

КЛАСИФІКАЦІЯ ДОГОВОРІВ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Дещо іншу позицію займає Ю. Бо шицький, зазначаючи, що договори щодо розпоряджання майновими пра вами інтелектуальної власності утво рюють дві самостійні групи. Це дого вори, які сприяють створенню об’єкта права інтелектуальної власності, і до говори щодо розпоряджання майнови ми правами на вже створені об’єкти права інтелектуальної власності. Тра диційно зазначені договори поділяють і за змістом, тому їх можна поділити на кілька груп. До першої групи нале жать договори щодо наукової, літера турної, художньої та мистецької діяль ності та договори, пов’язані з виконав чою діяльністю, виробництвом відео і фонограм, сферою мовлення. До дру гої групи належать ті договори, що стосуються створення різних об’єктів промислової власності, а також дого вори на їх використання. До третьої групи належать договори у сфері індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. І, нарешті, до четвертої — договори, які стосуються управління майновими правами ав торів на колективній основі, договори на представництво суб’єктів права інтелектуальної власності тощо. Ці до говори є супутніми до договорів у сфері інтелектуальної власності [17, 370].

Подібної класифікації дотримуєть ся і О. Мельник: «Основні договори у сфері інтелектуальної діяльності мож на поділити на договори, спрямовані на створення об’єктів інтелектуальної власності, і на договори, що регулю ють порядок використання об’єктів інтелектуальної власності».

Зазначені договори О. Мельник поділяє за змістом інтелектуальної діяльності на:

• договори у галузі наукової, літературної, художньої та мистецької діяльності;

•договори, пов’язані із викорис танням об’єктів суміжних прав — вико навської діяльності, виробництва фо нограм, відеограм та сфери мовлення;

•договори, що стосуються на уково технічної діяльності (договори на створення об’єктів промислової власності, а також договори на їх вико ристання);

•договори про використання за собів індивідуалізації учасників ци вільного обороту, товарів і послуг;

•супутні договори, що стосу ються інтелектуальної діяльності. До них належать договори про управлін ня майновими правами авторів на колективній основі, договори на пред ставництво суб’єктів права інтелекту альної власності тощо [17, 363].

Керуючись наведеною вище класи фікацією, О. Мельник окремо не ви діляє групу договорів щодо відчужен ня майнових прав інтелектуальної власності.

Не можна оминути увагою дослі дження українських цивілістів —

О.Підопригори та І. Безклубого щодо авторських договорів та договорів про використання об’єктів промислової власності. Проте ними не досліджу ються договори щодо передання (від чуження) майнових прав на об’єкти промислової власності [18, 258].

Законодавством України закріпле но значний перелік договорів у сфері авторського права та суміжних прав. Так, Законом України «Про авторське право і суміжні права» передбачено такі договори:

•договір про розподіл майнових прав на службовий твір (ст. 16 Закону);

•договір між співавторами тво ру (ст. 13 Закону);

•договір про передачу (відчу ження) майнових прав суб’єктів ав торського права (ст. 31 Закону);

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

143

О. Тверезенко

•договір про передачу виключ приділяли ще за радянських часів.

ного (невиключного) права на вико	Так, відомі радянські вчені Б. Антимо
ристання об’єктів авторського права	нов, Е. Флейшиц досліджували особ
(ст. 32 Закону);	ливості таких цивільно правових

•договір замовлення (ст. 33 За договорів як видавничий договір, по

кону);

становчий договір та кіносценарний

•договір про колективне управ договір ще у 60 х роках XX ст. [21,

ління майновими правами суб’єктів	161–269]. Тієї ж точки зору дотриму
авторського права і суміжних прав	вався і Е. Гаврилов [22, 56–103].
(ст. 48 Закону);	Згідно з ЦК УРСР 1963 р. (стат

•договір між організацією ко ті 500, 501) автору або його правонас

лективного управління та особою, яка	тупнику надавалось право укласти ав
використовує об’єкти авторського	торський договір на використання
права і суміжних прав (статті 32, 48	твору з відповідною організацією.
Закону);	При цьому радянський законода

•договір про виплату відраху вець виокремлював два види авторсь

вань виробниками та імпортерами об ладнання і матеріальних носіїв, із за стосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах та відеограмах (ст. 42 Закону);

•договір про виплату винагоро ди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відео грам, їх примірників та зафіксованих у них виконань (ст. 43 Закону);

•інші договори у сфері автор ського права і суміжних прав [19].

Крім того, Законом України «Про видавничу справу» передбачено укла дання видавничого договору (стат ті 17, 20 цього Закону) [20].

Деякі спеціалісти у сфері інтелекту альної власності, зокрема О. Підопри гора, Ю. Бошицький, О. Мельник та

О.Рузакова, виокремлюють авторські договори як самостійну групу до говірних зобов’язань, що мають певні особливості. Насамперед суб’єктами цих договорів, з одного боку, завжди є автор (співавтори) або їх правонаступ ники, а з другого — як правило, певна організація, що може використовувати твір обумовленим у договорі способом.

Доцільно зазначити, що увагу до договорів у сфері авторського права

ких договорів:

•авторський договір про переда чу твору для використання;

•авторський ліцензійний договір. До авторських договорів про пере

дачу твору для використання нале жать:

•договір про видання або пере видання твору в оригіналі (видавни чий договір);

•договір про депонування руко

пису;

•договір про публічне виконан ня неопублікованого твору (постано вочний договір);

•договір про використання не опублікованого твору в кінофільмі чи телевізійному фільмі (сценарний договір), у радіо чи телевізійній пере дачі;

•договір про створення твору образотворчого мистецтва з метою публічного виставлення (договір ху дожнього замовлення);

•договір про використання у промисловості неопублікованого твору декоративно прикладного мистецтва;

•договори про передачу творів літератури, науки чи мистецтва для використання будь яким іншим спо собом [23].

144

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

КЛАСИФІКАЦІЯ ДОГОВОРІВ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

О. Підопригора виокремлює такі		них,	аудіовізуальних, музикальних,
види авторських договорів:		архітектурних та інших творів.
•	видавничі договори;	За другим критерієм авторські до
• договір про депонування руко		говори поділялися на:
пису;		•	авторські договори замовлення
•	постановчий договір;	(коли твір ще не створено) та автор
•	сценарний договір;	ські договори на готовий твір;
•	договір художнього замовлення;	• авторські договори на викорис

•договір про створення аудіо тання обнародуваного твору чи необ

візуального твору;	народуваного твору;
• договори про передачу (від	•	авторські договори передачі
ступлення) виключних майнових ав	виключних прав і невиключних прав.
торських прав;	Крім того, А. Сергєєв залежно від
• договір про передачу права на	сфери	культурної діяльності окремо
використання твору;	виділяє такі авторські договори: ви

•авторський договорів про ви давничий договір, сценарний договір,

дання твору своїм коштом;

постановчий договір, договір про

•договори про використання депонування рукописів, договір ху

об’єктів суміжних прав;

дожнього замовлення, договір про ви

•договори про управління май користання у промисловості творів де

новими правами авторів [18, 226–250]. Водночас чинна редакція ЦК Ук раїни, а саме глава 75, не використовує

термін «авторський договір».

До прийняття книги четвертої ЦК РФ авторські договори виокремлюва ли і деякі російські вчені, зокрема А. Сергєєв, який характеризував авторський договір таким чином: «За авторським договором автор передає або зобов’язується передати набувачу свої права на використання твору в межах та на умовах, погоджених сторонами». А. Сергєєв вважає, що авторські договори мають цивільно правовий характер і є самостійним договором серед інших цивільно пра вових договорів.

Авторські договори, на думку А. Сергєєва, можна класифікувати за двома критеріями — за об’єктом ав торського права та за обсягом прав, що передаються за договором. Так, залеж но від видів творів, з приводу яких во ни укладаються, авторські договори класифікувалися на договори щодо створення та використання літератур

коративно прикладного мистецтва, договір про публічне виконання [24, 188–192].

Разом із тим на сьогодні законодав ча позиція щодо виокремлення ав торських договорів у окрему групу цивільно правових договорів змі нюється. Так, аналіз книги четвертої ЦК РФ, зокрема статей 1285–1287, свідчить, що стосовно відчуження та використання об’єктів авторського права у зазначеному Кодексі не засто совують термін «авторський договір», натомість у Кодексі закріплено тер міни «договір про відчуження ви ключного права на твір», «ліцензійний договір про надання права на викорис тання твору», «ліцензійний видавни чий договір» [12, 76–78].

Така концепція ЦК РФ може бути взята за основу в процесі вирішення питання щодо співвідношення термі нів «авторський договір щодо надання виключного (невиключного) права на використання» та «ліцензійний дого вір». Таким чином, можна дійти вис новку, що авторський договір щодо на

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

145

О. Тверезенко

дання виключного (невиключного) права на використання твору є одним із підвидів ліцензійного договору.

При цьому варто зазначити, що на ведена вище точка зору в національній цивілістичній доктрині є суперечли вою. Не сприяє остаточному з’ясуван ню цього питання й Закон України «Про авторське право і суміжні права» та глава 75 ЦК України, які є колі зійними за своїм змістом, оскільки в зазначеному Законі використовується саме термін «авторський договір», а не «ліцензійний договір». На цій підставі деякі науковці вважають авторські до говори самостійним видом договорів у сфері інтелектуальної власності, а не підвидом ліцензійних договорів, про що зазначалось раніше.

Окремо слід зупинитись на висвіт ленні специфіки договорів щодо відчуження майнових прав інтелекту альної власності.

До договорів щодо відчуження май нових прав інтелектуальної власності законодавець відносить однойменний договір, за яким одна сторона (особа, що має виключні майнові права) пере дає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах (ст. 1113 ЦК України).

Крім того, існують різні способи укладання договорів щодо відчуження майнових прав інтелектуальної влас ності від одного співвласника до іншо го співвласника, що не охоплюються положеннями ст. 1113 ЦК України.

Так, зокрема, законодавством Ук раїни закріплено відмінний від інших держав світу принцип розподілу май нових прав інтелектуальної власності на службовий об’єкт інтелектуальної власності між роботодавцем та авто ром (згідно зі ст. 429 ЦК України май нові права на відповідний об’єкт інте лектуальної власності належать спіль

но роботодавцеві та автору, якщо інше не встановлено договором). Для того щоб відповідному підприємству отри мати всі майнові права на певний службовий об’єкт інтелектуальної власності, необхідно укласти договір з працівником. Цей договір також мож на віднести до договорів щодо відчу ження майнових прав.

Укладення договору щодо внесення майнових прав інтелектуальної влас ності як внески до статутного фонду господарських товариств за своїм ха рактером та правовими наслідками є відчуження майнових прав інтелекту альної власності відповідному госпо дарському товариству.

Слід зазначити, що група договорів щодо відчуження майнових прав інте лектуальної власності належить до найменш досліджених договорів у сфері інтелектуальної власності. Так, більшість цивілістів взагалі оминають увагою такі договори під час побудови як системи цивільно правових дого ворів взагалі, так і системи договорів у сфері інтелектуальної власності зок рема.

Заслуговує на увагу позиція А. Амангельди, яка, розглянувши всі основні системи договорів, доходить висновку, що система договорів у сфері інтелектуальної власності засно вана на застосуванні критерію їх цільового спрямування та виглядає таким чином:

1)договори про створення об’єктів інтелектуальної власності (договори авторського замовлення, договір про створення службового твору та вина ходу, договори на виконання науково дослідних та дослідно конструкторсь ких та технологічних робіт);

2)договори про передання прав на використання об’єктів інтелектуаль ної власності (договори щодо передачі авторських прав, договори щодо пере

146

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

КЛАСИФІКАЦІЯ ДОГОВОРІВ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

дачі суміжних прав, ліцензійні догово				науково дослідних, дослідно конст
ри, договори щодо передачі прав на				рукторських та технологічних робіт);
ноу хау, договір франчайзингу);				2) договори щодо надання прав на
3) забезпечувальні договори (до				використання об’єктів інтелектуальної
говір застави виключних прав);				власності (ліцензійні договори, договір
4) договори щодо надання послуг з				комерційної концесії (франчайзингу));
приводу виключних прав (договір до				3) договори щодо передання (відчу
вірчого управління виключними пра				ження) майнових прав (договори про
вами);				передання (відчуження) майнових прав
5) договори щодо відчуження ви				інтелектуальної власності,		договори
ключних прав (договір про поступку				про розподіл майнових прав інтелекту
права на подання заявки на отримання				альної власності на службові об’єкти
охоронного	документа,	договір про		інтелектуальної власності тощо);
поступку права на отримання охорон				4) забезпечувальні договори (до
ного документа, договір поступки охо				говір застави майнових прав інтелек
ронного документа) [14, 157].				туальної власності);
Наведена класифікація є багатосту				5) договори щодо управління май
пеневою та такою, що враховує всю				новими правами у сфері інтелектуаль
специфіку	договірних	відносин	у	ної власності (договір про колективне
сфері інтелектуальної власності, отже,				управління	майновими	правами
було б доцільно її взяти за основу для				суб’єктів авторського права і суміжних
систематизації договорів у сфері інте				прав; договір між організацією колек
лектуальної	власності,	враховуючи		тивного управління та особою, яка ви
положення чинного національного за				користовує об’єкти авторського права і
конодавства.				суміжних прав; договір про виплату
Отже, можна запропонувати таку				відрахувань виробниками та імпорте
класифікацію договорів у сфері інте				рами обладнання і матеріальних носіїв,
лектуальної	власності	залежно	від	із застосуванням яких у домашніх умо
правових наслідків, досягнення яких				вах можна	здійснити відтворення
прагнуть учасники відносин:				творів і виконань, зафіксованих у фо
1) договори щодо створення об’єк				нограмах та відеограмах; договір про
тів інтелектуальної власності (договір				виплату винагороди за використання
про створення за замовленням і вико				опублікованих із комерційною метою
ристання об’єкта права інтелектуаль				фонограм, відеограм, їх примірників та
ної власності, договори на виконання				зафіксованих у них виконань).

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

1.Договірне право України. Загальна частина : навч. посіб. / Т. В. Бондар, О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова та ін. ; за ред. О. В. Дзери. — К., 2008. — 896 с. — С. 321–325.

2.Гражданское право : учеб. : в 3 т., перераб. и доп. / под. ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. — М., 2005. — Т. 1. — 765.

3.Цивільне право України : курс лекцій : у 6 т. — Т. 5. Кн. 2. Договірне право. Загальні положення про договори на передачу майна у власність / Р. Б. Шишка (кер. авт. кол.), Є. О. Мічурін та ін. : за ред. Р. Б. Шишки. — Х., 2006. — 336 с. — С. 57–74.

4.Цивільне право України : підруч. : у 3 кн. / Є. О. Харитонова, І. А. Безклубний та ін. ; за ред. проф. Є. О. Харитонова. — О., 2006. — Кн. 3. — 832 с.

5.Иоффе О. С. Обязательственное право. — М., 1975. — 880 с. — С. 37.

6.Хозяйственное право : учеб. пособие / В. П. Грибанов, О. А. Красавчиков. — М., 1977. — 480 с. — С. 355–362.

7.Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435JIV (із змінами) // Відомості Верховної РаJ ди України. — 2003. — № 40. — Ст. 356.

8.Цивільне право України. Особлива частина : підруч. / за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, Р. А. Майданника. — 3Jтє вид., переробл. і допов. — К., 2010. — 1176 с. — С. 228–234.

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

147

О.Тверезенко

9.Договірне право України. Особлива частина : навч. посіб. / Т. В. Бондар, О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова та ін.; за ред. О. В. Дзери. — К., 2009. — 1200 с. — С. 1010.

10.Тверезенко О. О. Договір застави майнових прав інтелектуальної власності : загальні положенJ ня // Теорія і практика інтелектуальної власності. — 2010. — № 2 (52). — С. 57–66.

11.Дмитришин В. С. Співвідношення договорів розпоряджання майном та договорів розпоряджанJ ня майновими правами інтелектуальної власності // Теорія і практика інтелектуальної власJ ності. — 2010. — 4 (54) . — С. 67–74.

12.Борисов А. Б. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации части четвертой (постатейный). Правовое регулирование отношений в сфере интеллектуальной собсвенносJ ти. — М., 2007. — 288 с.

13.Рузакова О. А. Право интеллектуальной собственности / Моск. финансовоJпромышл. акад. — М., 2004 — 308 с.

14.Амангельды А. А. Договоры в сфере интеллектуальной собственности по законодательству РесJ публики Казахстан. — Алматы, 2010. — 344 с. — С. 148–162.

15.Дмитришин В. С. Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності : конспект лекцій для студ. спец. «Інтелектуальна власність» 7 (8). 000002. — К., 2005. — 212 с. — С. 34, 43–61.

16.Право інтелектуальної власності : академ. курс : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / О. А. ПідоJ пригора, О. Б. БутнікJСіверський, В. С. Дроб’язко та ін. ; за ред. О. А. Підопригори, О. Д. СвяJ тоцького. — 2Jге вид., переробл. та допов. — К., 2004. — 672 с. — С. 363–441.

17.Цивільне право України : академ. курс : підруч. : у 2 т. / заг. ред. Я. М. Шевченко. — 2Jге вид., доJ пов. і преробл. — К., 2006. — Т. 2. Особлива частина. — 520 с. — С. 363–370.

18.Цивільне право України : підруч. : у 2 кн. / О. В. Дзера (кер. авт. кол.), Д. В. Боброва, А. С. ДовJ герт та ін. ; за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнецової. — 2Jге вид., допов. і переробл. — К., 2005. — Кн. 2. — 640 с. — С. 258.

19.Закон України «Про авторське право і суміжні права» в редакції Закону № 2627JIII від 11 липня 2001 р. (із змінами) // Відомості Верховної Ради України. — 2001.— № 43.

20.Закон України «Про видавничу справу» від 5 червня 1997 р. № 318/97JВР (із змінами) // ВідоJ мості Верховної Ради України. — 1997. — № 32.

21.Антимонов Б. С., Флейшиц Е. А. Авторское право. — М., — 1957. —280 с. — С. 161–269.

22.Гаврилов Э. П. Авторское право. Издательские договоры. Авторский гонорар. — М., 1988.— 176 с. — С. 56–103.

23.Цивільний кодекс Української Радянської Соціалістичної Республіки від 18 липня 1963 р. № 1540JVI (із змінами) // http://zakon1.rada.gov.ua/cgiJbin/laws/main.cgi

24.Гражданское право : учеб. : в 3 т. — 4Jе изд., перераб. и доп. / под. ред. А. П. Сергеева, Ю. К. ТолJ стого. — М., 2005. — Т. 3. — 784 с. — С. 188–192.

Тверезенко О. О. Класифікація договорів у сфері інтелектуальної власності

Анотація. Проаналізовано доктринальні підходи до класифікації та систематизації цивільно правових договорів, а також проведено їх співвідношення із положеннями національ ного та іноземного цивільного законодавства та правозастосовною практикою. Здійснено класифікацію договорів у сфері інтелектуальної власності.

Ключові слова: договори у сфері інтелектуальної власності, інтелектуальна власність, цивільно правові договори, класифікація і систематизація цивільно правових договорів, типи договорів, авторський договір, ліцензійний договір, договори щодо передання (відчуження) майнових прав інтелектуальної власності.

Тверезенко Е. А. Классификация договоров в сфере интеллектуальной собственности Аннотация. Проанализированы доктринальные подходы к классификации и систематиза

ции гражданско правовых договоров, положения, закрепленные в национальном и зарубеж ном гражданском законодательстве и правоприменительной практике. Осуществлена класси фикация договоров в сфере интеллектуальной собственности.

Ключевые слова: договоры в сфере интеллектуальной собственности, интеллектуальная собственность, гражданско правовые договоры, классификация и систематизация граждан ско правовых договоров, типы договоров, авторский договор, лицензионный договор, догово ры о передаче (отчуждении) имущественных прав интеллектуальной собственности.

Tverezenko O. Classification treaties on intellectual property

Annotation. Analyzed doctrinal approaches to the classification and systematization of civil agreements, also their relationship to the correspondence of the requirements of national and for eign civil law and law enforcement practice conducted. The classification of contracts in the field of intellectual property is conducted.

Key words: agreements in the field of intellectual property, intellectual property, legal civil agree ments, classification and systematization of civil agreements, types of agreements, copyright agree ment, the license agreement, agreements on the transfer (assignment)of the intellectual property rights.

148

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

V. Економіко#правові аспекти інтелектуальної власності

ЕКОНОМІКО8ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОЦІНКИ

ТА ОБЛІКУ МАЙНОВИХ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

О. БУТНІК8СІВЕРСЬКИЙ

доктор економічних наук, професор, член#кореспондент Академії технологічних наук України, судовий експерт, завідувач економіко#правового відділу Науково#дослідного інституту

інтелектуальної власності НАПрН України

Характерною рисою сучасної економіки є динамічне зростан ня інноваційної активності. Та

ка економіка пов’язана з виникненням та ідеєю якісного нового виробничого фактора, яким є інформація та знання. Будучи високоефективним, новий виробничий фактор проникає у тради ційні фактори виробництва, перетво рює їх, істотно підвищуючи ефек тивність їх функціонування, одночас но оновлюючи виробничу систему на інноваційній основі. Тому життєздат ність економіки визначається масшта бами та якістю накопичення інно вацій, а саме: нових ідей, технологій, продуктів, управлінських систем, які є результатом розвитку науки та інно ваційної діяльності. На цій основі роз вивається інноваційне підприєм ництво, що є використанням інтелек туальної власності в господарській діяльності на умовах її комерціалізації з метою отримання продукту.

Із розвитком ринкових відносин формується новий, суто економіко

© О. Бутнік Сіверський, 2011

фінансовий підхід до інтелектуальної власності, яка в умовах товарно гро шових відносин набуває ознак товару або капіталу. Активізація цього напря му є важливим фактором економічно го зростання країни.

Економічна природа використання інтелектуальної власності в господар ській діяльності (з економіко фінансо вих позицій інноваційного підприєм ництва) проявляється через її комер ціалізацію, яка виникає в умовах до говірних відносин. А саме при викори станні створеного інтелектуального продукту безпосередньо на самому підприємстві, де додаткова вартість (прибуток) складається з двох частин: з частини додаткової вартості, яка вхо дить до складу інтелектуального капі талу, одержаного в чистому вигляді; з решти додаткової вартості, одержаної при реалізації продукції з використан ням вже оновлених або вдосконалених засобів і предметів праці, найманої ро бочої сили, що є основою подальшого їх реінвестування. Саме на цій еконо

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

149

О. БутнікJСіверський

мічній основі й відбувається народжен			вартість не визначається з викорис
ня виробничої системи нового по			танням традиційних показників, які
коління, джерелом фінансування якої є			застосовуються при здійсненні оцінки
додаткова вартість (прибуток), отрима			матеріальних об’єктів. Світовий до
на підприємством у процесі комерціа			свід показує, що питання адекватної
лізації	інтелектуального	продукту	ціни складне як у теоретичному, так і в
іншому підприємству (продаж техно			практичному	плані. Ймовірність та
логій, способів виготовлення продукції			суб’єктивність у такій оцінці очевид
тощо) або/та при використанні інте			на, що потребує залучення до розра
лектуального продукту безпосередньо			хунку вартості інтелектуальних об’єк
на самому підприємстві при вироб			тів більш удосконаленого методично
ництві та продажу інноваційної про			го інструментарію (перша проблема).
дукції. Отримана додаткова вартість			При цьому слід зазначити, що роз
спрямовується на відновлення люд			рахунки вартості ОПІВ здійснюються
ського капіталу у вигляді заробітної			для певних цілей і не можуть бути ви
плати та винагород, а також на віднов			користані для інших. З економіко пра
лення інтелектуальних активів (нема			вових позицій методики оцінки вар
теріальних активів), що є джерелом			тості майнових прав інтелектуальної
інноваційного конвеєра як нового яви			власності розробляються відповідно
ща в економіці інтенсивного типу роз			до об’єктів під конкретного замовни
витку. Безумовно, ще більше усклад			ка, оскільки потреба у такій оцінці ви
нюється цей економічний		механізм,	никає, як правило, у зв’язку з відчу
якщо враховувати бухгалтерський та			женням виключних прав або не ви
податковий облік, економіко правові			ключних прав. Оцінка вартості майно
відносини між контрагентами ринку			вих прав інтелектуальної власності
тощо. Саме з огляду на зазначений еко			здійснюється з метою визначення гро
номічний механізм зупинимось на ок			шового еквівалента переваг (вигод)
ремих економіко правових проблемах			від монопольного володіння майнови
(далі — проблема) забезпечення оцінки			ми правами на об’єкт інтелектуальної
та обліку майнових прав інтелектуаль			власності з	урахуванням найбільш
ної власності, які потребують прискіп			ефективного	їх використання для
ливої уваги науковців економістів та			прийняття рішення щодо доцільності
правників, враховуючи те, що оцінка й			введення таких ОПІВ до господарсь
облік майнових прав є складовими ме			кого обігу.
ханізму	комерціалізації інтелектуаль		При цьому оцінка вартості майно
ної власності в господарській діяль			вих прав інтелектуальної власності
ності суб’єктів господарювання.			проводиться з дотриманням прин
Оцінка майна і майнових прав — це			ципів корисності, попиту і пропону
процес визначення їх вартості, який			вання, заміщення, очікування, гранич
враховує такі етапи: 1) визначення ме			ної продуктивності внеску, найбільш
ти і завдання оцінки; 2) складання			ефективного використання, які знай
плану та програми оцінки; 3) збір та			шли своє розкриття сьогодні у Націо
аналіз	інформації; 4) узагальнення;		нальному стандарті № 1 «Загальні за
5) складання звіту.			сади оцінки майна і майнових прав»
За своєю сутністю об’єкти права			[2]. Головним тут є проведення неза
інтелектуальної власності (ОПІВ) не			лежної оцінки майнових прав, яка
мають	уречевленої форми,	тому їх	проведена суб’єктами оціночної діяль

150

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •