3_2011_ua

СКЛАДНИЙ РЕЗУЛЬТАТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРАВ НА НЬОГО

лектуальної діяльності, а й результати робіт, послуги.

Особливий характер розглядува них результатів інтелектуальної діяль ності впливає на складність визначен ня правового титулу, на підставі якого визначаються їх правоволодільці та встановлюється їх правовий режим.

Не викликає сумнівів нематеріаль на природа складних результатів інте лектуальної діяльності, хоча вони й мають втілення (фіксацію) в об’єк тивній формі (креслення, описи, інструкції та ін.). Правовою наукою для результатів інтелектуальної діяль ності розроблено окрему конструкцію для їх визначення та захисту — це кон струкція виключних прав. «Виключне право виконує щодо нематеріальних об’єктів ту саму функцію, що й право власності для матеріальних. Воно і є абсолютне право на нематеріальні об’єкти» [1, 37].

Історично склалися дві основні мо делі законодавчого закріплення конст рукції виключних прав: право інтелек туальної власності та інтелектуальні права. Україна пішла шляхом визнан ня права інтелектуальної власності на нематеріальні об’єкти, які згідно зі ст. 418 ЦК України становлять осо бисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інте лектуальної власності, виключними серед яких відповідно до ст. 424 ЦК України є право дозволяти викорис тання об’єкта права інтелектуальної власності та право перешкоджати не правомірному використанню такого об’єкта, в тому числі забороняти таке використання [9].

Інша поширена модель закріплення виключних прав на результати інте лектуальної, творчої діяльності — теорія інтелектуальних прав, відпо відно до якої права авторів, винахід ників, патентоволодільців тощо мають

визнаватися правами sui generis, — поза класичним поділом цивільних прав на речові, зобов’язальні та особисті [10, 13]. Зокрема, саме ця модель закріпле на у книзі четвертої ЦК РФ, ст. 1226 якого встановлено, що інтелектуальні права визнаються щодо результатів інтелектуальної діяльності та порівня них до них засобів індивідуалізації й містять виключне майнове право та, у передбачених ЦК РФ випадках, осо бисті немайнові та інші права.

Наведені законодавчі терміни свід чать, що незалежно від обраної тер мінології розуміння сутності прав на результати інтелектуальної, творчої діяльності фактично є однаковим та відбиває їх дуалістичну природу. Як зазначає А. Сергєєв, з одного боку, творцю інтелектуального, творчого ре зультату належить право на його вико ристання, яке має виключний харак тер і може вільно надаватися іншим особам (надання дозволу на викорис тання результату). Це право належить до майнових і за цілою низкою ознак дійсно схоже на право власності. З другого боку, автор володіє сукуп ністю особистих немайнових (мораль них) прав, які не можуть відчужувати ся від їх володільця в силу самої при роди. При цьому між майновими та особистими правами не існує непере борної межі; вони найтіснішим чином взаємопов’язані та переплетені, ство рюючи нерозривну єдність [10, 14].

Наведену думку вченого хотілося б уточнити лише в тому, що виключний характер має правомочність щодо роз порядження результатом інтелекту альної, творчої діяльності (у тому числі визначення способів та меж його використання іншими особами), сама ж правомочність із використання первісно належить його творцю, але може передаватися (надаватися) ін шим особам, що дозволяє його вико

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

131

Ю. Атаманова

ристовувати на законних підставах декількома особами.

Як видно зі змісту обох моделей за конодавчого закріплення прав на ре зультати інтелектуальної, творчої діяльності, в їх основі визнання ви ключного, монопольного характеру прав на такі об’єкти за їхніми правово лодільцями. Це дає змогу говорити про результати інтелектуальної, твор чої діяльності як про об’єкти виключ них прав за будь якого підходу до їх законодавчого закріплення, що дозво ляє зняти термінологічну неточність і можливість неоднозначного тлума чення. На цій підставі надалі для визначення характеру прав на резуль тати інтелектуальної, творчої діяль ності буде використовуватися поняття «виключні права».

Комплексний характер результатів інтелектуальної діяльності не змінює їх нематеріальну природу — навпаки підкреслює багатогранність інтелекту альної діяльності, яка може здійснюва тися не лише однією особою, а й цілим колективом. Як зазначає В. Дозорцев, у колективній діяльності визначальне значення має поєднання індивідуаль ної творчості з організаційним, коорди нуючим началом [1, 41]. Більше того, організаційний елемент в інтелекту альній діяльності дозволяє здійснити непросте комбінування об’єктів права інтелектуальної власності та інших ре зультатів у єдиний об’єкт, фактично за вдяки особливому їх поєднанню ство рити об’єкт із новими властивостями, який здатний вирішувати нові завдан ня. Тобто сам складний об’єкт є окре мим самостійним результатом інтелек туальної діяльності, використання (впровадження) якого потребує вико ристання насамперед інших об’єктів права інтелектуальної власності.

На цій підставі вважаємо, що складні результати інтелектуальної

діяльності належать до об’єктів ви ключних прав, зміст та умови реалі зації яких, однак, через особливості са мих об’єктів дещо відмінні від права інтелектуальної власності.

Слід визнати, що щодо правової при роди права на складний результат інте лектуальної діяльності висловлені й інші думки. Зокрема, що стосується прав на єдину технологію, то І. Муха медшин не визнає можливості квалі фікувати її як результат інтелектуаль ної діяльності, який охороняється у значенні ст. 1225 ГК РФ, оскільки вона не входить до вичерпного переліку та ких результатів. «Відповідно, на єдину технологію як таку не поширюється ре жим виключного права. Якщо ж єдина технологія як результат науково технічної діяльності відповідає кри теріям, встановленим для охороноздат них результатів інтелектуальної діяль ності, вона може бути віднесена до ос танніх (наприклад, до винаходів, корис них моделей, ноу хау та ін.)» [5, 639].

Зазначена думка фактично ґрун тується лише на одному аргументі — це невключення єдиної технології до переліку результатів інтелектуальної діяльності, права на які підлягають охороні з боку держави, який за конст рукцією ст. 1225 ГК РФ має виключ ний характер. Зазначена причина, між тим, не має змістовного характеру та належить до проблем законодавчої техніки. Внесення змін до вказаної норми шляхом включення слів «зок рема» або «інші», відповідно до такого підходу, дозволить визнати єдину тех нологію об’єктом виключних прав. Особливості законодавчої техніки не можуть слугувати єдиним підґрунтям для визначення правової природи прав — воно має базуватися на аналізі правової природи та особливостей самих об’єктів, щодо яких вони вста новлюються.

132

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

СКЛАДНИЙ РЕЗУЛЬТАТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРАВ НА НЬОГО

Слід визнати, що права на складні результати інтелектуальної діяльності є похідними від прав на об’єкти, які входять до їх складу та які у комплексі використовуються з єдиною метою. У цьому аспекті важливого значення набуває питання правової підстави ви користання об’єктів права інтелекту альної власності та інших результатів інтелектуальної діяльності особою, яка розробляє (організовує створен ня) складний результат інтелектуаль ної діяльності (далі — розробник) у разі, якщо виключні права на об’єкти, що входять до його складу, належать іншим особам. Такою правовою під ставою теоретично може бути або імперативна правова норма, яка на сьогодні в українському законодавстві відсутня, або домовленість сторін, або судове рішення.

На сьогодні в українському законо давстві відсутні правові норми, які ре гулюють відносини між суб’єктами прав інтелектуальної власності та роз робниками складних результатів інте лектуальної діяльності, що різко підвищує значення договірної форми їх врегулювання. Розробники склад них результатів інтелектуальної діяль ності можуть використовувати як у процесі їх створення, так і подальшого впровадження (реалізації) належні іншим особам об’єкти права інтелек туальної власності на підставі дого ворів про розпорядження правами інтелектуальної власності: ліцензій них договорів та договорів відступлен ня (передачі) виключних майнових прав інтелектуальної власності.

Визнання прав інтелектуальної власності на об’єкти, які входять до складних результатів інтелектуальної діяльності, що є проявом їх похідного характеру, зумовлює іншу особливість останніх — це обмеженість виключних прав на них. Це створює підстави для

їх відокремлення від права інтелекту альної власності, яке належить до аб солютних прав, та визнання їх як квазіабсолютних прав, обмежених за конними правами суб’єктів права інте лектуальної власності на об’єкти, що у єдності використовуються у новому складному результаті інтелектуальної діяльності.

Інша площина питання про права на складні результати інтелектуальної діяльності полягає у визначенні змісту та особливостей реалізації таких прав. Як зазначав В. Дозорцев, розвиток приводить до варіантності змісту ви ключних прав [1, 65]. Ученим також було вказано на дві функції виключ них прав: «Поряд із первісною — забез печення товарного обороту результатів інтелектуальної діяльності — вони все більше виконують функцію щодо захи сту соціальних інтересів автора» [1, 24].

Виконання саме зазначених функ цій має забезпечувати конструкція «виключних прав на складні результа ти інтелектуальної діяльності»: оборо тоспроможність таких об’єктів та за хист прав їхніх суб’єктів. При цьому вона має бути спрямована на захист прав мінімум двох груп суб’єктів: суб’єктів права інтелектуальної влас ності на об’єкти, що входять до склад ного результату інтелектуальної діяль ності, та розробника власне такого складного результату. Крім того, не мо жуть не враховуватися права суб’єктів, які використовуватимуть складний результат інтелектуальної діяльності у власній діяльності.

Виходячи із зазначеної функціо нальної спрямованості конструкції «виключних прав на складні результа ти інтелектуальної діяльності» та з урахуванням змісту виключних прав на нематеріальні об’єкти, вважаємо можливим віднесення до виключних

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

133

Ю. Атаманова

прав на складні результати інтелекту альної діяльності право дозволяти іншим особам використання такого об’єкта у будь який спосіб (зокрема опублікування (сповіщення), правове оформлення, удосконалення, модерні зацію, впровадження, реалізацію), а також право перешкоджати непра вомірному використанню складного результату інтелектуальної діяльності, у тому числі забороняти таке викорис тання.

Наведене визначення змісту ви ключних прав на складні результати інтелектуальної діяльності відповідає підходу до визначення виключних прав, закріпленому у ЦК України, — вони належать лише до окремих май нових правомочностей суб’єкта права інтелектуальної власності. Однак до права на складні результати інтелекту альної діяльності входять й інші май нові права (наприклад використання), які не визнаються виключними, оскільки не мають монопольного ха рактеру та можуть здійснюватися й іншими особами на законних підста вах. Крім того, як правам на результа ти інтелектуальної діяльності у ціло му серед прав на складні такі результа ти виокремлюються особисті немай нові права, які належать розробнику такого складного об’єкта (зокрема права на позначення власного імені).

З метою розрізнення, з одного боку, прав інтелектуальної власності та прав на складні результати інтелекту альної діяльності, а з другого боку, підкреслення нематеріальної сутності таких об’єктів та виключної природи прав на них, можна запропонувати підхід до визначення прав на складні результати інтелектуальної діяльності як «інтелектуальні права». Поєднання обох моделей законодавчого закріп лення виключних прав на результати інтелектуальної, творчої діяльності

дозволить, на нашу думку, чітко відме жувати права інтелектуальної влас ності на об’єкти, перелік який встанов лений у ЦК України, та інші результа ти інтелектуальної діяльності, у тому числі на складні.

Додержуючись законодавчого під ходу, інтелектуальні права на складні результати інтелектуальної діяльності можуть бути розкриті як такі, що охоплюють особисті немайнові права та майнові права на такий об’єкт, у то му числі виключне право дозволяти іншим особам його використовувати у будь який спосіб та виключне право перешкоджати неправомірному вико ристанню такого об’єкта, які забезпе чують залучення складного результа ту інтелектуальної діяльності до сфе ри господарського та цивільного обороту.

Виходячи із загального принципу належності прав на результати інте лектуальної діяльності суб’єкту, який таку діяльність здійснив, вважаємо, що інтелектуальні права на складні ре зультати інтелектуальної діяльності мають визнаватися та первісно нале жати суб’єкту розробнику, діяльністю якого із використанням інших об’єктів права інтелектуальної власності для їх впровадження створено складний ре зультат інтелектуальної діяльності, здатний вирішувати нові завдання порівняно з об’єктами права інтелек туальної власності, що входять до його складу.

Будучи похідними, інтелектуальні права на складний результат інтелек туальної діяльності не можуть вклю чати права авторства, оскільки воно визнається лише за фізичною особою, особистою інтелектуальною, творчою діяльністю якої створений відпо відний нематеріальний об’єкт. Право авторства на об’єкти права інтелекту альної власності, що входять до складу

134

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

СКЛАДНИЙ РЕЗУЛЬТАТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРАВ НА НЬОГО

комплексного результату інтелекту альної діяльності, належить фізичним особам, які створили відповідні об’єк ти. На нього не впливають жодні об ставини, в тому числі й перехід ви ключних майнових прав на такі об’єкти, навіть з метою створення складного результату інтелектуальної діяльності.

Однак це не означає, що за розроб ником складного результату інтелек туальної діяльності не повинні визна ватися немайнові права, оскільки саме завдяки його інтелектуальним та орга нізаційним зусиллям створено новий складний результат інтелектуальної діяльності. Зважаючи на зміст діяль ності розробника складного результа ту інтелектуальної діяльності, вва жаємо, що за ним має бути закріплено низку особистих немайнових прав, зокрема: право на визнання його роз робником такого об’єкта та право ви магати зазначення свого ім’я/назви (комерційного найменування) як роз робника продукції (робіт, послуг), що випущена (виконані, надані) із засто суванням складного результату інте лектуальної власності, його згадуван ня у процесі реалізації такої продукції.

Як уже було зазначено, нема теріальні блага залучаються до госпо дарського та цивільному обороту за вдяки визнанню на них майнових прав, які власне й виступають об’єкта ми такого обороту. Слід зазначити, що українським законодавством закріп лений відкритий перелік правомочно стей, що утворюють майнові права на об’єкти інтелектуальної власності, що дозволяє їх використання будь якими можливими способами, крім тих, що прямо заборонені законом.

Вважаємо, що цього ж підходу слід дотримуватися й при формуванні змісту майнових прав на складний ре зультат інтелектуальної власності.

Враховуючи комплексний, синтезова ний характер таких об’єктів, в яких можуть поєднуватися не лише різні результати інтелектуальної діяль ності, а й інші об’єкти, до майнових прав на складний результат інтелекту альної діяльності може належати: пра во опублікування про створення складного результату інтелектуальної діяльності або сповіщення про це інших осіб; право фіксації, визначення форми правової охорони складного результату інтелектуальної діяльності та його складових; право визначення форм впровадження, реалізації склад ного результату інтелектуальної діяльності та право на його впрова дження, реалізацію; право на удоско налення, модернізацію, модифікацію складного результату інтелектуальної діяльності та/або його складових; пра во визначати форми комерціалізації складного результату інтелектуальної діяльності та інші майнові права на та кий об’єкт, не заборонені законом.

Крім визначених майнових прав на складний результат інтелектуальної діяльності, як уже було зазначено, до них також належать виключні права, а саме: право розробника дозволяти іншим особам використання такого об’єкта у будь який спосіб та право пе решкоджати неправомірному викори станню складного результату інтелек туальної діяльності, в тому числі забо роняти таке використання.

Слід звернути увагу, що саме на лежність особі складного результату інтелектуальної діяльності визна чається наявністю в неї саме виключ них прав на такий об’єкт. Тобто особу, що має виключні права на складний результат інтелектуальної діяльності, слід визнавати володільцем інтелекту альних прав на такий об’єкт.

Російський законодавець закріпив іншу модель «права на єдину техно

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

135

Ю. Атаманова

логію» як права на складний результат інтелектуальної діяльності. Відпо відно до ст. 1542 ЦК РФ право на єди ну технологію фактично охоплює од ну правомочність — право викорис тання результатів інтелектуальної діяльності у складі єдиної технології, яке визнається за особою, яка орга нізувала створення єдиної технології. Незважаючи на те, що інші правомоч ності у зазначеній статті ЦК РФ, яка так і називається «право на техно логію», не визначені, окремі варіанти дозволеної поведінки щодо такого об’єкта містяться в інших статтях ЦК РФ, зокрема: ч. 3 ст. 1544 вказує на право обрання способу правової охо рони технології, який найбільшою мірою відповідає її інтересам та забез печує практичне застосування єдиної технології; ст. 1547 встановлює умови та порядок відчуження права на тех нологію, що належить Російській Фе дерації або її суб’єкту, третім особам (на платній основі за результатами проведення конкурсу); у ст. 1550 закріплено право особи, яка володіє правом на технологію, на власний роз суд розпоряджатися цим правом шля хом його передачі повністю або част ково іншим особам за договором або на підставі іншого правочину, у тому числі за договором про відчуження цього права, за ліцензійним договором або іншим договором, який містить елементи договору про відчуження права чи ліцензійного договору.

Таким чином, вважаємо можливим говорити, що право на єдину техно логію за російським законодавством включає право на її використання (право використання результатів інте лектуальної діяльності у складі єдиної технології), право обрання способу її правової охорони та право розпоря дження. Фактично останні дві право мочності сформульовані у ЦК РФ як

такі, що належать до категорії виключ них, а право використання результатів інтелектуальної діяльності у складі єдиної технології вперше виникає в особи, яка організувала створення єдиної технології, а надалі на підставі договору може належати й іншим осо бам.

Цікавим видається, що у ЦК РФ закріплено низку обов’язків особи, яка володіє правом на технологію, зокре ма: негайно вживати заходів для визнання за ним та отримання прав на результати інтелектуальної діяль ності, які входять до складу єдиної технології, якщо такі заходи не були прийняті до або у процесі створення технології (ст. 1544); здійснювати практичне застосування (впроваджен ня) технології (ст. 1545).

Незважаючи на те, що єдину техно логію не віднесено російським законо давством до об’єктів права інтелекту альної власності, фактично права на неї відповідають визначенню інтелек туальних прав, які визнаються щодо результатів інтелектуальної діяль ності й порівняних до них засобів індивідуалізації та які включають ви ключне майнове право та у передбаче них ЦК РФ випадках особисті немай нові й інші права (ст. 1226). Іншими словами, єдина технологія як резуль тат науково технічної діяльності може бути визнана об’єктом інтелектуаль них прав за російським законодав ством, щодо якого закріплено виключ не майнове право.

Резюмуючи викладене, слід зазна чити, що розвиток соціальної та еко номічної сфер життєдіяльності люди ни, ускладнення суспільних відносин, науково технічний прогрес зумовлю ють виникнення нових, складних, комплексних, синтезоваваних об’єк тів — результатів інтелектуальної діяльності, реалізація яких у сис

136

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

СКЛАДНИЙ РЕЗУЛЬТАТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРАВ НА НЬОГО

темній єдності дозволяє вирішувати завдання, які не можуть бути вирішені окремим, самостійним використанням об’єктів, що входять до його складу.

До складних результатів інтелекту альної діяльності належать: 1) складні об’єкти права інтелектуальної влас ності (зокрема кінофільми, інші аудіовізуальні твори, театрально ви довищні вистави, мультимедійні про дукти); 2) складні (комплексні) ре зультати інтелектуальної діяльності, які поєднують як охороноздатні, так і неохороноздатні результати інтелек туальної діяльності; 3) складні (синте тичні) результати інтелектуальної діяльності, які охоплюють не лише ре зультати інтелектуальної діяльності,

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

а й результати робіт та/або послуги (інноваційні розробки, інноваційні продукти).

Права на складні результати інте лектуальної діяльності мають по хідний, обмежений, квазіабсолютний характер та можуть бути визначені як інтелектуальні права, які охоплюють особисті немайнові права та майнові права на такий об’єкт, у тому числі ви ключне право дозволяти іншим осо бам його використання у будь який спосіб та виключне право перешко джати неправомірному використанню такого об’єкта, які забезпечують залу чення складного результату інтелекту альної діяльності до сфери госпо дарського та цивільного обороту.

1.Дозорцев В. А. Интеллектуальные права : понятие. Система. Задачи кодификации : сб. ст. / ИсJ след. центр частного права. — М., 2003. — 416 с.

2.Давидюк О. М. Технологія як об’єкт господарськоJправового регулювання : моногр. — Х., 2010. — 176 с.

3.Атаманова Ю. Є. ГосподарськоJправове забезпечення інноваційної політики держави : моJ ногр. — Х., 2008. — 424 с.

4.Пиляева В. В. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации (постатейный). Часть четвертая. — М., 2008. — 752 с.

5.Близнец И. А. Право интеллектуальной собственности : учеб. / И. А. Близнец, Э. П. Гаврилов, О. В. Добрынин и др. ; под ред. И. А. Близнеца. — М., 2010. — 960 с.

6.Городов О. А. Правовая охрана и использование единых технологий, созданных за счет или с привлечением бюджетных средств : моногр. — М., 2010. — 160 с.

7.Лопатин В. Л. Защита интеллектуальной собственности. Актуальные проблемы теории и пракJ тики / В. Н. Лопатин, В. В. Дорошков ; под ред. В. Н. Лопатина. — М., 2010. — Т. 3. — 343 с.

8.Про наукову і науковоJтехнічну діяльність : Закон України від 13 грудня 1991 р. № 1977JXII // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 12. — Ст. 165.

9.Цивільний кодекс України : затв. Законом України від 16 березня 2003 р. № 435J IV // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 40–44. — Ст. 356.

10.Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации. — М., 1996. — 704 с.

Атаманова Ю. Є. Складний результат інтелектуальної діяльності та особливості прав на нього

Анотація. У статті проводиться предметне дослідження питання правової природи, особли востей складних результатів інтелектуальної діяльності як об’єктів господарського та цивільно го обороту і встановлення прав на них.

Ключові слова: складний результат інтелектуальної діяльності, технологія, права інтелекту альної власності, виключні права на складні результати інтелектуальної діяльності, інтелекту альні права.

Атаманова Ю. Е. Сложный результат интеллектуальной деятельности и особенности прав на него

Аннотация. В статье проводится предметное исследование вопроса правовой природы, особенностей сложных результатов интеллектуальной деятельности как объектов хозяйствен ного и гражданского оборота и установление прав на них.

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

137

Ю. Атаманова

Ключевые слова: сложный результат интеллектуальной деятельности, технология, права ин теллектуальной собственности, исключительные права на сложные результаты интеллектуаль ной деятельности, интеллектуальные права.

Atamanova Yu. Advanced result of intellectual activity and specifics on the rights thereto Annotation. The article deals with substantive research on the question of legal nature, charac

teristics of complex intellectual property results as objects of commercial and civilian traffic and the rights to them.

Key words: complex result of intellectual activity, technology, intellectual property rights, exclu sive rights to the complex results of intellectual activities, intellectual rights.

138

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

КЛАСИФІКАЦІЯ ДОГОВОРІВ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

О. ТВЕРЕЗЕНКО

завідувач сектору комерційних позначень Науково#дослідного інституту інтелектуальної власності НАПрН України

Договір як юридичний факт на лежить до правомірних дій, що вчиняються з волі його учас ників і спрямовуються на виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Крім того, договір від повідно до вимог розумності та спра ведливості визначає зміст конкретних прав та обов’язків учасників дого вірних правовідносин. У цьому розу мінні договір є засобом регулювання поведінки сторін у зазначених пра

вовідносинах.

Здійснення класифікації договорів дає можливість не лише виділити риси чи істотні ознаки того чи іншого договору, а й визначити його місце в системі цивільно правових відносин, оскільки правильно побудована кла сифікація сприяє систематизації нако пичених знань, забезпечує належне використання термінів, усуває неод нозначність правозастосування [1, 321–322]. Класифікація договорів дає змогу учасникам цивільного обороту досить легко виявляти найбільш суттєві властивості договору та звер татись у практичній діяльності до та кого договору, який найбільш відпо відає їхнім потребам [2, 594].

Поділяючи думку Л. Веретельник, слід констатувати, що питання кла

© О. Тверезенко, 2011

сифікації та систематизації договорів вже тривалий час є дискусійним і не однозначним у цивілістичній докт рині. Це пов’язано з їх складною структурою та значною кількістю їх різновидів [3, 57].

Загальні аспекти класифікації ци вільно правових договорів досліджу вали, зокрема, такі вітчизняні циві лісти, як А. Бабаскін, І. Бабич, С. Бер вено, Л. Веретельник, В. Луць, Р. Май даник, А. Пушкін, В. Cамойленко, Є. Харитонов, Р. Шишка, а також іно земні цивілісти, зокрема А. Амангель ди, М. Брагинський, В. Вітрянський, Т. Ілларионова, О. Йоффе, Н. Єгоров, А. Корецький, Ю. Романець, Л. Руднєва, Е. Суханов.

Проблематику ж систематизації та класифікації договорів у сфері інте лектуальної власності вивчали такі вітчизняні та іноземні цивілісти, як А. Амангельди, Ю. Бошицький, В. Дмитришин, О. Мельник та О. Ру закова.

Метою цієї статті є:

1) визначення загальних принципів та підходів до класифікації цивільно правових договорів, тобто поділ дого ворів на певні види, інші класи фікаційні утворення (типи, підтипи, підвиди тощо);

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

139

О.Тверезенко

2)здійснення класифікації догово договори, які містять такі особливості, рів у сфері інтелектуальної власності. що надають можливість виокремити в В основу більшості наукових кла межах одного виду договорів низку

сифікацій договорів закладається або економічний, або юридичний критерії, або поєднуються перший та другий критерії.

Уцивілістичній доктрині класифі кація договорів проводиться за різни ми ознаками (критеріями) залежно від поставленої мети.

Відомі вітчизняні цивілісти, зокре ма Є. Харитонов та І. Бабич, зазнача ють, що класифікацію можна здійсню вати з урахуванням їх належності до певного типу, виду або змішаного до говору [4, 108].

На думку О. Йоффе, договірний тип суспільних відносин виокремлюється за специфікою матеріальних відносин, що опосередковуються договором, або низкою юридичних умов, об’єктивно необхідних для утворення цього до говірного зобов’язання. Досить будь якої з двох названих вище передумов, щоб відповідні зобов’язання утворили самостійний тип договору.

Якщо ж укладений договір опосе редковує два або більше різнорідних відносин та об’єднує умови, об’єктив но необхідні для формування зобо в’язань різних типів, він стає зміша ним договором [5, 37].

Умежах одного типу договору існують різні види договорів. Визна чити вид договору — означає виокре мити в межах одного договірного типу такі договори, які одночасно із загаль ними рисами, що притаманні цьому типу, містять специфічні особливості, що характеризують суб’єктів договір них правовідносин, предмет договору, підстави виникнення, зміст договір них правовідносин тощо. Вид догово ру — це основа системи договорів.

Умежах окремих видів цивільно пра вових договорів можуть розрізнятись

підвидів (різновидів) цивільно право вих договорів [6, 355–362].

Для класифікації договорів у докт рині цивільного права традиційно за стосовують два способи — дихотомії та спрямованості зобов’язання, яке по роджується договором [1, 322].

У цивілістичній доктрині договори класифікують і за сферою регулюван ня суспільних відносин на: [3, 72, 74] господарські (глава 20 ГП України), інвестиційні (ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність»), бан ківські (Закон України «Про банки і банківську діяльність»), зовнішньо економічні (ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»), сімейні (ст. 9 Сімейного кодексу Ук раїни), договори у сфері інтелектуаль ної власності (щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності) (глави 75, 76 ЦК України) тощо.

Договірні зобов’язання, об’єктом яких є майнові права інтелектуальної власності, належать до особливого ви ду зобов’язань. Їх специфіка зумовле на юридичною природою зазначених прав, що відрізняються від інших май нових прав — зобов’язальних, речових та корпоративних, яка, у свою чергу, зумовлена особливостями самих май нових прав інтелектуальної влас ності — результатів творчої діяльності та засобів індивідуалізації.

Враховуючи мету нашого дослі дження, виникає запитання: які ж ви ди цивільно правових договорів у сфері інтелектуальної власності пе редбачені чинним законодавством та правозастосовною практикою?

Погоджуючись з думкою Є. Гарєєва [4, 651], слід констатувати, що права суб’єкта інтелектуальної власності

140

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •