3_2011_ua

ВРЕГУЛЮВАННЯ ПИТАНЬ АВТОРСЬКОГО ПРАВА У НОВІЙ ЧАСТИНІ ЧЕТВЕРТІЙ ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ…

найменше п’ять підсистем або «стов пів» авторського права (в ідеалі, як у Бельгії або в Іспанії, Чехії або в Угор щині, регулюється одним всебічним законодавчим актом18. Відповідно до цього п’ять стовпів можна описати так: матеріальне авторське (авторські права) право, суміжні права, авторське право, право, яке регулює діяльність організацій щодо збору авторських відрахувань, а також застосування ав торського права.

З огляду на той факт, що матеріаль не авторське право стосується об’єктів (робіт, що захищаються), а автори при цьому розглядаються насамперед як первісні власники авторського права, зміст, тривалість та обмеження захис ту дають змогу дійти висновку, що та ка підсистема авторського права є найбільш традиційною та найстарі шою частиною відповідного законо давства, відомою нам із самого свого початку — XVIII та XIX століть. Але незважаючи на необхідність більш по вного захисту в «суміжних» галузях (зокрема стосовно виконавців), він став можливим лише завдяки адекват ному розвитку і збільшенню кількості положень договірного права та норм, що регулюють діяльність організацій щодо збору авторських відрахувань і лише після цього можна було врешті решт створити більш збалансовану си стему, яка захищає авторів і вико навців. Звичайно, ретельно розробле ний розділ щодо застосування цих прав — в основному в ньому просте жується вплив Угоди TRIPS — є також

характерним для сучасного законодав ства з цього питання19.

Отже, як на цьому фоні виглядає регулювання авторського права в новій частині четвертій ЦК РФ? Надалі ми хочемо викласти короткі відповіді на це запитання, спершу що до законодавчої техніки і структури цього регулювання, а потім щодо зміс ту норм в аспекті різноманітних сфер або «стовпів».

Системні недоліки нової кодифікації авторського права в Росії

Для того щоб насправді зрозуміти, куди слід помістити нову кодифікацію авторського права в Росії у контексті системи, законодавчої техніки і внут рішньої структури цього регулювання, потрібно згадати, що попередній за кон — Закон про авторські та суміжні права від 1993 р. (з доповненнями)20 — структурно відповідав «континенталь ному типу» сучасного законодавства з авторського права21 зі згаданими вище п’ятьма стовпами; це так, навіть якщо деякі з цих п’яти стовпів, зокрема за конодавство про авторські договори й організації щодо збору авторських відрахувань, у той час було досить ма лорозвинене22.

Ця досить комплексна картина за конодавства щодо авторських прав в одному законодавчому акті нині май же невідворотно змінилася через її кодифікацію у ЦК РФ. Така зміна ста лася не через сам факт кодифікації, як можемо бачити на прикладі Фран

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

81

А. Дітц

ції23 — але навіть у межах комплексно го кодексу з питань інтелектуальної власності регулювання авторських прав не повинно обов’язково втрачати внутрішню узгодженість та єдність. Справжня причина практичної відсут ності узгодженості та прозорості у ре гулюванні авторських прав у межах нової частини четвертої ЦК РФ поля гає у прагненні його авторів — цивілі стів, однак не спеціалістів у галузі інтелектуальної власності24 — винайти щонайбільше загальних норм для інтелектуальної власності загалом (включно з усіма варіантами промис лової власності) та скласти їх разом — так би мовити, «перед дужками», для чого призначені стати «загальні поло ження» (глава 69 розділу VII).

Наприклад, на додаток до деяких концептуальних роз’яснень стосовно об’єктів регулювання (статті 1225, 1226), глава 69 має справу, серед інших питань, з принципом поділу на інте лектуальні права та право власності на річ (ст. 1227); «принцип творця» (авто ра як того, хто продукує творчий ре зультат), а також «моральні права» цього автора, їхню невідчужуваність і необмежений строк дії (ст. 1228); зна чення та зміст «ексклюзивних прав», відносини між їхніми співвласниками, а також застосування «трьохетапної перевірки» у випадку правових обме жень ексклюзивних прав (ст. 1229); загальний принцип, а не його деталі (регулюються пізніше), що права на інтелектуальну власність обмежені в часі (з деякими законодавчими винят ками) (ст. 1230); офіційну — обов’язко ву чи факультативну25 — реєстрацію

творчих результатів у державних уста новах (ст. 1232); правочини (передачу або ліцензування прав на інтелекту альну власність), їхню правову форму, різноманітний зміст та умови (включ но з нормами надання винагороди по вноважному власнику), а також вико нання відповідних контрактів та їхні типи (статті 1233–1238).

Слід наголосити, що ці та інші по ложення глави 69 сформульовані за гальним та «абстрактним» чином, щоб стосуватися не лише питань автор ського права, а й інших питань інте лектуальної власності; внаслідок цьо го, наприклад, поняття «автор» також стосується «автора» винаходу. Оскіль ки іноді такі загальні положення не є достатньо точними для всіх ситуацій, наприклад у випадку тривалості та об межень прав на інтелектуальну влас ність, а також правочинів у цьому полі, положення доповнюються особ ливими нормами, які знаходяться в наступних главах закону і стосуються різноманітних видів прав на інтелек туальну власність. Така система ви кладу матеріалу часто призводить до надлишковості та повторень.

Наведу кілька прикладів. З одного боку, згідно з першим абзацом п. 1 ст. 122826 (глава 69) громадянин, твор ча робота якого принесла відповідний результат, вважається автором цього результату інтелектуальної діяльності; з другого боку, згідно з першим речен ням ст. 1247 (глава 70 про права ав торів) громадянин, який здійснив відповідну творчу роботу, вважається автором наукової роботи, літературно го чи мистецького твору. З одного бо

82

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

ВРЕГУЛЮВАННЯ ПИТАНЬ АВТОРСЬКОГО ПРАВА У НОВІЙ ЧАСТИНІ ЧЕТВЕРТІЙ ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ…

ку, згідно з першим реченням першого			татів	інтелектуальної діяльності,				що
абзацу п. 1 ст. 1229 (глава 69) громадя			захищаються авторським правом					—
нин або юридична особа, власник екс			такі	як	кінематографічні		фільми,
клюзивного права на результат інте			аудіовізуальні роботи, театральні по
лектуальної діяльності… має право ви			становки, мультимедійні продукти та
користовувати цей результат… відпо			«єдині		технології». Хоча		останній
відно до власного бажання будь яким			термін знаходиться поза полем ав
чином, що не суперечить закону; з дру			торського права, немає сумнівів, що в
гого боку, згідно з першим реченням			основному це положення щодо ком
першого абзацу п. 1 ст. 1270 (глава 70)			плексних об’єктів стосується законо
автору роботи або іншому власнику			давства з питань авторського права, зо
авторського права належить ексклю			крема норм щодо колективних робіт.
зивне право використовувати цю ро			Крім того, в авторському праві
боту відповідно до ст. 1229 Кодексу у			обов’язково міститься цілий набір по
будь якій формі та будь яким чином,			ложень,		який стосується	організацій
що не суперечить закону... З одного бо			щодо	збору авторських		відрахувань,
ку, згідно з п. 2 ст. 1228 (глава 69) авто			під назвою «організації, які займаються
ру надається певна кількість мораль			колективним управлінням авторських і
них прав (право авторства, право бути			суміжних прав» (статті 1242–1244 у
названим та інші немайнові права з не			главі 69), а також положення ст. 1245,
обмеженим строком дії); з другого бо			які стосуються винагороди за приват
ку, згідно зі ст. 1275 і далі (глава 70) ці			не копіювання фонограм та аудіовізу
положення частково повторюються, а			альних робіт. Ми ще повернемося до
частково	доповнюються у	більш	цих двох важливих питань авторсько
деталізованому вигляді. Крім того,			го права, в які, до речі, нове законодав
згадані вище положення щодо право			ство привнесло важливі покращання
чинів у главі 69 частково повторюють			порівняно з попереднім законом.
ся, а частково доповнюються відповід			Наразі маємо лише запитати себе,
ними положеннями про передачу та			чому такі явно незагальні положення
ліцензування прав; так само відбу			(з перспективи всіх інших прав на
вається з роботами, захищеними ав			інтелектуальну власність) не було ін
торським правом, у главі 70 (ст. 1285 і			тегровано у главу з питань авторсько
далі) і з суміжними правами у главі 71			го права нової частини четвертої ЦК
(статті 1307, 1308).			РФ27. Відповідь на це запитання — та
Незважаючи на це, деякі «загальні			кої глави щодо авторського права, на
положення» у частині четвертій Ко			відміну від попереднього закону, про
дексу також містять певну кількість			сто немає. Авторські та суміжні права
положень або наборів положень, які			розглядаються у двох окремих гла
стосуються тільки або майже тільки			вах — 70 і 71 відповідно, які більшою
авторського права. Наприклад, ст. 1240			чи меншою мірою не пов’язані одне з
містить положення про використання			одним. Отже, не було можливості
«результатів інтелектуальної		діяль	скласти їх разом в узгодженому
ності у формі комплексного об’єкта»,			«розділі про авторське право»28 з поло
до якого	включено декілька	резуль	женнями, які стосуються обох кате

27Див. також дуже критичну позицію у Eremenko loc. cit. (прим. 13 вище), p. 34.

28У тому самому сенсі Eremenko loc. cit.

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

83

А. Дітц

горій прав, наприклад положеннями про організації щодо збору авторських відрахувань та про приватне копію вання.

У сфері захисту прав — це п’ятий і найважливіший стовп сучасного ав торського права — також неоднознач на ситуація. З одного боку, цілий набір положень (статті 1250–1254) у гла ві 69 регулює різноманітні аспекти за хисту прав на інтелектуальну влас ність, які частково стосуються всіх їхніх видів — наприклад, ст. 1251 про захист моральних прав (особистих не майнових прав) — і майже цілком на лежать до авторського права. З друго го боку, положення щодо заходів технічного захисту, запропоновані За коном від 20 липня 2004 р. про зміни до попереднього Закону про авторські та суміжні права29, які спочатку ком плексно розглядали ці права, наразі не стали частиною «загальних поло жень», як це могло очікуватися (пара лельно зі згаданими положеннями що до захисту прав або положеннями про організації щодо збору авторських відрахувань та про відшкодування за приватне копіювання), а натомість опинилися у главі про авторські права (статті 1299, 1300) та окремо у главі про суміжні права (глава 71 стат ті 1309, 1310); в останньому випадку положення посилаються на положен ня, передбачені у главі про авторські права.

Підсумовуючи, зі структурної точ ки зору шкода, що нове регулювання авторського права в частині четвертій ЦК РФ втратило всебічність і прозо рість, що існували у межах Закону про авторське право від 1993 р. (зі змінами та доповненнями). У теперішньому

вигляді його розподілено на декілька часткових наборів норм, які часто слід читати всі разом, оскільки ніколи не можна бути певним, чи загальні поло ження, які стосуються всіх прав на інтелектуальну власність, не доповню ються чи навіть змінюються нормами, що містяться в інших главах.

Нові елементи у змісті авторського права

a) Матеріальне авторське право

Багато положень про авторські (та суміжні) права, які нині містяться у главах 69, 70 і 71 частини четвертої Цивільного кодексу, були взяті з попе реднього закону, але майже ніколи telles quelles, тому лише ретельне дослі дження та детальне порівняння може продемонструвати ступінь подібності або відмінності між двома законодав чими ситуаціями30. Звичайно, таке сис тематичне порівняння в цій статті не можливе з причин об’ємності та неак туальності для контексту цієї статті.

Однак давайте хоча б коротко подивимося на найважливіші нові елементи порівняно з попереднім за коном. Перш за все примітно, що роз логий каталог понять у галузі авторсь кого права, який містився у ст. 4 попе реднього закону, більше не з’являється у новій частині четвертій Кодексу. При цьому випадкові визначення окремих термінів, що більшою чи мен шою мірою відповідають наданим у колишньому списку, можна знайти по всьому Кодексу31.

Крім цього, щодо першого «стовпа» авторського права, а саме матеріально го авторського права, відзначимо від чутне покращання у більш система

29Для більш докладних відомостей див. Dietz loc. cit. (прим. 17 і вище), p. 277 et seq.

30Це одна з додаткових причин, чому з практичної точки зору реорганізація російського авторського права на справді не дуже переконлива.

31Див., наприклад, визначення «автора» у статтях 1228, 1257, «бази даних» і «автора бази даних» у стат тях 1260, 1333 відповідно, а також «виконавця», «виробника фонограми» або «виробника аудіовізуального продукту» у статтях 1313, 1322 та 1263, п. 4 відповідно.

84

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

ВРЕГУЛЮВАННЯ ПИТАНЬ АВТОРСЬКОГО ПРАВА У НОВІЙ ЧАСТИНІ ЧЕТВЕРТІЙ ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ…

тичному та розширеному регулюванні	Як уже згадувалося, нове регулю
моральних прав автора32, зокрема що	вання щодо приватного копіювання у
стосується права на недоторканність	ст. 1245 міститься в розділі «Загальні
твору, права на оприлюднення твору	положення», а не в контексті регулю
та права на відклик33; як уже було зга	вання обмежень авторських та суміж
дано, частина нових положень про	них прав, як могло б очікуватися. Що
моральні права, зокрема ті, що стосу	ж до змісту, нове положення не дуже
ються невідчужуваності та захисту без	відрізняється від старого. Новими є
часових обмежень, уже містяться в	роз’яснення, що винагорода має ком
розділі з «загальними положеннями»	пенсаційний характер; що крім авторів
частини четвертої Кодексу, що озна	право на неї мають виконавці та ви
чає, що ці права застосовуються як до	робники фонограм, а також виробни
авторів, так і до виконавців.	ки аудіовізуальних робіт36; що збір
У сфері непрямої винагороди за	коштів повинна організовувати «акре
дозволене приватне копіювання нове	дитована» організація щодо збору
законодавство також намагається по	авторських відрахувань, яка, як пояс
кращити ситуацію, що характери	нюється нижче, є привілейованим, але
зується систематичним незастосуван	наглядовим особливим органом серед
ням34 положень, передбачених ст. 26	цих організацій із легальним моно
попереднього закону35. Очевидно, таке	польним статусом; і що, врешті решт,
незастосування пояснюється тим, що	розподіл грошей повинен ґрунтувати
надто багато важливих деталей, таких	ся на принципі пропорційності згідно
як закріплення суми винагороди, яка	з наявним використанням відповідних
вирішується переговорами між борж	робіт, фонограм та відеограм — поло
никами (виробники та імпортери об	ження, яке з огляду на приватність ви
ладнання та засобів для приватного	користання зазначених продуктів не
копіювання), з одного боку, та ор	видається надто реалістичним.
ганізаціями щодо збору авторських	Однак що є насправді важливим у
відрахувань — з другого, причому у	реформованому регулюванні винаго
випадку неуспішних переговорів рі	роди за приватне копіювання — це по
шення приймає «спеціальний уповно	ложення щодо більш конкретного
важений орган Російської Федерації».	втручання уряду; у тексті викладено,
Крім того, для вирішення способу	що уряд має бути поінформований
стягнення коштів та їхнього розподілу	щодо обладнання та медіа, які станов
між зацікавленими організаціями що	лять базу для винагороди, суми та
до збору авторських відрахувань та	процедури стягнення коштів, а також
відрахувань з суміжних прав потрібно	процесу розподілу та оплати. Пере
було укладати угоду.	віркою того, чи ця схема приватного

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

85

А. Дітц

копіювання не залишиться, як у мину лому, лише на папері, стане те, на скільки швидко й предметно росій ський уряд почне користуватися цими повноваженнями.

Ще одне досить важливе покра щання — це роз’яснення та консо лідація у сфері захисту авторським правом комп’ютерних програм і баз даних. Попередній закон характеризу вався тим, що крім діючих положень про комп’ютерні програми і бази да них у самому Законі про авторське право від 1993 р. потрібно було також звертатися до Закону про правовий захист комп’ютерних програм і баз да них від 23 вересня 1992 р.37, більш де тальні правила з якого не завжди відповідали правилам із Закону про авторське право; однак при цьому пра вова доктрина не могла прояснити, який lex posterior or lex specialis повинен застосовуватися у випадку конфлікту між положеннями цих законів38. Тепер така проблема зникла, оскільки згідно зі ст. 2, № 35 Закону39 цей спеціальний Закон втратив чинність так само, як і Закон про авторське право, і його не було замінено спеціальним розділом у частині четвертій Кодексу — як, на приклад, у більшості інших випадків щодо інтелектуальної власності, зокре

ма у галузі захисту топографії, де попе редній спеціальний Закон40 втратив чинність41, але був замінений гла вою 74 Кодексу.

На відміну від цього, захист автор ським правом комп’ютерних програм і баз даних зараз цілком інтегрований у саме законодавство щодо авторських прав42; крім того, зміст баз даних захи щається новим суміжним правом на користь автора бази даних. Це відпо відає принципу sui generis, викладено му в Директиві ЄС про бази даних (Директива 96/9/ЄC, ст. 7 і далі), і де монструє, що російське законодавство щодо авторського право зазнало у цьо му безпосереднього впливу — і, крім того, у декількох інших випадках — за конодавства авторського права ЄС43.

б) Суміжні права

У статті 35 і далі попередній Закон РФ про авторське право вже надавав захист трьом традиційним суміжним правам, так званим римським правам44 (права виконавців, виробників фоног рам, а також радіо і кабельним45 транс ляційним організаціям). Крім цього, новий Кодекс у главі 71 про суміжні права додав ще одну нову категорію суміжного права46, що у міжнародному досвіді відома як право sui generis авто ра бази даних.

37Див. прим. 4 вище.

38Див. посилання у Dietz loc. cit. (supra note 14), p. 16 et seq.

39Див. прим. 3 вище.

40Закон про правовий захист топографії інтегрованих мікросхем (вересень, 1992 р.); англійський переклад у Pechota/Hazard op. cit. (прим. 4 вище), п. 70; німецький переклад у GRUR Int. 1993, 760.

41Див. ст. 2 Закону про набуття чинності № 37.

42Див., наприклад, п. 1 ст. 1259 (комп’ютерні програми, що захищаються як літературні твори), п. 2 ст. 1260 (бази даних, захищені як вид колективної роботи), ст. 1262 (особлива факультативна реєстрація обох кате горій робіт); ст. 1280 (обмежені випадки вільного відтворення цих робіт і правило декомпіляції); статті 1296, 1297 (комп’ютерні програми і бази даних, створені для роботи комісії або на основі контрактів на досліджен ня і розробку).

43Див. Eremenko loc. cit. (прим. 13 вище) p. 32.

44Відповідно до Міжнародної конвенції з захисту виконавців і виробників фонограм та трансляційних ор ганізацій від 1961 р. (Римська конвенція), учасницею якої є Російська Федерація лише з 26 травня 2003 р.

45Трансляційні організації — традиційні й ті, що використовують кабельну мережу, були представлені як дві різні категорії власників прав; див. статті 40, 41 попереднього закону, а також Elst op. cit. (прим. 21 вище) p. 466.

46Це відповідає рішенню, передбаченому в Німеччині, коли право автора бази даних знаходиться серед суміжних прав; див. § 87a et seq. німецького закону про авторське право.

86

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

ВРЕГУЛЮВАННЯ ПИТАНЬ АВТОРСЬКОГО ПРАВА У НОВІЙ ЧАСТИНІ ЧЕТВЕРТІЙ ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ…

Врешті решт, знову ж таки під впливом права ЄС47, нові положення (статті 1303, 1304, а також статті 1337–1344) передбачають ще одне суміжне право (включно з моральни ми та майновими правами) на користь публікатора посмертної, тобто не опублікованої й більше не захищеної (або взагалі не захищеної) авторським правом наукової роботи або літератур ного чи мистецького твору (за винят ком робіт, що знаходяться в держав них та муніципальних архівах). Тер мін захисту становить 25 років. Таким чином, концепцію суміжних прав було збільшено новим регулюванням удві чі — в обох випадках відповідно до моделей, які містяться у гармонізова ному авторському праві ЄС48.

в) Авторське договірне право

Постсоціалістичний закон про ав торське право РФ характеризується досить слабким регулюванням дого ворів у цій сфері; згідно з попереднім Законом про авторські та суміжні пра ва від 1993 р. (статті 30–34) майже не було правил щодо конкретних дого ворів у сфері авторського права, на приклад договору на публікацію; за кон регулював лише базові та загальні елементи права авторських договорів (передача та ліцензування ексклюзив них або неексклюзивних прав)49. Примітно, що згідно з пунктами 1, 3 ст. 31 попередній Закон хоча б перед бачав, що будь який «авторський до говір» повинен містити положення щодо оплати, а російський уряд міг

закріпити мінімальні ставки автор ської винагороди постановою.

Порівняно з ситуацією, що скла лась навколо попереднього закону, но ве регулювання в частині четвертій Цивільного кодексу, з одного боку, є набагато зрозумілішим у правовому (цивільному) аспекті, але, з другого боку — більш «ліберальним», що шко дить творчим особистостям. Як уже було згадано, важливі елементи зако нодавства договірного права (право чини у формі передачі та ліцензування прав на інтелектуальну власність) уже регулюються в розділі з «загальними положеннями» (ст. 1233 і далі), а пи тання виплати власнику права на інте лектуальну власність розглядається у дуже загальному ключі; таким чином, актуальні положення не можуть мати конкретних захисних функцій для ав тора, як ми можемо сьогодні очікувати від сучасного авторського права50. Для обох випадків — передачі прав та ліцен зування — недостатні положення щодо винагороди (п. 3 ст. 1234, п. 5 ст. 1235) не є обов’язковими, оскільки вони за стосовуються лише в тому випадку, якщо у договорі не зазначено інше. Отже, регулювання закінчується саме там, де починаються справжні про блеми.

Однак ці загальні положення допов нені деякими спеціальними (ст. 1286 і далі) у розділі Кодексу про авторські права, де додаються деякі правила для контракту на публікацію та договору авторського замовлення. Але що ж до питання винагороди, законодавче

47У тому самому сенсі Eremenko loc. cit. (прим. 13 вище), p. 32; див. ст. 4 Директиви ЄС про терміни (Дирек тива 93/98/EEC від 29 жовтня 1993 р.).

48На основі ст. 54 Угоди про партнерство і співробітництво між Європейськими Спільнотами та державами членами від 24 червня 1994 р., з одного боку, і Російської Федерації, з другого, ОВ ЄС № L 327 від 28 січня 1997 p. (набула чинності 1 грудня 1997 р.); Росія підтвердила важливість забезпечення адекватного та ефек тивного захисту, а також застосування прав на інтелектуальну, промислову і комерційну власність.

49Для більш докладних відомостей див. Elst op. cit. p. 445 et seq.; Dietz loc. cit. (прим. 14 вище) p. 41 et seq.

50Див., наприклад, друге речення § 11 Закону про авторське право Німеччини (зі змінами та доповненнями від 2002 р.): [Авторське право] … водночас гарантує адекватну винагороду за використання твору.

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

87

А. Дітц

регулювання його знову замовчує; єдине актуальне положення (п. 4 ст. 1286, перший абзац) стверджує, що у випадку відплатного ліцензійного договору потрібно вказати суму вина городи за використання роботи та спосіб її розрахунку. Хто визначає, що ліцензійний договір повинен бути відплатним? Як щодо договорів про передачу прав? На щастя, було збере жено хоча б одну захисну функцію по відношенню до автора — російський уряд і досі уповноважений встановлю вати мінімальні ставки для різних видів використання робіт.

Відповідні положення щодо пере дачі та ліцензування суміжних прав у розділі Кодексу про суміжні права (статті 1307, 1308) застосовуються до всіх суміжних прав і не призначені конкретно для виконавців; вони також набагато коротші й жодним словом не видають відомостей про суму винаго роди. Загалом не можна стверджува ти, що цей важливий третій «стовп» авторського права, а саме законодавст во про договірне право, визначає на лежну частку прибутку для людей творчих професій у результаті еко номічного використання їхніх робіт та виконання і гарантує її отримання; ця частина досі мало розвинена в росій ському законодавстві щодо авторсько го права, а зараз, на шкоду людям творчих професій (авторам і виконав цям), вона ще «ліберальніша», ніж раніше. Про певний прогрес можна говорити лише з точки зору інтегру вання щодо договірного права інте лектуальної власності в традиційні концепції цивільного права.

г) Законодавство щодо організа цій зі збору авторських відрахувань

Як уже згадувалося, справжнім — і абсолютно необхідним — покращан ням до російського авторського права стало законодавство щодо організацій зі збору авторських відрахувань. До цього згідно зі ст. 44 і далі попередньо го Закону для таких організацій не пе редбачалося конкретних дозволів, си стеми реєстрації чи якогось постійно го нагляду, причому ці положення є притаманними для сучасного законо давства в галузі авторського права континентально європейського типу51. Така відсутність відповідних поло жень дивувала ще й тому, що ці органі зації згідно з другим абзацом п. 1 ст. 45 expressis verbis були звільнені від дії антимонопольного закону.

Здругого боку, незважаючи на той факт, що вони не мали монополії навіть в окремих сферах використан ня, згідно з другим абзацом п. 3 ст. 45 попереднього Закону організації зі збору авторських відрахувань були уповноважені законом надавати ліцензії у відповідній сфері викорис тання — у тому числі і для тих, хто не був їхнім учасником. Це призвело до великої кількості зловживань, зокрема коли такі організації засновувалися лише з цією метою, а користувачам до водилося стикатися з вимогами про оплату від організацій конкурентів, кожного разу за весь репертуар, який не був представлений52.

Зцієї точки зору реформоване ре гулювання про організації зі збору авторських відрахувань, викладене у статтях 1242–1244 (у межах глави 69 щодо загальних положень), містить

51Див. у загальному аспекті у Dietz, Legal Regulation of Collective Management of Copyright (Collecting Societies Law) in Western and Eastern Europe, Journal of the Copyright Society of the USA Vo. 49 No. 4 (Summer 2002), p. 897 et seq., p. 904 et seq.

52Для отримання докладних посилань див. Dietz loc. cit. (supra note 17) p. 270; Burian op. cit. (supra note 6) p. 212 et seq.; див. також Elst op. cit. p. 475 et seq.

88

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

ВРЕГУЛЮВАННЯ ПИТАНЬ АВТОРСЬКОГО ПРАВА У НОВІЙ ЧАСТИНІ ЧЕТВЕРТІЙ ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ…

важливе виправлення, незважаючи на те, що це регулювання у цілому про довжує замовчувати багато аспектів. На противагу пропозиціям від росій ських професійних кіл53, не було вве дено узагальненої системи дозволу і нагляду за організаціями зі збору ав торських відрахувань54.

Однак нове регулювання розрізняє дві категорії організацій зі збору ав торських відрахувань — звичайні та привілейовані, останні називаються «акредитовані організації». На фа культативній основі статус «акредито ваної організації» можна отримати у сферах використання робіт, виконан ня або фонограм, наведених у новому законі (п. 1 ст. 1244) — це, наприклад, виконання та трансляція музичних творів, право перепродажу, винагоро да за приватне копіювання та інші. На кожну сферу використання акреди тацію може отримати лише одна орга нізація.

Крім цього, зараз від застосування антитрестівського закону звільнені ли ше акредитовані організації (п. 2 ст. 1244, третій абзац). Водночас лише такі організації уповноважені висувати вимоги на основі відповідних прав тих, хто не є їхніми учасниками; інші конку рентні, але не акредитовані організації expressis verbis, не уповноважені на це (п. 2 ст. 1244, перший абзац спільно з п. 5 ст. 1242, другий абзац). До речі, власники прав, які не є членами орга нізацій, можуть у будь який час повідо мити акредитовану організацію, що не бажають, щоб вона управляла їх права ми, і така акредитована організація по винна у цьому випадку вилучити ці права зі списку управління.

Таким чином, можна очікувати, що спільно з принципом відносної право вої монополії акредитованих органі зацій, це важливе обмеження попере джуватиме зловживання у майбутньо му — тим більше оскільки такі органі зації згідно з п. 6 ст. 1244 нині перебу вають під постійним контролем ком петентного органу влади55, швидше за все Роспатенту.

ґ) Захист прав

Через нестачу місця в цій статті ми не робитимемо детального аналізу по ложень щодо захисту прав (цивільні та кримінальні санкції за порушення авторських прав, а також положення щодо захисту технічних заходів). До статньо стверджувати, що зміни до Закону РФ про авторські та суміжні права від 20 липня 2004 р.56 уже були важливим кроком уперед. Незважаю чи на це, на відміну від попередніх положень, санкції за порушення екс клюзивних матеріальних, а також мо ральних прав тепер регулюються більш точно. Наприклад, згідно зі ст. 1251 передбачається не тільки пра во на компенсацію моральної шкоди за порушення моральних прав (як це бу ло раніше), а повний набір санкцій (включно з судовими заборонами у ви падку наявного або неминучого пору шення). Нове регулювання (ст. 1250, статті 1252–1254) є більш точним і щодо порушення ексклюзивних прав.

Однак, як уже було згадано, новиз на полягає в тому, що більшість поло жень щодо цивільних санкцій більше не поміщені в контексті відповідних прав, а регулюються «поза дужками» у розділі «Загальні положення» нової

53Див. офіційні пропозиції щодо реформи російського авторського права, висловлені Роспатентом і опубліко вані у «Вестнике РОСПАТЕНТА». — 2002. — № 2. — С. 3.

54Для отримання більш докладних відомостей див. Vakula/Bornhagen, Das russische Recht der Verwertungsgesellschaften, GRUR Int. 2007, p. 569 et seq.

55Див. Vakula/Bornhagen loc. cit., p. 573.

56Для отримання більш докладних відомостей див. Dietz (прим. 17 вище) p. 278 et seq.

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

89

А. Дітц

частини четвертої Цивільного кодек			9 квітня 2007 р.59; вони вводили в дію
су. Дещо непослідовно положення про			ще суворіші покарання за порушення
захист технічних заходів, на відміну			авторських прав, збільшуючи макси
від «синтетичного» характеру попе			мальне покарання до 6 років ув’яз
редніх положень (ст. 481 і 482 Закону			нення60.
1993 р. зі змінами та доповненнями),			Загалом формується враження, що
зараз окремо регулюються для автор			положення про авторське право в
ських (статті 1299, 1300) та суміжних			новій частині четвертій ЦК Російської
прав (статті 1309, 1310).			Федерації належним чином містить
Оскільки нове регулювання автор			усі п’ять «стовпів» або підсистем су
ських і суміжних прав є частиною			часного континентально європейсько
Цивільного	кодексу,	логічно, що	го законодавства авторського права —
кримінальні санкції за порушення ав			однак з різним ступенем модернізації.
торських прав досі, як і раніше, регу			Якщо положення про матеріальне ав
люються поза межами цивільного пра			торське право, суміжні права і санкції
ва і зокрема авторського права, а саме			за порушення	авторських прав
у Кримінальному кодексі. Однак п. 1			(включно з захистом технічних за
ст. 48 попереднього Закону хоча б			ходів) видаються більш менш акту
містив загальне посилання на кримі			альними, два особливо важливі «сто
нальні санкції, у той час як новий За			впи» для захисту авторів сучасного ав
кон їх не має; при цьому у п. 7 ст. 1252			торського права, які мають назву ав
надається	посилання	на можливі	торське договірне право та право ор
додаткові санкції згідно із законодав			ганізації зі збору авторських відраху
ством про нечесну конкуренцію чи ан			вань, хоча й були трохи покращені за
титрестовим законодавством.			вдяки реформі авторського права, од
Кримінальні санкції у випадку по			нак досі вимагають подальшого опра
рушення авторського права і досі регу			цювання.
люються у ст. 146 під назвою «Пору			Врешті решт, із системної точки зо
шення авторських і суміжних прав»			ру перехід зі спеціального закону до
Кримінального кодексу РФ від 6 черв			регулювання в	межах Цивільного
ня 1996 р.57 (зі змінами та доповнення			кодексу не є переконливим — як, спо
ми). Останні зміни та доповнення58 бу			діваюся, було доведено у цій статті.
ли підписані Президентом В. Путіним

Дітц А. Врегулювання питань авторського права у новій частині четвертій Цивільного кодек су Російської Федерації: системний регрес, але помірний сутнісний прогрес

Анотація. Стаття містить аналіз основних положень частини четвертої ЦК РФ, що стосують ся регулювання авторського права. Позитивно оцінюючи тенденцію кодифікації законодавства про інтелектуальну власність загалом, автор, однак, вбачає недоліки такого законодавчого ак та у надмірній кількості загальних норм, призначених для регулювання правовідносин щодо всіх видів об’єктів інтелектуальної власності, без урахування специфіки кожного з них. На його дум

57Див. рубрику «Актуальне» у GRUR Int. 1996, p. 1164.

58Див. SZ RF 2007 No.16 Pos. 1822 p. 3802.

59Попередні важливі зміни та доповнення до ст. 146 описані у Arievich, Amendments to Criminal Code an Copyright Violations Enter Into Force, World Intellectual Property Report Vol 17 (2003) No. 5 p. 10, а також Dietz loc. cit. (прим. 16 вище) p. 280.

60Див. Arievich, Russia. Amendments To Criminal Code On IP Infringement Signed Into Law, Eastern Europe Reporter Vol. 17 (2007) No. 6 p. 4 et seq.

90

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •