3_2011_ua

ЗНАЧЕННЯ УГОДИ ПРО ТОРГОВЕЛЬНІ АСПЕКТИ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У ПРАВОВОМУ РЕГУЛЮВАННІ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ СФЕРИ

А. МІНДРУЛ

заступник співголови Робочої групи з питань інтелектуальної власності

та доступу до лікарських засобів НАПрН України та Міністерства охорони здоров’я України, заступник начальника відділу товарних знаків Патентно#правової фірми «Пахаренко і партнери»

Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPS) є міжнародним догово ром, що адмініструється Світовою ор

ганізацією торгівлі (СОТ) та встанов лює мінімальні стандарти охорони різних об’єктів інтелектуальної влас ності, яких мають додержуватись країни — члени СОТ.

Угода TRIPS започаткувала новий етап в еволюції охорони інтелектуаль ної власності — глобальний. В історії охорони інтелектуальної власності можна виокремити три етапи: націо нальний, міжнародний та глобальний. Етап глобалізації охорони інтелекту альної власності характеризується най менш гнучким підходом до охорони, порівняно з іншими етапами [1, 56].

Ця Угода була прийнята за резуль татами Уругвайського Раунду Гене ральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ) у 1994 р. На необхідності прийняття Угоди TRIPS у рамках СОТ насамперед наполягали США, ЄС, Японія та інші розвинені країни, оскільки саме в цих країнах знахо диться переважна більшість транс

© А. Міндрул, 2011

національних компаній, і майже всі вони підтримали зазначену Угоду [2].

Позиція країн, що розвиваються, стосовно зазначеного питання була де що іншою. Вони наполягали на тому, що широке впровадження стандартів у сфері охорони інтелектуальної влас ності гальмуватиме їх розвиток, оскільки ці країни недостатньо підго товлені для того, щоб скористатись перевагами від таких стандартів. У ре зультаті під тиском розвинених країн найменш розвинені країни та країни, що розвиваються, змушені були відступити, оскільки залежали від перших з точки зору торгівлі. Кінцева мета розвинених країн полягала і на разі полягає в універсальній гар монізації права інтелектуальної влас ності відповідно до прийнятих ними стандартів. Тому в період після на брання чинності Угодою TRIPS вони продовжували наполягати на додер жанні стандартів охорони прав інте лектуальної власності за допомогою різноманітних угод про вільну тор гівлю, які ґрунтуються на стандартах, прийнятих в їхніх країнах [3, 13].

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

101

А. Міндрул

Як зазначає В. Потєхіна, в основу Угоди TRIPS покладено концепцію охорони інтелектуальної власності, відповідно до якої приватні інтереси домінують над публічними. А С. Селл вважає, що підхід до охорони інтелек туальної власності, втілений в Угоді TRIPS, є «меркантильним», бо запро ваджує монополію власників на права інтелектуальної власності й підриває систему вільної конкуренції [4, 56].

Положення Угоди TRIPS охоплю ють широкий спектр питань інтелек туальної власності, включаючи охоро ну авторського права і суміжних прав, винаходів, промислових зразків, тор говельних марок, географічних зазна чень, нерозголошуваної інформації, захист прав інтелектуальної власності тощо. Вони також передбачають, що спори між країнами із зазначених пи тань мають вирішуватись із викорис танням механізмів і процедур СОТ із врегулювання спорів.

Уніфікація мінімальних стандартів охорони прав інтелектуальної влас ності в рамках СОТ має безпосередній вплив на доступність лікарських за собів у державах учасницях. Насампе ред це зумовлено виробленням одна кових підходів до об’єктів, що можуть одержати охорону як винаходи, обсягу виключних прав, що надаються, а та кож вимог до охорони «нерозголошу ваних» даних, що стосуються фарма цевтичної продукції.

Безумовно, остаточна ціна лікарсь ких засобів формується з урахуванням різних чинників. Разом із тим виник нення монопольних прав на винахід, що покладений в основу лікарського засобу, забезпечує відповідному па тентовласнику можливість контролю вати створення лікарських засобів іншими особами на основі його вина ходу. Завдяки існуванню виключних майнових прав власник патенту може

протягом визначеного законодавством строку обмежувати можливості кон курентів у використанні відповідної інновації. Саме таким чином реалі зується механізм повернення вкладе них у інновації коштів з метою їх по дальшого залучення для інвестування нових розробок. Проте, як відзнача лось багатьма фахівцями, які дослі джували міжнародні економічні від носини, стан розвитку економіки різних країн наразі сильно різниться. Зважаючи на це, переваги від патенту вання винаходів, із використанням яких створюються лікарські засоби, насамперед здобувають найбільш роз винені країни, що мають відповідний науковий та технічний потенціал. Ко ристь від патентування фармацевтич ної продукції у найменш розвинених країнах та країнах, що розвиваються, не є такою очевидною. Як правило, во ни змушені імпортувати лікарські за соби, купувати відповідні ліцензії на використання запатентованих вина ходів, оскільки стан їхньої економіки не дає змоги провадити розробки новітніх технологій. Така ситуація перш за все позначається на спожива чах фармацевтичної продукції, тобто на населенні цих країн, зазвичай не спроможному купувати лікарські за соби за цінами виробника через низь ку купівельну спроможність. Крім то го, відбувається відтік коштів із країн, що розвиваються, до розвинених країн, в яких знаходиться основний обсяг виробничих та наукових потуж ностей, і, власне, з яких надходить більшість заявок на одержання па тентів, у тому числі і в фармацевтич ній галузі [4].

Як зазначає Ф. Еббот, питання, пов’язані із патентуванням фармацев тичної продукції, були об’єктом най більшого протистояння протягом Уругвайського Раунду. Це було пов’я

102

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

ЗНАЧЕННЯ УГОДИ ПРО ТОРГОВЕЛЬНІ АСПЕКТИ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У ПРАВОВОМУ…

зано із тим, що багато країн, які знахо дяться на етапі розвитку, не передба чали надання патентної охорони фар мацевтичним препаратам. Індія, яка була і залишається основним вироб ником генеричних версій запатентова них медичних препаратів в Органі зації економічного співробітництва і розвитку, чинила опір відображенню цього питання в Угоді TRIPS разом із Аргентиною, Бразилією та іншими країнами, що розвиваються, які мали певні можливості забезпечення під тримки у зазначеному питанні. Врешті решт, в Угоду TRIPS все ж та ки було включено положення щодо обов’язкової видачі патентів на фар мацевтичні препарати, але із рядом пе рехідних домовленостей, включаючи такі, як «поштова скринька» та «ви ключні права на збут» [5, 86].

Загалом визнано, що фармацевтич на продукція не може бути розцінена як звичайні товари або продукція. Це зумовлено тим, що лікарські засоби відіграють істотну соціальну роль. Вони є невід’ємною складовою у ре алізації одного з основних прав люди ни — права на здоров’я. Саме тому вони класифікуються як життєво не обхідні товари, задля наголошення, що вони мають бути доступними для всіх людей [6, 17–18].

На думку Е. Хоен, вплив Угоди TRIPS на сферу охорони здоров’я вже починає проявлятись, проте повною мірою він стане очевидним у най ближчому майбутньому. Будь яка но ва продукція, що використовується у сфері охорони здоров’я, у тому числі лікарські засоби, вакцини і діагнос тичні засоби, із значною вірогідністю підпадуть під дію встановленого Уго дою TRIPS нового патентного режиму. Оскільки реалізація Угоди TRIPS здійснить вплив і на країни, що є ви робниками, і на країни, що одержують

від них сировину для ліків, ціни збере жуться на високому рівні, а до ступність лікарських засобів для насе лення країн, що розвиваються, стане проблемою [7, 20–21, 27].

Крім того, на відміну від інших міжнародних договорів, які передба чали положення щодо правової охоро ни винаходів, таких як Паризька кон венція, Договір про закони щодо то варних знаків, Угода TRIPS, крім вста новлення того, що держави — члени СОТ мають надавати правову охорону винаходам в усіх сферах технології, встановила також ряд інших не менш важливих мінімальних стандартів охо рони зазначеного об’єкта інтелекту альної власності. Зокрема, ст. 28 Угоди TRIPS визначено вимоги до обсягу прав, що надаються патентовласнику, а ст. 33 встановлено, що строк дії охо рони патентних прав має становити не менше 20 років від дати подання заяв ки на одержання патенту.

При цьому слід зазначити, що до ук ладення Угоди TRIPS у ряді країн, що розвиваються, строк патентної охоро ни становив від 5 до 10 років, тоді як багато розвинених країн передбачали 15–17 річний строк охорони [8].

Зазначені мінімальні стандарти охорони винаходів, які були запрова джені Угодою TRIPS, вимагали від країн, що розвиваються, суттєвого перегляду своїх національних законо давств. Зокрема, вимоги Угоди TRIPS обмежили можливості цих країн ви ключати зі сфери патентування вина ходи, що стосуються фармацевтичної сфери, а також поклали на них обо в’язки щодо посилення охорони зазна чених об’єктів у цілому.

Зважаючи на потреби найменш розвинених країн та країн, що розви ваються, Угодою TRIPS було встанов лено ряд перехідних періодів щодо відображення у національних законо

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

103

А. Міндрул

давствах країн — членів СОТ передба чених Угодою вимог.

Так, згідно зі ст. 65 Угоди TRIPS усі країни члени, за умови додержання §§ 2, 3 та 4 цієї статті, не зобов’язані бу ли застосовувати положення цієї Уго ди до спливу загального строку в один рік після дати набрання чинності Уго дою СОТ, тобто до 1996 р., оскільки прийнята у 1994 р. Угода TRIPS набула чинності з 1 січня 1995 р.

Також § 2 цієї ж статті встановлено, що країна член, що розвивається, має право відстрочити ще на 4 роки дату застосування, як визначено у § 1, по ложень цієї Угоди, крім статей 3, 4, 5. Таким чином, зазначені країни одер жали можливість не застосовувати ви моги щодо розширення правової охорони винаходів до 2000 р. Те саме стосувалось і будь якого іншого члена СОТ, що знаходився у процесі перехо ду від планово централізованої до рин кової вільно підприємницької еконо міки і який здійснює структурні реформи в системі інтелектуальної власності і стикався з особливими про блемами у підготовці та впровадженні законодавства та регулювання щодо прав інтелектуальної власності [9].

Стосовно поширення патентної охорони на усі галузі науки і техніки, у тому числі й на сферу охорони здо ров’я, § 4 зазначеної вище статті Угоди TRIPS передбачено таке:

«Тою мірою, якою країна Член, що розвивається, зобов’язана за цією Уго дою розширити охорону запатентова них виробів на сфери технологій, які не мають такої охорони на його тери торії на загальну дату застосування цієї Угоди для цього Члена, як зазна чено у параграфі 2, вона може відстро чити застосування положень стосовно запатентованих виробів Розділу 5 Ча стини II щодо таких сфер технологій на додатковий період у 5 років» [9].

Таким чином, ті країни — члени СОТ, законодавство яких не передба чало можливості надання правової охорони винаходам у фармацевтичній сфері, одержали можливість не нада вати такої охорони до кінця 2005 р. (або, як зазначається у ряді джерел, — до 1 січня 2006 р.).

Однак § 5 ст. 65 також встановлює, що член, який користується пе рехідним періодом згідно з §§ 1, 2, 3 або 4, повинен гарантувати, що будь які зміни в його законодавстві, прави лах та практиці, зроблені протягом цього періоду, не призведуть до зни ження рівня виконання положень цієї Угоди.

Вбачається, що цю норму слід ро зуміти так: якщо законодавство дер жави — члена СОТ первинно передба чало можливість надання правової охорони винаходам в усіх сферах на уки і техніки, така держава не має можливості звузити правову охорону винаходів, виключивши об’єкти, що мають відношення до лікарських за собів. Тобто скористатися розгляну тим вище перехідним періодом щодо поширення правової охорони на усі сфери науки і техніки могли лише ті країни, законодавство яких не перед бачало можливості надання правової охорони винаходам у зазначеній сфері.

Слід зазначити, що Угода TRIPS крім пільгового періоду для країн, що розвиваються, також передбачає до даткові можливості для найменш роз винених країн.

Так, згідно зі ст. 66, враховуючи особливі потреби та вимоги найменш розвинених країн членів, їхні еко номічні, фінансові та адміністративні обмеження, а також необхідність гнуч кого підходу при створенні життєздат ної технологічної бази, від таких членів не вимагається застосовувати поло

104

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

ЗНАЧЕННЯ УГОДИ ПРО ТОРГОВЕЛЬНІ АСПЕКТИ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У ПРАВОВОМУ…

ження цієї Угоди, крім статей 3, 4 та 5 протягом 10 років від дати застосуван ня, визначеної згідно з § 1 ст. 65. Рада TRIPS повинна за належно обґрунтова ним проханням найменш розвиненої країни члена продовжити цей період.

Тобто найменш розвиненим краї нам із самого початку було надано пільговий період, який минув напри кінці 2005 р., щодо можливості неза провадження усіх вимог, передбачених Угодою TRIPS. Цей період згодом було продовжено спочатку до 1 липня 2013 р. Що ж стосується лікарських за собів, то Дохійською декларацією для найменш розвинених країн цей період було продовжено до 2016 р. [10].

Разом з тим на країну, яка бажала скористатись перевагами перехідних періодів щодо можливостей відстроч ки поширення правової охорони на усі сфери технологій, ст. 70 Угоди TRIPS було покладено певні обов’язки.

Так, § 8 зазначеної статті передба чено, що якщо член не робить доступ ним станом на дату набрання чинності Угодою СОТ захист патентів на фар мацевтичну й агрохімічну продукцію відповідно до своїх зобов’язань за ст. 27, то він повинен:

a)незважаючи на положення час тини VI, забезпечити, починаючи від дати набрання чинності Угодою СОТ, засоби, завдяки яким можна подавати заявки на патенти для таких вина ходів;

b)застосувати до цих заявок ста ном на дату застосування цієї Угоди критерії патентоспроможності, викла дені в цій Угоді, так, ніби ці критерії застосовувалися на дату подання заяв ки на території цього члена або, якщо пріоритет можна встановити і зверта ються з проханням його встановити, на дату пріоритету заявки;

c)забезпечити захист патенту згідно з цією Угодою з моменту видачі

патенту та на решту строку його дії, відлік якого починається від дати по дання заявки згідно зі ст. 33 цієї Угоди, для тих заявок, що задовольняють критерії, згадані у підпараграфі (b) [9].

А § 9 статті 70 Угоди TRIPS вста новлено, що якщо продукт є предме том заявки на патент на території чле на згідно з § 8(а), виняткові права на збут повинні надаватися, незважаючи на положення ч. VI, на період, який є коротшим із наступних двох: 5 років після отримання маркетингового доз волу на території цього члена або до ти, поки патент на продукт не буде на даний або відхилений на території цього члена, за умови, що в результаті набрання чинності Угодою СОТ заяв ка на патент була подана, а патент на цей продукт було надано іншим членом та від цього іншого члена от римано дозвіл на збут [9].

Механізм прийняття заявок на одержання патентів у країнах, які ско ристались перехідним періодом щодо ненадання правової охорони винахо дам у фармацевтичній сфері, одержав у зарубіжній літературі назву «пошто ва скринька».

Цей механізм широко застосову вався в Індії, яка була однією з небага тьох країн — членів СОТ, які повною мірою скористались перехідними періодами, передбаченими Угодою

TRIPS.

Як зазначає Е. Хоен, розділ 11 А(7) патентного закону Індії забезпечував продовження виробництва генериків тих лікарських засобів, на які були по дані патентні заявки у період з 1995 р. по 2005 р. Патентовласник мав право на виплату роялті в розумних межах, але не міг вимагати зупинення вироб ництва. Це була своєрідна примусова ліцензія, яка набувала чинності авто матично і не вимагала прийняття окремого рішення щодо кожного ви

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

105

А. Міндрул

падку. На момент внесення змін до па тентного закону Індії у «поштовій скриньці» знаходились і чекали роз гляду 6 000 заявок на фармацевтичні і суміжні патенти [7, 79].

Водночас, зважаючи на те, що з кінця 90 х років, коли більшість країн, що розвиваються, мають повною мірою запровадити у своїх національ них законодавствах вимоги, встанов лені Угодою TRIPS, ведуться серйозні дискусії і дослідження щодо впливу Угоди на доступ до найнеобхідніших лікарських засобів, а також інших не обхідних товарів. У центрі уваги цих дискусій і досліджень знаходиться ви користання гнучких підходів, тобто можливості скористатись перевагами й обмеженнями патентних прав, обов’язкового ліцензування та засто сування інших механізмів, передбаче них Угодою TRIPS [11, 5].

Дійсно, одним із основних поло жень, на яких ґрунтується система охорони інтелектуальної власності, є додержання балансу приватних інте ресів правовласників з інтересами суспільства у цілому. Враховуючи це, Угода TRIPS також містить ряд гнуч ких положень, що дозволяють нівелю вати негативні сторони охорони прав інтелектуальної власності у найбільш важливих життєвих сферах, у тому числі у сфері охорони здоров’я. До них, зокрема, належать цілі та принци пи Угоди TRIPS (статті 7, 8), положен ня щодо вичерпання прав інтелекту альної власності (ст. 6), винятки із об’єктів патентування (§§ 2, 3 ст. 27), винятки з патентних прав та деякі їх обмеження, зокрема можливість вида чі примусових ліцензій на викорис тання винаходів (статті 30, 31), а та кож деякі інші можливості, що будуть розглянуті далі.

Так, згідно із § 1 ст. 1 Угоди TRIPS держави — члени СОТ можуть, але

не зобов’язані передбачати у своєму законодавстві більш високий рівень охорони, ніж цього вимагає ця Угода. Держави члени також є вільними у визначенні відповідного методу впро вадження положень цієї Угоди у ме жах їх власної законодавчої системи та практики.

Це положення має дуже важливе значення з точки зору інтерпретації вимог Угоди TRIPS при реалізації її положень у національних законодав ствах держав — членів СОТ. Зокрема, зазначена норма надає можливість державам членам самостійно визнача ти зміст критеріїв патентоспромож ності винаходів, передбачених у ст. 27 Угоди. Так, наприклад, країни можуть не надавати правової охорони винахо дам, об’єктами яких є «нове застосу вання відомого продукту чи процесу», встановлюючи жорсткі вимоги до кри терію новизни.

Як вже зазначалось, основу для за стосування гнучких положень Угоди TRIPS, якими можуть скористатись країни — члени СОТ, становлять цілі та принципи Угоди, визначені стаття ми 7 та 8.

Так, відповідно до ст. 7 захист та контроль за дотриманням прав інте лектуальної власності повинні сприя ти запровадженню технологічних но вовведень та передачі і розповсюджен ню технологій для обопільної вигоди виробників і користувачів техно логічних знань у такий спосіб, що сприяє соціальному та економічному добробуту, а також балансу прав і обов’язків.

Стаття 8 Угоди TRIPS передбачає, що держави члени можуть при фор мулюванні або внесенні змін та допов нень до своїх законів і правил вживати заходів, необхідних для захисту здо ров’я та харчування населення, а та кож спонукати суспільний інтерес у

106

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

ЗНАЧЕННЯ УГОДИ ПРО ТОРГОВЕЛЬНІ АСПЕКТИ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У ПРАВОВОМУ…

секторах, життєво важливих для їх соціально економічного та техно логічного розвитку, за умови, що такі заходи узгоджуються з положеннями цієї Угоди.

Відповідні заходи, за умови, що во ни відповідають положенням цієї Уго ди, можуть бути необхідні, щоб за побігти зловживанню правами інте лектуальної власності власниками цих прав або використанню практики, яка непомірно обмежує торгівлю чи нега тивно впливає на передачу технологій між країнами.

На основі зазначених мети і прин ципів в інших статтях Угоди TRIPS бу ли запроваджені механізми, що дають змогу застосовувати певні обмеження патентних прав.

Разом із тим, як свідчить досвід країн — членів СОТ, що розвиваються, вони стикаються зі значним тиском з боку розвинених країн у питаннях інтерпретації положень та застосуван ня гнучких механізмів, передбачених Угодою TRIPS.

Так, наприклад, Таїланд зазнав тис ку після своїх спроб домогтися зни ження цін на ліки через застосування механізму примусового ліцензування. Між 2006 р. і 2007 р. Таїланд видав примусові ліцензії на лікарські засоби для лікування ВІЛ і серцевих захво рювань, що виконати свої зобов’язан ня із забезпечення загального доступу до лікарських засобів. У 2007 р. його було включено до пріоритетного кон трольного списку за «спеціальною процедурою 301» США. Позиція Європейської комісії також полягала в неприйнятті заходів, застосованих Таїландом.

Із тиском за свої спроби використа ти гарантії, передбачені Угодою TRIPS, зіткнулась також і Індія. У 2005 р. во на включила у своє патентне законо давство жорсткі критерії визначення

патентоспроможності, щоб вирішити проблему періодичного оновлення па тентів. Це положення було оскаржено однією із фармацевтичних компаній у Високому суді Мадраса у зв’язку з тим, що, як стверджувалось, воно по рушує Угоду TRIPS і положення про рівність усіх згідно з Конституцією. Поправка була підтримана, зокрема, на тій підставі, що вона є виконанням зобов’язань урядом стосовно права на здоров’я. На міжнародному рівні таке рішення Індії було підтримано країна ми, що розвиваються, в аспекті вико ристання гарантій охорони суспільно го здоров’я в їх патентному законо давстві [3, 24–26].

Слід зазначити, що процес при єднання країни до СОТ передбачає згоду на це кожної держави — члена СОТ. При проведенні переговорів що до вступу до СОТ виділяють два ос новні етапи, пов’язані з Угодою TRIPS. Перший — це переговори, що прово дяться на багатосторонній основі. Во ни стосуються додержання кандида том положень Угоди TRIPS. Другий аспект — двосторонні переговори між кандидатом і кожним членом СОТ, зацікавленим у проведенні таких пере говорів. Теоретично переговори щодо зобов’язань згідно з Угодою TRIPS ма ють проводитися у багатосторонньому порядку, але фактично вони здійсню ються у двосторонньому порядку [12]. Як правило, в результаті таких перего ворів кандидати на вступ змушені прийняти зобов’язання, що перевищу ють вимоги Угоди TRIPS щодо охоро ни інтелектуальної власності (так звані вимоги «TRIPS плюс»).

Термін «TRIPS плюс» зазвичай ви користовується для характеристики норм, що перевищують мінімальні стандарти, встановлені в Угоді TRIPS. Вимога прийняти більш високі стан дарти і забезпечити їх додержання за

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

107

А. Міндрул

звичай включається до двосторонніх і регіональних торговельних угод, укла дених між розвиненими країнами, включаючи США та ЄС, і країнами, що розвиваються. Заходи, передбачені «TRIPS плюс», як правило, затриму ють виникнення конкуренції з боку виробників генеричних версій оригі нальних лікарських засобів, яка сприяє зниженню ціни на ліки. Вони можуть обмежувати можливості країн щодо видачі примусових ліцензій чи інших механізмів, передбачених Уго дою TRIPS. Одним із найбільш дієвих обмежувальних заходів, що передба чається нормами «TRIPS плюс», вва жається «ексклюзивність даних» ви пробувань лікарських засобів, власне тому, що вона зазвичай є основним пріоритетом уряду США і фармацев тичних компаній. Вони ефективні для одержання законної монополії стосов но лікарських засобів відомих фірм, які не можуть одержати патентної охорони на відповідний препарат, а та кож для продовження строку чинної монополії навіть для запатентованих лікарських засобів. У контексті роз ширення доступу до недорогих гене ричних версій необхідних ліків загаль ний вплив норм щодо «ексклюзив ності даних» та інших положень «TRIPS плюс», безумовно, є негатив ним [2].

Як справедливо зазначила І. Кири ченко і як свідчить досвід України із вступу до СОТ, «планка» вимог до нових членів постійно завищується. Укладаючи угоди з країнами, що роз виваються, в яких законодавчий за хист прав інтелектуальної власності традиційно не особливо жорсткий, розвинені країни наполягають, зокре ма, на прийнятті власної інтерпретації Угоди TRIPS [13].

У цьому контексті особливого зна чення набуває реалізація одного із ре

жимів, що передбачений Угодою TRIPS, — режим нації, яка корис тується найбільшими перевагами (ст. 4). Згідно із цим принципом будь яка перевага, сприяння, пільга або імунітет, що надається членом підда ним будь якої іншої країни, повинні бути негайно і безумовно надані підда ним всіх інших членів. Таким чином, взяті країною зобов’язання понад ті, що передбачені Угодою TRIPS, у рам ках двосторонніх переговорів із кож ною зацікавленою країною — членом СОТ, кандидат зобов’язаний буде роз повсюдити на усіх членів цієї ор ганізації.

Крім того, слід зазначити, що вимо ги, які висуваються країнами — члена ми СОТ до кандидата на вступ, не залишаються лише окремими домо вленостями, що відображаються в ук ладених договорах. Як правило, якщо кандидат погоджується взяти на себе певні зобов’язання, він має реалізува ти їх у відповідному акті національно го законодавства. У цьому випадку в силу вступає вже дія національного режиму, оскільки національне законо давство поширюється на усіх грома дян і юридичних осіб цієї країни. По ложення про застосування національ ного режиму передбачені ст. 3 Угоди TRIPS. Згідно із зазначеною статтею кожний член повинен надати підда ним інших членів режим не менш сприятливий, ніж той, який він надає своїм підданим щодо охорони інтелек туальної власності, за винятками, які вже передбачені, відповідно, у Пари зькій конвенції, Бернській конвенції про охорону літературних і художніх творів, Міжнародній конвенції про охорону інтересів виконавців, вироб ників фонограм і організацій мовлен ня (Римська конвенція) або в Дого ворі з інтелектуальної власності стосовно інтегральних мікросхем (Ва

108

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

ЗНАЧЕННЯ УГОДИ ПРО ТОРГОВЕЛЬНІ АСПЕКТИ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У ПРАВОВОМУ…

шингтонський договір). При цьому для цілей цієї статті та ст. 4 Угоди TRIPS термін «захист» включає питан ня, що впливають на наявність, отри мання, сферу дії, збереження та кон троль за виконанням прав інтелекту альної власності, а також ті питання, які впливають на використання прав інтелектуальної власності, що окремо розглядаються у цій Угоді.

Одним із найбільш репрезентатив них прикладів реалізації вимоги дер жав — членів СОТ щодо застосування зазначених вище режимів в Україні слід вважати зрівняння сум зборів, що сплачуються за дії, пов’язані з охоро ною інтелектуальної власності, як для резидентів, так і для нерезидентів Ук раїни [14].

Враховуючи трудності, з якими стикались країни — члени СОТ, що розвиваються, у використанні гнучких механізмів Угоди TRIPS, право дер жав — членів СОТ широко використо вувати ці механізми з метою забезпе чення здоров’я населення було під тверджено у Дохійській декларації щодо Угоди TRIPS і охорони суспіль ного здоров’я*, прийнятої на 4 й Конференції міністрів СОТ у Досі (Катар).

У цій Декларації представники урядів усіх країн — членів СОТ під твердили, зокрема, таке:

«Ми визнаємо важливість захисту інтелектуальної власності для розроб ки нових лікарських препаратів. Ми також відмічаємо стурбованість її впливом на ціни.

Ми визнаємо, що Угода TRIPS не перешкоджає і не повинна перешко джати прийняттю державами членами заходів з охорони суспільного здо ров’я. Тому знову підтверджуючи на шу прихильність Угоді TRIPS, ми підкреслюємо, що Угода може і повин на тлумачитись і реалізовуватись та ким чином, щоб сприяти праву членів СОТ на охорону суспільного здоров’я і, зокрема, сприяти загальнодоступ ності лікарських засобів.

Тому, зберігаючи прихильність до Угоди TRIPS, ми визнаємо, що такий гнучкий підхід включає в себе наступ не:

а) Застосовуючи звичайні правила тлумачення публічного міжнародного права, кожне положення Угоди TRIPS слід розуміти в світлі предмета і цілі Угоди, як вони виражені, зокрема, в його задачах і принципах.

b) Кожен член має право видавати примусові ліцензії і вільно визначати підстави для видачі таких ліцензій.

с) Кожен член має право визначати, що є надзвичайною ситуацією в країні чи іншими обставинами крайньої не обхідності, і при цьому мається на

* У листопаді 2001 р. члени СОТ прийняли так звану Дохійську декларацію щодо Угоди TRIPS і охорони суспільного здоров’я, названу на честь столиці Катару, де ця Декларація була одноголосно затверджена пред ставниками держав членів. Деякі країни, що розвиваються, включаючи ряд країн Африки, відмовлялись про довжувати брати участь у поточному раунді переговорів з питань глобальної торгівлі, що проходив у Досі в рамках СОТ, доки не був прийнятий перший варіант цієї Декларації (Дохійські переговори тривають і донині). Ця Декларація була прийнята певною мірою у відповідь на прагнення країн, що розвиваються, про тидіяти сильному тиску з боку розвинених держав і фармацевтичної промисловості, що намагались завадити бідним країнам скористатись основними «гнучкими положеннями» Угоди TRIPS. Ці гнучкі положення при значались для того, щоб допомогти країнам розширити доступ до недоступних чи занадто дорогих ліків. Хоча ці гнучкі положення абсолютно законні і можуть застосовуватись у рамках правил СОТ — і, насправді, вони і були розроблені для використання тими, хто цього потребує, — деякі уряди і опоненти із промисловості країн, що розвиваються, постійно стверджували, що вони протизаконні.

Декларація не внесла офіційних змін в Угоду TRIPS, хоча і запустила процеси, які в результаті виявились вигідними для країн, що розвиваються, включаючи і продовження строків розробки законів для найменш розвинених країн. Власне, основна мета Декларації полягала в тому, щоб нагадати політикам про типи і мас штаби гнучких положень, які країни члени могли б використовувати – включаючи право на дозвіл паралель ного імпорту і видачу примусових ліцензій на умовах, первинно визначених в Угоді TRIPS. Декларація також сприяла посиленню готовності країн — членів СОТ до застосування цих гнучких положень і вирішенню про блем з використанням обов’язкового ліцензування з метою експорту [2].

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

109

А. Міндрул

увазі, що криза в галузі охорони суспільного здоров’я, в тому числі у зв’язку з ВІЛ/СНІДом, туберкульо зом, малярією та іншими епідеміями, може вважатись надзвичайною ситу ацією в країні чи іншою обставиною крайньої необхідності.

d) Наслідком положень Угоди TRIPS, що мають відношення до ви черпання прав інтелектуальної влас ності, є те, що кожен член має право встановлювати власний режим такого вичерпання без оскарження з ураху ванням положень статей 3 та 4 щодо режиму нації, яка користується най більшим сприянням, і щодо націо нального режиму».

Водночас слід зазначити, що всупе реч Дохійскій декларації, наприклад, така країна як Сполучені Штати Аме рики продовжує включати в кон трольний список за «спеціальною про цедурою 301» країни, що видають при мусові ліцензії в рамках національних програм у галузі лікарського забезпе чення з метою здійснення загального доступу до ліків від ВІЛ/СНІДу та інших схем лікування [3, 26].

Також вимоги розвинених країн, що перевищують стандарти, встанов лені Угодою TRIPS, передбачаються в угодах про вільну торгівлю та еко номічне партнерство з найменш роз виненими країнами і країнами, що розвиваються. Як правило, такі угоди укладаються в умовах слабкої транс парентності чи без широкої участі гро мадськості. Такі положення «TRIPS плюс» підривають надійність гарантій і гнучких умов, які країни, що розви ваються, прагнули б зберегти відпо відно до Угоди TRIPS. Проведені дослідження свідчать про те, що засто сування стандартів «TRIPS плюс» призводить до зростання цін на ліки, оскільки вони затримують чи обмежу ють конкуренцію з боку виробників

генеричних лікарських засобів [3, 28–29].

Слід зазначити, що необхідність врахування стану охорони суспільно го здоров’я на переговорах про укла дення таких угод підкреслювалась не лише в країнах, що розвиваються, але також і в розвинених країнах.

Так, 12 липня 2007 р. Європей ським Парламентом була прийнята Резолюція по TRIPS і доступу до лікарських засобів [15], якою передба чено таке:

«Європейський парламент…

11.Звертається до Ради на під тримку своїх зобов’язань за Дохій ською декларацією і з метою обмежен ня повноважень Комісії таким чином, щоб обмежити її від ведення перего ворів, пов’язаних із вимогами вклю чення положень TRIPS плюс у фарма цевтичній сфері, що впливають на охорону суспільного здоров’я і доступ до лікарських засобів, таких як екс клюзивність даних, продовження строку чинності патенту і обмеження підстав у видачі примусових ліцензій,

врамках проведення переговорів з ук ладення угод про економічне партнер ство (ЕРА) з країнами Африки, ба сейнів Карибського моря і Тихого оке ану (країнами АСР) і в інші майбутні двосторонні і регіональні угоди з країнами, що розвиваються…

13.Звертається до Комісії для підтримки «стратегії накопичення за пасів», передбаченої статтею 31 (b) Угоди TRIPS, та інших стратегій, які можуть бути використані країнами чи групами країн з метою забезпечення більшої купівельної спроможності та економії за рахунок розширення виробництва на генеричні лікарські засоби за доступними цінами і стиму лювання надходження прямих інвес тицій в місцеві виробничі потужності

врамках регіону».

110

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •