3_2011_ua

ЗАХИСТ ПРАВ НА ТОРГОВЕЛЬНІ МАРКИ: УКРАЇНСЬКА ПРАКТИКА ТА ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД

об’єкти права інтелектуальної влас ності вправі звернутися до суду за за хистом і вимагати від суду постанов лення рішення про:

1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збере ження відповідних доказів; 2) зупи нення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням пра ва інтелектуальної власності; 3) вилу чення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивіль ний оборот з порушенням права інте лектуальної власності; 4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та зна рядь, які використовувалися переваж но для виготовлення товарів з пору шенням права інтелектуальної влас ності; 5) застосування разового грошо вого стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об’єкта права інтелектуальної влас ності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що ма ють істотне значення; 6) опублікуван ня в засобах масової інформації відо мостей про порушення права інтелек туальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

Всі спеціальні закони у сфері інте лектуальної власності містять норму, що передбачає можливість застосу вання інших, передбачених законодав чими актами, заходів, пов’язаних із за хистом їхніх прав. Водночас цю норму слід розуміти насамперед як відсилан ня до ст. 16 ЦК України, яка містить перелічення різних способів захисту цивільних прав, які не передбачені в спеціальному законодавстві, але ма ють застосовуватися при порушенні виключних прав. Серед них: 1) ви знання угоди недійсною; 2) прису дження до виконання обов’язку в на

турі; 3) припинення або зміна пра вовідносин; 4) визнання незаконними рішення, дії або бездіяльність органів державної влади й органів місцевого самоврядування, їх посадових і служ бових осіб; 5) відновлення положення, що існувало до порушення.

Крім цього, спеціальне законодав ство конкретизує способи захисту права на окремі об’єкти права інтелек туальної власності, які враховують їхню специфіку. Так, відповідно до ст. 20 Закону України «Про захист прав на знаки для товарів і послуг» власник свідоцтва на знак для товарів і послуг має право вимагати припи нення правопорушення й відшкоду вання збитків, заподіяних таким пра вопорушенням. Власник свідоцтва мо же також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використа ного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зобра жень знака чи позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.

Висуваючи одне або кілька вимог, передбачених законодавством Украї ни перед судом, власник майнових, у тому числі й виключних прав, повинен довести в судовому засіданні цілу низку фактів, що мають матеріально правове значення, які становлять предмет доведення. За цією катего рією справ такими фактами є: 1) на лежність права інтелектуальної влас ності позивачеві; 2) юридичні факти, згідно з якими право інтелектуальної власності поширюється на об’єкти, які є предметом спору; 3) факт порушен ня майнових прав; 4) розмір доходів, неправомірно отриманих порушни ком.

Доведення в судовому засіданні цих фактів дає правовласникові право вимагати застосування згаданих вище способів захисту.

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

31

Н. Мироненко

Найбільші труднощі має доведення факту порушення майнових прав власника свідоцтва на торговельну марку й розмір доходів, неправомірно отриманих порушником.

Важливість і одночасно складність установлення факту порушення прав на торговельну марку пояснюється, по перше, досить великою кількістю видів порушень таких прав і, по друге, наявністю проміжних фактів, що підлягають доведенню.

Складність полягає ще й у тому, що закон не дає вичерпного переліку дій, які варто кваліфікувати як порушення права на торговельну марку.

Проте, спираючись на букву й дух законів, що стосуються прав власника свідоцтва на торговельну марку, мож на запропонувати такий перелік пору шень такого права.

Зокрема, неправомірними варто визнати такі дії:

•нанесення знаку на будь який товар, для якого цей знак не зареєст ровано;

•зберігання товару з нанесеним на нього знаком, для якого знак не за реєстрований, з метою пропонування для продажу, продаж, імпорт (ввезен ня) та експорт (вивезення);

•застосування його під час про понування та надання будь якої по слуги, для якої знак не зареєстровано;

•застосування його в діловій до кументації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іме нах особою, яка не є власником сві доцтва на цей знак або яка не має від повідного дозволу на його викорис тання;

•використання зареєстрованого знаку стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг особою, яка не є влас ником свідоцтва на знак або не набула цього права за договором;

•використання зареєстрованого знаку стосовно товарів і послуг,

споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги;

•використання позначення, схо жого із зареєстрованим знаком, сто совно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого викори стання ці позначення й знак можна сплутати;

•використання позначення, схо жого із зареєстрованим знаком, сто совно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслі док такого використання можна ввес ти в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позна чення й знак можна сплутати;

•передача права власності на знак, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача щодо товару й послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу.

При визначенні правопорушень стосовно прав на торговельну марку варто враховувати, що майнові права на знак можуть передаватися за дого вором. Якщо між правовласником і передбачуваним порушником укладе ний договір, його виконання може бу ти пов’язане з порушенням способу, обсягу й порядку використання торго вельної марки. За наявності договору між власником свідоцтва й передбачу ваним порушником можливий додат ковий перелік порушень прав на тор говельну марку: використання прав, не переданих за договором; нецільове використання торговельної марки; перевищення строку використання торговельної марки.

Що стосується спеціальних умов застосування цивільно правових санк цій за порушення права інтелектуаль ної власності, то вони встановлюються цивільним процесуальним законодав ством. До них, зокрема, належать:

32

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

ЗАХИСТ ПРАВ НА ТОРГОВЕЛЬНІ МАРКИ: УКРАЇНСЬКА ПРАКТИКА ТА ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД

цивільно процесуальна правоздат ність і дієздатність; строк позовної давності, що обчислюється від дня, ко ли суб’єкт права інтелектуальної влас ності довідався або повинен був довідатися про порушення свого пра ва, й становить три роки; позов як про цесуальний засіб порушення цивіль ної справи в суді про захист права інтелектуальної власності. Останній заявляється відповідно до загальних правил підсудності за місцем прожи вання відповідача або за місцем пере бування органу чи майна юридичної особи. Ця категорія справ має свої особливості — позовна заява може подаватися за місцем проживання по зивача.

Багато країн світу в національному законодавстві передбачають спеціаль ні засоби захисту від порушень у сфері інтелектуальної власності й встанов люють перелік порушень, вчинення яких спричиняє притягнення винного до відповідальності, а також передба чають умови, за яких настає відпо відальність. Найчастіше такими умо вами є форма вини й наявність корис ливої мети. Так, Закон Франції про торговельні знаки в якості основних видів порушень встановлює: контра факцію — відтворення чужого знака, зареєстрованого для тотожних або подібних товарів і послуг (для настан ня як цивільної, так і кримінальної відповідальності не потрібне доведен ня провини контрафактора, досить са мого факту його здійснення); облудну імітацію — приблизне відтворення чу жого знака, здатного викликати небез пеку змішання між оригінальним і імітованим знаком (відповідальність настає за наявності провини у формі умислу); використання товарних знаків без дозволу зацікавлених осіб і використання імітованих знаків (від повідальність настає за наявності ко

мерційної мети у правопорушника, тобто мети отримання прибутку); об лудне маркування — використання не управомоченою особою в комерційних цілях справжнього, оригінального зна ка іншої особи для позначення ним своїх товарів і послуг (цивільна відповідальність настає незалежно від провини, для настання кримінальної відповідальності необхідно встанови ти недобросовісність правопорушни ка); підміна товарів або послуг — по ставка товарів або пропозиція послуг інших, ніж ті, які були замовлені під зареєстрованим товарним знаком (умовою настання відповідальності є наявність провини у формі умислу);

зберігання, продаж і поставка — неза конне зберігання контрафактних, шляхом обману маркірованих і іміто ваних знаків, а також продаж, введен ня в оборот, поставку або пропозицію до поставки товарів чи послуг, які по значені відповідними знаками (від повідальність настає за наявності в діях потерпілого комерційної мети й провини у формі умислу).

Якщо порівняти рівень розробки правової регламентації юридичної відповідальності за порушення у сфері використання торговельних марок у законодавстві України та в законо давстві Франції, то очевидним стає факт про необхідність більш детальної розробки інституту юридичної від повідальності за правопорушення у сфері інтелектуальної власності в національному законодавстві. Причо му таке вдосконалювання має ґрунту ватися на глибокій концептуальній розробці цієї проблеми, включаючи й понятійний апарат, і більш детальне закріплення в нормах права характе ристики об’єктивної сторони правопо рушень. Це необхідно задля уникнен ня невиправдано широкого або, навпа ки, буквального тлумачення правових

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

33

Н. Мироненко

норм, що передбачають конкретні види правопорушень у процесі іх за стосування, й тим самим — зведення до мінімуму свободи розсуду, підви щивши рівень гарантованості захисту від необґрунтованого застосування за ходів державного примусу.

Однією з особливостей цієї кате горії справ є відносна простота прихо вання доказів про вчинене правопору шення. Через це з метою поліпшення засобів правового захисту права інте лектуальної власності національне за конодавство багатьох країн світу, відповідно до розділу 3 ч. 3 Угоди про торговельні аспекти права інтелекту альної власності, передбачає тимча сові заходи, спрямовані на запобігання порушень будь якого права інтелекту альної власності та збереження від повідних доказів стосовно інкриміно ваного правопорушення.

Першою розробкою в галузі забез печення попередніх засобів боротьби проти піратства, як відомо, є ордер Ан тона Піллира, названий так за преце дентом його першого застосування Апеляційним судом Англії. Цей ордер видається судом і дозволяє інспекту вати організації й установи, що могли вчинити дії, спрямовані проти закон них прав та інтересів авторів. Існують дві гарантії, що забезпечують недопу щення зловживань при видачі ордера: по перше, він видається тільки в тому випадку, коли без нього обійтися не можливо; по друге, він не повинен по рушувати законні інтереси й права відповідача (наприклад при виконанні ордера може бути присутнім адвокат відповідача).

Національне законодавство Вели кої Британії та Індії встановлює пра вило, відповідно до якого безневинна третя сторона, яка втягнута в неза конні дії іншої сторони, зобов’язана надати позивачу всі дані, що є в її роз

порядженні, які можуть мати відно шення до розгляду справи між позива чем і відповідачем. Це правило особ ливо стає корисним при встановленні осіб, які ввозять у країну незаконну продукцію, а також для виявлення ме режі дилерів, які розповсюджують контрафактну продукцію.

З метою зменшення тимчасових за тримок, пов’язаних із захистом права інтелектуальної власності, у деяких країнах передбачається можливість застосування проміжних судових забо рон або тимчасових заходів. Суть їх полягає в тому, що позивач повинен лише довести, що існує серйозне при пущення порушення його права, яке вимагає судового вивчення.

Особливий інтерес щодо застосу вання попередніх процедур має про цедура, розроблена у Франції та назва на «Saisie Contrafacon» (франц. — по шук), що застосовується при пору шенні прав. Хоча термін «Saisie» іноді перекладається як «арешт», однак при застосуванні цієї процедури порушник продовжує свою діяльність.

У Франції можна одержати ордер на «Saisie Contrafacon» на будь який вид інтелектуальної власності (крім топографії мікросхем).

Заявником може бути ліцензіат (за умови якщо він володіє тільки ви ключною ліцензією), патентоволоді лець, або власник свідоцтва. Причому ліцензіат може ініціювати застосуван ня цієї процедури з дотриманням таких умов: спочатку звертається до патентоволодільця із проханням пода ти заяву про одержання ордера на

«Saisie Contrafacon», якщо той відмов ляється ініціювати процес, ліцензіат від свого імені подає відповідну заяву до суду про одержання зазначеного ордера.

Правовою підставою для призна чення й проведення цієї процедури є

34

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

ЗАХИСТ ПРАВ НА ТОРГОВЕЛЬНІ МАРКИ: УКРАЇНСЬКА ПРАКТИКА ТА ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД

ст. R 6151 Кодексу Франції про інте лектуальну власність. Голова місцево го суду на прохання заявника ухвалює рішення щодо видачі ордера на

«Saisie Contrafacon» негайно. Проект рішення суду готує адвокат заявника, який потім набуває процесуального статусу позивача.

Разом із заявою до суду зацікавле на особа подає правовстановлюючий документ і виписку з реєстру, чим до водиться, що охоронний документ дійсний, тобто здійснювалася своєчас на підтримка охоронного документа й строк охоронного документа не минув, і що охоронний документ не проданий (на відміну від України, охоронний до кумент на об’єкт права інтелектуаль ної власності у Франції є цінним папе ром і може бути предметом угод, у той час як за національним законодавст вом предметом угоди можуть бути права на використання й інші майнові права правовласника). Для прийняття судом рішення про видачу ордера зацікавленій стороні досить заявити, що вона зайнята збором доказів, пред ставляти самі докази в суді необов’яз ково.

Суд може прийняти рішення про обмеження кількості учасників за про цедурою «Saisie Contrafacon», а також може зажадати від позивача внесення застави для забезпечення можливого збитку. Зазвичай застава вноситься у випадку, коли бізнес заявника/пози вача пов’язаний з корисною моделлю та перебуває за кордоном. Виконання зазначених умов є підставою для ви дачі ордера.

Центральною стадією процедури є її виконання. Рішення суду вико нується судовим приставом. У спра вах по патентах разом із приставом у виконанні процедури може брати участь технічний експерт, що допома гає описати винахід і провести про

цедуру. На стадії виконання процеду ри «Saisie Contrafacon» закон допус кає участь і інших осіб, наприклад фо тографа, бухгалтера, фахівця з ком п’ютерних технологій.

У Парижі 30 судових приставів, яких можна залучати для здійснення процедури «Saisie Contrafacon». Іноді судовий пристав приходить із полі цейським — для усунення протидії порушника. Кількість поліцейських залежить від складності справи. У здійсненні цієї процедури може бра ти участь експерт — незалежна особа, за винятком випадків, коли треба де монструвати пристрій (наприклад увімкнути пристрій). Існує категорич на заборона на участь у процедурі

«Saisie Contrafacon» працівників заяв ника/позивача.

За допомогою застосування про цедури «Saisie Contrafacon» можна ви лучити зразки продукції (до 10 зразків для хімічних аналізів); можна здійсни ти фото і відеозйомку, одержати копії креслень, документів, інструкцій з ви користання й виробництва виробу; здійснити огляд. Ця процедура вико нує як мінімум дві функції: подальше запобігання правопорушенням і збір доказів у справі.

Важливе завдання, що підлягає вирішенню, полягає у забезпеченні конфіденційності інформації, що ста ла відома у процесі здійснення про цедури «Saisie Contrafacon». Забезпе чення балансу інтересів позивача й відповідача, коли останній порушує питання про конфіденційність, на практиці досягається у такий спосіб: усі документи, що містять таку інфор мацію й мають відношення до предме та суперечки, опечатуються й переда ються до суду. Суд сам визначає, які документи, у тому числі й конфі денційні, є доказами порушення прав позивача й ухвалює рішення щодо пе

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

35

Н. Мироненко

редання їх позивачеві. Якщо позивач зловживатиме конфіденційною ін формацією, відповідач може притяг нути його до відповідальності. Якщо у процесі здійснення процедури питан ня про конфіденційність не розгляда лося, документи (докази) прямо пере даються позивачеві.

Застосувати цю процедуру можли во й до іноземного охоронного доку мента, наприклад, така практика існує

вБельгії та у Франції стосовно інозем них патентів. Правовою підставою та кого застосування є Брюссельська конвенція й цивільна процедура у Франції (про недобросовісну конку ренцію). На практиці неоднозначно вирішується питання про можливість застосування доказів, які були отри мані у процесі процедури «Saisie Contrafacon» у виробництві у справах

віноземних судах. Як правило, таке застосування ґрунтується на дотри манні принципу конфіденційності.

Після проведення процедури

«Saisie Contrafacon» позивач протя гом 15 днів повинен подати позов до суду. Якщо позов не подається, то ре зультати «Saisie Contrafacon» визна ються недійсними. Залежно від об’єкта права інтелектуальної влас ності результати можуть визнаватися лише частково недійсними.

Відповідач може подати апеляцію проти застосування процедури

«Saisie Contrafacon». При цьому мож на оспорити: 1) ордер на проведення

«Saisie Contrafacon»; 2) масштаб «Saisie Contrafacon» (стосується кіль кості вилучених об’єктів); 3) саму про цедуру «Saisie Contrafacon» (напри клад чи неналежна особа брала участь у «Saisie Contrafacon»).

Вартість проведення процедури

«Saisie Contrafacon» залежить від об’єкта права інтелектуальної власності, наприклад, процедура щодо товарних

знаків у середньому коштує 5 000 фран ків; порушення патентів у хімічній про мисловості — 30 000 франків. У вартість процедури входять усі витрати, по в’язані з роботою фотографа, експерта, участь пристава тощо.

Наведені проміжні судові заборони як засоби впливу на порушника мають спеціальний суб’єкт і об’єкт та за стосовуються як адміністративна про цедура, або містяться в цивільних процесуальних кодексах у розділах за безпечення доказів або забезпечення позову та зазвичай не є самостійною структурною частиною ЦПК.

З метою гармонізації національно го законодавства з міжнародним, зо крема Угоди TRIPS, законодавство Ук раїни було доповнено спеціальним інститутом цивільно процесуального права. Так, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пра вової охорони інтелектуальної влас ності» від 22 травня 2003 р. № 850 IV ЦПК України від 18 липня 1963 р. було доповнено главою 4 а «Запо біжні заходи».

Проте аналіз правового регулюван ня запобіжних заходів у процесуаль ному законодавстві України дає підстави стверджувати, що спроба ви конати вимоги Угоди TRIPS не є вда лою. Крім того, негативна практика застосування запобіжних заходів як загального інституту процесуального права призвела до того, що в новому ЦПК України положення про тимча сові заходи відсутні, у той час як їх на явність має об’єктивну необхідність, про що свідчить статистика правопо рушень, скоєних на території держави.

Не менш гостро стоїть проблема збору доказів при трансфері продукції з за кордону, що містить об’єкти інте лектуальної власності. Ця проблема є актуальною не лише для України. Від

36

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

ЗАХИСТ ПРАВ НА ТОРГОВЕЛЬНІ МАРКИ: УКРАЇНСЬКА ПРАКТИКА ТА ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД

піратства та контрафакції страждають		ка. Для порушення провадження до
усі країни світу. Наприклад, у Європі		статньо	підозри правовласника, що
за рахунок підробок щороку втра		його права можуть бути порушені у
чається 75 тисяч робочих місць. Збит		зв’язку з ввезенням на територію
ки Німеччини від підробок щорічно		країни відповідного товару. Після от
становлять близько 39 млн євро, пере		римання заяви про порушення митно
важна частина з них — текстильні		го провадження всі митниці країни
вироби та побутова техніка. Відома		інформуються про відповідний пі
компанія «Philips» щороку втрачає		дозрілий товар. У процесі митного
близько 3 млрд доларів від підробок.		провадження відбувається тісна спів
Від піратства та контрафакції несуть		праця митників та		заінтересованої
збитки всі: держава — недоотримує		особи. Зокрема, правовласник зобо
відповідні кошти від сплати податків;		в’язаний надати митниці інформацію
творці об’єктів інтелектуальної влас		щодо шифру товару, а також право
ності не отримують відповідних про		встановлюючі документи. Заявник по
центів від використання їх творчих ре		винен сплатити мито за порушення
зультатів; виробники оригінальної		митного	провадження в розмірі
продукції, прибуток яких змен		200 євро. У свою чергу, митники за
шується, а ділова репутація зазнає		наявності підозри можуть затримати
шкоди від виробництва неякісної про		товар від 10 до 20 днів. Підставою для
дукції, яка реалізується з використан		затримання можуть бути рішення су
ням їх торгової марки або іншого по		ду (тимчасові заборони), а в таких
значення, що їм належить; самі спожи		країнах, як Австрія ти Німеччина,
вачі, оскільки купують під виглядом		рішення про затримання товару прий
оригінального товару	підробку.	мають самі митні органи.
Цілком зрозуміло, що всі країни світу		Адміністративні процедури мають
і на рівні національного законодавст		свої переваги. Так, судовий розгляд
ва, і на рівні міжнародних актів шука		пов’язаний з великими судовими ви
ють більш досконалі механізми, які б		тратами (послуги адвоката, мито) та
протидіяли виготовленню та розпов		має більш тривалий час розгляду, тому
сюдженню підробок. Вивчення цього		що не завжди можна вдатися до скоро
досвіду та запозичення його з метою		ченої судової процедури. У випадку ж
удосконалення законодавства України		адміністративного розгляду митниця
та гармонізації його з міжнародно		сама приймає рішення. Гарантією за
правовими актами є одним з актуаль		хисту прав особи від зловживання
них напрямів як наукового пошуку,		адміністративними		процедурами є
так і практичної нормотворчості.		можливість оскарження рішення мит
У зв’язку з цим з точки зору запози		ниці до суду. За свідченням практики
чення цікавим є досвід Німеччини що		в Німеччині приблизно 10 % справ ос
до застосування митних процедур при		каржуються в суді щороку.
трансфері продукції та	технологій.	Після затримання товару митні ор
Відповідно до Європейської постано		гани мають право вчинити огляд як
ви 3295/94, яка є вихідним докумен		документів (100 % огляд), так і товарів
том для митників європейських мит		(5 %). При затриманні підозрілого
ниць, митне провадження пору		товару митниця інформує про це
шується за заявою власника охорон		правоволодільця й за його бажанням
ного документа або його представни		надсилає йому зразки товару для про

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

37

Н. Мироненко

ведення експертизи. Результати екс пертизи можуть дати підстави для більш тривалої затримки товару, більш детального огляду товару та ви несення відповідного рішення.

Для країн Західної Європи при проведенні митних адміністративних процедур переваги має не національне законодавство, а нормативи, встанов лені співдружністю. У цьому випадку заінтересована особа має право подати заяву до центрального офісу митного управління (м. Мюнхен) про пору шення митного провадження й тоді товар може бути затриманий у всіх країнах співдружності. Завдяки цьому досягається спрощена процедура та ефективне використання механізму боротьби з підробками.

За даними митниці Німеччини щороку відбувається близько трьох тисяч затримань. У разі якщо затри мання не мало достатніх підстав, відповідальність у повному обсязі по кладається на правоволодільця.

З метою попередження правопору шень у сфері інтелектуальної влас ності у Німеччині та Австрії широко використовується механізм публічно го сповіщення про підсобників.

За європейським законодавством митниця має право сама затримати то вар без заяви правоволодільця. Але та ке затримання має свої особливості. По перше, воно може тривати лише три дні, по друге, у цей термін митни ця має повідомити правоволодільця про затримання товару, а останній має вирішити питання, порушувати митне провадження чи ні. При порушенні провадження далі триває звичайна процедура. При відмові правово лодільця в порушенні провадження митниця не має права більше затриму вати товар. Затриманню підлягають і транзитні товари, але лише за заявою правоволодільця.

Корисною для запозичення Украї ною є практика, яку запровадила фірма «Philips» при митному огляді. При затриманні товару порушникові пропонується придбати відкриту ліцензію на виробництво та розповсю дження товару у відповідному регіоні країни. Якість товару забезпечується вибірковою експертизою товару (ви пробування товару), хоча стовідсотко вої впевненості в якості всього вироб леного товару немає. Але навіть при застосуванні цих заходів вдалося суттєво скоротити збитки компанії. За даними «Philips» за результатами за тримання 1/3 товару повертається в обіг, 5 % — знищується, 14 % — пра вильно ліцензовані, 8 % — не врегу льовані в законі. У Німеччині щороку «Philips» має 209–215 справ, із кожних 100 справ близько 95 ти закінчуються укладенням ліцензійної угоди.

Хоча в межах ЄС митні процедури здебільшого гармонізовані, однак не всі проблеми однаково вирішуються в межах національного законодавства щодо адміністративних процедур, які не гармонізовані. Однією з них є про блема транзитного товару. Деякі країни не вважають контрафактний транзитний товар підставою для відповідальності, зокрема Нідерланди. Безумовно, що неврегульованість подібних питань знижує дієвість ме ханізмів боротьби із зловживаннями у сфері інтелектуальної власності. Про те викладене свідчить про доцільність та корисність запозичення євро пейського досвіду при удосконаленні існуючої в Україні системи захисту знаків для товарів і послуг та дає простір для аналізу можливості запро вадження проміжних судових заходів у законодавстві України. Остання теза набуває особливої актуальності в кон тексті Модельного кодексу інтелекту альної власності для держав — учас

38

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

ЗАХИСТ ПРАВ НА ТОРГОВЕЛЬНІ МАРКИ: УКРАЇНСЬКА ПРАКТИКА ТА ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД

ниць СНД, що був прийнятий Між Держав (постанова МПА СНД від парламентською Асамблеєю держав — 7 квітня 2010 р. № 34 6).

учасниць Співдружності Незалежних

Мироненко Н. М. Захист прав на торговельні марки: українська практика та європейський досвід

Анотація. У статті аналізуються положення чинного законодавства України та практичні аспекти реалізації механізму та способів захисту прав і законних інтересів суб’єктів інтелекту альної власності на торговельні марки. Розглядаються проблеми, що виникають у процесі застосування ряду способів захисту, закріплених національним законодавством. З метою удос коналення національного законодавства аналізується досвід ряду європейських країн у частині застосування адміністративних процедур, судових заборон, тимчасових заходів, митних процедур тощо, які використовуються у процесі забезпечення прав інтелектуальної власності.

Ключові слова: інтелектуальна власність, торговельні марки, знаки для товарів і послуг, пра вовий захист, способи захисту, запобіжні заходи, конфіденційна інформація, адміністративні процедури, митні процедури.

Мироненко Н. М. Защита прав на торговые марки: украинская практика и европейский опыт

Аннотация. В статье анализируются положения действующего законодательства Украины и практические аспекты реализации механизма и способов защиты прав и законных интересов субъектов интеллектуальной собственности на торговые марки. Рассматриваются проблемы, возникающие в процессе применения ряда способов защиты, закрепленных национальным за конодательством. В целях усовершенствования национального законодательства анализиру ется опыт ряда европейских стран в части применения административных процедур, судебных запретов, временных мер, таможенных процедур и т. д., используемых в процессе обеспечения прав интеллектуальной собственности.

Ключевые слова: интеллектуальная собственность, торговые марки, знаки для товаров и ус луг, правовая защита, способы защиты, меры пресечений, конфиденциальная информация, ад министративные процедуры, таможенные процедуры.

Myronenko N. Rights protection of trademarks: ukrainian practice and european experience Annotation. The article deals with the provisions of existing legislation of Ukraine and practical

aspects of the mechanism and ways to protect the rights and legitimate interests of intellectual prop erty on trademarks. The problems are revised which arises from the use of several methods of pro tection consolidated in national law. In order to improve national legislation experience of a num ber of European countries in the application of administrative procedures, court injunctions, tempo rary measures, customs procedures, etc., which are used in the process of ensuring intellectual property rights is analyzed.

Key words: intellectual property, trademarks, marks for goods and services, legal protection, security methods, preventive measures, confidential information, administrative procedures, custom procedures.

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

39

ЩЕ РАЗ ПРО ПАТЕНТНИЙ СУД

О. ДОРОШЕНКО

кандидат юридичних наук, заступник директора Науково#дослідного

інституту інтелектуальної власності НАПрН України, судовий експерт з питань інтелектуальної власності

итання щодо створення в Ук	жах його юрисдикції довелося розгля
раїні спеціалізованого суду з	дати справи як щодо існування прав
Пінтелектуальної власності про	інтелектуальної власності, так і щодо
тягом останніх років обговорювалося	порушення прав, а загальному, з ура
на різних рівнях — як наукових, так і	хуванням місця розташування Дер
владних. Здавалося, що відповідне	жавного департаменту інтелектуаль
рішення — лише питання часу, до того	ної власності, — здебільшого справи за
ж не надто далекого. Але проведена у	позовом фізичних осіб до патентного
країні судова реформа зменшила, на	відомства про визнання недійсними
перший погляд, актуальність пробле	охоронних документів.
ми, принаймні зовні це виглядає саме	Зі зростанням кількості виданих
так, оскільки останнім часом навіть за	патентів та свідоцтв зростала і кіль
взяті прихильники патентного суду не	кість судових спорів. Очевидною ста
обговорюють активно цю тему.	ла необхідність виділення з числа
Чи насправді здійснення судової	суддів фахівців, що могли б спеціалі
реформи призвело до недоцільності по	зуватися на розгляді саме справ з інте
дальших зусиль щодо створення па	лектуальної	власності, як	складних,
тентного суду? Спробуємо розібратися.	так і таких, що потребують поглибле
Фахівцям відомо, що система судо	них знань у відповідній галузі права.
вого захисту прав інтелектуальної	Керуючись цим, значна частина суддів
власності в Україні почала складатися	зазначених вище судів, а також суддів
на початку минулого десятиліття. За	майже з усіх регіонів України протя
підвідомчістю переважна більшість	гом 2003–2010 рр. отримала вищу
справ була сконцентрована в госпо	освіту у сфері інтелектуальної влас
дарських та загальних судах. За	ності. Лише в Державному інституті
підсудністю більша частина справ, що	інтелектуальної власності		станом на
розглядалися місцевими господарсь	2010 р. отримали дипломи магістрів та
кими судами, із цілком зрозумілих	спеціалістів зі спеціальності «інтелек
причин припадала на господарський	туальна власність» понад 60 суддів та
суд м. Києва, а з місцевих загальних	помічників суддів.
судів найбільш завантаженим справа	Ще одним кроком, який дав змогу
ми цієї категорії виявився Со	підвищити	ефективність	розгляду
лом’янський районний суд столиці.	патентних спорів, стало створення у
При цьому господарському суду в ме	Вищому господарському суді України

© О. Дорошенко, 2011

40

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •