3_2011_ua

ЗНАЧЕННЯ УГОДИ ПРО ТОРГОВЕЛЬНІ АСПЕКТИ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У ПРАВОВОМУ…

Вбачається, що наведені положення мають особливо важливе значення для України в контексті поточних перего ворних процесів з укладення угод про вільну торгівлю між Україною та ЄС.

Отже, підсумовуючи викладене, хо четься зазначити, що кожна держава повинна виробити власну стратегію, спрямовану на забезпечення реалізації права людини на здоров’я. Державна політика з цього питання має ґрунту ватися насамперед на забезпеченні соціальних і економічних інтересів цієї держави при укладенні міжнарод

них договорів, а також різноманітних регіональних, двосторонніх міждер жавних, міжурядових та інших угод. І перш ніж беззаперечно брати зобо в’язання з виконання найвищих стан дартів охорони прав інтелектуальної власності, не диференціюючи при цьо му ступені охорони прав залежно від сфери суспільного виробництва, слід серйозно вивірити співвідношення пе реваг і збитків, які одержить певна держава, і жорстко відстоювати націо нальні інтереси.

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

1.Потєхіна В. Інтелектуальна власність / за ред. І. І. Дахна. — К., 2008. — С. 56.

2.Терминология и список сокращений, подготовленный на основе доклада «Игра по правилам: Использование механизмов защиты интеллектуальной собственности для расширения доступа к необходимым лекарствам» / Материалы круглого стола «Доступ к основным медицинским препаратам и интеллектуальная собственность в контексте вступления Казахстана в ВТО» (20 ноября 2009 г., г. Алматы, Республика Казахстан).

3.Поощрение и защита всех прав человека, гражданских, политических, экономических, социальJ ных и культурных прав, включая право на развитие / Доклад Специального докладчика по воJ просу о праве каждого человека на наивысший уровень физического и психического здоровья Ананда Гровера (31 марта 2009 г.). — С. 13.

4.Patent grants by country of origin and patent office (1995–2008) WIPO Statistics Database, December 2009 // http://www.wipo.int/ipstats/en/statistics

5.Frederick M. Abbott Тoward a new era of objective assessment in the field of TRIPS and variable geomJ etry for the preservation of multilateralism// Journal of International Economic Law 8 (1), P. 77–100.

6.Globalization and access to drugs Second edition World Health Organization 1999, 105 р.

7.Эллен Ф. М.’т Хоен, LL.M. Политика могущества фармацевтических монополий : патенты на леJ карства, доступность, инновации и применение Дохийской декларации о Соглашении по ТРИПС и общественному здравоохранению / Амстердамский унJт 2009. — 156 с.

8.J. Watal Intellectual property rights in the WTO and developing countries / Oxford University Press. — 2001. — Р. 114.

9.Соглашение о торговых аспектах прав интеллектуальной собственности // http://zakon1.rada.gov.ua/cgiJbin/laws/main.cgi

10.Declaration on the TRIPS agreement and public health WT/MIN(01)/DEC/2 // http://www.wto.org

11.Сисуле Ф. Мусунгу. Доступ к АРТ и другим необходимым лекарствам в Африке к югу от Сахары : интеллектуальная собственность и соответствующее законодательство // http://www.aidsacJ tioneurope.org/uploads/tx_windpublications/861J0.pdf

12.Константинов Б. Вступление в ВТО : проблемы интеллектуальной собственности и общественJ ного здравоохранения // http://europeandcis.undp.org

13.Кириченко І. Проблемні питання правового регулювання фармацевтичної галузі у зв’язку зі вступом України до СОТ // Юридичний журнал. — 2008. — № 5.

14.Постановление Кабинета Министров Украины от 19 сентября 2007 г. № 1148 «О внесении измеJ нений в Порядок оплаты сборов за действия, связанные с охраной прав на объекты интеллекJ туальной собственности» // Урядовий кур’єр. — 2007. — № 181. — 3 жовт.

15.European Parliament resolution of 12 July 2007 on the TRIPS Agreement and access to medicines // www.europarl.europa.eu

Міндрул А. В. Значення Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності у правовому регулюванні фармацевтичної сфери

Анотація. У статті аналізуються питання забезпечення реалізації права людини на здоров’я в аспекті дотримання прав інтелектуальної власності; порушуються питання уніфікації мінімаль них стандартів охорони прав інтелектуальної власності в рамках СОТ та їх вплив на доступність

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

111

А. Міндрул

лікарських засобів; аналізується вплив Угоди TRIPS на правове регулювання фармацевтичної сфери.

Ключові слова: Угода TRIPS, права інтелектуальної власності, охорона здоров’я, фарма цевтична сфера, доступ до лікарських засобів, СОТ, уніфікація мінімальних стандартів охоро ни прав інтелектуальної власності.

Миндрул А. В. Значение Соглашения о торговых аспектах прав интеллектуальной собст венности в правовом регулировании фармацевтической сферы

Аннотация. В статье анализируются вопросы обеспечения реализации права человека на охрану здоровья в аспекте соблюдения прав интеллектуальной собственности; поднимаются вопросы унификации минимальных стандартов охраны прав интеллектуальной собственности в рамках ВТО и их влияние на доступность лекарственных средств; анализируется влияние Соглашения TRIPS на правовое регулирование фармацевтической сферы.

Ключевые слова: Соглашение TRIPS, права интеллектуальной собственности, охрана здо ровья, фармацевтическая сфера, доступ к лекарственным средствам, ВТО, унификация мини мальных стандартов охраны прав интеллектуальной собственности.

Mindrul A. The importance of the Agreement on Trade Related Aspects of Intellectual Property Rights in legal regulating the pharmaceutical sector

Annotation. The article examines the question of ensuring the right to health realization in terms of intellectual property rights adherence; rise questions of unification of the minimum standards for intellectual property rights protection in scopes of the WTO and their impact on access to medicines, analyzes the impact of the TRIPS Agreement on the regulation of the pharmaceutical industry.

Key words: TRIPS Agreement, intellectual property rights, health care, pharmaceutical sphere, access to medicines, WTO, minimal standards for the protection of intellectual property rights pro tection unification.

112

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

IV. Права інтелектуальної власності як об’єкт цивільного обороту

ПРОДАВЦІ ТА ПОКУПЦІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

В. ЛОПАТІН

доктор юридичних наук, завідувач кафедри інтелектуальної власності та інформаційного права

Міжнародного університету в Москві, директор Республіканського науково#дослідного інституту інтелектуальної власності (Росія), голова національного технічного комітету зі стандартизації «Інтелектуальна власність»

Однією з основних умов для реа лізації Стратегії інноваційного розвитку країн СНД до 2020 р., як і будь якої іншої країни, що йде

шляхом інноваційного розвитку, є ри нок інтелектуальної власності. Для його формування та розвитку як на національному, так і галузевому й ре гіональному рівнях, необхідне розу міння об’єкта продажу, хто виступає як продавець та покупець, за якими пра вилами це доцільно і потрібно робити.

З безлічі питань, які потребують вирішення при визначенні основних суб’єктів ринку, виокремимо три голо вних, безпосередньо пов’язаних із за пуском ринкових механізмів у сфері інтелектуальної власності, на які дамо відповідь у межах цієї статті:

нових знань на нові технології та їх ви користанні для модернізації вироб ництва (хто покупець?);

• чи потрібен посередник між першим і другим, і якщо потрібен, то який (хто посередник?).

Продавці. Слідуючи логіці здоро вого глузду, продавати може той, кому належать права, у цьому випадку ви ключні майнові права на результати інтелектуальної діяльності. Право власник може розпоряджатися цим правом шляхом передачі його іншим особам повністю або частково. Така пе редача опосередковується через до говір чи інший правочин. Серед таких законодавець виокремлює договір про відчуження права (ст. 1234 ЦК РФ), ліцензійний договір (ст. 1235, інший

•кому належать / мають нале договір, що містить елементи договору

жати інтелектуальні права на те, що	про відчуження права або ліцензійного
отримуємо в результаті науково	договору (договір комерційної кон
дослідницьких та дослідно конструк	цесії (глава 54 ЦК РФ), договір про
торських розробок (НДДКР) (хто	спільну діяльність (простого товари
продавець?);	ства (глава 55 ЦК РФ)), установчий

•хто є / має бути основною за договір акціонерного товариства, до

цікавленою особою у перетворенні говір про заставу (ст. 339 ЦК РФ) та ін.

© В. Лопатін, 2011

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

113

В. Лопатін

До змішаних договорів (п. 3 ст. 421 ЦК	уки і техніки та критичних технологій
РФ) застосовуються у відповідних ча	у РФ, а також підсумків виконання
стинах правила про договори, елемен	цих робіт. При цьому понад 80 % вит
ти яких містяться у змішаному дого	рат на технологічне переозброєння
ворі, якщо інше не випливає з угоди	взяли на себе самі підприємства, спря
сторін або змісту змішаного договору.	мовуючи більше половини з цих
Правовласниками за підсумками	коштів на закупівлю обладнання, на
виконання НДДКР можуть виступати	самперед за кордоном. Тобто направ
три категорії осіб: Замовник, у тому	ляючи щорічно з бюджету понад 350
числі державний, Виконавець, у тому	млрд рублів на НДДКР, ми отримуємо
числі університет, науковий центр чи	ЩОСЬ, що мало пов’язане з напряма
НДІ й Автор — фізична особа, твор	ми й інтересами технологічної мо
чою працею якої створюється безпосе	дернізації, що заздалегідь робить важ
редньо цей результат.	коздійсненним завдання модернізації
Біда багатьох країн пострадянсько	вітчизняного виробництва на основі
го простору в тому, що до сьогодні в	вітчизняних технологій. Склалася си
умовах численних правових колізій,	стема освоєння грошей на всіх етапах і
недосконалої практики правозастосу	рівнях. На парламентських слуханнях
вання і низького рівня правосвідо	у Раді Федерації визнавалося, що при
мості у цій сфері відсутня чітка та зро	формуванні й реалізації сучасного
зуміла система в частині розподілу,	держзамовлення на виконання НДДКР
закріплення та реалізації прав на ре	«відкат» чиновникам, що визначають
зультати науково технічної діяль	переможців таких конкурсів, стано
ності. Наріжним каменем у вирішенні	вить до 40 %. Кошти, що залишилися,
цього завдання залишається проблема	потрапляють найчастіше в «навколо
забезпечення балансу інтересів держа	наукові» організації, результати робо
ви (держзамовників), виконавців за	ти яких представляють слабкий інте
держзамовленням, а також громадян	рес для науки і ще менший — для ре
як авторів.	ального бізнесу. З цим, на нашу думку,
Замовники. У структурі витрат на	пов’язані небажання і неспроможність
НДДКР за джерелами фінансування в	закріплювати і комерціалізувати інте
Росії, як і раніше, переважають кошти	лектуальні права на результати такої
федерального бюджету. Приватний	творчості. За даними Рахункової пала
бізнес у більшості регіонів країни май	ти РФ, у середині 2010 р. на обліку в
же не бере участі у фінансуванні	держскарбниці було інтелектуальної
НДДКР. До міжнародних стандартів	власності на суму близько 9 млн
фінансування НДДКР (де бюджетні	рублів (замисліться, 350 млрд рублів
кошти від ? до 1/3, а приватний бізнес	щорічно на вході, і менше 10 млн
від ? до 2/3) наблизилися лише кілька	рублів на виході).
суб’єктів РФ. Так, у Республіці Татар	З 1918 р. і аж до 2003 р. діяло прави
стан витрати на НДДКР поділені	ло: все, що було створено за рахунок
порівну — по 1/3 між бюджетом, при	державного бюджету, належить дер
ватним сектором та організаціями, що	жаві. Державний замовник був зо
проводять НДДКР. Водночас в орга	бов’язаний у межах своєї компетенції
нах влади немає чіткості щодо темати	ефективно розпоряджатися результа
ки НДДКР з урахуванням переліку	тами науково технічної діяльності, чо
пріоритетних напрямів розвитку на	го на практиці не було. У сучасній

114

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

ПРОДАВЦІ ТА ПОКУПЦІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Росії автоматично права не закріплю валися ні за ким, якщо це не було пе редбачено договором. Ця правова не визначеність, за оцінкою керівників підприємств і наукових організацій, була основною причиною незатребува ності в економіці наукових розробок.

Законодавчі акти з питань закріп лення прав держави на об’єкти інте лектуальної власності, що вносять ча сткові зміни до спеціальних законів (необхідні, але недостатні), стали прийматися починаючи лише з 2003 р., проте до сьогодні залишаються мало ефективними з точки зору їх вико нання.

Змінами, внесеними Федеральним законом від 3 лютого 2006 р. № 19 ФЗ, сфера законодавчого вирішення пи тання про права держави на винахід, корисну модель або промисловий зра зок, створені при виконанні робіт з державного або муніципального кон тракту, була розширена на програми для ЕОМ, бази даних і топології інтег ральних мікросхем.

З набранням чинності з 1 січня 2008 р. частини четвертої ЦК РФ ці підходи були частково уніфіковані: у ст. 1298 (про виключні права на твори науки, літератури і мистецтва, ство рені за державним або муніципальним контрактом), у ст. 1373 (про право на одержання патенту і виключні права на винахід, корисну модель, промис ловий зразок, створені за державним або муніципальним контрактом), у ст. 1432 (про право на селекційні до сягнення, створені, виведені або вияв лені при виконанні робіт за держав ним або муніципальним контрактом), у ст. 1464 (про право на топологію ін тегральної мікросхеми), у ст. 1471 (про право на секрет виробництва (ноу хау) і у ст. 1546 ЦК РФ (про пра ва Російської Федерації та суб’єктів Російської Федерації на єдину техно

логію, створену за рахунок чи з залу ченням коштів державного бюджету).

Таким чином, за загальним прави лом, виключне право на всі результати інтелектуальної діяльності, створені при бюджетному фінансуванні, у тому числі об’єкти авторського права, включаючи програми для ЕОМ і бази даних, топології інтегральних мікро схем, винаходи, корисні моделі, про мислові зразки, секрети виробництва (ноу хау), належить виконавцю (під ряднику) за контрактом.

При цьому з цього правила є важ ливі винятки.

По перше, право належить РФ, суб’єкту РФ або муніципальному ут воренню, тільки якщо ця норма прямо передбачена в контракті. Тобто відсут ність у контракті/договорі положення про розподіл і закріплення прав на створені при бюджетному фінансу ванні результати інтелектуальної діяльності передбачає закріплення та ких прав за виконавцем цього кон тракту/договору на підставі закону.

По друге, якщо виключне право на лежить виконавцю, останній, на вимо гу державного або муніципального за мовника, що діє від імені відповідного публічного суб’єкта, зобов’язаний вка заній ним особі надати безоплатну не виключну ліцензію на право викорис тання цього результату інтелектуаль ної діяльності при виготовленні то варів, що поставляються, або вико нанні підрядних робіт для публічних потреб.

По третє, якщо право на отримання патенту належить публічному суб’єк ту, виконавець зобов’язаний шляхом укладення відповідних угод з праців никами та третіми особами придбати права на патентуваний об’єкт або за безпечити їх придбання для подаль шої передачі публічному суб’єкту. При цьому виконавець має право на від

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

115

В. Лопатін

шкодування витрат, понесених ним у зв’язку з придбанням відповідних прав у третіх осіб. Якщо патент отри маний спільно на ім’я виконавця та публічного суб’єкта, державний чи муніципальний замовник має право видати безоплатну невиключну ліцен зію на запатентований об’єкт тільки з повідомленням виконавця. Якщо ви конавець, який отримав патент на своє ім’я, прийме рішення про дострокове припинення його дії, він зобов’язаний повідомити про це державного або муніципального замовника і на його вимогу безоплатно передати патент публічному суб’єкту. Те саме стосуєть ся і дострокового припинення патенту, отриманого на ім’я публічного суб’єк та, тільки у цьому випадку в ролі повідомника виступає державний або муніципальний замовник, а в ролі сто рони, яка одержує патент, — викона вець.

По четверте, якщо протягом 6 міся ців з дня письмового повідомлення Виконавцем у порядку, встановленому цим Положенням, про отримання ре зультатів інтелектуальної діяльності (РІД), що підлягає закріпленню за державою, здатного до правової охо рони як винахід, корисної моделі або промислового зразка, Держзамовник не подасть у відношенні нього заявку на отримання патенту, право на одер жання патенту переходить до Вико навця.

По п’яте, якщо йдеться про єдину технологію, де особливості розподілу та управління правами визначені у главі 77 ЦК РФ і Федеральному за коні «Про передання прав на єдині технології» від 25 грудня 2008 р.

№284 ФЗ [1].

Частково проблемні питання реа

лізації прав держави на результати на уково технічної діяльності, створені за рахунок державних коштів, отрима

ли правове регулювання на рівні указів Президента РФ і постанов Уря ду РФ. Основним із них є постанова Уряду РФ від 17 листопада 2005 р. № 685 [1] (у редакції постанови Уряду РФ від 22 квітня 2009 р. № 342), яка визначає умови закріплення прав на результати науково технічної діяль ності за Російською Федерацією.

Водночас за даними перевірок Рос патенту, понад 80 % держконтрактів у 2007 р., понад 60 % таких контрактів у 2008 р., близько 50 % у 2009 р. взагалі не містили норм про закріплення прав на створювані під час виконання держконтрактів результати інтелекту альної діяльності, що за замовчуван ням вводило загальне правило на підставі вимог закону — закріплення прав за виконавцем. Однак і це прави ло здебільшого не застосовувалося. Існує правова колізія, що вимагає доз волу як через уточнення правових норм, так і практики їх застосування.

При позабюджетному фінансу ванні відсутність спеціальних норм у законодавстві про інтелектуальну власність раніше заповнювалася при розподілі прав загальними положен нями ст. 772 ЦК РФ, яка зберегла дію

іпісля 1 січня 2008 р.

Участині четвертій ЦК РФ ці відносини регулюються тільки щодо таких об’єктів: програм для ЕОМ і баз даних, створених за договором замов лення, тобто договором, який укладав ся на їх створення (ст. 1296), програм для ЕОМ і баз даних, отриманих при виконанні робіт за договорами підря ду та договорами на НДДКР, які спеціально не передбачали їх створен ня (ст. 1297); промислових зразків, створених за договором замовлення (ст. 1371); винаходів, корисних моде лей та промислових зразків, отрима них при виконанні робіт за договора ми підряду та договорами на НДДКР,

116

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

ПРОДАВЦІ ТА ПОКУПЦІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

які спеціально не передбачали їх ство рення (ст. 1372); селекційних досяг нень, створених, виведених або вияв лених на замовлення (ст. 1431); топо логій інтегральних мікросхем, створе них за договором замовлення (ст. 1462) і при виконанні робіт за договорами підряду та договорами на НДДКР, які спеціально не передбачали їх створен ня (ст. 1463).

У всіх інших випадках необхідно керуватися нормами ст. 772 ЦК РФ, що визначає права сторін на результа ти робіт: сторони в договорах на вико нання науково дослідних робіт, дослід но конструкторських і технологічних робіт мають право використовувати ре зультати робіт у межах і за умовами, пе редбаченими договором; якщо інше не передбачено договором, замовник має право використовувати передані йому виконавцем результати робіт, а вико навець має право використовувати отримані ним результати робіт для власних потреб.

Виконавці. Основною ланкою про ведення досліджень у Росії були і за лишаються науково дослідні інститу ти. Донедавна, за даними Міністерства освіти і науки Росії, 90 % усіх НДДКР здійснювалося через НДІ, 6 % — через підприємства і 4 % — через університе ти. За кордоном ці пропорції проти лежні: 60–70 % усіх НДДКР прово диться через підприємства, які зацікав лені не тільки у проведенні досліджень (у тому числі через НДІ, лабораторії університетів), а й у їх практичному використанні. Там народжуються інно вації як конкретний результат прямої зацікавленої співдружності науки та бізнесу через ринок інтелектуальної власності. Тільки так і можливий у російських умовах заявлений перехід до інноваційної економіки: якщо нам потрібен кінцевий результат — інно ваційний продукт, а не просто чергове

освоєння виділених бюджетних кош тів. Очевидно, що зміна структури проведення досліджень в інтересах реальної економіки потребуватиме певного коригування розподілу бю джетних коштів серед остаточних одержувачів. Інашке багатосторінкові звіти про науково дослідні роботи приходитимуть у відповідні відомства до держзамовників, де залишатимуть ся або без розгляду (як раніше це нерідко траплялося, наприклад, у Рос науки, а зараз у Міносвіти), чи потре буватимуть створення численних по середницьких структур для розуміння і впровадження через конкретні ви робництва.

У частині четвертій ЦК РФ уніфі ковані правила щодо розподілу прав на службові результати інтелектуаль ної діяльності, де за загальним прави лом виключне право належить робото давцю (Виконавцю), якщо договором між ним і працівником не передбачено інше:

•службовий твір — твір науки, літератури чи мистецтва, створений у межах, встановлених для працівника (автора) трудових обов’язків (п. 2 ст. 1255, статті 1269, 1295);

•службові винаходи, корисні мо делі та промислові зразки (ст. 1370);

•службове селекційне досягнен ня — селекційне досягнення, створене, виведене або виявлене працівником у порядку виконання своїх трудових обов’язків або конкретного завдання роботодавця (ст. 1430);

•службова топологія інтеграль них мікросхем — топологія, створена працівником у зв’язку з виконанням своїх трудових обов’язків або конкрет ного завдання роботодавця (ст. 1461);

•службовий секрет виробни цтва (ноу хау) (ст. 1470).

Тобто відсутність у договорі норми про розподіл і закріплення прав на службові РІД, за замовчуванням, на

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

117

В. Лопатін

підставі закону передбачає закріплен ня прав за Виконавцем — роботодав цем для автора — працівника.

Автори. Автором результату інте лектуальної діяльності визнається гро мадянин, творчою працею якого ство рений такий результат (ст. 1228 ЦК РФ). Не визнаються авторами резуль тату інтелектуальної діяльності грома дяни, які не внесли особистого творчо го внеску у створення такого результа ту, у тому числі й ті, які надали його ав тору тільки технічну, консультаційну, організаційну чи матеріальну допомо гу або тільки сприяли оформленню прав на такий результат чи його вико ристання, а також громадяни, які здійснювали контроль за виконанням відповідних робіт.

Якщо РІД отримані при виконанні НДДКР працівником — автором і при цьому не є службовими, то права на ці об’єкти належать автору, який за дого вором може поступитися їх робото давцю або іншій особі за договором відчуження, або надати право викори стання за ліцензійним договором.

Працівникові також належить пра во на одержання патенту і виключне право на винахід, корисну модель або промисловий зразок, створені ним із використанням грошових, технічних чи інших матеріальних засобів робото давця, але не у зв’язку з виконанням своїх трудових обов’язків або конкрет ного завдання роботодавця.

Працівникові — автору службового РІД належить право на отримання па тенту на службові винаходи, корисну модель або промисловий зразок, якщо роботодавець протягом чотирьох місяців з дня повідомлення його працівником:

деральний орган виконавчої влади з інтелектуальної власності;

•не передасть право на отриман ня патенту на службовий винахід, службову корисну модель чи службо вий промисловий зразок іншій особі;

•не повідомить працівникові про збереження інформації про відповід ний результат інтелектуальної діяль ності в таємниці.

Окремого розгляду потребує ситуа ція з правами на ноу хау. Нормами глави 75 ЦК РФ особисті немайнові права і насамперед право авторства не були поширені на секрети вироб ництва (ноу хау). Разом із тим, керую чись загальними положеннями гла ви 69 ЦК РФ, яка застосовується по вною мірою до секретів виробництва, і зокрема статей 1227–1229, володарем секрету виробництва може бути як фізична, так і юридична особа.

Покупці. Покупцем інтелектуаль ної власності може виступати будь яка особа (фізична та юридична), а та кож публічне утворення (держава, суб’єкт РФ чи муніципальне утворен ня в особі уповноважених органів влади), як національне, так і іноземне, що має інтерес до придбання інтелек туальної власності та її використання

усвоїй діяльності.

Інтерес цієї особи може визначати ся такими факторами:

• правовий обов’язок — па підставі вимог правових норм (джерелами яких є міжнародні договори, націо нальне законодавство, цивільно пра вові договори та звичаї ділового обо роту), які зумовлюють необхідність купувати легальне право при практич ному використанні охоронюваних результатів інтелектуальної діяль

•не подасть заявку на отриман ності та прирівняних до них коштів ін

ня патенту на відповідний службовий	дивідуалізації	у	своїй діяльності.
винахід, службову корисну модель чи	Невиконання	цих	обов’язків може
службовий промисловий зразок у фе	призвести до санкцій проти такої осо

118

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

ПРОДАВЦІ ТА ПОКУПЦІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

би, аж до ліквідації юридичної осо би — порушника;

•економічна вигода — через бажан ня отримати прибуток або інші конку рентні переваги через легальний до ступ до секретів виробництва (ноу хау), використання інтелектуальної власності як інвестиційного ресурсу, засоби забезпечення цінних паперів, кредитів, позик, гарантій, або як засо би формування нематеріальних ак тивів підприємства/організації;

•тіньова капіталізація — через ро зуміння можливості використання інтелектуальної власності як інстру менту легалізації доходів, отриманих незаконним шляхом, або як механізму «прикриття» придбання/переділу влас ності в сірому і чорному секторах економіки.

Ідеальним варіантом є ситуація, ко ли інтерес покупця зумовлено як пра вовим обов’язком, так і економічним правом.

На практиці ж вітчизняний бізнес, не беручи участі у формуванні держза мовлення на НДДКР і не маючи пільг (оподаткування, ставки кредитуван ня) для співфінансування таких до сліджень, не зацікавлений у придбанні одержуваної науково технічної про дукції та прав на неї і звертається до імпортних технологій. При цьому за кордоном російським підприємцям надаються більш пільгові умови кре дитування, але пов’язані умовами поставки імпортних технологій і об ладнання, які навіть можуть бути унікальними, інноваційними, та їх на ступного закордонного технічного об слуговування.

Подальше збереження такого по рядку призводить до посилення нега тивних наслідків для нашої економіки, мінімум за трьома параметрами:

•посилення імпортозалежності,

утому числі у традиційно сильних га

лузях національної промисловості (до 90 % і більше);

•зниження конкурентоспромож ності наукомісткої продукції вітчизня них підприємств і підвищення собі вартості її виробництва, що призво дить до її реалізації переважно на внутрішньому ринку і недопущення на зовнішні ринки;

•підрив можливостей розвитку та використання досягнень вітчизня ної науки (фундаментальної та при кладної) за відсутності відповідного попиту з боку вітчизняного бізнесу.

Необхідне створення інноваційно го інтересу самих підприємств (насам перед при розподілі бюджетних кош тів на НДДКР в інтересах модернізації конкретних галузей реального сектору російської економіки, виключних інтелектуальних прав на створену інтелектуальну власність), а також че рез введення відповідних податкових преференцій і пільг для приватних інвесторів при співфінансуванні й ви сокоризиковому вкладенні капіталу в такі проекти.

За останнє п’ятиріччя у Росії скла лася відносно стійка структура складу покупців інтелектуальної власності (за зареєстрованими в Роспатенті до говорами).

На відміну від іноземних компаній, які в Росії купують приблизно стільки ж, скільки і продають (11–12 % від за гального обсягу числа продажів), ро сійські державні підприємства, КБ, НДІ та ВНЗ купують удвічі менше, ніж продають, хоча і продають мало (4,7 % і 9 % відповідно). Недержавні орга нізації купують на 1/3 частіше, ніж продають (90 % і 60 % відповідно), а фі зичні особи, навпаки, в 4 рази частіше продають, ніж виступають покупцями інтелектуальної власності [3, 308].

При високій частці участі росій ської держави, як у фінансуванні

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •

119

В. Лопатін

НДДКР (понад 350 млрд рублів), так і в придбанні іноземних технологій і прав на їх використання, принципо вим є забезпечення ефективного облі ку і контролю у цій сфері з метою гра мотного планування, вироблення та реалізації державної політики мо дернізації вітчизняної промисловості. Водночас такий облік і контроль не рідко відсутні. Так, у державному підприємстві «Зовнішньоекономічне об’єднання АВТОПРОМІМПОРТ» (з 1966 р. спеціалізований зовнішньотор говельний підрозділ, заснований Уря дом країни, по закупівлі за кордоном передових технологій у галузі маши нобудування й енерговиробництва) за півстоліття створена величезна за формою і дуже цінна за змістом уні кальна база даних контрактів і ліцен зійних договорів, за якими передава лися права ліцензіата на використан ня зарубіжного обладнань та техно логій, що постачаються, на території нашої країни у цій сфері.

На сьогодні на цьому підприємстві склалася тривожна ситуація, що загро жує втратою цього інформаційного ре сурсу, тоді як його збереження і вико ристання дає змогу вирішувати цілий ряд державних завдань, зокрема:

•здійснювати ефективний держ контроль, включаючи аудит ефектив ності, за використанням на російських підприємствах поставленого імпортно го обладнання і технологій та визнача ти реальні потреби в нових техноло гіях для проведення модернізації;

•використовувати в договірній роботі з закордонними постачальни ками щодо нових поставок устатку вання і технологій з урахуванням по тенціалу раніше укладених договорів.

Втрата цієї бази даних з урахуван ням новел російського законодавства (ст. 1252 ЦК РФ) може призвести до визнання контрафактним використан

ня імпортних технологій і в подальшо му — до перерозподілу власності на російських підприємствах за росій ськими законами і через російські ж суди. Для попередження подібних наслідків необхідне термінове втру чання Уряду і Рахункової палати РФ.

Загалом для підготовки та прий няття грамотних управлінських рі шень у цій сфері необхідне створення чотирьох баз даних (БД) у кожній га лузі й кожному регіоні:

•БД результатів інтелектуаль ної діяльності установ, освіти і науки, підприємств, скарбниці галузі/регіону

зурахуванням проведених експертиз за критеріями комерціалізації РІД — для подальшого формування нема теріальних активів і об’єкта галузево го/регіонального ринку інтелектуаль ної власності;

•БД запитів на інноваційні тех нології підприємств галузі/регіону — для уточнення тематики НДДКР з урахуванням інтересів модернізації бізнесу;

•БД технологічних майданчиків для створення малих інноваційних підприємств — для мінімізації витрат при проведенні дослідницько конст рукторських робіт;

•БД фахівців інноваційного циклу — для формування галузево го/регіонального замовлення на підго товку кадрів.

Необхідна розробка і реалізація у кожній галузі й кожному регіоні про грами зі створення галузевого та регіонального ринків інтелектуальної власності як умова інноваційного роз витку галузі та регіону, що передбачає введення єдиного правового режиму щодо формування інтелектуальної власності як об’єкта ринку з подаль шою стандартизацією цих правил, ме ханізмів інноваційної мотивації від ав тора до інвестора через комерціа лізацію інтелектуальної власності,

120

• ПРАВО УКРАЇНИ • 2011 • № 3 •