Племена трипільської культури

Трипільські племена займали територію від Середнього Наддніпров’я до Словаччини, від Чернігівщини і Полісся до Балкан і Чорного моря. Їх культура (за назвою поселення поблизу с. Трипілля, Обухівського району Київської області, дослідженого археологом В.Хвойком у 1896р.) розвивалася протягом IV-III тис.-літ. до н.е. Трипільська культура є однією з основних давньохліборобських культур епохи енеоліту (мідного віку). Ніяка з європейських розвинених хліборобських енеолітичних культур не могла зрівнятися з нею ні за площею, ні за темпами поширення. Трипільці селилися в басейнах річок у великих поселеннях (від 10 до 20 тис. осіб) площею 200-450 га. Місцями проживання великосімейної общини були крупні будівлі, поділені перегородками на відсіки, кількість яких дорівнювала кількості парних сімей. Це було одно,- дво- і триповерхові споруди. В поселеннях налічувалося від 1500 до 2700 будівель різних типів.

Основою життєдіяльності трипільських племен було хліборобство і скотарство ( займалися також мисливством і рибальством). Вирощували пшеницю, ячмінь, просо, бобові. Землю обробляли кістяними і роговими мотиками; рідше застосовували рало (орне знаряддя типу примітивного плуга). Жали пашню серпами із дерева з кремінним чи кістяним вкладишем-

31

лезом. Мололи зерно на кам’яних зернотерках. Розводили велику рогату худобу, свиней, овець, кіз, а пізніше і коней. Як тяглова сила використовувалися бики.

Високий рівень розвитку мали домашні промисли й общинні ремесла, особливо прядіння, ткацтво, чинбарство, кушнірство, гончарство і металообробка. Сировина для мідних виробів привозилася із Балкано-Карпатського мідного басейну; трипільці добре освоїли холодне й гаряче кування міді.

Про духовне життя трипільських племен значну інформацію містить орнамент гончарних виробів. Керамічні, тобто із випаленої глини, вироби прикрашалися символами і знаками – трикутниками, колами, фігурками і т.д. Багато хто з вчених вважають їх піктографією (початками писемності в малюнках).

З релігійним культом було пов’язано виготовлення трипільцями безлічі жіночих статуеток, що свідчило про поширення культу богині родючості, Великої Матері всього сущого. Трипільці мали храми, що споруджувалися у центрі поселень на майдані й були родоплемінними культовими центрами.

Трипільське суспільство було конфедерацією племінних об’єднань. В основі суспільного устрою трипільських племен лежали матріархальні, а згодом патріархальні родові відносини.

Трипільська культура була провідною серед енеолітичних племен Східної Європи. Трипільці володіли культурою, яка мало в чому поступалася раннім цивілізаціям Стародавнього Сходу. Культура трипільців, хоч поступово і розчинилася серед інших культур, але її досягнення в господарстві і духовному житті стали основою для розвитку наступних культур; вони збереглися в міфології і культах протослов’ян, а також інших індоєвропейських народів. Правда, немає наукових підстав твердити про будь-які генетичні зв’язки трипільців не те що з українцями, але навіть зі слов’янами, котрі вийшли на історичну арену двома тисячами років пізніше. Багато ще племен і народів протягом цих тисячоліть прилучалося до генетичної закладки витоків українського народу.