16.4.6. Гангліоблокатори

   Препарати з цієї групи колись широко застосовувались при гіпертонічній хворобі. Однак велика кількість побічних реак­цій, розвиток толерантності, мінливість всмоктування з кишечника, а також створення більш безпечних і не менш активних гіпотензивних засобів значно знизили застосування гангліоблокаторів у хворих на гіпертонічну хворобу. До гангліоблокаторів належать бензогексоній, пентамін, арфонад, гігроній (стор. 134). Їх антигіпер­тензивний ефект пов’язаний з блокадою симпатичних гангліїв. Ці препарати, зокрема бензогексоній, призначають в умовах стаціонару при тяжких формах гіпертонічної хвороби: гіпертензивних кризах, порушеннях мозкового та легеневого кровообігу. У цих випадках бензогексоній вводять під шкіру, внутрішньом’язово або внутрішньовенно краплинно. Пентамін призначають у м’язи, внутрішньовенно повільно струминно або краплинно, арфонад та гігроній – внутрішньовенно краплинно. В усіх випадках введення цих препаратів проводять під контролем артеріального тиску і загального стану хворого.    Як уже зазначалося, в зв’язку з блокадою парасимпатичних гангліїв при застосуванні гангліоблокаторів можуть розвиватися паралітична непрохідність кишечника, парез жовчного міхура, сухість у роті, порушення акомодації, імпотенція. З блокадою симпатичних гангліїв пов’язане таке ускладнення, як ортостатичний колапс, для профілактики якого після ін’єкції гангліоблокаторів хворий повинен протягом 2 год перебувати в горизонтальному положенні.      Вони протипоказані при патологічних станах, які супроводжуються значним зменшенням кровотоку в життєво важливих органах, зокрема при гострому інфаркті міокарда, при тяжкій нирковій недостатності, при тромбозах сітківки та судин мозку. Різке зниження артеріального тиску в таких випадках може посилити ішемію.

16.4.7. Симпатолітики

   Симпатолітики діють на рівні пресинаптичних закінчень адренергічних нервів (стор. 156). До них належать резерпін та октадин.    Резерпін – антигіпертензивний засіб – алкалоїд раувольфії. Антигіпертензивна дія резерпіну пов’язана зі зниженням загального периферичного опору артеріол та брадикардією. Застосовують резерпін та його комбіновані форми при всіх формах гіпертензії. Однак при тяжкому перебігу захворювання у більшості хворих він неефективний.    Резерпін добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Стійка гіпотензивна дія розвивається через 2-5-7 днів регулярного прийому препарату. Тривалість курсу лікування – 4-6 тижнів. Протягом 1-2 місяців після цього призначається підтримуюча доза – по 0,1 мг на ніч.    Побічні ефекти, що спостерігаються при застосуванні препарату, описані вище (стор. 157). Оскільки резерпін знижує тонус лише артеріол, не впливаючи на венули, при його застосуванні не розвивається ортостатичний колапс. Резерпін протипоказаний при виразковій хворобі, при серцево-судинній декомпенсації із значною брадикардією, при схильності до депресії, при бронхіальній астмі, обструктивному бронхіті. Незважаючи на те, що резерпін спричиняє підвищення продукції аденогіпофізом пролактину і стимулює галакторею, його не можна призначати жінкам, що годують дітей. Препарат виділяється з молоком, а новонароджені і діти молодшого віку надзвичайно чутливі до нього. Резерпін може викликати важке пригнічення центральної нервової системи з порушенням смоктального рефлексу та носового дихання навіть у тих дітей, матері яких у кінці вагітності отримували його для зниження артеріального тиску.    Октадин  проявляє сильну гіпотензивну дію, пов’язану із зниженням периферичного опору судин, має здатність покращувати мозковий та легеневий кровотоки (стор. 157).    Призначається всередину, з поступовим збільшенням дози на 0,5 таблетки кожні 3-5 днів, до 3 таблеток на добу. Стійка гіпотензивна дія розвивається через 4-7 днів. При правильно підібраній дозі октадин викликає зниження артеріального тиску у всіх стадіях гіпертонічної хвороби, в тому числі при ІІБ і ІІІ.    На початку застосування препарату може виникати пресорна реакція тривалістю декілька годин. Тому лікування октадином треба розпочинати в стаціонарі. Характерний розвиток ортостатичного колапсу та інших побічних ефектів.