16.4.8. Антигіпертензивні засоби міотропної дії

   Дибазол – антигіпертензивний препарат із групи міо­тропних спазмолітичних засобів. Проявляє судинорозширюючу, спазмолітичну і гіпотензивну дії. Дибазол використовують при загостреннях гіпертонічної хвороби, гіпертензивних кризах. В останньому випадку вводять внутрішньовенно або внутрішньом’язово по 3-4 мл 1 % розчину або 6-8 мл 0,5 % розчину. При загостренні гіпертонічної хвороби дибазол вводять у м’язи по 2 мл 1 % розчину (4-6 мл 0,5 % розчину) 2-3 рази на день, протягом 8-14 днів. Всередину препарат призначають по 0,02-0,05 г 2-3 рази на день 3-4 тижні.    Дибазол застосовують також при спазмах гладенької мускулатури внутрішніх органів – при виразковій хворобі, пілороспазмі тощо. Препарат має помірні імуностимулюючі властивості. Добре переноситься хворими.    Апресин (гідралазин) – міотропний антигіпертензивний засіб, вазодилатуюча дія якого насамперед стосується артеріол. При ентеральному призначенні латентний період становить до 1 год, тривалість дії – 6-8 год. Швидкість метаболізму апресину у печінці зумовлена генетично і може істотно відрізнятися у пацієнтів, що необхідно враховувати при тривалому призначенні препарату. Застосовують апресин для лікування різних форм гіпертонічної хвороби, особливо при переважанні підвищення периферичного судинного опору. Іноді його вводять внутрішньовенно повільно при гіпертензивних кризах. Дія розвивається через 10-20 хв, триває 2-6 год. Широке застосування апресину обмежується його негативними побічними ефектами. Спостерігаються запаморочення, пітливість, нудота, блювання, набряки, алергічні реакції, синдром червоного вовчака, зрідка – розвиток ортостатичного колапсу. При тривалому призначенні препарату його необхідно відміняти, поступово знижуючи дозу. Характерним ускладненням при застосуванні апресину є підвищення симпатичного тонусу й активація серцевої діяльності, що може спровокувати напад стенокардії у хворих на ішемічну хворобу серця. Препарат протипоказаний при інфаркті міокарда та нападі стенокардії.    Магнію сульфат – антигіпертензивний препарат з групи міотропних спазмолітичних засобів. Випускається в порошку, в ампулах по 5, 10 і 20 мл 25 % розчину. Гіпотензивну дію магнію сульфат проявляє лише при парентеральному введенні – внутрішньом’язовому або внутрішньовенному. Механізм цього впливу пов’язаний із міотропною спазмолітичною дією препарату на судини. З іншого боку, препарат пригнічує тонус вазомоторних центрів, має слабку гангліоблокуючу активність.    Магнію сульфат застосовують під час гіпертензивних криз. Вводять внутрішньом’язово по 5-10 мл 25 % розчину кожні 6 годин. Можна застосовувати внутрішньовенно краплинно у вигляді 3 % розчину протягом 1 год. Швидке внутрішньовенне введення препарату призводить до пригнічення дихального центру і навіть зупинки дихання. У такому випадку треба негайно ввести внутрішньовенно розчин кальцію хлориду, який за впливом на ЦНС є антагоністом магнію.    Раніше магнію сульфат використовувався для лікування ранніх стадій гіпертонічної хвороби: 15-20 щоденних внутрішньом’язових ін’єкцій 25 % розчину по 5-20 мл. При цьому, внаслідок подразнюючої дії препарату, часто утворюються болючі інфільтрати.    Магнію сульфат показаний також при пізніх токсикозах вагітності (по 10-20 мл 25 % розчину в м’язи 1-2 рази на добу). При судомах його вводять внутрішньом’язово по 5-20 мл 25 % розчину.    До міотропних спазмолітичних засобів належить натрію нітропрусид. Використовується для екстреного зниження артеріального тиску при гіпертензивних кризах будь-якої етіології, при гострій лівошлуночковій недостатності тощо. Гіпотензивний ефект після його внутрішньовенного введення розвивається через 2-5 хв, через 5-15 хв після закінчення введення АТ повертається до вихідного рівня. Тому препарат застосовують лише внутрішньовенно краплинно. Для цього вміст ампули (50 мг) розчиняють в 250, 500 або 1000 мл 5 % розчину глюкози (кількість препарату в 1 мл таких розчинів відповідно 200, 100 і 50 мкг). При тривалій інфузії натрію нітропрусиду (від однієї до декількох діб) її швидкість не повинна перевищувати 2,5 мкг/кг за хвилину. Перед відміною швидкість його інфузії необхідно поступово зменшувати, тому що при різкому припиненні введення гіпертензія може швидко відновитися. Натрію нітропрусид сприяє розвитку ортостатичного колапсу, тому під час і 2 год після припинення його введення хворий повинен лежати.    Передозування натрію нітропрусиду може викликати такі ж симптоми, як отруєння ціанідами, тому що в процесі його біотрансформації утворюється тіоціанат – похідне синильної кислоти. У цих випадках необхідне специфічне антидотне лікування. Хворому вводять метиленовий синій у вигляді хромосмону, оксикобаламін, дають вдихати амілнітрит, застосовують натрію тіосульфат.