Виробнича сітка

Робочий час (людино-годин)	100 машино-годин капіталу	200 машино-годин капіталу	300 машино-годин капіталу	400 машино-годин капіталу
100	20 шт.	ЗО шт.	35 шт.	38шт.
200	30шт.	85 шт.	150 шт.	210 шт.
300	55 шт.	150 шт.	210 шт.	270шт.
400	65шт.	180шт.	250 шт.	315 шт.

Легко помітити, що однакові обсяги продукції можуть бути отримані при різних співвідношеннях факторів виробництва: 150 шт. при К=300; Ь=200 та при К=200; Ь=300; 210 шт. при К=400; Ь=200 та при К=300; Ь=300 тощо. Існує можливість графічно зоб­разити всі ті комбінації факторів виробництва, що дають однако­вий виробничий результат. Отримана таким чином крива має на­зву «Ізокванта» (рис. 5.2) .

Ізокванта — це крива, що відображає усі різні варіанти комбі­націй ресурсів, які можуть бути використані для виробництва за­даного обсягу продукції. За своїм визначенням ізокванти схожі з кривими байдужості. Так же, як криві байдужості відображають альтернативні варіанти споживацького вибору, що забезпечують певний рівень корисності, ізокванти відображають альтернативні варіанти комбінацій затрат ресурсів для виробництва певного об­сягу продукції.

Ізокванта показує, що співвідношення факторів, які відпові­дають координатам точок М та М, забезпечать обсяг виробництва 200 шт. Однак при комбінації Мі обсяг виробництва буде переви­щувати заданий. Через цю точку, як і через будь-яку іншу, можна провести свою ізокванту. У цьому випадку ми отримаємо карту ізоквант (рис.5.3).

Карта ізоквант — це ряд ізоквант, що відображає максималь­ний випуск продукції при будь-якому наборі факторів виробниц­тва. Подібно до кривих байдужості, криві ізоквант на одній карті ніколи не перетинаються. Кожна ізокванта, що розміщена на більшій відстані від початку координат, відповідає більшому об­сягу продукції. Ізокванти мають вигляд увігнутих кривих. Це оз­начає, що скорочення затрат капіталу потребує збільшення затрат праці для збереження незмінного обсягу виробництва.

5.2. Закон спадаючої граничної продуктивності

Зміна обсягів виробництва означає перехід від однієї комбі­нації факторів виробництва до іншої, що знаходяться на різних ізоквантах. У короткотерміновому періоді збільшення обсягів ви­робництва можливе за рахунок додаткового використання праці при незмінних затратах капіталу. Тому обсяги виробництва мо­жуть пересуватися уздовж лінії АВ на рис. 5.4. Виробник може використовувати більше праці, переходячи від однієї ізокванти до іншої. При цьому змінюється співвідношення затрат капіталу та праці (відношення К/L).

Щоб з'ясувати, як впливають зміни співвідношення К/L на ефективність їх використання, необхідно ввести ряд понять, що характеризують результати виробництва:

- сукупний продукт змінного фактора виробництва, у нашому випадку — праці (ТР_L),— це кількість продукції, що виробляється при певній кількості цього фактора за інших незмінних умов;

- середній продукт змінного фактора виробництва (АР_L) — це відношення сукупного продукту змінного фактора до кількості цього фактора, яка використовується у виробництві: АР_L = ТР_L/L. Цей показник можна вважати продуктивністю змінного фактора;

- граничний продукт змінного фактора (МР_L - це зміни за інших рівних умов сукупного продукту цього фактора при зміні кількості фактора на одиницю: МР_L = TP_L/ L.

У табл. 5.2 наведено умовні дані, що характеризують динамі­ку обсягів виробництва шкарпеток в залежності від збільшення затрат праці при незмінних затратах капіталу (К = 50 машино-годин).

Таблиця 5.2