Граничні витрати та граничний доход.

Q	АFС	АVС	АТС	МС	МR1	МR2	МR3
0	—	-		-	-	-	-
1	200	100	300	100	147	130	90
2	100	98	198	96	147	130	90
3	67	98	165	99	147	130	90
4	50	100	150	105	147	130	90
5	40	103	143	115	147	130	90
6	33	108	141	131	147	130	90
7	29	113	142	148	147	130	90
8	25	120	145	166	147	130	90
9	22	128	150	190	147	130	90
10	20	137	157	220	147	130	90

Між ситуацією зацікавленості фірми у розширенні виробницт­ва та зацікавленості у зменшенні виробництва знаходиться точка рівноваги, коли фірма бажала б зберегти досягнуті обсяги виробниц­тва. Не важко дійти висновку, що цією точкою буде обсяг виробниц­тва, при якому граничні витрати зрівняються з граничним доходом, а фірма отримає максимальний прибуток чи мінімальний збиток:

МR = МС. (7.6)

Це рівняння отримало назву правила визначення обсягів ви­робництва. Воно має кілька характерних особливостей, які слід враховувати у подальшому аналізі:

- правило можна застосовувати лише за умови, що фірма віддає перевагу виробництву, а не його закриттю. Для останнього випадку потрібні додаткові порівняння: середніх змінних витрат

та граничного доходу. Коли останній більший, ніж середні змінні витрати, фірма, приймаючи рішення про виробництво, може максимізувати прибуток чи мінімізувати витрати; коли співвідношення зворотне - доцільніше припинити виробництво;

- застосування правила не обмежується лише умовами конкурентного ринку. Його з таким же успіхом можна використовувати і для аналізу інших моделей;

- для конкурентного ринку можна застосовувати особливий випадок цього правила:

МС = Р. (7.7)

На рис. 7. 4 наведено графічне порівняння граничного доходу, граничних та середніх витрат.

Якщо лінія граничного доходу перетинає криву середніх вит­рат, то фірма вирішує проблему максимізації прибутку. Його мак­симальний розмір досягається у точці, де перетинаються лінія гра­ничного доходу та крива граничних витрат (Q₁). Загальний розмір прибутку при цьому дорівнюватиме площі прямокутника, який утворюють вісь цін, лінія граничного доходу, лінія обсягу вироб­ництва та лінія, що відповідає середнім витратам при цьому об­сязі виробництва.

Якщо лінія граничного доходу проходить нижче кривої се­редніх витрат, але перетинає криву середніх змінних витрат, то, обираючи певний обсяг виробництва, фірма вирішує проблему мінімізації збитків. Вони будуть найменшими у точці перетину кривої граничних витрат та лінії граничного доходу. Як показано на рис. 7.4, їх розмір теж можна визначити через площу відповід­ного прямокутника.

Якщо ж лінія граничного доходу навіть не перетинає криву середніх змінних витрат, то для неї доцільніше відмовитися від виробництва та сконцентрувати увагу на пошуку шляхів усунення постійних витрат, які у цій ситуації будуть дорівнювати збиткам.

Аналіз взаємозв'язку граничних витрат та граничного доходу дає можливість побудувати криву пропозиції фірми у короткотерміновому періоді. Якщо ціна товару встановлюється нижче мінімального значення середніх змінних витрат, пропозиція фірми порівнювати нулю. Фірма розпочне виробництво і, відповідально запропонує продукцію для продажу, починаючи з того моменту коли ціна перевищить мінімум середніх змінних витрат. Подальше збільшення ціни буде призводити до виробництва такого обсягу продукції, який відповідатиме координатам точки перетину лінії ціни (граничного доходу) з кривою граничних витрат. Тому відрізок кривої граничних витрат фірми, який лежить вище кривої середніх змінних витрат, є кривою її пропозиції у корот­котерміновому періоді.

Таким чином, використання як першого, так і другого підхо­ду призводить до однакових висновків. В узагальненому вигляді модель прийняття рішень, які максимізують вигоди підприємства у короткотерміновому періоді, запропонована у табл. 7. 3.

Таблиця 7. З