1.2. Методологія мікроекономіки: теорії і моделі

У мікроекономічних дослідженнях використовуються як загальнонаукові методи, так і спеціальні. Кінцевим завданням та­ких досліджень є розробка теорій та моделей.

Мікроекономічні дослідження, як правило, розпочинаються зі збору та вивчення фактів економічного життя, їх узагальнення, виділення найсуттєвіших та абстрагування від другорядних, дос­лідження причинно-наслідкових зв'язків дозволяє встановити мотиви поведінки економічних суб'єктів та побудувати модель. Економічна модель — це система взаємозв'язків між економічними змінними, яка дозволяє прогнозувати результат. Іншими сло­вами, вона використовується для передбачення того, як зміни еко­номічних умов призведуть до зміни економічних результатів. Еко­номічні змінні — це натуральні величини, які можуть якимось чином вимірюватися, або суми грошей, що можуть набувати ряд можливих значень.

Висновки з економічних моделей виражаються у формі гіпо­тез, тобто тверджень про причини і наслідки, які потребують підтвердження чи заперечення фактами.

Метою економічного моделювання є намагання допомогти зрозуміти, як функціонує той чи інший сектор економіки. Буде помилковим вважати, що чим більше модель схожа на реальний процес, тим вона краща. Критерієм корисності економічної мо­делі є не ступінь її відповідності реальним економічним проце­сам, а відповідність отриманих за її допомогою прогнозів реаль­ним подіям. Тому модель повинна бути максимально спрощеною, що дозволить розширити масштаби тат ефективність її викорис­тання. Скажімо, якщо заграва при заході сонця дозволяє із знач­ною вірогідністю прогнозувати вітряну погоду наступного дня, то маємо таку просту модель, яка набагато корисніша, ніж побудова­на на складному вивченні напрямків руху повітряних потоків за допомогою зондів, супутників тощо.

Побудова моделі пов'язана з втратою частини інформації про об'єкт, який "досліджується. Це дозволяє абстрагуватися від його другорядних елементів, сконцентруватися на головних складових системи та їх взаємозв'язках. Відомі величини, що вводяться у модель в готовому вигляді, називаються екзогенними; величини, які отримують в рамках моделі при вирішенні поставленого зав­дання, називаються ендогенними.

Найпростішим видом економіко-математичного моделювання є моделювання у двовимірному просторі — за допомогою графіків. Якраз цей метод найчастіше використовується у мікроекономіці.

Ключовою передумовою побудови економічних моделей є посилання на те, що економічні суб'єкти намагаються максимізувати свій зиск. При цьому мова йде про чистий виграш як різницю між загальним виграшем та витратами, які були понесені для йо­го досягнення. Слід звернути увагу, що для економіста витрати — це не просто суми грошей чи години роботи, а ті не отримані ви­годи від можливих альтернативних варіантів використання ре­сурсів.

У побудові мікроекономічних моделей широко використовуєть­ся технічний прийом, що отримав назву «граничний аналіз». Це дослідження того, яким чином кожна додаткова операція, яка здійснена за певний період, впливає на мету, досягти якої прагне людина. Прикладами таких граничних величин можуть бути граничні витрати (витрати, що необхідні для збільшення резуль­тату на одиницю) чи гранична корисність (корисність, що її при­носить споживання додаткової одиниці блага). Раціональний суб'єкт повинен продовжувати пошук кращих рішень до того часу, поки гранична вигода не зрівняється з граничними витратами. Якраз у цьому випадку він досягне максимальної реалізації своєї мети.

Велике значення в мікроекономіці має функціональний аналіз. У ході його здійснення в досліджуваному явищі виділяється ха­рактерна риса, яка нас цікавить, а потім розпочинається пошук факторів, що на неї впливають. Після того, як такі фактори вста­новлено, визначається спосіб їх взаємодії з виділеною характери­стикою, тобто функція. Варто підкреслити, що з'ясування функ­ціонального взаємозв'язку важливе навіть у тих випадках, коли чітке визначення причинно-наслідкових зв'язків між досліджува­ними явищами ускладнене.

Ще одна важлива риса мікроаналізу — рівноважний підхід до дослідження динамічних явищ та процесів. Розглядаючи постійну динаміку економічних явищ, мікроекономіка намагається вивчи­ти такий їх стан, який характеризується відносною стабільністю, тобто рівновагою. Рівновага означає, що відсутні внутрішні тен­денції до зміни існуючого стану. Якщо при незначних змінах зов­нішнього середовища ситуація докорінно змінюється, така рівно­вага називається нестійкою. Якщо ж при виникненні таких зовнішніх змін, у самій системі з'являються сили, що відроджу­ють рівновагу, вона називається стійкою. Звичайно, зміни зовнішніх умов можуть виявитися значними. Тоді така економічна система перейде від одного рівноважного стану до іншого аналогічного стану. Установлення способу взаємодії безпосередньо контактую­чих в цій взаємодії сил, аналіз результатів їх взаємовпливу та стійкого функціонування в зовнішньому середовищі, яке динамі­чно змінюється, а потім передумов виникнення та розпаду таких систем і перехід до нових — один з ключових напрямків розвитку мікроекономіки.

Особливо широкого використання в мікроекономічних дослід­женнях набули метод статики та метод динаміки. Метод статики передбачає співставлення різних рівноважних станів, при цьому перехід від однієї рівноваги до іншої залишається поза аналізом. Метод динаміки, навпаки, вимагає аналізу власне процесу пере­ходу від одного стану рівноваги до іншого.