Розділ 4. Ринок факторів виробництва.

Тема 11. Утворення похідного попиту.

Згадайте загальну схему кругообігу товарів та грошей, наве­дену у темі 1 (рис. 1.1). Підприємства (виробники) та домогосподарства як контрагенти ринкових відносин зустрічаються двічі: на ринку товарів виробники виступають продавцями, а домогосподарства - покупцями; на ринку ресурсів вони міняються роля­ми. Ці два ринки тісно пов'язані між собою. По-перше, ціни на ресурси визначають грошові доходи домогосподарств, що впливає на їх споживацький вибір. По-друге, співвідношення цін на різні види ресурсів формує структуру доходів та, відповідно, структу­ру попиту на кінцеві товари. По-третє, для фірми рівень цін на ресурси визначає розмір їхніх витрат та вибір обсягу виробництва кінцевих товарів. Тому завдання цієї теми полягає у з'ясуванні тих факторів, що визначають попит на економічні ресурси.

11.1. Теорія граничної продуктивності та попит на ресурси

На ринку ресурсів виробники як покупці можуть зустрітися з різними моделями. Тому для початку проаналізуємо ситуацію, коли виробник купує ресурси та продає продукт на конкурентному ринку.

Ресурси задовольняють потреби виробника не безпосередньо, а опосередковано: виробнику немає ніякого смислу купувати працю чи капітал, якщо вони не можуть бути використані ним продук­тивно. Тому попит на будь-який ресурс буде залежати від:

а) по­питу та ціни на товар виробника на ринку кінцевих продуктів;

б) продуктивності ресурсу при створенні товару.

Якщо ресурс є високопродуктивним при виробництві товару, що користується широким попитом на ринку та має досить високу ціну, то попит на такий ресурс буде значним. Разом з тим, якщо ресурс має навіть феноменальну продуктивність, а товар, що виробляється за його допомогою, не має необхідного збуту, то малоймовірно, щоб якийсь виробник захотів придбати цей ресурс. Унікальність та висока продуктивність ресурсу не є гарантією попиту та високої ціни на нього. Усе в кінцевому рахунку залежить від попиту та ціни на кінцевий продукт. Відомий вислів одного з прихильників теорії граничної корисності проголошує: «Не тому дорогі токайські вина, що дорогі токайські виноградники, а навпаки, токайські виног­радники дорогі тому, що дороге токайське вино».

Таким чином, попит на ресурси є похідним попитом, тобто таким, який залежить від попиту на товари, що виробляються за їх допомогою.

Як було з'ясовано у попередніх темах, у короткотерміновому періоді змінюється лише один фактор, тоді як інші залишаються незмінними. За цих умов діє закон спадаючої граничної продук­тивності змінного фактора, тобто, починаючи з певного моменту, кожна нова додаткова одиниця змінного фактора призводить до меншого приросту продукту, ніж попередня. Дію цього закону демонструють дані табл. 11.1. Вони також дають можливість роз­рахувати граничний продукт змінного фактора у грошовому ви­раженні (МRР).

Таблиця 11.1

Граничний продукт змінного фактора в грошовому вираженні на конкурентному ринку (праця — змінний фактор, капітал — постійний)

L (чол.)	ТР (шт.)	МР (шт.)	Р (грн.)	ТR (грн.)	МRР (грн.)
0	0	—	4	0	—
1	10	10	4	40	40
2	19	9	4	76	36
3	27	8	4	108	32
4	34	7	4	136	28
5	40	6	4	160	24
6	45	5	4	180	20
7	49	4	4	196	16
8	52	3	4	208	12
9	54	2	4	216	8
10	55	1	4	220	4

Граничний продукт у грошовому вираженні — це приріст за­гального доходу у результаті використання кожної додаткової оди­ниці змінного фактора виробництва. У табл. 11.1 наведено дані про граничний продукт у грошовому вираженні для праці, тоді як капітал залишається незмінним. Аналогічно можна було б розра­хувати граничний продукт для капіталу при умові незмінності праці.

Для вирішення питання про масштаби залучення праці до виробничого процесу виробник, якщо він керується правилом максимізації прибутку, повинен співставляти додатковий ефект від залучення нової порції фактора з додатковими витратами, пов'я­заними з таким залученням. Величина, на яку зростають сукупні витрати при збільшенні залучених ресурсів на одиницю, нази­вається граничними витратами на ресурси (МRС). Щоб максимізувати прибуток, фірма повинна використовувати додаткові оди­ниці будь-якого виду ресурсів до тих пір, поки кожна наступна одиниця дає більший приріст валового доходу фірми, ніж приріст її сукупних витрат. Межею доцільності залучення додаткових ре­сурсів буде точка, в якій урівноважуються граничний продукт у грошовому вираженні та граничні витрати на ресурс:

МRР = МRС. (11.1)

Оскільки ми висунули припущення, що виробник купує ре­сурси на конкурентному ринку, то ціни на них залишатимуться незмінними і не залежатимуть від кількості залучених ресурсів. Іншими словами, стосовно ресурсу праці граничні витрати на ре­сурс будуть дорівнювати заробітній платі (W). Тоді рівняння 11.1 набуває такого вигляду:

МRР = W. (11.2)

Якщо, скажімо, заробітна плата склалася на рівні 20 грн., то для ситуації, що відображена у табл. 11.1, доцільно буде зупинитися на залученні шести працівників, оскільки сьомий обійдеться вироб­никові у 20 грн., а приріст валового доходу складатиме лише 16 грн.

Для моделі конкурентного ринку ресурсів крива попиту на певний ресурс співпадатиме з кривою граничного продукту у гро­шовому вираженні (рис. 11.1). Його дослідження дає можливість визначити кілька факторів, що впливають на обсяги залучення фактора до виробничої діяльності. Це, по-перше, рівень заробіт­ної плати, який склався на ринку праці. Його зміна перемістить лінію W₁ вгору або вниз, що змінить точку її перетину з кривою МRР. По-друге, сама крива МRР може переміститися на графіку: під впливом зміни цін на продукт та під впливом зростання про­дуктивності праці.

Дещо інакше складається ситуація, коли фірма реалізує свою продукцію на ринку недосконалої конкуренції. У цьому випадку для збільшення обсягів продажу вона змушена знижувати ціну, а для збільшення ціни — відмовлятися від частини обсягу реалізо­ваної продукції. Тому граничний продукт у грошовій формі змен­шуватиметься не тільки під впливом дії закону спадаючої гранич­ної продуктивності, як це було у випадку досконалої конкуренції, а й під впливом зниження ціни на продукцію (табл. 11.2).

Таблиця 11.2