Тема 6. Витрати і випуск

У попередній темі були з'ясовані залежності між затратами факторів виробництва у натуральному вираженні (людино-годи­ни праці та машино-години капіталу) та обсягами виробленого продукту, який описується виробничою функцією. Однак у рин­кових умовах, коли виробництво носить товарний характер, зат­рати факторів виробництва отримують вартісне вираження. У цьому випадку затрати факторів виробництва трансформуються у витрати виробництва. Тому, перш за все, необхідно з'ясувати їх суть та способи виміру.

6.1. Витрати виробництва

Витрати виробництва - це вартість факторів виробництва, використаних для створення певного обсягу продукції. В еконо­мічній теорії існують різні підходи до визначення категорії «вар­тість». Так, прихильники трудової теорії вартості (А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс) вважають, що вартість - це втілена у товарі праця. Однак сьогодні більш поширеною в економічній теорії вза­галі і в мікроекономіці, зокрема, є концепція альтернативної вар­тості. З позицій якраз цієї концепції і будуть розглядатися витрати виробництва у наступному викладенні.

Як можна оцінити альтернативну вартість відмінної оцінки, виставленої вам на екзамені з мікроекономіки? Щоб отримати її, ви змушені були відмовитися від інших варіантів використання свого вільного часу: перегляду цікавої телепередачі, сну чи похо­ду з друзями на вечірку. Тому можна вважати, що «п'ятірка» кош­тувала вам найціннішої втрати, якої можна було б уникнути при альтернативному використанні часу, витраченого на підготовку до екзамену.

Якщо розсудити за аналогією, то альтернативна вартість вит­рачених на виробництво коштів визначається найбільшим мож­ливим прибутком, що міг би бути отриманий з цих грошей, якби вони були вкладені у щось інше.

Слід наголосити, що економісти розрізняють зовнішні (бух­галтерські або явні) та внутрішні (приховані) витрати. Зовнішні витрати - грошові видатки постачальникам ресурсів, які не нале­жать до власників підприємства. Це сума усіх платежів підприєм­ця по залученню необхідних економічних ресурсів. До їх складу входять: заробітна плата найманим працівникам, відсотки за отримані кредити, орендна плата за землю чи інше майно, оплата наданих послуг тощо.

Внутрішні витрати — це грошові платежі, які могли б отримати власники підприємства при альтернативному використанні ресурсів що щ належать. Підприємець використовує власні гроші, які міг розмістити у банк на депозит, він може використовувати власні приміщення, що могли б передаватися в оренду та прино­сити відповідний доход тощо. Таким чином, використовуючи власні ресурси для організації виробничої діяльності, підприємець втра­чає певну грошову вигоду, яку він міг би отримати при інших варіантах використання ресурсів. Зовнішні та внутрішні витрати формують економічні витрати підприємця. Далі мова йтиме вик­лючно про економічні витрати.

Особливо слід звернути увагу на той факт, що до складу еконо­мічних витрат входить нормальний прибуток як плата за виконання підприємцем підприємницьких функцій, її розмір визначається рівнем доходності, що є нормальним або ж середнім для певної галузі, тобто тим рівнем, який утримує підприємця у цій галузі.

Іншою формою прибутку виступає прибуток економічний (чи­стий), який є додатковим доходом підприємця в результаті його ефективнішої діяльності у певній галузі. Цю форму прибутку от­римують далеко не усі підприємці, і вона не відноситься до вит­рат. У мікроекономіці, якщо спеціально не застережено, мова йде, як правило, про економічний прибуток.

Щоб краще пояснити значення якраз економічних витрат та економічного прибутку (а не бухгалтерського) для прийняття еконо­мічно обгрунтованих рішень, наведемо такий приклад. Нехай існує якась консультативна фірма, власник якої та його дружина надають консультативні послуги. Для організації фірми власник придбав обладнання на 10 000 грн., узяв кредит в банку (5 000 грн.), найняв трьох працівників, яким виплачує заробітну плату по 200 грн. на місяць, а також здійснює плату за різні послуги 5 000 грн. на рік. Фірма розташована у квартирі, що належить підприємцю. Чи має сенс займатися цим видом діяльності, якщо сукупний річний доход фірми становить З0 000 грн.?

Для відповіді на поставлене питання підрахуємо спочатку бухгалтерські витрати. Як видно з табл. 6.1, вони складаються з заробітної плати найманих працівників, відсотка за кредит, амортизаційних відрахувань та інших платежів за послуги стороннім органі-Загальна сума цих витрат становить 15 200 грн. Тоді бухгалтерський прибуток складатиме 14 800 грн. Може скластися враження, що цей вид діяльності досить ефективний та прибутковий, оскільки бухгалтерський прибуток становить майже 100% по відношенню до витрат. Однак для обгрунтованого висновку необ­хідно проаналізувати, який доход отримав би підприємець, якби альтернативне розпорядився своїми ресурсами. Для цього необхід­но підрахувати неявні (внутрішні) витрати.

Відмовившись від роботи у власній консультативній фірмі, підприємець та його дружина могли б поступити на роботу за наймом і одержувати заробітну плату, покласти гроші, витрачені на обладнання, на депозит і отримати на них відсотки, здати в оренду квартиру і мати орендну плату. Крім того, нормальний прибуток для такого виду діяльності дорівнює 2 000 грн. Загаль­на сума альтернативної вартості залучених власних ресурсів (внутрішні витрати) становить 16 000 грн. Цю суму могли б отрима­ти власники фірми, якщо прийняли б рішення про інше використання ресурсів. Оскільки вона перевищує бухгалтерський прибуток, то виявляється, що створювати консультативну фірму не доцільно.

Аналогічний висновок можна зробити, порівнюючи економічні витрати із сукупним доходом фірми. З'ясується, що фірма не тільки не приносить економічного прибутку, а навпаки, її діяльність по­в'язана з економічними збитками (30 000 - 31 200 = -1 200).

Таблиця 6.1