- •Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки.
- •1.1. Мікроекономіка в системі економічних наук
- •1.2. Методологія мікроекономіки: теорії і моделі
- •1.З. Мікросистема та основні характеристики
- •Розділ 1. Теорія поведінки споживача
- •Тема 2. Теорія споживацького вибору
- •2.1. Споживацькі переваги
- •2.2. Функція корисності та криві байдужості
- •Сітка споживача
- •2.3. Бюджетні обмеження
- •Набори товарів, що можуть бути придбані за певних бюджетних обмежень
- •2.4. Рівновага споживача
- •Тема 3. Моделювання поведінки споживача на ринку товарів
- •3.1. Криві «доход-споживання». Криві і закони Енгеля
- •3.2. Криві «ціна-споживання» та виведення кривих попиту
- •3.3. Ефект доходу та ефект заміщення. Парадокс Гіффена.
- •Дія ефектів доходу та заміщення
- •Тема 4. Ринковий попит та його еластичність.
- •4.1. Криві ринкового попиту
- •Формування ринкового попиту
- •4.2. Цінова еластичність попиту та й використання
- •Вплив еластичності попиту за ціною на загальний доход продавця
- •4.3. Розрахунок еластичності попиту за ціною для окремої точки на кривій
- •4.4. Нецінова еластичність попиту
- •4.5. Виграш споживача
- •Гранична корисність товару, виражена в грошах
- •Тема 5. Теорія виробництва.
- •5.1. Виробництво та виробнича функція
- •Виробнича сітка
- •5.2. Закон спадаючої граничної продуктивності
- •Зміни виробництва шкарпеток залежно від збільшення затрат праці
- •5.3. Заміщення факторів виробництва
- •5.4. Зміна масштабу виробництва
- •Тема 6. Витрати і випуск
- •6.1. Витрати виробництва
- •Бухгалтерські та економічні витрати консультативної фірми
- •6.2. Функція витрат та рівновага виробника
- •6.3. Витрати в короткотерміновому періоді
- •Витрати виробництва
- •6.4. Витрати у довготерміновому періоді.
- •Розділ 3. Ринок товарів
- •Тема 7. Ринок досконалої конкуренції
- •7.1. Ознаки та умови досконалої конкуренції
- •7.2. Максимізація прибутку у короткотерміновому періоді
- •Вибір обсягів виробництва у короткотерміновому періоді
- •Граничні витрати та граничний доход.
- •Модель прийняття рішень з максимізації вигоди конкурентної фірми у короткотерміновому періоді
- •7.3. Максимізація прибутку у довготерміновому періоді
- •7.4. Чиста конкуренція та ефективність
- •Тема 8. Монопольний ринок
- •8.1. Основні риси чистої монополії
- •8.2. Визначення ціни та обсягів виробництва монополістом
- •Основні показники діяльності фірми-монополіста
- •8.3. Економічні наслідки монополізму
- •Тема 9. Ринок монополістичної конкуренції.
- •9.1. Монополістична конкуренція та її основні риси
- •9.2. Визначення ціни та обсягів виробництва при монополістичній конкуренції
- •9.3. Монополістична конкуренція та ефективність
- •9.4. Нецінова конкуренція
- •Тема 10. Олігополістичний ринок.
- •10.1. Ознаки олігополістичного ринку
- •10,2. Поведінка фірми відносно ціни та випуску на олігополістичному ринку
- •10.3. Оцінка економічної ефективності олігополістичного ринку
- •Розділ 4. Ринок факторів виробництва.
- •Тема 11. Утворення похідного попиту.
- •11.1. Теорія граничної продуктивності та попит на ресурси
- •Граничний продукт змінного фактора в грошовому вираженні на конкурентному ринку (праця — змінний фактор, капітал — постійний)
- •Граничний продукт змінного фактора в грошовому вираженні на ринку недосконалої конкуренції (праця — змінний фактор, капітал — постійний)
- •Еластичність попиту на ресурси на ринках досконалої та недосконалої конкуренції
- •11.2. Зміни у попиті на ресурс. Еластичність попиту
- •11.3. Оптимальне співвідношення ресурсів
- •Тема 12. Ціноутворення на ринку ресурсів.
- •12.1. Визначення заробітної плати
- •12.3. Позичковий відсоток
- •12.4. Підприємницький доход та економічний прибуток
- •Розділ 5. Загальна рівновага.
- •Тема 13. Аналіз загальної рівноваги та ефективність.
- •13.1. Аналіз часткової та загальної рівноваги
- •13.2. Діаграма Еджворта
- •13.3. Ефективність виробництва
- •13.4. Обмін та ефективність розподілу
- •Література.
10.3. Оцінка економічної ефективності олігополістичного ринку
Оскільки олігополія за своїм характером досить близька до чистої монополії та інколи на неї перетворюється, то оцінки їх економічної ефективності теж досить близькі.
Перш за все, дослідники звертають увагу на те, що, оскільки крива попиту на продукцію олігополіста завжди має спадаючий характер, то для нього ціна та граничний доход ніколи не співпадають. А тому точка, перетину кривих граничного доходу та граничних витрат завжди буде знаходитися ліворуч від мінімального рівня середніх витрат. Можна з упевненістю сказати, що олігополіст завжди обирає таке співвідношення «ціна - обсяг», яке містить обсяг менший, а ціну вищу, ніж на конкурентному ринку. Особливо це властиве для таємного зговору та ціноутворення за методом «витрати плюс».
Олігополіст отримує економічний прибуток не тільки у короткотерміновому, але й у довготерміновому періоді. Це пов'язане з існуванням досить вагомих бар'єрів для вступу у галузь, нехай і не настільки важких для подолання, як при чистій монополії, але все ж обмежуючих вступ у галузь нових конкурентів. Тому суспільство, погодившись на існування олігополістичного ринку, змушене як обмежувати своє споживання, так і платити більшу ціну за продукцію олігополістичної галузі.
На думку деяких економістів, олігополія - це ще не бажаніша модель ринку, ніж чиста монополія. Остання є очевидною та знаходиться під постійним контролем держави. Олігополія може маскуватися під монополістичну конкуренцію, проводити приховану політику узгодження цін, обходити антимонопольне законодавство, але насправді реалізувати ті ж принципи ринкової поведінки, що й чиста монополія. Тому рекомендується відповідним чином удосконалити антимонопольне законодавство, щоб точніше розпізнавати олігополію та вживати дійових заходів щодо її обмеження.
Це повністю слід віднести і до господарського законодавства України. Наша держава робить лише перші кроки у вирішенні питання обмеження монополізму взагалі та олігополіі, зокрема. Перший спеціальний законодавчий акт у цій галузі був прийнятий у 1992 р.- Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності». Ним, зокрема, було введено поняття «монопольне положення» виробника: таким визнається положення господарюючого суб'єкта, при якому його частка на ринку певного товару складає більше 35%. Можна уявити хоча б гіпотетичну ситуацію, що у галузі існує лише три підприємства, що мають однакову частку на ринку - 33,3%. У цьому випадку законодавство не визнає «монопольного положення» жодного з них, а тому до цих виробників не можуть бути застосовані антимонопольні заходи. Однак така ситуація суперечить здоровому глузду!
Існує інша точка зору на роль олігополії в економічній системі, яку свого часу обгрунтували відомі економісти Й. Шумпетер та Дж . Гелбрейт. Визнаючи певні втрати суспільства від панування олігополістичної конкуренції в окремих галузях виробництва, вони вважають, що ці втрати багатократно перекриваються виграшем від впливу олігополій на науково-технічний прогрес. Існування значних олігополістичних форм господарювання, які мають реальну ринкову владу, визнається послідовниками Шумпетера та Гелбрейта необхідною умовою для досягнення швидких темпів удосконалення науки та техніки. Це пов'язано з тим, що сучасні наукові дослідження потребують значних коштів, і тільки великі олігополії здатні виділити такі кошти. Крім того, якраз стабільність ринкового положення олігополії, економічний прибуток, що вона отримує, дозволяє приймати рішення про фінансування стратегічних досліджень з віддаленим терміном віддачі.
Наведені аргументи проти олігополії та на її користь можуть стати об'єктом обговорення на семінарських заняттях з мікроекономіки.
Таким чином, у третьому розділі нами з'ясовано особливості поведінки виробників на різних ринках товарів: конкурентному, монопольному, олігополістичному та ринку монополістичної конкуренції. Але виробник виступає не тільки продавцем продукту, але одночасно покупцем ресурсів. Аналізу поведінки виробника на ринку ресурсів присвячено наступний розділ.