Тема 8. Монопольний ринок

Прямою протилежністю конкурентному ринку є ринок чистої монополії (монопольний ринок), тобто такий, де виробники пред­ставлені виключно одним продавцем. Це накладає досить суттє­вий відбиток на модель прийняття виробником рішення про обсяги виробництва, що максимізують його прибутки. Пізнання цієї моделі разом з розглянутою уже моделлю поведінки виробника на конку­рентному ринку дає змогу з'ясувати механізми прийняття відповід­них рішень на ринках монополістичної конкуренції та олігополії.

8.1. Основні риси чистої монополії

У попередній темі мова йшла про критерії, за якими виділя­ють окремі моделі ринків. Стосовно ринку чистої монополії вони мають такі характеристики:

1. На ринку функціонує лише один виробник якоїсь про­дукції. Цей факт означає, що справедливим буде твердження: фірма-монополіст - це і є певна галузь виробництва. Тоді для монопольного ринку відсутній поділ на попит по відношенню до окремої фірми та ринковий (галузевий) попит, а також на пропо­зицію окремої фірми та ринкову пропозицію. Для чистого моно­поліста ці поняття будуть синонімами.

2. У товару, що його виробляє монополіст, немає близько­го замінювача. Звичайно, практично немає таких товарів, які не можна було б замінити на щось інше. Однак по відношенню до товару монополіста справедливим буде припущення, що у спожи­вача існує лише два можливих варіанти поведінки: або взагалі відмовитися від споживання цього товару, або ж звернутися за його придбанням до монополіста.

Слід зазначити, що у чистого монополіста відсутні прямі кон­куренти на ринку товарів. Але це зовсім не означає, що він взагалі не вступає у відносини конкуренції. Перш за все необхідно взяти до уваги той факт, що монополіст, у свою чергу, стає покупцем на ринку ресурсів, де він стикається з іншим конкурентним середо­вищем. Однак про це мова піде у наступному розділі.

3. Чистий монополіст сам установлює ціну на свій товар. Якщо конкурентну фірму ми назвали такою, що погоджується з ціною, то монополіст - це той, хто диктує ціну. Щоб зрозуміти механізм диктату монополіста, треба згадати, як взагалі формується ринкова ціна. Ціна рівноваги є результатом взаємодії попиту та пропозиції. Оскільки для монополіста попит на його співпадає з ринковим, і його можна розглядати як заданий, то встановити рівноважну ціну він може через маневрування пропо­зицією: збільшення пропозиції зменшує ціну і, навпаки, зменшен­ня пропозиції призводить до зростання цін.

4. Вступ у галузь інших виробників заблокований. Прак­тично кожний виробник бажає стати монополістом та обмежити конкуренцію на ринку його товарів. Монополізація ринку може досягатися кількома шляхами:

1. Зростання фірми за рахунок капіталізації прибутку, банк­рутство конкурентів, їх поглинання до досягнення фірмою повно­го панування у галузі.

2. Об'єднання капіталів на добровільній основі та перетво­рення такого об'єднання на пануючого виробника. Відомі різні форми монополістичних об'єднань, зокрема:

- картель, де досягається угода про розподіл ринків збуту, цін та квот виробництва при збереженні кожним учасни­ком виробничої та комерційної самостійності;

- синдикат, де учасники, які зберігають виробничу само­стійність, створюють спеціальний спільний підрозділ, що здійснює постачально-збутові операції для усіх членів об'єд­нання;

- трест, в якому об'єднуються раніше самостійні підприєм­ства однієї галузі, втрачаючи і комерційну, і виробничу са­мостійність.

Однак усякий монополіст зможе зберегти своє монопольне положення лише у тому випадку, коли вступ до цієї галузі для інших виробників буде надійно заблокований. Тому блокування вступу в галузь, встановлення відповідних бар'єрів - обов'язкова умова для існування чистої монополії. Бар'єри для вступу в га­лузь мають відношення не тільки до випадку чистої монополії, але й для олігополії чи монополістичної конкуренції, а тому зас­луговують на особливу увагу.

Ці бар'єри можуть набувати різних форм:

а) масштаби виробництва. Як правило, фірма-монополіст - це досить велике підприємство, а тому для створення гідної кон­куренції необхідно вкласти значні кошти, що для абсолютної більшості потенційних конкурентів не під силу та й недоцільно;

б) легальні бар'єри. Це певні законодавчі норми, які регламен­тують той чи інший вид діяльності. Найпоширенішими серед них є патенти (виключне право на виробництво будь-якого продукту чи використання якоїсь технології) та ліцензії (право на заняття якимось видом діяльності);

в)власність на найважливіші види ресурсів. Утримати своє монопольне положення на ринку можна, захопивши ті види ресурсів за допомогою яких здійснюється виробництво продукції

монополіста. Це спрацьовує у тому випадку, коли обмеженість

сів _абсолютна, і у них немає близького замінника;

г) недобросовісна конкуренція. Деякі фірми-монополісти застосовують методи боротьби з конкурентами, які не тільки не відпо­відають кодексу честі підприємця, але й у більшості країн заборо­нені законом. Це може бути тиск на постачальників сировини, на профспілки, банки, переманювання провідного персоналу, цінова війна з метою банкрутства конкурента тощо. Однак виявити по­рушника закону та застосувати до нього відповідне покарання досить складно.

Проаналізовані риси монопольного ринку справляють вирі­шальний вплив на ціни та обсяги виробництва монополістом.