Розрахунок компенсуючих прокладок різної товщини

Для зменшення кількості прокладок в наборі товщина однієї з них приймається рівною допуску замикальної ланки, товщини решти прокладок змінюються в геометричній прогресії із знаменником 2:

і т.д,

до . При цьому різні сполучення прокладок забезпечать будь-який розмір, що дорівнює чи кратний Т_Δ . Кількість прокладок Z₀ можна визначити за формулою

(8.71)

де Z_max – кількість прокладок, що розрахована за формулами (8.68) або (8.69).

Приклад 8.10 [17]

Для ланцюга Н (рисунок 8.6 ) визначимо кількість прокладок в наборі, якщо їх товщина змінюється в геометричній прогресії: і т.д.

За формулою (8.71) знаходимо кількість прокладок для двох умов:

- відхилення розміру Н₁ змінились

- відхилення розміру Н₁ не змінювались

При Z_max=8 величина

Приймаємо Z₀=4. В цьому випадку товщина прокладок складають, мм:

При Z_max=14 величина

Приймаємо Z₀=4, і, отже, набор набір прокладок той самий і змінювати відхилення розміру нема необхідності.

8.7 Визначення послідовності складальних операцій Схеми складання. Види складальних робіт

8.7.1 Загальні відомості

Для розробки послідовності складальних операцій необхідно провести розчленування виробу що складається на складові частини. При цьому враховують такі вимоги:

• складальну операцію не слід членувати в процесі складання, транспортування і монтажу.

• складальним операціям передують підготовчі і припасувальні роботи, які виділяють у самостійній операції.

• габаритні розміри складальних одиниць встановлюють з врахуванням наявності підйомно-транспортних засобів.

• складальна одиниця повинна мати невелику кількість деталей і сполучень для спрощення організації складальних робіт.

• скорочувати число деталей, що подається безпосередньо на складання, за виключенням базової деталі та кріпильних.

• вироби слід членувати так, щоб його конструкція дозволяла здійснювати складання з найбільшим числом складальних одиниць.

Послідовність складання залежить від:

• конструкції виробу;

• компонування деталей;

• методу досягнення потрібної точності;

• функціонального взаємозв’язку елементів виробу;

• конструкції базових елементів;

• умов монтажу силових і кінематичних передач;

• наявності легко пошкоджуваних елементів;

• розмірів і маси приєднуваних елементів.

Послідовність складання (складальних операції) розробляють, дотримуючи наступні вимоги:

• попередні операції не повинні утруднювати виконання наступних.

• для потокового складання розбивання процесу на операції повинна здійснюватись з врахуванням такту складання.

• після операцій, що містять регулювання чи припасування, необхідно передбачити контрольні операції.

• якщо виріб має декілька розмірних ланцюгів, то складання починають з найбільш складного і відповідального ланцюга.

• в кожному розмірному ланцюгу складання необхідно завершувати встановленням тих елементів, які створюють його замикальну ланку.

• при наявності декількох розмірних ланцюгів із загальними ланками складання починають з елементів того ланцюга, який в найбільший мірі впливає на точність виробу.