8.4 Аналіз технологічності конструкції виробу

Конструкцію виробу називають технологічною, якщо в прийнятих конструктивних рішеннях враховано можливості забезпечення оптимальних затрат праці і коштів на його проектування, виготовлення, технічне обслуговування і ремонт при заданій якості і прийнятих умовах виготовлення, технічного обслуговування і ремонту.

Відпрацювання конструкції виробу на технологічність (якісну оцінку технологічності) починають вже на етапі технологічного контролю креслень виробу чи складальної одиниці і аналізу їх службового призначення. Результати цієї роботи повинні забезпечити розв’язання таких основних задач:

• зниження трудомісткості й собівартості виготовлення виробу;

• зниження трудомісткості та вартості експлуатації виробу, його профілактичного технічного обслуговування і ремонту.

Порядок і правила відпрацювання конструкції виробу і складальної одиниці на технологічність регламентується державним стандартом. Цим же стандартом встановлено ряд кількісних показників технологічності, які розраховуються для даного виробу і порівнюються з показниками базового виробу, який приймається в даному разі як еталон. До основних кількісних показників відносяться: трудомісткість виготовлення виробу; рівень технологічності конструкції по трудомісткості виготовлення; собівартість виробу; рівень технологічності конструкції по собівартості. Крім основних показників, використовують ряд додаткових: витрати матеріалу – маса виробу, його матеріаломісткість та ін.; ступінь уніфікації виробу, яка характеризується коефіцієнтом конструктивної спадковості, повторюваності і стандартизації.

До додаткових показників відносяться також ступінь уніфікації технологічних процесів, тобто можливість максимального використання типових технологічних процесів і показники обробки (коефіцієнт точності обробки, коефіцієнт шорсткості поверхонь) та ін.

Крім кількісної оцінки провадиться також якісна оцінка технологічності. Якісна оцінка характеризує технологічність конструкції узагальнено на підставі досвіду виконавця і провадиться на всіх стадіях проектування, як попередня. Їх характеризують показники: добре-погано.

Подальша розробка технології виготовлення виробу провадиться для відпрацьованої на технологічність конструкції.

8.5 Розмірно-точнісний аналіз конструкції Загальні відомості

При з’єднанні деталей машин необхідно забезпечити їх взаємне розташування в межах заданої точності. Питання, пов’язані з досягненням потрібної точності складання, розв’язуються за допомогою розмірного аналізу виробу що складається.

Розмірний аналіз – це комплекс робіт з виявлення та побудови схем розмірних зв’язків машини чи складальної одиниці, раціонального поставлення розмірів, призначення раціональних допусків та їх ув’язки, а також оцінки одержаних результатів.

Розмірний аналіз дозволяє обґрунтовано задавати розмірно-точнісні характеристики елементів машин і економічно забезпечувати потрібну якість конструкцій що виготовляються.

Розмірні зв’язки конструкції й технологічного процесу виявляються у вигляді розмірних ланцюгів, тому розмірний аналіз базується на основних положеннях теорії розмірних ланцюгів та методах їх розрахунку.

Досягнення заданої точності складання полягає в забезпеченні розміру замикальної ланки розмірного ланцюга, який не повинен виходити за межі допуску.

Розмірний аналіз конструкції виробу виконується в такій послідовності:

• виявлення параметрів, що забезпечують службове призначення машини (виявлення замикальних ланок);

• виявлення розмірних ланцюгів по кожному параметру (виявлення складових ланок);

• вибір методів розрахунку розмірних ланцюгів і досягнення точності замикальних ланок;

• виявлення характеру взаємозв’язків між ланцюгами (незалежні, паралельно зв’язані, послідовно зв’язані тощо) і визначення послідовності їх розрахунку;

• розрахунок розмірних ланцюгів з врахуванням методу досягнення точності замикальних ланок;

• аналіз розрахунків та прийняття відповідних рішень.