КПК

231

Питання 2. Порядок апеляційного оскарження судових рішень

Згідно зі ст. 347 КПК України, предметом апеляційного оскарження є

рішення судів першої інстанції, що не набрали законної сили, зокрема:

–вироки;

–постанови про застосування чи незастосування примусових заходів виховного та медичного характеру;

–ухвали (постанови) про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування;

–окремі ухвали (постанови);

–інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених Кримінальнопроцесуальним кодексом України (наприклад, статтями 165-2, 205).

Особи, що мають право подати апеляцію (ст. 348 КПК України):

1) засуджений, його законний представник і захисник – у частині, що стосується інтересів засудженого;

2) виправданий, його законний представник та захисник – у частині мотивів і підстав виправдання;

3) законний представник та захисник неповнолітнього й сам неповнолітній, щодо якого застосовано примусовий захід виховного характеру,

–у частині, що стосується інтересів неповнолітнього;

4)законний представник і захисник особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного характеру;

5)обвинувачений, щодо якого справу закрито, його законний представник та захисник – у частині мотивів і підстав закриття справи;

6)обвинувачений, стосовно якого справу направлено на додаткове розслідування, його законний представник та захисник – у частині мотивів і підстав направлення справи на додаткове розслідування;

7)цивільний відповідач або його представник – у частині, що стосується вирішення позову;

8)прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також прокурор, котрий затвердив обвинувальний висновок, – у межах позицій прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції;

9)потерпілий і його представник – у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;

10)цивільний позивач або його представник – у частині, що стосується вирішення позову;

11)особа, стосовно якої винесено окрему ухвалу (постанову) суду;

12)інші особи у випадках, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України.

Строки апеляційного оскарження.

Апеляція може бути подана протягом 15 діб з моменту проголошення вироку (ухвали чи постанови) суду, а засудженим, який перебуває під вартою, – протягом цього ж строку з моменту вручення йому копії вироку (ч. 3 ст. 349 КПК України).

232

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скаргу була здано на пошту чи адміністрації місця досудового ув'язнення (ч. 5 ст. 89 КПК України).

Протягом строку, встановленого для подання апеляції, справа ніким не може бути витребувана з суду. Прокурор, а також засуджений або виправданий і, відповідно, його захисник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їхні представники можуть ознайомитись у суді з матеріалами справи та зі скаргою чи апеляційним поданням.

У разі пропуску строку на оскарження вироку чи внесення на нього апеляційного подання з поважних причин особи, що мають право на подання апеляційної скарги або внесення подання, можуть клопотати перед судом, який постановив вирок, про поновлення пропущеного строку (ч. 2 ст. 353 КПК України). Питання про поновлення строку вирішується в судовому засіданні. Суд має право викликати особу, що порушила клопотання, для давання пояснень.

Ухвала суду чи постанова судді про відмову у відновленні пропущеного строку може бути оскаржена чи на неї може бути внесено подання в загальному порядку до вищестоящого суду, котрий має право поновити пропущений строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 349 КПК України, апеляційні скарги та подання подаються через суд, який постановив вирок, виніс ухвалу, постанову. До апеляції прокурора й захисника додається стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких стосується апеляція.

Подання скарги чи внесення подання безпосередньо до апеляційної інстанції у встановлений строк не є перешкодою для їх розгляду. Якщо апеляція подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, він надсилає її до суду першої інстанції для виконання вимог, передбачених статтями 350, 351 КПК України (для перевірки змісту апеляції вимогам закону та повідомлення про апеляцію).

Апеляції на постанови судді, винесені в порядку, передбаченому статтями 52-5 (Оскарження рішень про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їх скасування), 165-2 (Порядок обрання запобіжного заходу), 165-3 (Порядок продовження строків тримання під вартою), 177 (Підстави для проведення обшуку та порядок надання згоди на його проведення), 205 (Направлення обвинуваченого на стаціонарну експертизу) КПК України, подаються безпосередньо до апеляційного суду.

Закон встановлює вимоги щодо змісту апеляції, зокрема апеляція повинна містити (ч. 1 ст. 350 КПК України):

–назву суду, якому адресується апеляція;

–особу, що подає апеляцію;

–вирок, ухвалу чи постанову, на які подається апеляція, та назву суду, що їх постановив;

–вказівку на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та аргументи на її обґрунтування;

–прохання особи, що подає апеляцію;

233

– перелік документів, які додаються до апеляції.

При обґрунтуванні прокурором і захисником необхідності зміни чи скасування вироку, ухвали, постанови апеляція повинна містити посилання на відповідні аркуші справи.

Доповнення, зміна та відкликання апеляції (ст. 355 КПК України).

До початку розгляду справи в апеляційному суді особа, що подала апеляцію, має право доповнити, змінити чи відкликати її, а також подати свої заперечення на апеляцію іншого учасника судового розгляду.

Внесення до апеляції змін, які спричиняють погіршення становища засудженого чи виправданого за межами строків на апеляційне оскарження, не допускається.

Захисник засудженого чи виправданого може відкликати свою апеляцію тільки за згодою підзахисного та його законного представника. Захисник, який вступив до справи в апеляційному провадженні, може змінити чи доповнити апеляцію захисника, котрий брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, лише за згодою засудженого або виправданого та його законного представника.

Засуджений або виправданий можуть відкликати свою апеляцію, а також апеляцію свого захисника, крім випадків, передбачених ч. 1 ст. 45 КПК України.

Апеляція представника потерпілого може бути відкликана ним лише за згодою потерпілого, а також самим потерпілим.

Наслідки подання апеляції.

За поданою апеляцією може бути прийнято такі рішення: 1) Залишення апеляції без руху та розгляду.

Згідно зі ст. 352 КПК України, у разі невиконання особою, що подала апеляцію, вимог закону щодо її змісту, головуючий своєю постановою залишає апеляцію без руху та повідомляє про необхідність виконання цих вимог закону протягом семи діб з моменту отримання повідомлення.

Якщо в цей строк вимоги не будуть виконані, апеляція постановою головуючого визнається такою, що не підлягає розгляду. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції, який має право своєю ухвалою визнати апеляцію такою, що підлягає розгляду, та дати розпорядження судові першої інстанції щодо виконання ним вимог закону, пов’язаних з поданням апеляції.

2) Передання справи разом з апеляцією до апеляційного суду та визначення дати розгляду справи.

Про надходження апеляції суд першої інстанції сповіщає прокурора, інших зацікавлених осіб, інтересів яких стосується апеляція, направленням відповідних повідомлень і поміщенням оголошення на дошці оголошень суду. Протягом п’яти діб з дня поміщення оголошення зазначені особи мають право отримати в суді копію апеляції чи ознайомитися з нею в суді. Одночасно зі врученням копії чи з ознайомленням з апеляцією їм роз’яснюється право протягом п’яти діб від цього часу подати свої заперечення на апеляцію.

234

Засудженому, що утримується під вартою, повідомлення про надходження апеляції та її копія вручаються через начальника відповідної установи.

Заперечення на апеляцію додаються до справи чи передаються безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Після виконання зазначених вимог суд, який постановив вирок або виніс ухвалу, постанову, протягом семи діб передає справу, разом з поданою апеляцією та запереченнями на неї, до апеляційного суду й визначає дату розгляду ним справи. Справа призначається до розгляду не пізніше від трьох місяців з дня направлення її до апеляційного суду. Справа повинна надійти до апеляційного суду не пізніше, як за один місяць до визначеної судом першої інстанції дати розгляду.

Про дату призначення справи до апеляційного розгляду суд першої інстанції сповіщає заінтересованих осіб направленням відповідних повідомлень і поміщенням оголошення на дошці оголошень суду.

Питання 3. Порядок розгляду справи в суді апеляційної інстанції

Скарги розглядаються судовими колегіями апеляційних судів колегіально. Згідно з п. 3 ст. 32 КПК України, апеляційний суд – це суд, який розглядає справи за апеляціями на вироки, ухвали та постанови суду першої інстанції, що не набрали законної сили.

До судів апеляційної інстанції належать:

–обласні суди, Київський і Севастопольський міські суди, Верховний Суд Автономної Республіки Крим – щодо судових рішень районних (міських) судів;

–військові суди регіонів і Військово-Морських Сил – щодо судових рішень військових судів гарнізонів (ст. 356 КПК України).

Розгляд справи апеляційним судом відкритий (окрім випадків, зазначених

уст. 20 КПК України) і здійснюється з дотриманням усіх принципів кримінального судочинства.

Неявка учасників процесу не є перешкодою для розгляду справи, якщо інше не передбачено Кримінально-процесуальним кодексом України чи рішенням апеляційного суду (ч. 3 ст. 362 КПК України).

Апеляційний суд у разі необхідності може провести попередній розгляд справи. Попередній розгляд справи здійснюється в судовому засіданні суддею одноособово з обов’язковою участю прокурора. У судове засідання можуть бути викликані й інші учасники судового розгляду.

Попередній розгляд справи починається з доповіді судді, що повідомляє про підстави, з яких справу було внесено на попередній розгляд. Прокурор, інші учасники судового розгляду висловлюють свої думки щодо питань,

винесених на розгляд. Постанова судді виноситься у	нарадчій	кімнаті.
При попередньому розгляді справи, якщо необхідно,	ведеться	протокол
(ст. 357 КПК України).

При попередньому розгляді справи апеляційний суд може приймати як процесуальні, так і організаційні рішення:

235

1)про питання, пов’язані з підготовкою справи до апеляційного розгляду (ст. 358 КПК України);

2)про відмову в прийнятті апеляції до свого розгляду (ч. 1 ст. 359 КПК України);

3)про зупинення провадження в справі (ч. 3 ст. 359 КПК України);

4)про закриття апеляційного розгляду справи (ч. 4 ст. 359 КПК України);

5)про повернення справи судові першої інстанції (ч. 2 ст. 359 КПК України).

Порядок розгляду справи.

Апеляційний суд повинен розглянути справу в день, визначений судом першої інстанції. Не пізніше як за три дні апеляційний суд сповіщає про день, час і місце розгляду справи заінтересованих осіб. У деяких випадках, передбачених ч. 4 ст. 360 КПК України (зокрема, необхідність витребування додаткових доказів, особлива складність справи тощо), апеляційний суд може перенести розгляд справи не більше як на 30 діб.

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснюється за правилами, передбаченими главами 24–28 КПК України, тобто за правилами проведення судового розгляду справи, але з деякими винятками:

• судовий розгляд починається з викладення суті вироку, ухвали чи постанови, а також сутності (основних доводів) апеляцій і заперечень на них якщо останні були подані. З доповіддю виступає головуючий або один з членів суду;

• судове слідство в апеляційному суді провадиться лише щодо тієї частини вироку, законність і обґрунтованість якої оспорюється в апеляції;

• якщо суд апеляційної інстанції не проводив судового слідства, головуючий ознайомлює учасників судового розгляду з додатковими матеріалами, якщо вони були подані, матеріалами, що надійшли із суду першої інстанції на виконання доручень, і переходить до судових дебатів;

• судові дебати в суді апеляційної інстанції полягають у промовах учасників судового розгляду стосовно оскарженої частини вироку. Першими виступають особи, що подали апеляції. Прокурор, якщо він підтримує апеляцію, подану ним або іншим прокурором, виступає першим, а в інших випадках – останнім;

• протокол судового засідання та фіксація технічними засобами перебігу судового процесу в апеляційному суді ведуться у разі проведення ним судового слідства.

Особливості апеляційної перевірки ухвал (постанов) місцевих судів про закриття справи, направлення її на додаткове розслідування та інших постанов місцевих судів, зазначених у ч. 2 ст. 347 КПК України:

– при перевірці цих рішень судове слідство не провадиться;

– апеляції на постанови судді, винесені в порядку, передбаченому статтями 52-5, 165-2, 165-3, 177, 205 КПК України, розглядаються не пізніше як через три доби після їх надходження до апеляційного суду;

– для розгляду цих апеляцій відповідні матеріали невідкладно витребовуються апеляційним судом.

236

Апеляційна інстанція не може постановити свій вирок, скасувавши ухвалу (постанову) суду першої інстанції про закриття справи чи направлення справи на додаткове розслідування.

Питання 4. Результати розгляду справи в апеляційному суді

Підсумкові рішення розгляду справи апеляційним судом, які передбачені законом, залежать від предмета апеляційного оскарження.

За результатами апеляційного розгляду вироку та постанови про застосування чи незастосування примусових заходів медичного і виховного характеру апеляційний суд:

1)виносить ухвалу про залишення вироку чи постанови без змін, а апеляції

–без задоволення;

2)про скасування вироку чи постанови та направлення справи на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд в суд першої інстанції;

3)про скасування вироку або постанови та закриття справи;

4)про зміну вироку чи постанови;

5)постановляє свій вирок, скасовуючи повністю або частково вирок суду першої інстанції;

6)постановляє свою ухвалу, скасовуючи повністю чи частково постанову суду першої інстанції.

За результатами апеляційного розгляду ухвал (постанов) про закриття справи, про направлення справи на додаткове розслідування, окремих ухвал суду й інших постанов місцевих судів апеляційний суд:

1)виносить ухвалу про залишення ухвали (постанови) без змін, а апеляції

–без задоволення;

2)про скасування ухвали (постанови) та направлення її на новий судовий розгляд у суд першої інстанції чи на додаткове розслідування;

3)про скасування окремої ухвали (постанови);

4)про зміну ухвали (постанови);

5)постановляє свою ухвалу, скасовуючи повністю або частково ухвалу (постанову) суду першої інстанції.

Питання 5. Підстави для скасування або зміни вироку чи постанови в апеляційному порядку

Підстави для скасування або зміни вироку чи постанови при розгляді справи в апеляційному суді встановлені статтями 367-372 КПК України, це зокрема:

–однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства;

–невідповідність висновків суду, викладених у вироку (постанові), фактичним обставинам справи;

–істотне порушення кримінально-процесуального закону;

–неправильне застосування кримінального закону;

237

– невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого.

Виправдувальний вирок може бути скасований в апеляційному порядку не інакше, як за поданням прокурора або за скаргою потерпілого чи виправданого.

Апеляційний суд не може скасувати виправдувальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав підсудного. Апеляційний суд не може скасувати постанову про незастосування примусових заходів виховного чи медичного характеру лише з мотивів істотного порушення прав особи, стосовно якої ставилося питання про застосування цих заходів.

Однобічним або неповним визнається дізнання, досудове чи судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі обставини, з’ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 368 КПК України). Дізнання, досудове чи судове слідство в будь-якому разі визнається однобічним і неповним у випадках, передбачених ч. 2 ст. 368 КПК України.

Невідповідність висновків суду, викладених у вироку (постанові),

фактичним обставинам справи означає, що твердження суду, що містяться у вироку (постанові), не ґрунтуються на наявних у справі доказах, це свідчить про помилки суду першої інстанції, пов'язані з оцінкою доказів. Така невідповідність є підставою для скасування чи зміни вироку (постанови) лише за умови, що це могло вплинути на вирішення питання про винуватість засудженого чи невинуватість виправданого, на правильність застосування кримінального закону, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру (ст. 369 КПК України).

Істотне порушення кримінально-процесуального закону є підставою лише для скасування вироку (постанови) з поверненням справи на новий розгляд зі стадії досудового розслідування, попереднього розгляду справи чи судового розгляду. Істотні порушення кримінально-процесуального закону – це порушення, що перешкодили чи могли перешкодити судові повно й усебічно розглянути справу та постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок або постанову (ч. 1 ст. 370 КПК України).

Стаття 370 КПК України поділяє істотні порушення кримінальнопроцесуального закону на дві групи:

•умовні (ч. 1), тобто такі порушення кримінально-процесуального закону, істотність яких визначається судом апеляційної (та касаційної) інстанції під час розгляду справи залежно від конкретних її обставин, а також того, чи могли вони перешкодити суду повно й усебічно розглянути справу та постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок або постанову;

•безумовні (ч. 2), тобто такі порушення кримінально-процесуального закону, істотність яких наперед визначена законом і в разі виявлення котрих вирок (постанова) підлягають скасуванню в обов'язковому порядку.

Неправильне застосування кримінального закону, що тягне скасування чи зміну вироку (постанови), наявне в таких випадках:

1) незастосування судом кримінального закону, що підлягає застосуванню;

238

2)застосування судом кримінального закону, який не підлягає застосуванню;

3)неправильне тлумачення закону, що суперечить його точному змістові (ст. 371 КПК України).

Неправильне застосування кримінального закону полягає в невідповідному застосуванні норм як Загальної, так і Особливої частин Кримінального кодексу України, передусім, у неправильній кваліфікації діяння особи, в порушенні правил призначення покарання та може призвести до призначення невідповідного покарання, до необґрунтованого засудження чи виправдання підсудного, інших негативних наслідків.

Невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого означає, що призначене покарання, хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу України, але за своїм видом або розміром, є явно несправедливим як унаслідок м’якості, так і суворості (ст. 372 КПК України). Несправедливість покарання спричиняється неправильним обранням виду та розміру покарання, виду установи виконання покарань, порядку відбування покарання.

Питання 6. Структура та зміст ухвали апеляційного суду. Порядок звернення її до виконання

Ухвала апеляційного суду – це рішення вищестоящого суду щодо законності й обґрунтованості вироку, ухвали, постанови, винесених судом першої інстанції, які перевіряються в апеляційному порядку.

Як і вирок, ухвала апеляційного суду виноситься у нарадчій кімнаті й повинна відповідати вимогам законності та обґрунтованості.

Ухвала апеляційного суду складається зі вступної, описово-мотивувальної та резолютивної частин, у яких має бути зазначено:

1)місце та час постановлений ухвали;

2)назву і склад суду, що постановив ухвалу;

3)осіб, які брали участь у розгляді справи в засіданні апеляційної інстанції;

4)зміст вироку (постанови);

5)особу, що подала апеляцію;

6)суть апеляції;

7)короткий виклад пояснень осіб, які брали участь у засіданні;

8)аналіз доказів, досліджених під час повного або часткового судового слідства, проведеного апеляційним судом, і докладні мотиви прийнятого рішення;

9)результати розгляду справи (ч. 1 ст. 377 КПК України).

При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з огляду на які апеляцію визнано необґрунтованою (ч. 2 ст. 377 КПК України).

239

При скасуванні чи зміні вироку (постанови) в ухвалі потрібно зазначити, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення чи необґрунтованість вироку (постанови).

Направляючи справу на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд, апеляційна інстанція повинна зазначити в ухвалі обставини, котрі належить з'ясувати, та ті процесуальні дії, що для цього належить виконати (частини 3, 4 ст. 377 КПК України).

Ухвала апеляційного суду виноситься в нарадчій кімнаті та складається одним із суддів. Після складання ухвали й підписання її всіма суддями суд повертається до зали судового засідання, де ухвалу оголошує один із суддів.

Якщо складання ухвали вимагає значного часу, суд має право обмежитися складанням і оголошенням лише резолютивної її частини, яку підписують усі судді. Повний текст ухвали повинен бути складений не пізніше від п’яти діб з дня оголошення резолютивної частини й оголошений учасникам судового розгляду. Про час оголошення повного тексту ухвали має бути зазначено в раніше складеній її резолютивній частині (частини 1, 2 ст. 379 КПК України).

Суддя апеляційного суду, залишившись при постановленні вироку, винесенні ухвали чи постанови при окремій думці, має право викласти її письмово в нарадчій кімнаті. Цей документ не підлягає оголошенню, але приєднується до справи (ч. 4 ст. 379 КПК України).

Ухвали та постанови апеляційної інстанції набувають законної сили з моменту їх проголошення й негайно звертаються до виконання (ч. 2 ст. 402 КПК України). Виконання ухвали суду апеляційної інстанції покладається на суд першої інстанції, куди і спрямовуються всі матеріали справи разом з прийнятим рішенням.

Звернення до виконання вироку, постанови, ухвали апеляційного суду

(ст. 381 КПК України).

Для виконання ухвали апеляційного суду справа надсилається до суду першої інстанції не пізніше, ніж протягом трьох діб після її розгляду, а у випадках оголошення спочатку лише резолютивної частини ухвали – після складання й оголошення повного тексту ухвали. Для виконання вироку чи постанови апеляційного суду, якщо вони не були оскаржені до суду касаційної інстанції, справа надсилається до суду першої інстанції не пізніше від трьох діб після набрання вироком (постановою) законної сили.

Якщо на підставі рішення апеляційного суду засуджений підлягає звільненню з-під варти, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання, а в разі прийняття такого рішення за відсутності засудженого, копія рішення надсилається протягом доби адміністрації місця досудового ув’язнення для виконання. Адміністрація місця досудового ув'язнення зобов'язана протягом доби з дня одержання копії рішення повідомити суд першої інстанції про звільнення ув’язненого з-під варти.

Суд першої інстанції зобов'язаний перевірити виконання рішення про звільнення ув’язненого з-під варти.

240

Тема 9. Касаційне провадження

Питання 1. Поняття, завдання та основні риси стадії касаційного провадження

Касаційне провадження – стадія кримінального процесу, в якій суд касаційної інстанції за поданням прокурора чи за скаргою інших учасників процесу переглядає вироки, ухвали та постанови нижчестоящих судів, які не набрали чи набрали законної сили, та вирішує питання про їх законність, обґрунтованість і справедливість, виправляє допущені помилки та порушення.

Процесуальна форма касаційного провадження не повторює порядку розгляду справи судом першої інстанції, має спрощений характер і дає судові можливість в стислий строк перевірити кримінальну справу та виправити допущені помилки.

Завдання, що стоять перед судом касаційної інстанції при перегляді кримінальної справи в порядку касаційного провадження, полягають у такому:

1)забезпечити законність і справедливість правосуддя;

2)не допустити звернення до виконання незаконного, необґрунтованого та несправедливого вироку чи іншого судового рішення;

3)виправити допущені на попередніх стадіях помилки, прорахунки та порушення;

4)забезпечити відновлення, захист і реалізацію прав та законних інтересів учасників процесу;

5)забезпечити відшкодування завданої незаконними рішеннями шкоди;

6)сприяти однаковому розумінню й застосуванню законів судами першої та апеляційної інстанцій.

Основні риси касаційного провадження.

1. Реальна можливість і свобода оскарження вироку. Це забезпечується завдяки виконанню таких положень закону:

– публічне проголошення вироку й інших судових рішень, вручення копії вироку засудженому;

– роз’яснення всім учасникам процесу порядку оскарження вироку, ухвали, постанови суду;

– право усіх заінтересованих осіб оскаржити будь-який вирок, який не набрав законної сили, а також право оскаржити його до касаційної інстанції протягом шести місяців з моменту набрання ним законної сили;

– достатньо великі строки, надані для оскарження чи внесення подання прокурором (один місяць щодо судових рішень апеляційного суду, шість місяців щодо вироків місцевих судів, які вже набрали законної сили);

– обов’язковість перевірки всіх скарг;

– надання можливості відкликати скаргу до початку судового засідання суду касаційної інстанції.