КПК

161

6)складання протоколу освідування, внесення до нього зауважень і доповнень;

7)підписання протоколу слідчим, освідуваним, а також спеціалістом, понятими, якщо вони брали участь у цій слідчій дії.

Освідування, проведене самим слідчим, може бути доповнене ще і судовомедичним, судово-медичне як правило, не потребує подальшого освідування слідчим, хоча у деяких випадках воно і не виключається, зокрема, у справах про зловживання або недбалість працівників медичних установ.

Питання 8. Обшук: поняття, види, порядок проведення

Обшук – це слідча дія, що полягає в примусовому обстеженні приміщення, місцевості й окремих осіб з метою пошуку та вилучення знарядь злочину, речей і цінностей, здобутих злочинним шляхом, а також інших предметів та документів, які мають значення для встановлення істини в справі чи забезпечення цивільного позову. Обшук проводять також у разі, якщо є достатні дані про те, що в певному приміщенні чи місці перебувають розшукувані особи, а також трупи чи тварини (частини 1, 2 ст. 177 КПК України).

Мета обшуку – виявлення та вилучення об’єктів, які мають значення для встановлення істини в справі.

Види обшуку:

- обшук нежитлових приміщень;

–обшук житла чи іншого володіння особи;

–обшук місцевості;

–обшук особи.

Підстави проведення обшуку:

•фактичні: достатні підстави вважати, що: а) знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети та документи, що мають значення для встановлення істини в справі чи забезпечення цивільного позову, зберігаються в певному приміщенні або місці чи в якої-небудь особи; б) в певному приміщені або місці перебувають розшукувані особи, а також трупи чи тварини;

•формально-правові: згідно із загальним правилом, обшук проводиться за вмотивованою постановою слідчого із санкції прокурора чи його заступника. Без постанови можливе проведення обшуку особи в таких випадках:

– при фізичному захопленні підозрюваного, якщо є достатні підстави вважати, що затриманий має при собі зброю чи інші предмети, що становлять загрозу для довколишніх, або намагається звільнитися від доказів, які викривають його чи інших осіб у вчиненні злочину;

– при затриманні її або взятті під варту;

– якщо є достатні підстави вважати, що перебуваючи в приміщенні чи іншому місці, де проводиться обшук або примусова виїмка, вона ховає при собі предмети чи документи, що мають значення для справи (ч. 3 ст. 184 КПК України).

162

У невідкладних випадках обшук, окрім житла чи іншого володіння особи, може бути проведено без санкції прокурора, але з наступним його повідомленням протягом доби про проведений обшук і його результати (ч. 4 ст. 177 КПК України).

Обшук житла чи іншого володіння особи, крім невідкладних випадків, проводять лише за постановою судді. У невідкладних випадках, пов’язаних з урятуванням життя та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, яких підозрюють у вчиненні злочину, обшук житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді (ч. 6 ст. 177 КПК України).

Загальні правила провадження обшуку:

1)обшук завжди проводять у присутності понятих, яких повинно бути не менше, ніж двоє;

2)слідчий повинен ужити заходів, щоб не було розголошено виявлені під час обшуку обставини особистого життя обшукуваного й інших осіб, які проживають або тимчасово перебувають у приміщенні, що обшукується;

3)проводячи обшук, слідчий має право розкривати замкнені приміщень та сховища, якщо володілець відмовляється їх відкрити;

4)під час обшуку можуть бути вилучені лише предмети та документи, що мають значення для справи, а також цінності й майно обвинуваченого чи підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна. Предмети та документи, що вилучені законом з обігу, підлягають вилученню, незалежно від їх стосунку до справи;

5)під час обшуку особи той, хто обшукує, та поняті повинні бути тієї ж статі, що й обшукувана особа.

Процесуальний порядок проведення обшуку:

1)слідчий виносить постанову про проведення обшуку;

2)отримує санкцію прокурора, а в разі необхідності провести обшук житла чи іншого володіння особи – за погодженням з прокурором звертається з поданням до судді за місцем провадження досудового слідства.

Суддя виносить постанову про проведення обшуку чи про відмову в ньому після розгляду подання та матеріалів справи. У приміщеннях, які займають дипломатичні представництва, а також у тих, де проживають члени дипломатичних представництв та їхні сім'ї, що користуються правом дипломатичної недоторканності, обшук можна провадити лише за згодою дипломатичного представника. Про отримання такої згоди надсилають запит через Міністерство закордонних справ України;

3)перед обшуком слідчий пред’являє постанову особі, що займає приміщення, пропонує їй видати зазначені в постанові документи чи предмети,

атакож вказати місце, де переховується злочинець. Якщо особи, що займають приміщення, відсутні, постанова про проведення обшуку пред’являється представникові житлово-експлуатаційної організації чи місцевої ради народних депутатів і обшук проводиться в їх присутності;

4)у разі відмови виконати його вимоги, слідчий провадить обшук. Якщо при обшуку добровільно видані певні предмети чи документи, обшук може

163

бути продовжений, якщо слідчий вважає, що є предмети або документи, котрі мають значення для справи та не були видані, тож які треба знайти;

5)учасникам обшуку (обшукуваним, понятим, відповідним представникам) роз’яснюється право бути присутніми при всіх діях слідчого, робити з приводу них заяви, що підлягають занесенню до протоколу;

6)вилучені під час обшуку документи та предмети слідчий пред’являє понятим та іншим присутнім особам, фіксує в протоколі обшуку чи в доданому до нього описі їхні назву, кількість, міру, вагу, матеріал, з якого їх виготовлено,

йінші індивідуальні ознаки. У необхідних випадках вилучені предмети та документи на місці обшуку упаковують і опечатують;

7)протокол обшуку складають у двох примірниках. До нього заносять усі заяви та зауваження осіб, присутніх під час обшуку, зроблені з приводу якихнебудь дій слідчого. Обидва примірники протоколу, а також опис вилучених предметів і документів підписують слідчий, особа, в якої проводили обшук, і запрошені особи, що були присутні. Другий примірник протоколу обшуку, а також другий примірник опису вручають особі, в якої проведено обшук, а в разі її відсутності – повнолітньому членові її сім’ї чи представнику житловоексплуатаційної організації або місцевої ради народних депутатів. При проведенні обшуку на підприємстві, в установі чи організації другий примірник протоколу й опису вручають представникові юридичної особи. Якщо протокол містить зауваження на неправильні дії, вчинені під час обшуку, слідчий не пізніше від двох днів повідомляє про це прокурора, що здійснює нагляд за слідством (ст. 189 КПК України).

Питання 9. Виїмка: поняття, види, порядок проведення

Виїмка – це слідча дія, що полягає у вилученні конкретних об’єктів, які мають значення для справи, розташування яких достовірно відоме.

Мета виїмки: вилучення предметів, документів, що мають значення для справи, а також кореспонденції, на яку був накладений арешт.

Види виїмки:

–виїмка предметів і документів;

–виїмка кореспонденції;

–виїмка документів, які становлять державну та банківську таємниці;

–примусова виїмка з житла чи іншого володіння особи.

Підстави провадження виїмки:

1)фактичні: коли є точні дані про те, що об’єкти, які мають значення для справи, містяться в певної особи чи в певному місці;

2)формально-правові:

а) згідно з загальним правилом, виїмка провадиться за вмотивованою постановою слідчого;

б) примусова виїмка з житла чи іншого володіння особи провадиться лише за постановою судді;

164

в) виїмка кореспонденції провадиться за постановою голови апеляційного суду чи його заступника (йдеться про постанову судді на накладення арешту на кореспонденцію);

г) виїмка документів, які становлять державну та/або банківську таємницю, провадиться тільки за вмотивованою постановою судді й у порядку, погодженому з керівником відповідної установи.

Загальні правила провадження:

–виїмка провадиться в присутності понятих, яких має бути не менше, ніж двоє. Якщо провадять виїмку кореспонденції, то поняті мають бути службовцями поштово-телеграфної установи;

–слідчий зобов’язаний вживати заходів, щоб не було розголошено виявлені під час виїмки обставини особистого життя осіб, які проживають або тимчасово перебувають у приміщенні, де провадиться виїмка;

–під час виїмки можуть бути вилучені лише предмети та документи, що мають значення для справи, а також цінності й майно обвинуваченого чи підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна. Предмети та документи, вилучені законом з обігу, підлягають вилученню, незалежно від їхнього стосунку до справи.

Процесуальний порядок провадження виїмки:

1) слідчий виносить мотивовану постанову про проведення виїмки. У разі необхідності провести примусову виїмку з житла чи іншого володіння особи, слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до судді за місцем провадження слідства.

Примусова виїмка може провадитися, коли предмети чи документи, зазначені в постанові слідчого про проведення виїмки, не видаються добровільно, хоча слідчому точно відомо їхнє розміщення та вони спостерігаються візуально. У тому ж разі, коли такі предмети чи документи добровільно не видаються та при цьому не виявляються візуально у місці провадження виїмки, слід вирішувати питання про проведення обшуку;

2) перед початком виїмки слідчий пред’являє постанову особам, які займають приміщення, пропонує їм видати зазначені в постанові документи чи предмети. Якщо особи, що займають приміщення, відсутні, постанова про проведення виїмки пред'являється представникові житлово-експлуатаційної організації чи місцевої ради народних депутатів і виїмка проводиться у їх присутності;

3) учасникам виїмки роз'яснюють право бути присутніми при всіх діях слідчого, робити з приводу них заяви, що підлягають занесенню до протоколу; 4) під час виїмки вилучаються предмети та документи, що мають значення для справи (ті, що зазначені в постанові про виїмку). Усі документи та предмети, які підлягають вилученню, слідчий пред'являє понятим та іншим присутнім особам і вносить дані про них до протоколу виїмки чи в доданий до нього опис із зазначенням їхніх назви, кількості, міри, ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені, й індивідуальних ознак. У разі необхідності вилучені

предмети та документи на місці виїмки упаковують і опечатують;

165

5) складають протокол виїмки у двох примірниках. До нього заносять усі заяви та зауваження осіб, присутніх під час виїмки, зроблені з приводу якихнебудь дій слідчого. Обидва примірники протоколу, а також опис вилучених предметів, підписують слідчий, особа, в якої проводили виїмку, й інші особи, що були присутні підчас виїмки. Другий примірник протоколу виїмки, а також другий примірник опису вручають особі, в якої проведено виїмку. При проведенні виїмки на підприємстві, в установі чи організації другий примірник протоколу й опису вручають представникові юридичної особи.

Питання 10. Пред’явлення для впізнання: поняття, види, порядок проведення

Пред’явлення для впізнання – це слідча дія, сутність якої полягає в пред’явленні свідкові, потерпілому, підозрюваному чи обвинуваченому особи чи предмета з метою встановити їх тотожність з або відмінність від тих, які вони сприймали раніше, тобто ідентифікація об'єкта за ідеальним відображенням.

Мета – встановлення тотожності, схожості чи відмінності пред’явленої особи чи предмета з тими (особою чи предметом), ознаки яких особа, що впізнає, зберегла в пам’яті.

Види пред'явлення для впізнання:

- пред’явлення для впізнання осіб (ст. 174 КПК України);

–пред’явлення для впізнання предметів (ст. 175 КПК України);

–пред’явлення для впізнання трупа.

Підстави проведення пред’явлення для впізнання виділяють фактичні:

а) попередній допит особи, що впізнає; б) повідомлення цією особою на допиті про те, що вона сприймала об'єкт, запам'ятала його характерні ознаки та при пред’явленні зможе його впізнати.

Можливе пред’явлення для впізнання й тоді, коли впізнавач на допиті називає лише загальні ознаки об’єкта, що він спостерігав раніше, але висловлює впевненість, що при пред’явленні останнього зможе його впізнати.

Загальні правила пред’явлення для впізнання:

1)обов’язковим є попередній допит того, хто впізнає (свідка, потерпілого, підозрюваного чи обвинуваченого) про характерні ознаки об’єкта й обставини, за яких він його спостерігав;

2)пред’явлення для впізнання проводиться в присутності не менше, ніж двох понятих;

3)особу чи предмет пред’являють у кількості не меншій від трьох (труп –

один);

4)особа чи предмет, які пред’являються для впізнання, не повинні бути розміщені чи поставлені в умови, котрі б виділяли їх серед інших;

5)пред’явлені особи мають бути однієї статі, не мати різких відмінностей

узовнішності й одязі; предмети пред’являються серед інших однорідних об’єктів, які не мають між собою різних відмінностей;

166

6)не пред’являються для впізнання особи, що мають унікальні прикмети, за якими допитаний може їх впізнати (рідкісне татуювання, відсутність пальця, рубець специфічної форми тощо), а також унікальні предмети (картини відомих художників, унікальні ювелірні вироби та ін.), об’єкти, що не можуть бути виділені серед інших (сипучі речовини без упакування, нові речі серійного виробництва тощо), а також предмети, що мають точні позначення (наприклад, годинник з номером механізму);

7)з метою забезпечити безпеку особи, що впізнає, цю слідчу дію провадять поза візуальним спостереженням особи, яку впізнають, у спеціально обладнаному приміщенні;

8)заборонено пред’являти для впізнання одночасно двом і більше впізнавачам, а також пред’являти одночасно кількох осіб, належність до справи яких перевіряють під час цієї слідчої дії;

9)у разі необхідності впізнання особи може проводитися по фотознімках (приміром, коли особа померла, тяжко хвора чи місце її перебування невідоме).

Процесуальний порядок пред’явлення для впізнання:

– до приміщення, де відбуватиметься пред’явлення для впізнання, запрошують понятих, не менше, ніж двох осіб, “статистів” і особу, яку буде пред’явлено для впізнання;

– особі, котру пред’являють для впізнання, пропонують зайняти будь-яке місце серед інших осіб, яких пред’являють разом з нею (слідчий або поняті розміщують предмет, який пред’являється, серед інших);

– якщо той, хто впізнає, є свідком або потерпілим, його попереджають про кримінальну відповідальність задавання завідомо неправдивих показань, а свідка – ще й за відмову давати показання;

– особі пропонують вказати на особу чи предмет, який вона впізнала, та пояснити, за якими ознаками дійшла такого висновку;

– про результати пред’явлення для впізнання обов’язково повідомляють особі, котру пред’являли для впізнання;

– про хід і результати пред’явлення для впізнання складається протокол, з яким ознайомлюються та котрий підписують усі учасники цієї слідчої дії.

Узнаванням, а не впізнанням у процесуальному значенні є випадки, коли підозрюваного затримує сам потерпілий, а також оперативні співробітники у ході оперативно-розшукових заходів за участю потерпілого – у такому випадку обставини затримання викладаються у показаннях потерпілого, рапортах та показаннях оперативних працівників. Проведення після цього впізнання є недоцільним.

Питання 11. Відтворення обстановки та обставин події

Відтворення обстановки й обставин події – це слідча дія, сутність якої полягає в провадженні таких процесуальних дій, як слідчий експеримент і перевірка показань на місці.

Чинний Кримінально-процесуальний кодекс України не передбачає таких самостійних слідчих дій, як “перевірка показань на місці” та “слідчий

167

експеримент”, а тому коли виникає необхідність провести одну з них, вона провадиться за правилами, передбаченим у ст. 194 КПК України, тобто охоплюється межами слідчої дії “відтворення обстановки та обставин події”.

Мета відтворення обстановки та обставин події – перевірка або уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, підозрюваного чи обвинуваченого або даних, отриманих при провадженні огляду й інших слідчих дій.

Сутність перевірки показань на місці полягає в тому, що слідчий, оцінивши одержану інформацію при допиті свідка, потерпілого, підозрюваного чи обвинуваченого, у разі необхідності перевіряє її на місці, що пов’язане з досліджуваною подією, щоб перевірити, уточнити та доповнити попередні показання, а інколи – отримати нові фактичні дані, котрі через певні обставини не були виявлені під час проведених раніше слідчих дій.

Слідчий експеримент проводиться з метою отримання, перевірки й уточнення фактичних даних, які мають значення для справи, через:

а) відтворення (реконструкцію) обстановки, в якій сталася подія; б) здійснення необхідних дослідницьких (експериментальних) дій, котрі, за

припущенням, могли бути вчинені.

Недотримання умов, максимально наближених до тих, у яких відбувалася подія, що перевіряється, спричиняє втрату доказового значення отриманих результатів.

Предметом перевірки під час відтворення обстановки та обставин події може бути:

–можливість, здатність конкретної особи в певних умовах сприймати певну подію, об’єкт та ідентифікувати його (наприклад, можливість бачити, чути на певній відстані, зважаючи на освітлення, гостроту зору й інші фактори);

–можливість вчинення особою певних дій (приміром, підняти конкретний предмет, подолати певну відстань за визначений проміжок часу тощо);

–об’єктивна можливість настання певних подій або вчинення певних дій (чи могла самозайнятися певна речовина в конкретних умовах, чи можливо визначеним ключем відкрити певний замок та ін.);

–хронологія, перебіг подій (до прикладу, чи може визначений предмет, який кинули в річку, виплисти на берег у тому місці, де його виявили під час огляду місця події тощо).

Уточнення – це з’ясування певних обставин, які є додатковими до основних (наприклад, у справі про дорожньо-транспортну пригоду уточнення швидкості руху автомобіля; у справі про тілесні ушкодження – механізм їх заподіяння).

Підстави провадження відтворення обстановки й обставин події –

необхідність перевірити або уточнити результати допиту свідка, потерпілого, підозрюваного чи обвинуваченого або дані, одержані при провадженні огляду й інших слідчих дій.

Загальні правила провадження:

168

1)обстановку й обставини події має бути відтворено в умовах, максимально наближених до тих, у яких ця подія відбувалася;

2)виконання відтворення обстановки та обставин події допускається за умови, що не буде принижуватися гідність осіб, які беруть участь у цій слідчій дії;

3)під час відтворення обстановки й обставин події заборонено виконання дій, небезпечних для життя та здоров'я учасників слідчої дії;

4)при провадженні цієї слідчої дії обов'язкова участь понятих, а у необхідних випадках можуть бути присутніми й інші суб’єкти процесу (спеціаліст, перекладач, захисник, співробітники органів дізнання та ін.).

Фіксація змісту, перебігу й результатів відтворення обстановки та обставин події відбувається через складання протоколу, а також за допомогою фотозйомки, відеозапису. До протоколу додають відповідні схеми, плани, документи (ст. 195 КПК України).

Питання 12. Накладення арешту на кореспонденцію

Накладення арешту на кореспонденцію – це слідча дія, сутність якої полягає в тому, що установи зв'язку на підставі судового рішення затримують поштово-телеграфні відправлення підозрюваного чи обвинуваченого й інших осіб з метою отримати дані про вчинений злочин або документи та предмети, що мають доказове значення, якщо іншими способами отримати ці дані неможливо (ч. 1 ст. 187 КПК України).

Накладення арешту на майно має на меті її огляд і в разі необхідності виїмку. Тож накладення арешту на майно, її огляд і виїмка – це три самостійні, проте пов’язані між собою слідчі дії. Необхідність провадження виїмки кореспонденції не може бути визначена без її огляду, котрий, своєю чергою, неможливий без її арешту.

Підстави провадження:

•фактичні – достатні підстави вважати, що в листах, телеграфній та іншій кореспонденції підозрюваного чи обвинуваченого іншим особам або інших осіб підозрюваному чи обвинуваченому містяться дані про вчинений злочин або документи та предмети, що мають доказове значення;

•формально-правові – судове рішення, що приймається в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 187 КПК України.

Загальні правила провадження:

1) до кореспонденції, на яку може бути накладено арешт, належать листи всіх видів, бандеролі, посилки, поштові контейнери, перекази, телеграми, радіограми тощо;

2) арешт може бути накладено на кореспонденцію підозрюваного, обвинуваченого та пов’язаних з ним осіб, до того ж, як на ту, що надходить на адресу певної особи, так і на ту, яку вона відправляє;

3) арешт на кореспонденцію може бути накладений лише в разі, якщо іншими способами отримати необхідну інформацію неможливо;

169

4)питання про строк, на який накладається арешт на кореспонденцію, вирішується суддею залежно від обставин справи;

5)арешт на кореспонденцію може бути застосований до порушення кримінальної справи з метою запобігти злочину;

6)арешт, накладений на кореспонденцію, скасовується після закінчення строку, встановленого постановою судді. Слідчий скасовує арешт на кореспонденцію, коли в здійсненні цього заходу зникає необхідність, при закритті кримінальної справи чи при переданні її прокуророві в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України (ч. 9 ст. 187 КПК України).

Порядок провадження:

1)за наявності фактичних підстав провадження цієї слідчої дії слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до голови апеляційного суду за місцем провадження слідства;

2)голова суду чи його заступник розглядає подання, вивчає матеріали справи, у разі необхідності вислуховує слідчого, думку прокурора, після чого приймає рішення: про накладення арешту на кореспонденцію або про відмову в цьому. Рішення оформляється постановою судді (з дотриманням вимог ч. 5 ст. 187 КПК України), котра оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором. Постанова має виноситись у режимі, що забезпечує нерозголошення даних досудового слідства (ч. 10 ст. 187 КПК України);

3)постанова про накладення арешту на кореспонденцію направляється слідчим начальникові відповідної установи, для якого вона є обов’язковою;

4)начальник відповідної установи затримує кореспонденцію та протягом доби повідомляє про це слідчому;

5)огляд затриманої кореспонденції проводиться в установі зв’язку за

участю понятих з-поміж службовців цієї установи, а при необхідності –

зучастю спеціаліста (ч. 1 ст. 187-1 КПК України);

6)у разі виявлення документів або предметів, які мають доказове значення, слідчий провадить виїмку відповідної кореспонденції чи обмежується зняттям копій з відповідних відправлень. За відсутності предметів або документів, які мають доказове значення, слідчий дає вказівку про вручення оглянутої кореспонденції чи про її затримання до визначеного ним строку. Про проведення огляду, виїмки чи затримання кореспонденції слідчий складає протокол (ч. 3 ст. 187-1 КПК України).

Питання 13. Зняття інформації з каналів зв’язку

Зняття інформації з каналів зв’язку – це слідча дія, сутність якої полягає у тому, що орган, який її виконує, на підставі судового рішення знімає інформацію, котрою обмінюється підозрюваний чи обвинувачений з іншими особами за допомогою засобів зв’язку, з метою отримання даних про вчинений злочин або документи та предмети, що мають доказове значення, якщо іншими способами отримати ці дані неможливо (ч. 1 ст. 187 КПК України).

170

Дослідження інформації, знятої з каналів зв’язку, є складовою частиною цієї слідчої дії.

Підстави провадження:

•фактичні – достатні підстави вважати, що в інформації, котрою обмінюється підозрюваний чи обвинувачений з іншими особами за допомогою засобів зв’язку, містяться дані про вчинений злочин або документи та предмети, що мають доказове значення;

•формально-правові:

а) судове рішення, що приймається в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 187 КПК України;

б) постанова слідчого про застосування зняття інформації з каналів зв’язку як заходу безпеки, винесена в порядку, передбаченому ст. 52-1 КПК України, що прийнята на підставі письмової заяви чи письмової згоди особи, взятої під захист (ч. 4 ст. 14-1 КПК України).

Загальні правила провадження:

1)до видів каналів зв’язку, з яких може бути знята інформація, належать технічні канали зв’язку: телефони, мобільні засоби телефонного, електронного чи радіозв’язку, комп’ютерна мережа зв’язку тощо;

2)зняття інформації з каналів зв’язку може бути застосовано лише, якщо іншими способами отримати необхідну інформацію неможливо;

3)питання про строк, протягом якого буде зніматися інформація з каналів зв’язку, вирішує суддя залежно від обставин справи;

4)зняття інформації з каналів зв’язку може бути застосовано до порушення кримінальної справи з метою запобігти злочину;

5)зняття інформації з каналів зв’язку припиняється після закінчення строку терміну, встановленого постановою судді. Слідчий припиняє зняття інформації з каналів зв’язку, коли в здійсненні цього заходу зникає необхідність, при закритті кримінальної справи чи при переданні її прокуророві

впорядку, передбаченому ст. 225 КПК України (ч. 9 ст. 187 КПК України).

Порядок провадження:

1)за наявності фактичних підстав провадження цієї слідчої дії слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до голови апеляційного суду за місцем провадження слідства;

2)голова суду чи його заступник розглядає подання, вивчає матеріали справи, при необхідності вислуховує слідчого, думку прокурора, після чого приймає одне з рішень: про зняття інформації з каналів зв’язку чи про відмову

вцьому. Рішення оформляється постановою судді (з дотриманням вимог ч. 6 ст. 187 КПК України), котра оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором. Постанову необхідно виносити в режимі, що забезпечує нерозголошення даних досудового слідства (ч. 10 ст. 187 КПК України);

3)постанова про зняття інформації з каналів зв’язку направляється слідчим начальникові відповідної установи, для якого вона є обов’язковою;

4)начальник відповідної установи знімає інформацію з каналів зв’язку та протягом доби повідомляє про це слідчому;