КПК

71

•у адвоката, що не є членом адвокатського об’єднання, – угода;

•інших фахівців у галузі права, котрі за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, – угода або доручення юридичної особи;

•близьких родичів, опікунів чи піклувальників – заява обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого про їх допуск до участі в справі як захисників.

Захисник зобов’язаний:

–використовувати передбачені кримінально-процесуальним законодавством засоби захисту з метою з'ясувати обставини, що спростовують підозру чи обвинувачення, пом'якшують або виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого;

– надавати підзахисному необхідну юридичну допомогу;

– з’являтися для участі у виконанні процесуальних дій, у яких його участь

єобов’язковою. У разі неможливості з'явитися в призначений строк, захисник зобов’язаний заздалегідь повідомити про це та про причини неможливості явки дізнавачеві, слідчому, прокуророві (в разі неявки захисника слідча дія, його участь у якій не є обов’язковою, виконується без нього);

– не розголошувати дані, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням його обов’язків;

– не перешкоджати встановленню істини в справі через вчинення дій, спрямованих на те, щоби схилити свідка чи потерпілого до відмови від давання показань або до давання завідомо неправдивих показань, схилити експерта до відмови від давання висновку чи давання завідомо неправдивого висновку, іншим чином сфальсифікувати докази в справі чи затягнути розслідування;

– дотримуватися встановленого порядку при розслідуванні та судовому розгляді справи.

Захисник має право:

– до першого допиту підзахисного мати з ним конфіденційне побачення, а після першого допиту – такі самі побачення без обмеження їхніх кількості й тривалості;

– мати побачення із засудженим або з особою, до якої застосовано примусові заходи медичного чи виховного характеру;

– ознайомлюватися з матеріалами, якими обґрунтовується затримання підозрюваного чи обрання запобіжного заходу або пред’явлення обвинувачення, а після закінчення досудового слідства – з усіма матеріалами справи;

– бути присутнім на допитах підозрюваного, обвинуваченого та при виконанні інших слідчих дій, що виконуються з їхньою участю або за їх клопотанням чи клопотанням захисника, а при виконанні інших слідчих дій – з дозволу особи, що провадить дізнання, слідчого;

– застосовувати науково-технічні засоби при провадженні тих слідчих дій,

у яких він бере участь, а також при ознайомленні з матеріалами справи – з дозволу особи, що провадить дізнання, чи слідчого, а в суді – з дозволу судді або суду;

72

–брати участь у судових засіданнях;

–ставити в судовому засіданні питання підсудному, потерпілому, свідкам, брати участь у дослідженні інших доказів;

–подавати докази, заявляти клопотання й відводи, оскаржувати дії та рішення особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора та суду;

–збирати відомості про факти, що їх може бути використано як докази в справі, зокрема й запитувати та отримувати документи чи їхні копії від громадян і юридичних осіб, ознайомлюватися на підприємствах, в установах, організаціях, об’єднаннях громадян з необхідними документами, крім тих, таємниця яких охороняється законом, одержувати письмові висновки фахівців

зпитань, що вимагають спеціальних знань, опитувати громадян, та інші права, передбачені кримінально-процесуальним законом (статті 48, 266 КПК України; ст. 6 Закону України „Про адвокатуру”).

Захисником не може бути особа (ст. 61 КПК України):

1) яка брала участь у цій справі як дізнавач, слідчий, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач, понятий, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) яка є свідком і у зв'язку з цим допитувалась або підлягає допиту; 3) що є родичем особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, будь-

кого зі складу суду, потерпілого, цивільного позивача; 4) щодо якої порушено кримінальну справу; 5) визнана недієздатною чи обмежено дієздатною;

6) яка в цій справі надає чи раніше надавала юридичну допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, що звернулася з проханням про надання юридичної допомоги;

7) дію свідоцтва якої про право на заняття адвокатською діяльністю чи права на надання правової допомоги зупинено або анульовано в порядку, встановленому законодавчими актами України;

8) яка, зловживаючи своїми правами, перешкоджає встановленню істини в справі, затягує розслідування чи судовий розгляд справи, а також порушує порядок у судовому засіданні чи не виконує розпоряджень головуючого під час судового розгляду справи.

Окрім цього, одна й та ж особа не може бути захисником двох і більшої кількості підозрюваних, обвинувачених або підсудних, якщо інтереси захисту одного з них суперечать інтересам захисту іншого.

Участь захисника є обов’язковою (ст. 45 КПК):

1) у справах осіб, яких підозрюють чи обвинувачують у вчиненні злочину віком до 18 років, – з моменту визнання особи підозрюваним або пред’явлення їй обвинувачення;

2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні чи психічні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати своє право на захист, – з моменту затримання особи або пред’явлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад;

3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство, – з моменту затримання особи чи пред’явлення їй обвинувачення;

73

4)якщо санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув’язнення, – з моменту затримання особи чи пред’явлення їй обвинувачення;

5)при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру – з моменту встановлення факту наявності в особи душевної хвороби;

6)при провадженні справи про застосування примусових заходів виховного характеру – з моменту першого допиту неповнолітнього чи з моменту поміщення його до приймальника-розподільника.

Юридична відповідальність захисника:

• кримінально-процесуальна – усунення від участі у справі:

– за перешкоджання встановленню істини в справі;

– затягування розслідування чи судового розгляду справи;

– порушення порядку в судовому засіданні;

– невиконання розпоряджень головуючого під час судового розгляду справи.

Питання 14. Представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача: його процесуальний статус

Представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача

– це особа, через яку потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач можуть реалізувати свої процесуальні права.

Представництво – це юридичні відносини, на підставі яких одна особа (представник) виконує, згідно із законом або договором, процесуальні дії в інтересах іншої особи.

Представник може діяти як поряд з особою, інтереси якої він представляє, так і заміняти її. Юридичні особи беруть участь у справі як цивільні позивачі та цивільні відповідачі тільки через представників.

Представниками потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача за постановою особи, що провадить дізнання, слідчого, судді чи ухвалою суду можуть бути (ч. 1 ст. 52 КПК України):

–адвокати;

–близькі родичі (п. 11 ст. 32 КПК України);

–законні представники (п. 10 ст. 32 КПК України);

–інші особи;

–спеціально уповноважені підприємством, установою чи організацією особи (ч. 2 ст. 52 КПК України).

Підстави для допуску особи як представника:

• для адвоката – ордер відповідного адвокатського об'єднання;

• адвоката, що не є членом адвокатського об’єднання, – угода;

• близьких родичів та інших осіб – належним чином оформлена довіреність;

• законного представника – документ, який підтверджує його відносини з потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем;

74

•представника юридичної особи – належним чином оформлена довіреність (штатні співробітники й адвокати юридичної особи).

Представником потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача не може бути особа (ст. 63 КПК України):

– яка брала участь у цій справі як дізнавач, слідчий, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, захисник;

– що є свідком і у зв'язку з цим допитувалась або підлягає допиту;

– яка є родичем особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, будь-кого зі складу суду;

– яка є адвокатом, окрім цього, за наявності обставин, передбачених ст. 61 КПК України.

Представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача зобов’язаний:

– не розголошувати без відома слідчого чи прокурора дані досудового слідства;

– дотримуватися порядку під час судового засідання та підкорятися розпорядженням головуючого;

– не використовувати свої повноваження на шкоду особі, інтереси якої він представляє.

Представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача користується процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє (ч. 3 ст. 52 КПК України).

Юридична відповідальність представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача:

•кримінальна (за розголошення даних досудового слідства без дозволу слідчого чи прокурора – за ст. 387 КК України);

•адміністративна (за неповагу до суду, що полягала в злісному ухиленні від явки до суду чи в непідкоренні розпорядженням головуючого або у порушенні порядку під час судового засідання, а також за вчинення ним будь-яких дій, котрі свідчать про явну неповагу до суду чи встановлених у суді правил – ч. 1ст. 185-3 КУпАП).

Питання 15. Законний представник обвинуваченого: його процесуальний статус

Законний представник обвинуваченого – це особа, що залучається до участі в справі постановою особи, котра провадить дізнання, слідчого, судді чи ухвалою суду для представництва прав і законних інтересів неповнолітнього або визнаного у встановленому порядку недієздатним обвинуваченого.

Законний представник обвинуваченого може брати участь у процесі поряд із захисником.

Законними представниками можуть бути (п. 10 ст. 32 КПК України):

–батьки;

–опікуни, піклувальники;

75

–представники тих установ і організацій, під опікою чи опікуванням яких перебуває особа.

Підставою для допуску особи як законного представника є документ, який підтверджує його відносини з обвинуваченим.

Законний представник обвинуваченого зобов'язаний:

–не розголошувати без відома слідчого або прокурора дані досудового слідства;

–додержуватися порядку під час судового засідання та підкорятися розпорядженням головуючого.

Законний представник обвинуваченого має право:

–бути присутнім при пред'явленні обвинувачення неповнолітньому, що не досяг 16-річного віку, чи неповнолітньому, визнаному розумово відсталим, а також при їх допиті (ст. 438 КПК України);

–бути присутнім при ознайомленні неповнолітнього з матеріалами справи (ст. 440 КПК України);

–заявляти відводи та клопотання, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів (ст. 441 КПК України);

–подавати апеляційну чи касаційну скаргу на вирок (статті 348, 384 КПК України).

Юридична відповідальність законного представника така ж, як і представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача.

Питання 16. Свідок у кримінальному процесі: його процесуальний статус

Свідок – це особа, стосовно якої в особи, котра провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду (судді) є дані, що їй відомі обставини, які стосуються справи, та яку у зв'язку з цим викликано для давання показань (ст. 68 КПК України).

Підставою участі свідка в кримінальному процесі є виклик давати показання.

Як свідок може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі обставини, які відносяться до справи (ч. 1 ст. 68 КПК).

Закон встановлює (ч. 2 ст. 68 КПК), що свідок може бути допитаний про обставини, які підлягають встановленню по даній справі, в тому числі про факти, що характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного, та його взаємовідносини з ним.

Показання свідків – найбільш поширений вид джерел доказів. Оцінка показань свідка передбачає вирішення двох питань:

1)дає свідок правдиве показання або завідомо неправдиве;

2)чи є правдиве показання об’єктитвно правильним.

Не можуть бути доказами дані, повідомлені свідком, джерело доказів яких невідоме. Якщо показання базуються на повідомлення інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані (ч. 3 ст. 68 КПК).

76

Свідок зобов’язаний (ст. 70 КПК України):

–з’явитися за викликом особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді (суду);

–дати правдиві показання про відомі обставини в справі;

–не розголошувати без дозволу слідчого, дізнавача чи прокурора дані, що стали відомі йому у зв’язку з виконанням своїх обов’язків.

Свідок має право (ст. 69-1 КПК України):

–давати показання рідною чи іншою мовою, якою він вільно володіє, та користуватися допомогою перекладача;

–заявляти відвід перекладачеві;

–знати, у зв’язку з чим та в якій справі його допитують;Токолі допиту;

околі допиту;

–користуватися нотатками й документами при даванні показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших даних, які йому важко тримати в пам’яті;

–відмовитися давати показання про себе, членів сім'ї та близьких родичів;

–знайомитися з протоколом допиту та клопотати про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, власноруч робити такі доповнення й зауваження;

–подавати скарги прокуророві на дії дізнавача та слідчого;

–отримувати відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для давання показань;

–за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки.

Не можуть бути допитані як свідки (частини 1, 3 ст. 69 КПК України):

–адвокати й інші фахівці в галузі права, що за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, нотаріуси, лікарі, психологи, священнослужителі – з приводу того, що їм довірено чи стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов’язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості;

–захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача – про обставини, що стали їм відомі при наданні юридичної допомоги підзахисним або довірителям;

–особи, які згідно з висновком судово-психіатричної чи судово-медичної експертизи через свої фізичні або психічні вади не можуть правильно сприймати факти, що мають доказове значення, та давати показання про них;

–свідок, який, відповідно до ст. 52-3 КПК України, дає показання під псевдонімом, – щодо дійсних даних про його особу;

–особа, що має дійсні дані про свідка, який, відповідно до ст. 52-3 КПК України, дає показання під псевдонімом, – щодо цих даних;

–особи, котрі мають право дипломатичної недоторканності, – без їхньої згоди, а також працівники дипломатичних представництв – без згоди дипломатичного представника.

Відмовитися давати показання як свідки мають право (ч. 2 ст. 69 КПК України):

77

–члени сім’ї, близькі родичі, усиновлені, усиновителі підозрюваного, обвинуваченого, підсудного;

–особа, що своїми показаннями викривала б себе, членів своєї сім’ї, близьких родичів, усиновленого, усиновителя у вчиненні злочину.

Юридична відповідальність свідка:

• кримінальна (за розголошення даних досудового слідства без дозволу слідчого чи прокурора – за ст. 387 КК України; за відмову давати показання – за ст. 385 КК України; за давання завідомо неправдивих показань – за ст. 384

ККУкраїни);

•адміністративна (за неповагу до суду, що полягала в злісному ухиленні від явки до суду чи в непідкоренні розпорядженням головуючого або в порушенні порядку під час судового засідання, а також за вчинення ним будь-яких дій, що свідчать про явну неповагу до суду чи встановлених у суді правил – ч. 1 ст. 185-3 КУпАП; за злісне ухилення від явки до органів досудового слідства чи дізнання – ст. 185-4КУпАП);

•кримінально-процесуальна (за нез’явлення за викликом без поважних причин – привід (ч. 2 ст. 70 КПК України) чи грошове стягнення (ч. 3 ст. 70 КПК України).

Питання 17. Експерт у кримінальному процесі, його права й обов’язки

Експерт – це особа, що має наукові, технічні чи інші спеціальні знання та призначена в порядку, встановленому законом, проводити експертизу та давати за її результатами висновки.

Експертом може бути призначена будь-яка особа, що має необхідні спеціальні знання для висновків з досліджуваних питань (ст. 75 КПК України, ст. 10 Закону України „Про судову експертизу”), незалежно від того, чи працює вона в спеціальній експертній установі та є професійним експертом, чи не працює в такій установі й проведення експертиз не належить до кола її службових обов’язків.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України „Про судову експертизу”, Міністерство юстиції України веде Реєстр атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян, а за ч. 3 ст. 9 цього ж Закону, – органи дізнання, досудового слідства та суди зобов’язані доручати проведення судових експертиз, переважно, фахівцям, внесеним до цього Реєстру.

Спеціальні знання експерта – це його знання в певній галузі науки, техніки, іншої сфери людської діяльності, набуті ним унаслідок професійної підготовки й досвіду роботи. До них не належать загальновідомі та загальнодоступні наукові знання, повсякденні, побутові відомості, а також знання в галузі матеріального й процесуального права, якими повинні володіти (і вирішувати пов’язані з ними питання) власне дізнавачі, слідчі, прокурори, судді.

Експерт зобов’язаний:

– з’явитися за викликом і дати правильний висновок на поставлені запитання (ч. 1 ст. 77 КПК України);

78

–повідомити в письмовій формі орган, який призначив експертизу, про неможливість дати висновок, якщо питання, поставлене перед експертом, виходить за межі його компетенції чи якщо надані йому матеріали недостатні для висновків (ч. 4 ст. 77 КПК України);

–провести повне й всебічне дослідження та дати обґрунтований й об’єктивний письмовий висновок (ст. 200 КПК України; п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України „Про судову експертизу”);

–на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді дати роз’яснення щодо даного ним висновку (статті 201, 311 КПК України; п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України „Про судову експертизу”);

–не розголошувати без дозволу слідчого, дізнавача чи прокурора дані досудового слідства, якщо він був попереджений про це в порядку, передбаченому ст. 121 КПК України;

–забезпечити зберігання об’єктів експертизи та їх незмінність. Якщо передбачається використання методів, які можуть призвести до повного чи часткового знищення або істотної зміни властивостей об’єкта, експерт повинен отримати дозвіл органу, що призначив експертизу;

–заявити самовідвід за наявності передбачених законом обставин (ст. 62 КПК України).

Експерт має право:

–ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються експертизи, та подавати клопотання про надання нових матеріалів, необхідних для висновку (ч. 3 ст. 77 КПК України; п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України „Про судову експертизу”);

–з дозволу особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора чи суду бути присутнім при провадженні допитів та інших слідчих дій і ставити особам, яких допитують, запитання, що стосуються експертизи (ч. 3 ст. 77 КПК України; п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України „Про судову експертизу”);

–вказувати у висновку експертизи на факти, що мають значення для справи, щодо яких експертові не було поставлено запитання (ст. 200 КПК України; п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України „Про судову експертизу”);

–у разі незгоди з іншими членами експертної комісії скласти свій висновок окремо (ч. 3 ст. 75 КПК України);

–оскаржувати у встановленому порядку дії та рішення особи чи органу, котрі призначили експертизу, що порушують права експерта або порядок проведення експертизи (п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України „Про судову експертизу”);

–одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням (п. 5 ч. 1 ст. 13 Закону України „Про судову експертизу”);

–за наявності відповідних підстав – на забезпечення безпеки.

Обставини, що виключають участь експерта в кримінальній справі

(ст. 62 КПК України), ті самі, що й для судді (ст. 54 КПК України), із обмеженням, що попередня участь експерта в справі не може бути підставою до відводу. Також не можуть бути експертами особи, що перебувають у служ-

79

бовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого чи які раніше були ревізорами у справі (ч. 8 ст. 75 КПК України).

Окрім цього, не можуть залучатися до виконання обов’язків експерта:

а) особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також ті, що мають судимість (ч. 1 ст. 11 Закону України „Про судову експертизу”);

б) народні депутати (п. 5 ч. 1 ст. З Закону України „Про статус народного депутата”).

Юридична відповідальність експерта:

•кримінальна (за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків – за ст. 385 КК України; за давання завідомо неправдивого висновку – за ст. 384 КК України; за розголошення даних досудового слідства або дізнання – за ст. 387 КК України);

•адміністративна (за неповагу до суду, що полягала в злісному ухиленні від явки до суду чи в непідкоренні розпорядженням головуючого або в порушенні порядку під час судового засідання, а також за вчинення ним будь-яких дій, що свідчать про явну неповагу до суду чи встановлених у суді правил – ч. 1 ст. 185-3 КУпАП; за злісне ухилення від явки до органів досудового слідства чи дізнання – ст. 185-4 КУпАП).

Питання 18. Спеціаліст у кримінальному процесі, його права та обов’язки

Спеціаліст – це особа, що має необхідні спеціальні знання та яку залучають у разі потреби до участі в провадженні деяких процесуальних дій.

Основна мета залучення спеціаліста – розширити практичні можливості слідчого, дізнавача щодо виявлення, вилучення і фіксації доказів при провадженні слідчих дій і суду для встановлені істини по кримінальній справі.

До спеціалістів законом висуваються дві основні вимоги (ч. 1 і 4

ст. 128-1 КПК):

1)бути незаінтересованим у результатах справи;

2)бути компетентним, тобто мати необхідні спеціальні знання і навички.

Для залучення спеціаліста до участі в провадженні процесуальних дій закон не вимагає винесення постанови. Підставою участі спеціаліста в справі є виклик дізнавача, слідчого, прокурора. Про його участь обов’язково вказується у протоколі процесуальної дії.

Спеціалістом може бути будь-яка особа, яка має необхідні спеціальні знання й навички в певній галузі та є незацікавленою в результатах справи.

Спеціаліст зобов’язаний (ч. 2 ст. 128-1 КПК України):

–з’явитися за викликом;

–брати участь у проведенні слідчої дії, використовуючи свої спеціальні знання та навички для сприяння слідчому у виявленні, закріпленні й вилученні доказів;

80

–звертати увагу слідчого на обставини, пов'язані з виявленням і закріпленням доказів;

–давати пояснення з приводу спеціальних питань, які виникають при проведенні слідчої дії;

–на експертів-криміналістів, які беруть участь у проведенні слідчих дій як спеціалісти, покладено обов’язок мати при собі та кваліфіковано використовувати відповідні науково-технічні засоби, проводити необхідні експрес-аналізи виявлених слідів і давати слідчому розгорнені відомості про можливі прикмети злочинців.

Спеціаліст має право:

–отримати винагороду за виконання своїх обов’язків, якщо доручена робота не належить до його обов’язку по службі (ч. 3 ст. 92 КПК України);

–звертатися з дозволу слідчого із запитаннями до осіб, які беруть участь у проведенні слідчої дії (ч. 3 ст. 128-1 КПК України);

–робити заяви, пов’язані з виявленням, закріпленням і вилученням доказів (ч. 3 ст. 128-1 КПК України);

–за наявності підстав – на забезпечення безпеки.

Обставини, що виключають участь спеціаліста в кримінальній справі,

ті ж самі, що й для експерта (ст. 62 КПК України).

Юридична відповідальність спеціаліста:

• кримінальна (за розголошення даних досудового слідства чи дізнання – за ст. 387 КК України).

Спеціаліста як самостійну процесуальну фігуру, про якого говориться в ст. ст. 128-1 і 270-1 КПК, слід відрізняти від тих осіб (їх нерідко теж називають спеціалістами), спеціальні знання яких використовують у формі усних консультацій при формуванні питань експертам, визначенні завдань ревізорам, вивченні технічної, бухгалтерської та іншої документації, висновок експертів тощо. Допомога таких осіб має позапроцесуальний характер і не відображається в матеріалах кримінальної справи.

Питання 19. Відмінність участі експерта від участі спеціаліста у кримінальному процесі

Участь експерта й участь спеціаліста в кримінальному процесі різняться за такими ознаками:

• експерт у кримінальному процесі здійснює самостійну діяльність – провадження експертизи на підставі постанови дізнавача, слідчого, судді чи ухвали суду про її призначення; спеціаліст досліджень не здійснює, його знання та навички використовуються лише для надання допомоги органам розслідування, судді чи суду при проведенні й оформленні слідчих і судових дій;

• спеціаліст, на відміну від експерта, не попереджається про кримінальну відповідальність за відмову від давання пояснень і за давання завідомо неправдивих пояснень;