КПК

61

Форми здійснення органами дізнання кримінально-процесуальної діяльності:

1)прийняття, перевірка та вирішення заяв і повідомлень про злочини;

2)досудове розслідування злочинів у формі дізнання;

3)здійснення провадження слідчих і розшукових дій в порядку виконання доручень слідчого чи прокурора або судових доручень;

4)надання допомоги слідчому при провадженні ним певних слідчих дій;

5)участь у розслідуванні злочинів у складі слідчо-оперативних груп;

6)здійснення досудової підготовки матеріалів у протокольній формі. Особа, що провадить дізнання, (дізнавач) – це посадова особа органу

дізнання, уповноважена керівником названого органу в межах своєї компетенції здійснювати дізнання у кримінальній справі та виконувати інші види кримінально-процесуальної діяльності.

У міліції, органах податкової міліції, безпеки, прикордонної охорони, митних органах до провадження дізнання допускаються особи оперативноначальницького складу. У військових частинах командир призначає дізнавачів з-поміж найбільш підготовлених офіцерів. В установах виконання покарань, слідчих ізоляторах дізнання за розпорядженням начальника установи провадить одна з осіб начальницького складу. В органах державного пожежного нагляду дізнання здійснюють інспектори пожежного нагляду. Капітани морських суден і командири кораблів можуть доручати провадження дізнання одному зі своїх помічників або іншій особі з командного складу екіпажу.

Оскільки кримінально-процесуальна діяльність становить вагому частину всієї діяльності міліції, відповідно до відомчих нормативних актів у міліції створені та діють штатні підрозділи дізнання (Наказ МВС України від 26 жовтня 2006 року № 1066 “Про нормативне забезпечення діяльності підрозділів дізнання органів внутрішніх справ України).

Штатні дізнавачі органів внутрішніх справ розглядають заяви та повідомлення про злочини, здійснюють дізнання в кримінальних справах і провадження за протокольною формою досудової підготовки матеріалів, виконують доручення слідчих щодо проведення певних слідчих дій поряд з працівниками інших служб міліції (дільничними інспекторами, оперативними уповноваженими карного розшуку, інспекторами ДАІ та ін.), але, на відміну від останніх, вони займаються винятково процесуальною діяльністю й тому забезпечують якісне її виконання в більшому обсязі, що значно відвертало би увагу співробітників інших підрозділів від виконання властивих їм функцій (оперативних, адміністративних тощо).

У своїх процесуальних повноваженнях, особа, що провадить дізнання, (дізнавач), на відміну від слідчого, дещо обмежена законом. Так, вона не може приймати деякі види рішень (про притягнення особи як обвинуваченого, про закінчення розслідування складанням обвинувального висновку та ін.); для прийняття інших видів рішень необхідна згода начальника органу дізнання; вказівки начальника органу дізнання, прокурора для неї є обов’язковими та навіть їх оскарження не зупиняє їх виконання.

62

Питання 6. Обставини, що виключають можливість участі у справі судді, народного засідателя, прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання

Обставини, що виключають можливість участі у справі судді, народного засідателя, прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання, –

це передбачені законом обставини, що викликають сумнів у безсторонності, об’єктивності вказаних осіб і тягнуть за собою неможливість їх участі у кримінальному судочинстві.

Суддя (народний засідатель) не може брати участі в розгляді кримінальної справи та піддягає відводу чи самовідводу (ст. 54 КПК України):

1)якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або родичем кого-небудь з них, а також родичем слідчого, особи, що провадила дізнання, обвинувача чи обвинуваченого;

2)якщо він брав участь у цій справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, особа, що провадила дізнання, слідчий, обвинувач, захисник або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача чи цивільного відповідача;

3)якщо він під час досудового слідства в справі вирішував питання щодо проведення обшуку, виїмки, огляду, обрання, зміни чи скасування запобіжних заходів, продовження строків тримання під вартою або розглядав скарги на затримання чи на постанови про порушення або про відмову в порушенні кримінальної справи чи закриття справи;

4)якщо він під час досудового слідства в справі розглядав питання про усунення захисника в порядку, передбаченому ст. 61-1 КПК України;

5)якщо він особисто чи його родичі зацікавлені в результатах справи;

6)за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його об’єктивності. Крім цього, в складі суду, що розглядає кримінальну справу, не можуть бути особи, які пов'язані між собою родинними зв’язками.

Порядок вирішення заявленого відводу регламентовано ст. 57 КПК України.

Статтею 55 КПК України регламентовано обставини, за яких не допускається повторна участь судді в розгляді тієї самої справи:

– суддя, що брав участь у розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в апеляційному чи касаційному порядку, а також брати участь у новому розгляді справи в суді першої інстанції в разі скасування вироку чи ухвали про закриття справи, постановлених за його участі;

– суддя, що брав участь у розгляді справи в апеляційному порядку, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої інстанції чи в касаційному порядку, а так само в новому розгляді справи в касаційній інстанції після скасування ухвали, постановленої за його участі;

– суддя, який брав участь у розгляді справи в касаційному порядку, не може брати участі в розгляді тієї самої справи в суді першої інстанції та в

63

апеляційному порядку, а також у повторному розгляді справи в касаційному порядку, якщо постанову (ухвалу), винесену за його участі, скасовано;

–суддя, що брав участь у розгляді справи, не може брати участі в розгляді цієї справи в порядку виключного провадження.

Прокурор не може брати участі в розслідуванні й (або) розгляді кримінальної справи та підлягає відводу (самовідводу) за тих самих обставин, що й суддя (ст. 54 КПК України). Проте, якщо прокурор брав участь у проведенні досудового слідства в справі, у розгляді справи в суді першої інстанції, в апеляційному чи касаційному порядку, то ці обставини не можуть бути підставою для його відводу (ч. 1 ст. 58 КПК України).

Питання про відвід прокурора вирішують:

• під час досудового розслідування – прокурор вищого рівня;

• у суді – суд (суддя).

Слідчий не може брати участі в провадженні по кримінальній справі та підлягає відводу (самовідводу) за таких обставин (ст. 60 КПК України):

–якщо він є потерпілим, свідком, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або родичем кого-небудь з них, а також родичем обвинуваченого;

–якщо він брав участь у справі як експерт, спеціаліст, перекладач, захисник або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача чи цивільного відповідача;

–якщо він або його родичі заінтересовані в результатах справи;

–за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його об’єктивності. Питання про відвід слідчого вирішує протягом 24 годин прокурор.

Особа, що провадить дізнання, (дізнавач) не може брати участі у розслідуванні та підлягає відводу (самовідводу) в тих самих випадках, що й слідчий.

Питання 7. Потерпілий: його процесуальний статус

Потерпілий - це фізична особа, якій злочином безпосередньо заподіяно моральну, фізичну чи майнову шкоду та яку визнано потерпілим постановою особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді чи ухвалою суду (частини 1, 2 ст. 49 КПК України).

У справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, прав потерпілого набувають його близькі родичі (ч. 5 ст. 49 КПК України).

Визнання особи потерпілим не залежить від її віку, фізичного чи психічного стану. У разі фактичного заподіяння моральної, фізичної або майнової шкоди особа має визнаватися потерпілим і в справах про готування до злочину чи замах на його вчинення.

Для визнання особи потерпілою закон не вимагає її заяви. Особа має бути визнана потерпілою негайно після того, як у справі будуть зібрані докази, що злочином, готуванням до нього чи замахом на його вчинення їй заподіяно моральної, фізичної або майнової шкоди.

64

Моральна шкода – це втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (зокрема, вона може полягати в приниженні честі, гідності чи ділової репутації; у моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, незаконним перебуванням під вартою та в настанні інших негативних наслідків).

Фізична шкода – це негативні анатомічні, фізіологічні та психічні зміни в стані людини як живої істоти, що сталися внаслідок вчинення злочину (тілесні ушкодження, розлад здоров’я, душевне захворювання, фізичні страждання, біль).

Майнова (матеріальна) шкода – це не лише позитивні збитки, тобто пряме зменшення майна через його втрату, привласнення, знищення або пошкодження внаслідок злочинних дій, а і неотримані доходи, витрати на лікування та протезування потерпілого, а в разі його смерті – на поховання.

Потерпілий зобов’язаний:

- з’являтися за викликом особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора та суду (ч. 1 ст. 72 КПК України);

–давати правдиві показання (ч. 2 ст. 171 КПК України);

–підкорятися розпорядженням головуючого щодо дотримання порядку під час судового засідання (ч. 2 ст. 271 КПК України);

–не розголошувати без дозволу слідчого чи прокурора даних досудового слідства (ст. 121 КПК України);

–на вимогу осіб, які ведуть процес, надавати предмети та документи, що наявні в нього та мають значення для справи (ст. 66 КПК України).

Потерпілий має право (статті 49, 267 КПК України):

–давати показання в справі;

–подавати докази;

–заявляти клопотання;

–ознайомлюватися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства;

–висловлювати свою думку при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності за статтями 7–11-1 КПК України;

–підтримувати обвинувачення в суді при відмові прокурора від обвинувачення;

–брати участь у судових дебатах;

–заявляти відводи;

–подавати скарги на дії особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора й судді, на вирок або ухвали суду та постанови судді;

–висловлювати власну думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду;

–давати пояснення з приводу досліджуваних судом обставин справи;

–ставити питання свідкам, експертові, спеціалістові та підсудним;

–брати участь в огляді місця вчинення злочину, речових доказів, документів;

65

–користуватися допомогою представника, яким може бути адвокат, законний представник, близький родич або інша особа, допущена до участі у справі за постановою дізнавача, слідчого, судді чи за ухвалою суду;

–на відшкодування йому витрат по явці за викликом в органи дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду й інші права, передбачені статтями

52-1, 87, 87-1, 88, 267, 348, 384 КПК України.

Юридична відповідальність потерпілого:

–кримінально-процесуальна (за неявку без поважних причин до органу розслідування й суду потерпілого може бути піддано приводу (ч. 3 ст. 72 КПК України);

–кримінальна (за давання завідомо неправдивих показань – згідно зі ст. 384 КК України; за розголошення даних досудового слідства без дозволу слідчого чи прокурора – за ст. 387 КК України);

–адміністративна (за неповагу до суду, що полягала в злісному ухиленні від явки до суду чи в непідкоренні розпорядженням головуючого або в порушенні порядку під час судового засідання, а також за вчинення ним будь-яких дій, які свідчать про явну неповагу до суду чи встановлених у суді правил (ч. 1 ст. 185-3 КУпАП; за злісне ухилення від явки до органів досудового слідства чи дізнання (ст. 185-4 КУпАП).

Питання 8. Підозрюваний: його процесуальний статус

Підозрюваний – це фізична особа, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину чи до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого (ч. 1 ст. 43-1 КПК України).

Підозрюваний – це короткочасний і необов’язковий суб’єкт стадії досудового розслідування, якщо підстав ні для затримання за підозрою у вчиненні злочину, ні для обрання запобіжних заходів немає, підозрюваний у процесі може взагалі не з’явитися.

Підозрюваний зобов'язаний:

- з’являтися за викликом особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду;

–не перешкоджати встановленню істини в незаконний спосіб;

–виконувати вимоги слідчого щодо участі в провадженні слідчих дій;

–дотримуватися умов обраного стосовно нього запобіжного заходу.

Підозрюваний має право (ч. 2 ст. 43-1 КПК України):

–знати, в чому його підозрюють, давати показання чи відмовитися давати показання та відповідати на запитання;

–мати захисника й конфіденційне побачення з ним до першого допиту;

–подавати докази;

–заявляти клопотання та відводи;

–вимагати перевірки судом або прокурором правомірності затримання;

–подавати скарги на дії та рішення особи, що провадить оперативнорозшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора;

66

– за наявності відповідних підстав на забезпечення безпеки. Підозрюваний перебуває в такому статусі протягом часу:

•затримання – до 72 годин (ч. 6 ст. 106 КПК України). Цей строк може бути продовжено суддею до 10 діб, а за клопотанням підозрюваного – до 15 діб;

•дії запобіжного заходу. Згідно з ч. 4 ст. 148 КПК України у разі застосування до особи запобіжного заходу до пред’явлення обвинувачення він діє протягом 10 діб.

Юридична відповідальність підозрюваного:

•кримінально-процесуальна (застосування заходів процесуального примусу в передбачених законом випадках: привід, попередження та ін.);

•кримінальна (санкції статей розділу XVIII Кримінального кодексу України передбачають відповідальність: за втручання у діяльність судових органів – ст. 376 КК України; погрозу або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного – ст. 377 КК України; умисне знищення чи пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного – ст. 378 КК України; посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їхньою діяльністю, пов'язаною зі здійсненням правосуддя, – ст. 379 КК України; перешкоджання з’явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань або висновку – ст. 386 КК України; розголошення даних досудового слідства чи дізнання – ст. 387 КК України; приховування майна, що підлягає конфіскації чи на яке накладено арешт або яке описано, – ст. 388 КК України.

Питання 9. Обвинувачений: його процесуальний статус

Обвинувачений – це фізична особа, стосовно якої в установленому законом порядку винесено постанову про притягнення її як обвинуваченого (ч. 1 ст. 43 КПК України). Притягнення як обвинуваченого відбувається на досудовому слідстві, коли слідчим зібрано достатньо доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою (ст. 131 КПК України).

Обвинувачений, у кримінальній справі якого призначено судовий розгляд,

є підсудним.
Обвинувачений,	стосовно якого	винесено	обвинувальний	вирок,
є засудженим.
Обвинувачений,	щодо якого	винесено	виправдувальний	вирок,
є виправданим.

Обвинувачений зобов’язаний:

–з’являтися за викликом особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, суду;

–не перешкоджати встановленню істини в незаконний спосіб;

–виконувати вимоги слідчого щодо участі в провадженні слідчих дій.

Обвинувачений має право (ч. 2 ст. 43 КПК України):

–знати, в чому його обвинувачують;

67

–давати показання за пред’явленим йому обвинуваченням або відмовитися давати показання та відповідати на запитання;

–мати захисника й побачення з ним до першого допиту;

–подавати докази;

–заявляти клопотання;

–заявляти відводи;

–подавати скарги на дії та рішення особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду;

–ознайомлюватися після закінчення досудового слідства з усіма матеріалами справи;

–за наявності відповідних підстав – на забезпечення безпеки. Обвинувачений перебуває в такому статусі з моменту винесення постанови

про притягнення як обвинуваченого до моменту прийняття суддею рішення про призначення справи до судового розгляду.

Юридична відповідальність обвинуваченого така сама, як і підозрюваного.

Питання 10. Підсудний та його процесуальний статус

Після призначення справи до судового розгляду, обвинувачений стає підсудним (ч. 1 ст. 43 КПК), а після винесення вироку – засудженим або

виправданим.

У судовому засіданні підсудний має право:

1)заявляти відводи;

2)на колегіальний розгляд справи у випадках, передбачених законом;

3)мати захисника або взяти захист своїх інтересів на себе;

4)заявляти клопотання і висловлювати свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду;

5)подавати докази, просити суд про приєднання до справи документів, про виклик свідків, про призначення експертизи і витребування інших доказів;

6)давати показання по суті справи у кожний момент судового слідства або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;

7)просити суд про оголошення доказів, що є у справі;

8)задавати питання іншим підсудним, свідкам, експертові, спеціалістові, потерпілому, цивільному позивачеві і цивільному відповідачеві;

9)брати участь в огляді речових доказів, місця вчинення злочину і документів;

10)брати участь у судових дебатах;

11)звертатися до суду з останнім словом.

Підсудний має право: заявляти клопотання у будь-якій формі – усно чи письмово. Усні клопотання заносяться до протоколу судового засідання, а письмові приєднуються до справи. Ці клопотання можуть стосуватися виконання судом певних процесуальних дій чи винесення певних процесуальних рішень. Характер і зміст клопотань визначається конкретними обставинами справи та процесуальними діями, що виконуються у процесі

68

судового розгляду, а також всіх інших питань, якщо тільки вони торкаються інтересів підсудного.

Крім зазначених у ст. 263 КПК прав, підсудний має й інші права, передбачені КПК, зокрема, підсудний, що не володіє мовою якою ведеться судочинство, має право користуватися послугами перекладача, робити заяви, давати показання, заявляти клопотання, виступати в суді рідною мовою, одержувати судові документи у перекладі на його рідну мову або іншу мову, якою він володіє, а також знайомитися з протоколом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, вказавши на його неправильність чи неповноту.

Крім того, засуджений (виправданий) має право оскаржити рішення суду (вирок, ухвалу, постанову).

Обмеження прав підсудного за певних умов може призвести до скасування вироку та інших судових рішень.

Підсудний має такі ж обов’язки, як і обвинувачений.

Питання 11. Цивільний позивач у кримінальному процесі: його процесуальний статус

Цивільний позивач – це громадянин, підприємство, установа чи організація, що зазнали матеріальної шкоди від злочину та пред’явили до обвинуваченого або до осіб, які несуть матеріальну відповідальність за його дії, вимогу про відшкодування збитків, і яких визнано цивільним позивачем постановою особи, котра провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді чи ухвалою суду (ч. 1 ст. 50 КПК України).

У тих випадках, коли громадянин пред’являє позов про відшкодування спричиненої йому шкоди, його визнають одночасно потерпілим і цивільним позивачем.

Закон покладає на органи досудового розслідування, прокурора та суд обов’язок проявляти ініціативу в охороні майнових прав осіб, які постраждали від злочину. Так, слідчий, встановивши, що злочином заподіяно майнову шкоду громадянинові, підприємству, установі чи організації, зобов’язаний роз’яснити потерпілому чи його представникові право заявити цивільний позов (ч. 2 ст. 122 КПК України).

Цивільний позивач зобов’язаний:

–пред’являти на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора та суду всі необхідні документи, пов'язані із заявленим позовом;

–не розголошувати без відома слідчого чи прокурора дані досудового слідства;

–дотримуватися порядку під час судового засідання та підкорятися розпорядженням головуючого.

Цивільний позивач має право (ч. 2 ст. 50 КПК України):

–подавати докази;

–заявляти клопотання;

69

–брати участь у судовому розгляді, заявляти відводи та клопотання, висловлювати свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду, давати пояснення, брати участь у дослідженні доказів і в судових дебатах щодо доведеності вчинення злочину та його цивільно-правових наслідків (ст. 268 КПК України);

–просити орган дізнання, слідчого та суд про вжиття заходів для забезпечення заявленого ним позову;

–підтримувати цивільний позов;

–ознайомлюватися з матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а в справах, у яких досудове слідство не проводилося, – після призначення справи до судового розгляду;

–заявляти відводи;

–подавати скарги на дії особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора та суду, а також на вирок або ухвалу в частині, що стосується цивільного позову;

–мати представника;

–за наявності підстав — на забезпечення безпеки.

Юридична відповідальність цивільного позивача:

•кримінальна (за розголошення даних досудового слідства без дозволу слідчого чи прокурора – за ст. 387 КК України);

•адміністративна (за неповагу до суду, що полягала в злісному ухиленні від явки до суду чи в непідкоренні розпорядженням головуючого або в порушенні порядку під час судового засідання, а також за вчинення ним будь-яких дій, що свідчать про явну неповагу до суду чи встановлених у суді правил (ч. 1 ст. 185-3 КУпАП).

Питання 12. Цивільний відповідач у кримінальному процесі: його процесуальний статус

Цивільний відповідач – це громадянин, підприємство, установа чи організація, що згідно із законом несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого, та яких притягнуто як цивільних відповідачів постановою особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді або ухвалою суду (ч. 1 ст. 51 КПК України).

За загальним правилом, цивільний позов у кримінальній справі пред’являється до обвинуваченого, позаяк він несе відповідальність за заподіяну ним матеріальну шкоду. Винесення постанови чи ухвали про притягнення обвинуваченого як цивільного відповідача закон не вимагає.

У випадках, прямо зазначених у законі, матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну злочинними діями обвинуваченого, несуть інші особи – фізичні чи юридичні. Ці особи залучаються до участі в кримінальному процесі як цивільні відповідачі за ініціативою як цивільного позивача, так і органів розслідування чи суду.

70

Цивільний відповідач зобов’язаний:

–не розголошувати без відома слідчого чи прокурора дані досудового слідства;

–дотримуватися порядку під час судового засідання та підкорятися розпорядженням головуючого.

Цивільний відповідач має право (ч. 2 ст. 51 КПК України):

–заперечувати проти пред'явленого цивільного позову;

–давати пояснення по суті пред'явленого позову;

–подавати докази;

–заявляти клопотання;

–ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються цивільного позову, з моменту закінчення досудового слідства, а в справах, у яких досудове слідство не проводилося, – після призначення справи до судового розгляду;

–брати участь у судовому розгляді;

–заявляти відводи;

–подавати скарги на дії особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора та суду, а також на вирок або ухвалу в частині, що стосується цивільного позову;

–мати представника;

–за наявності підстав - на забезпечення безпеки.

Юридична відповідальність цивільного відповідача така ж, як і цивільного позивача.

Питання 13. Захисник у кримінальному процесі, його права та обов’язки. Обов’язкова участь захисника

Захисник – це особа, що в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надавати їм необхідну юридичну допомогу при провадженні в кримінальній справі (ч. 1 ст. 44 КПК України).

Як захисники допускаються особи (ч. 2 ст. 44 КПК України):

•які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні;

•інші фахівці в галузі права, що за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи;

•у випадках і в порядку, передбачених кримінально-процесуальним законом, як захисники допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни чи піклувальники (якщо, відповідно до вимог ст. 45 КПК України, участь захисника є обов’язковою, близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники можуть брати участь у справі як захисники лише одночасно із захисником-адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, котрий за законом має право на надання правової допомоги особисто або за дорученням юридичної особи).

Повноваження захисника на участь у справі підтверджують:

•у адвоката – ордер відповідного адвокатського об’єднання;