5. Поняття та предмет адмін. Права

Адміністративне право – молода галузь права. Почала формуватись у Франції.

Види АП (система): 1) АП країн континентальної системи – сукупність норм. які регулюють організацію системи держ. упр., її структуру, правовий статус та взаємовідносини її елементів, взаємовідносини між адмін. установами та громадянами.

2) АП країн англосаксонської системи – не регламентує організацію і структуру держ. апарату, а детально регулює відносини прив. осіб та адмін органів.

АП – це галузь права, норми якого регулюють сусп. відносини, які виникають: 1) в процесі організації та діяльності ОВВ; 2) в процесі здійснення управлінської діяльності внутрішньо-організаційного характеру всіма держ. органами; 3) в процесі здійснення делегованих повноважень іншими органами (ОМС, громад. організації).

Предмет АП – група однорідних суспільних відносин, що формуються: 1) в ході держ. управління, економічною, соц.-культурною, адмін.-політ. сферами, а також реалізацією повноважень викон. влади делегованих державою недерж. інститутів. 2) в -//- органів викон. влади, … щодо забезпечення реалізації і захисту в адмін. порядку прав і свобод громадян, надання адмін. послуг. 3) -//- внутр. організ. і діяльності апаратів всіх держ. органів, а також у зв’язку проходженням держ. служби чи служби ОМС. 4) -//- застосування заходів адмін. примусу, включаючи адмін. відповідальність. 5) у зв’язку з реалізацією юрисдикції адмін. судів.

6. Метод адмін. Права. Специфіка адміністративно-правового регулювання

Метод АП – це сукупність способів, що використовується законодавством, для забезпечення регулюючої дії норм АП.

Ознаки:

- розрахований на суспільні відносини, типу влада – підпорядкування (закріплює керівність сторін).

- найчастіше знаходить свій вираз у правових засобах розпорядчого типу (в приписах, включаючи і заборони).

- передбачає односторонність волевиявлення одного з учасників відносин, яке є юридично-владним.

- не виключає відносин рівності сторін.

- часто використовується на началах диспозитивності (сторонам надається можливість вибору, в рамках які передбачені адмін. пр. нормами).

Сутність методів АП: - встановлення певного порядку дій у сфері держ. управління (імперативний метод); - заборона певних дій (імперативний метод); - надання можливості вибору дій (диспозит. метод). Отже, АП використовує обидва методи правового регулювання (імпер., диспозит.), але є галузеві особливості, які проявляються у способах регулювання: - встановлення субординації (закріплює підпорядкованість). – встановлення координації (закріплення можливостей узгодження управлінських дій між кількома органами одного структурного рівня для досягнення поставленої мети). – встановлення реординації (надання керованому об’єкту права вимагати від керуючого суб’єкта створення необхідних для його діяльності умов).

Метод АП має змішану природу, в ньому органічно поєднуються ознаки як імперативного так і диспозитивного методів правового регулювання. Проявом диспозитивності виступають адмін. договори і адмін. послуги.