119 Управління у сфері захисту економічної конкуренції

Законодавчими актами, що безпосередньо встановлюють правові засоби регулювання захисту економічної конкуренції в Україні, є: Закон України від 26 листопада 1993 р. «Про Антимонопольний комітет України», Закон України від 7 червня 1996 р. «Про захист від недобросовісної конкуренції», Закон України від 20 квітня 2000 р. «Про природні монополії», Закон України від 11 січня 2001 р. «Про захист економічної конкуренції»

економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку;

Органи:

• Антимонопольний комітет України – державний орган із спеціальним статусом, мета діяльності якого-забезпечення державного захисту конкуренції в підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Підконтрольний президенту, підзвітний верховній раді. Склад: голова і 10 державних уповноважених. Голова призначається і звільняється ПУ за згодою ВРУ. Строк повноважень голови 7 років без можливості повторного обрання. Уповноважені призначаються за поданням прем'єр міністра. Що вносяться головою АМК і звільняються з посад ПУ.

Компетенція антимонопольного комітету:

• Недобросовісна конкуренція.

• Дискримінація підприємців органами влади і управління.

• Зловживання монопольним становищем на ринку.

Територіальні відділення антимонопольного комітету утворюється в АРК, областях, м. Києві та Севастополі. Підпорядковуються і підзвітні антимонопольному комітету.

Основними напрямками конкурентної політики України є :

- узгодження промислової, зовнішньоекономічної, регуляторної політики й політики в сфері приватизації з конкурентною політикою;

- забезпечення ефективного розвитку конкурентних відносин, підвищення конкурентноздатності вітчизняних підприємств і подальше зменшення рівня монополізації економіки;

- оптимізація діяльності органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування як суб'єктів економічних відносин;

- удосконалювання регулювання діяльності суб'єктів природних монополій;

- розвиток законодавства про захист економічної конкуренції, що забезпечить господарсько-правовий захист суб’єктів підприємницької діяльності.

120 Правовий статус органів управління промисловістю.

Промисловість – основна галузь народного господарства, що здійснює видобуток палива та сировини, їх переробку та виробництво продукції з метою задоволення потреб інших галузей.

Органи:

• Міністерство економічного розвитку і торгівлі України – головне з формування та забезпечення реалізації промислової політики. Мінекономрозвитку України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку, цінової, промислової, інвестиційної, зовнішньоекономічної політики, державної політики у сфері торгівлі, державної регіональної політики, державної політики з питань розвитку підприємництва, технічного регулювання та захисту прав споживачів, а також міжвідомчої координації з питань економічного і соціального співробітництва України з Європейським Союзом

Основними завданнями Мінекономрозвитку України є:

формування та забезпечення реалізації:

- державної політики економічного і соціального розвитку;

- державної цінової політики;

- державної промислової політики, науково-технічної політики в промисловості;

- державної політики у сфері торгівлі;

- державної регіональної політики;

• Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (Міненерговугілля України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міненерговугілля України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному та нафтогазовому комплексах (далі – паливно-енергетичний комплекс).

• Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки. виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується

Кабінетом Міністрів України через Міністра надзвичайних ситуацій

України (далі - Міністр).

Держгірпромнагляд України входить до системи органів

виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики з

промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду,

охорони надр та державного регулювання у сфері безпечного

поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення. Основними завданнями Держгірпромнагляду України є:

1) реалізація державної політики у сфері промислової безпеки,

охорони праці, здійснення державного гірничого нагляду, охорони

надр, промислової безпеки у сфері поводження з вибуховими

матеріалами промислового призначення, а також внесення пропозицій

щодо її формування;

2) здійснення комплексного управління у сфері промислової

безпеки, охорони праці, а також контролю за виконанням функцій

державного управління охороною праці міністерствами, іншими

центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної

Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами

місцевого самоврядування;

3) організація та здійснення державного нагляду (контролю) за

додержанням законів та інших нормативно-правових актів з питань:

промислової безпеки, охорони праці, безпечного ведення робіт

юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства

використовують найману працю;

геологічного вивчення надр, їх використання та охорони, а

також використання і переробки мінеральної сировини;

безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами

промислового призначення;

безпечного проведення робіт з утилізації звичайних видів

боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового

призначення;

трубопровідного транспорту, функціонування ринку природного

газу та діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки та

потенційно небезпечними об'єктами.