- •1.Управління: поняття, ознаки, види
- •2.Державне управління: поняття, ознаки
- •3. Функції державного управління
- •4. Принципи державного управління
- •5. Поняття та предмет адмін. Права
- •6. Метод адмін. Права. Специфіка адміністративно-правового регулювання
- •7. Реформа адмін. Права як складова адмін. Реформи
- •8. Адміністративно-правові норми: поняття, структура
- •9. Класифікація адмін.-пр. Норм
- •10. Поняття, ознаки та підстави виникнення адміністративно-правових відносин
- •11. Структура та види адміністративно-правових відносин
- •12. Адміністративно-правовий статус громадян України
- •13. Адміністративно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства
- •14. Адміністративно-правовий статус біженців
- •15. Поняття, ознаки та види об’єднань громадян
- •16. Адміністративно-правовий статус об’єднань громадян
- •17. Державний контроль за діяльністю об`єднань громадян
- •18. Поняття та основні принципи державної служби
- •19. Поняття та класифікація державних службовців
- •20. Посада : поняття, способи заміщення
- •21. Вимоги щодо вступу на державну службу
- •22. Права та обов'язки державних службовців
- •23. Юридична відповідальність за службові правопорушення
- •24. Орган виконавчої влади: поняття, ознаки
- •25. Класифікація органів виконавчої влади
- •26. Система органів виконавчої влади
- •27. Повноваження Президента України щодо виконавчої влади
- •28. Правовий статус Кабінету Міністрів України
- •29. Правовий статус центральних органів виконавчої влади
- •30. Правовий статус місцевих органів виконавчої влади
- •31. Правовий статус органів виконавчої влади арк
- •32. Форми управлінської діяльності: поняття, класифікація
- •33. Акт управління: поняття, основні ознаки
- •34. Класифікація актів управління
- •35. Адміністративний договір: поняття, ознаки
- •36. Методи управління: поняття, ознаки, види
- •37. Переконання і примус як методи державного управління
- •38. Заходи адміністративного примусу та їх класифікація
- •39. Адміністративно-попереджувальні заходи
- •40. Заходи адміністративного припинення
- •42. Адміністративно-правові режими: поняття, види
- •43. Поняття та ознаки адміністративної відповідальності
- •44. Проблеми вдосконалення законодавства про адміністративну відповідальність
- •45. Адміністративне правопорушення: поняття, ознаки
- •46. Юридичний склад адміністративного правопорушення: поняття, елементи
- •47. Об’єкт як елемент складу адміністративного правопорушення. Його види.
- •48. Суб’єкт як елемент складу адміністративного правопорушення. Ознаки суб’єктів
- •49. Об’єктивна сторона як елемент складу адміністративного правопорушення
- •50. Суб’єктивна сторона як елемент складу адміністративного правопорушення
- •51. Характеристика адміністративних стягнень.
- •52. Правила накладення адміністративних стягнень.
- •53. Характеристика обставин, що виключають адміністративну відповідальність.
- •54. Зміст законності в державному управлінні.
- •55. Система гарантій законності в державному управлінні.
- •56. Контроль за законністю в державному управлінні та його види.
- •57. Парламентський контроль за законністю в державному управлінні.
- •58. Президентський контроль за законністю в державному управлінні.
- •59. Судовий контроль за законністю в державному управлінні.
- •60. Нагляд за законністю в державному управлінні: поняття, ознаки,види.
- •61. Адміністративний нагляд за законністю в державному управлінні.
- •62. Поняття, загальні та особливі ознаки адміністративного процесу.
- •63. Принципи адміністративного процесу.
- •64. Структура адміністративного процесу.
- •65. Загальна характеристика права на звернення. Види звернень.
- •66. Вимоги що висуваються до звернень громадян та терміни розгляду звернень.
- •67. Стадії провадження у справах звернень громадян.
- •68. Провадження у справах про адміністративні правопорушення: поняття, ознаки, суб’єкти.
- •69. Строки в провадженні у справах про адміністративні правопорушення.
- •70. Обставини, що виключають провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- •71.Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення: поняття, види.
- •72.Характеристика стадій порушення справи про адміністративне правопорушення і адміністративне розслідування.
- •73. Характеристика стадій розгляду і винесення рішення у справах про адміністративні правопорушення.
- •74. Характеристика стадій перегляду справи про адміністративні правопорушення.
- •75. Загальні правила виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.
- •76. Загальна характеристика дисциплінарного провадження.
- •77. Особливості дисциплінарного провадження щодо працівників органів внутрішніх справ.
- •78. Особливості дисциплінарного провадження щодо прокурорсько-слідчих працівників.
- •79. Особливості дисциплінарного провадження щодо суддів.
- •80. Державна реєстрація нормативних актів органів виконавчої влади.
- •81.Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
- •82.Реєстрація об’єднань громадян.
- •83.Реєстрація символіки об’єднань громадян.
- •84.Порядок ліцензування господарської діяльності.
- •85.Управління адміністративно-політичною сферою: поняття, особливості.
- •86.Основи організації оборони України.
- •87.Управління Збройними Силами України. Звільнення від призову.
- •88.Збройні Сили України: поняття, склад. Відстрочка від призову.
- •89.Характеристика адміністративно-правових режимів, встановлених на державному кордоні.
- •90.Правовий статус органів, які здійснюють адміністративно-правові режими на державному кордоні.
- •91.Система органів державного управління безпекою.
- •92.Система Служби безпеки України. Компетенція органів.
- •93.Система та види діяльності органів внутрішніх справ.
- •94.Міліція в Україні: поняття, система та функції.
- •95.Порядок застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку.
- •96.Паспортна система.
- •97.Поняття та особливості управління юстицією.
- •98.Система органів управління юстицією.
- •99.Система органів управління закордонними справами.
- •100.Основи організації системи освіти.
- •101.Органи управління освітою.
- •102.Державний контроль за діяльністю освітніх установ.
- •103.Суб'єкти державного управління та регулювання у сфері наукової діяльності.
- •104.Система та адміністративно-правовий статус органів управління культурою.
- •105.Організація управління охороною здоров'я.
- •106.Санітарно-епідемологічний нагляд.
- •107.Система органів управління у сфері соціального захисту населення.
- •108.Державна служба зайнятості: склад, повноваження.
- •109.Органи державного управління молодіжною політикою.
- •110.Організаційно-правова система державного управління фінансами та кредитом.
- •111.Загальне керівництво реалізацією державної політики у сфері фінансів
- •112. Повноваження та керівні органи нбу
- •116 Поняття та особливості галузевого управління
- •118 Система і правовий статус органів приватизації
- •119 Управління у сфері захисту економічної конкуренції
- •120 Правовий статус органів управління промисловістю.
- •121 Система органів управління апк
- •122 Поняття та особливості міжгалузевого управління
- •123. Напрями економічної політики держави та засоби регулювання господарською діяльністю
- •124. Характеристика системи органів державної статистики
- •125. Загальна хар. Управління у сфері охорони навколишнього середовища.
- •126. Органи управління у сфері охорони навколишнього середовища
100.Основи організації системи освіти.
Освіта – основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. КУ стаття 53. ЗУ "Про освіту", ЗУ "Про дошкільну освіту", ЗУ " Про загальну середню освіту", ЗУ "Про позашкільну освіту", ЗУ " Про професійну технічну освіту", ЗУ "Про вищу освіту".
Право громадян на освіту забезпечується:
Мережею закладів.
Відкритий характер закладів.
Різні форми навчання.
Рівні:
Початкова загальна
Базова загальна середня освіта.
Повна загальна середня освіта.
Професійно-технічна освіта.
Неповна вища освіта.
Базова вища.
Повна вища освіта.
101.Органи управління освітою.
До органів управління освітою в Україні належать: Міністерство освіти і науки України1; міністерства й відомства України, яким підпорядковано заклади освіти; Вища атестаційна комісія України; Міністерство освіти АРК; місцеві органи державної виконавчої влади й органи місцевого самоврядування та підпорядковані їм органи управління освітою.
Центральним галузевим органом державного управління в галузі освіти є Міністерство освіти і науки України (далі — Міносвіти і науки України)2. Міносвіти і науки України відповідно до покладених на нього завдань у сфері прогнозування й планування розвитку освіти, розробки організаційного та правового механізму її функціонування аналізує стан освіти, прогнозує її розвиток відповідно до потреб особистості, суспільства, держави; розробляє нормативно-правову основу функціонування системи освіти, здійснює експертизу проектів загальнодержавних, відомчих, інших рішень і програм у частині стосовно освіти й науки, готує проекти законодавчих актів і урядових рішень; прогнозує та впорядковує структуру мережі державних навчально-виховних закладів; розробляє пропозиції щодо переліку спеціальностей, кваліфікацій, вчених звань і наукових ступенів; забезпечує виконання вузами, що перебувають у його управлінні, державного замовлення й договорів на підготовку спеціалістів, науково-педагогічних кадрів; розробляє положення про навчально-виховні заклади освіти.
102.Державний контроль за діяльністю освітніх установ.
При МОН діє дорадчий орган, який називається атестаційною колегією. Повноваження щодо підготовки та атестації наукових кадрів покладених на МОН.
Очолює колегію міністр освіти. Контроль у сфері освіти здійснюється шляхом ліцензування атестації, акредитації. Ліцензування – процедура визнання спроможності навчального закладу розпочати освітню діяльність відповідно до вимог стандартів. Атестація – процедура надання дошкільним, середнім, позашкільним і професійно-технічним навчальним закладам право проводити освітню діяльність. Акредитація – процедура надання ВНЗ права проводити освітню діяльність.
Органи:
Державна інспекція навчальних закладів України – ЦОВВ, який реалізує державну політику в сфері освіти шляхом здійснення контролю-нагляду за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
Державна акредитацій на комісія – постійно діючий орган, що забезпечує додержання вимог до ліцензування, атестації, акредитації ВНЗ і професійно-технічних НЗ. Очолює голова, який за посадою є міністром освіти. Персональний склад затверджує КМУ.