23. Працересурсний потенціал України:

Чисельність, народжуваність, смертність, природний приріст, статевовікова структура населення. За забезпеченістю працересурсним потенціалом всі регіони України в сучасний кризовий період відносяться до праценадлишкових, але за умови соціально-економічного піднесення багато з них належали до працедефіцитних. Про це свідчать показники, що характеризують сучасний працересурсний потенціал (частка працездатного населення, рівні зайнятості, освіченості, безробіття), а також природний і механічний рух населення. Населення України становить 46,7 млн. людей, але цей показник завжди змінюється то у більшу сторону, то у меншу. Нескладно здогадатися, що збільшуватися вона може за рахунок народження дітей або в'їзду на територію держави мешканців з інших країн (іммігрантів). Відповідно смертність людей, виїзд за кордон (еміграція) зумовлюють зменшення чисельності жителів країни. Співвідношення між кількістю народжених і померлих, емігрантів та іммігрантів визначають загальне зростання або зменшення кількості населення держави. Причини, що впливають на зміни чисельності населення є дуже різноманітні і по-різному проявлялися у певні історичні періоди. Демографічні процеси визначають певне співвідношення між населенням різного віку та статі, тобто його статевовікову структуру. Більшість населення України становлять жінки. Однак, помітна перевага їх у чисельності мешканців вікових груп понад 25 років. Зумовлено це тим, що середня тривалість життя жінок у нашій країні 73,5 років, а чоловіків — 63 роки. Причини нижчої середньої тривалості життя чоловіків — біологічні особливості організму, а також їхні професії, що часто небезпечні для здоров'я та життя. Середня тривалість життя населення у нашій країні 68 років — одна з найнижчих у Європі. Тому знижена частка людей похилого віку (особливо понад 70 років). Чимраз менша кількість дітей і підлітків (до 16 років), що пов'язано з падінням народжуваності.

Освіта, рівень кваліфікації. До структури вищої освіти входять освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні: освітні рівні: неповна вища освіта; базова вища освіта; повна вища освіта. освітньо-кваліфікаційні рівні: молодший спеціаліст; бакалавр; спеціаліст, магістр. У вищих навчальних закладах підготовка за напрямами і спеціальностями фахівців всіх освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів здійснюється за відповідними освітньо-професійними програмами ступенево або неперервно залежно від вимог до рівня оволодіння певною сукупністю умінь та навичок, необхідних для майбутньої професійної діяльності.

Система заходів щодо вирівнювання демографічної ситуації. Демографічна політика є комплексом різних заходів: економічних (оплачувані відпустки і різна допомога при народженні дітей; допомога на дітей залежно від їх числа, віку, типу сім'ї; позики, кредити, податкові і житлові пільги і так далі); адміністративно-правових (законодавчі акти, що регламентують укладання шлюбу, розлучення, положення дітей в сім'ях, аліментні обов'язки, охорону материнства і дитинства, аборти і використання засобів контрацепції, соціальне забезпечення непрацездатних, умови зайнятості і режим праці працюючих жінок-матерей, внутрішню і зовнішню міграцію і тому подібне); виховних і пропагандистських мір, покликаних формувати громадську думку, норми і стандарти демографічної поведінки, певний демографічний клімат в суспільстві. Принципова особливість демографічної політики полягає в дії на динаміку демографічних процесів не прямо, а опосередковано, через людську поведінку, через ухвалення рішень у сфері укладання шлюбу, сім'ї, народження дітей, вибору професії, сфери зайнятості, місця проживання. Заходи політики впливають як на формування демографічних потреб, що обумовлюють специфіку демографічної поведінки, так і на створення умов для їх реалізації.