12. Чинники регіонального розвитку:

Чинники регіонального розвитку – це суттєві умови, які необхідно приймати до уваги при вивченні або вирішенні конкретної проблеми регіональної економіки.

До складу чинників регіонального розвитку відносять: історико-економічні, територіальні, локалізовані, демографічні, соціально-економічні, науково-технічні, транспорті та ін..

Історико-економічні чинники. Для повного і глибокого аналізу сучасного рівня регіонального розвитку необхідне врахування історичних чинників, тому що без минулого немає сьогодення і майбутнього.

Для врахування історичних чинників особливу цінність мають писемні пам’ятки у вигляді законодавств, державних і приватних актів, публіцистичних доробок, статистичних звітів, картографічний матеріал: 1) описи природних умов губернії (місцевості, клімату, земельних угідь), стихійних лих (землетрусів, бур, повеней); 2) демографічні відомості (чисельність населення, статевий склад, розміщення по містах і повітах, структура за станом і віросповіданням населення); 3) характеристика стану сільського і лісового господарства (посіви і врожаї зернових, деяких технічних і овочевих культур, дані по тваринництву, садівництву виноградарству, рибальству); 4) питання, які характеризують розвиток галузей промисловості і промислів (відомості про фабрики і заводи, чисельність робітників); 5) відомості про торгівлю: ярмарки, ціни на хліб та інші товари, а для прикордонних територій - про ввіз і вивіз товарів, митні податки;

Є думки щодо розподілу чинників на:

- об’єктивні та суб’єктивні;

- консервативні та прогресивні.

До об’єктивних чинників відносимо ті, які існують поза впливом людини: економіко-географічне положення, природно-ресурсний потенціал тощо, до суб’єктивних – ті чинники, які можуть бути задіяні і враховані (або не враховані) людиною залежно від її волі, наприклад, адміністративно-територіальний чинник.

13. Природно-ресурсні чинники:

Чинники регіонального розвитку – це суттєві умови, які необхідно приймати до уваги при вивченні або вирішенні конкретної проблеми регіональної економіки.

Природні ресурси — сукупність об'єктів і систем живої і неживої природи, компоненти природного середовища, що оточують людину, які використовуються в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людини і суспільства. Природними ресурсами є: землі, земельні ресурси, надра, води, повітряний простір,

атмосферне повітря, клімат, радіочастотний ресурс, тваринний світ, рослинний світ, альтернативні джерела енергії.

Природні умови - це тіла і сили природи, які на даному рівні розвитку продуктивних сил суттєві для життя і діяльності суспільства, але не беруть участь безпосередньо в матеріальному виробництві (наприклад, рельєф, клімат місцевості, її географічне положення).

Компоненти природно-ресурсного потенціалу. Природно-ресурсний потенціал характеризується за походженням, ознаками вичерпності, способами використання. Звідси природно-ресурсний потенціал за походженням ділиться на земельні і водні, Світового океану, біологічні, мінерально-паливні, рекреаційні, природно-естетичні. За ознаками вичерпності діляться на вичерпні (відновлювальні та не відновлювальні) та невичерпні (енергія Сонця та води). За способами використання на матеріальне виробництво та невиробничу сферу.

Комбінація природних умов у різних регіонах різноманітна, що дозволяє класифікувати регіони таким чином:

- екстремальні – регіони з суворими несприятливими природними умовами для життєдіяльності; - дискомфортні – регіони з порівняно несприятливими природними умовами, які заважають повноцінні життєдіяльності населення, неадаптованого до таких умов;- гіперкомфортні – регіони, придатні для формування населення за рахунок інших регіонів;- прекомфортні – досить сприятливі для формування постійного населення і подальшого розвитку економіки;- комфортні – оптимальні для життєдіяльності та розвитку економіки.