49. Характеристика основних екологічних понять:

«Екологія» як наука про взаємини людини і біосфери. Екологія - наукова дисципліна, один з розділів біології, який досліджує взаємовідносини між біотичними та соціальними цілісностями та їхнім довкіллям. Екологія вивчає взаємовідносини організмів із довкіллям, досліджує структурно-функціональну організацію надорганізмових систем (популяцій, угруповань, екосистем, біосфери), виявляє механізми підтримання їх стійкості у просторі й часі.

«Екосистема» та її специфіка. Екосистема - головна функціональна одиниця в екології, єдиний природний комплекс, утворений живими організмами та середовищем існування, у якому живі та неживі компоненти пов'язані між собою обміном речовин, енергією та інформацією. Екосистема як така є складним та динамічним цілісним утворенням, що функціонує як екологічна одиниця. Частина екологів вважає, що екосистема є елементарною одиницею в екології: це структурно —функціональна рівноважна одиниця, що характеризується специфічними для неї потоками речовини та енергії між складовими частинами.

«Екологічні фактори» та їх сутність. Екологічний фактор -- це будь-який нерозчленований далі елемент середовища, здатний прямо чи опосередковано впливати на живі організми хоча б упродовж однієї з фаз їх індивідуального розвитку. Фактори поділяють на три групи: абіотичні (або фізико-хімічні), біотичні та антропогенні. До абіотичних належать кліматичні, атмосферні, ґрунтові (едафічні), геоморфологічні (орографічні), гідрологічні та ін. До біотичних належать фактори живої природи — вплив одних організмів або їх співтовариств на інші. Ці впливи можуть бути з боку рослин (фітогенні), тварин (зоогенні), мікроорганізмів, грибів тощо. Антропогенні — це фактори людської діяльності. Серед них розрізняють фактори прямого впливу на організми (наприклад, промисел) і опосередкованого — вплив на місце проживання (наприклад, забруднення середовища, знищення рослинного покриву, будівництво гребель на ріках тощо).

50. Моніторинг навколишнього середовища та його основні завдання:

Визначення та основні завдання моніторингу. Важливе місце в організації контролю за станом навколишнього середовища, природокористування і екологізації виробництва займає автоматизована інформаційна система нагляду за станом та зміною навколишнього середовища – моніторинг. Система екологічного моніторингу повинна накопичувати, систематизувати й аналізувати інформацію: • про стан навколишнього середовища; • про причини що спостерігаються і ймовірних змін стану (тобто про джерела і фактори впливу); • про допустимість змін і навантажень на середовище в цілому; • про існуючі резерви біосфери. Таким чином, у систему екологічного моніторингу входять спостереження за станом елементів біосфери і спостереження за джерелами і факторами антропогенного впливу.

1. Порівняти внутрішні фактори розвитку Донецького та Поліського економічних районів. Донецький: Донецький економічний район, до складу якого входять Донецька і Луганська області, знаходиться на південному сході України. Район має державний кордон з Російською Федерацією, а також межує зі Східним та Придніпровським економічними районами. На півдні - має вихід до Азовського моря. Головне багатство надр Донецького економічного району - ка­м'яне вугілля. Поклади вугілля є в таких районах: Красноармійському, Горлівсько-Щербинівському, Донецько-Петровському. Окрім вугілля у районі виявлено родовища природного газу: Слов'яносербське, Борівське, Співаківське, Кружилівське. Наявні водні ресурси не забезпечують потреб району. Води каналів Дніпро - Донбас та Сіверський Донець. Донецький економічний район відноситься до одних найпотужніших в господарському комплексі України. Господарство Донецького економічного району є складним комплексом, який поєднує потужну промисло­вість з переважанням важкої індустрії із багатогалузевим сільським господарством. В промисловості району спостерігається збільшення частки видобувних галузей і зменшення – обробних, що свідчить про екстенсивність господарства. Спостерігається скорочення питомої ваги паливної промисловості, хімічного комплексу, машинобудування, металообробки, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості, а також легкої і харчової промисловості, зросла частка електроенергетики та металургійного комплексу. На даний час вуглевидобувна промисловість Донецького економічного району знаходиться в стані занепаду. У розвитку вуглевидобувної промисловості необхідно більше орієнтуватися на нові родовища. Вони мають значно кращу якість вугілля. Серед галузей рослинництва найважливіше - зернове го­сподарство, яке складає основу усього сільськогосподарського виробництва. Зернове господарство в переважній масі формує продовольчий фонд і по­стачає кормове зерно тваринництву. Скотарство – перша за значенням галузь тваринництва. Важливою галуззю виступає свинарство та птахівництво. Однією з найбільших галузей народного господарства, що негативно впливає на рівень забруднення довкілля у Донецькому економічному районі, особливо атмосферного повітря, є паливно-енергетичний комплекс, металургійне виробництво, підприємства якого викидають в атмосферу різні хімічні сполуки. Поліський: Поліський економічний район включає чотири області: Волинську, Житомирську, Рівненську та Чернігівську. Природно-кліматичні та фізико-географічні умови Полісся обумовили особливості водних ресурсів якими є вагома частка запасів підземних вод та озер і боліт, інших гідромінеральних ресурсів. Полісся в минулому було суцільно вкрите переважно дубово-сосновими лісами. Нині лісистість коливається від 25 до 50%. Комплекс мінеральних ресурсів Поліського району представлено паливо-енергетичними, нерудними корисними копалинами, окремими метало-рудними ресурсами. В Поліссі знаходиться один з двох розташованих в Україні кам'яновугільних басейнів – Львівсько-Волинський. Промислове значення мають запаси титанових руд Іршанського родовіща. Разом з тим, наявні місцеві ресурси не в змозі повністю забезпечити зростаючі потреби господарства Полісся. Джерелами електроенерії в регіоні виступають теплові електростанції та Рівненська атомна електростанця. Недостатньо використовується гідроенергія малих річок, вітру, біоенергія тощо. едумови, що сприяють розвитку рекреації, для Полісся - наявність унікальних підземних вод та лікувальних грязей. Структура господарського комплексу Полісся у порівнянні з Україною відрізняється підвищеною часткою сільського господарства, зниженням промисловості, транспорту і зв’язку, торгівлі, матеріально-технічного постачання та заготівель в національному доході району. Галузями промислової спеціалізації є машинобудування та металообробка, легка та харчова промисловість, а також лісова, деревообробна та целюлозно-паперова галузь, будівельна індустрія – в усіх областях за виключенням Чернігівської. Крім перелічених, галузями спеціалізації є: в Рівненській області – електроенергетика, хімічна та нафтохімічна промисловість, у Волинській та у Чернігівській - паливна. Ці галузі визначають спеціалізацію Полісся в межрегіональному поділі праці.

2. Порівняти внутрішні фактори розвитку Одеського та Миколаївського регіонів. Одеський регіон посідає значне місце в зовнішніх зв’язках України. Значення Одеси як міжнародного транзитного центру зумовлене її географічним розташуванням на євразійських торговельних комунікаційних напрямках - Схід-Захід і Північ-Південь. Одеса, як міжнародний центр, мала виникнути там, де проходить межа великого українського степу і цивілізацій Чорноморсько-Середземноморського басейну, де сходяться великі європейські ріки - Дніпро, Дунай, південний Буг і Дністер. Одеса, як міжнародний центр мала виникнути там, де межують слов’янський, мусульманський, еллінський і романський світи. Одеський регіон має прикордонне, вигідне приморське, транзитне, транспортно-розподільче економіко-географічне положення, що сприяє формуванню потужних портів, міжнародних транспортних коридорів, транзитних потоків товарів, енергоресурсів, і як наслідок, відзначається високою часткою зовнішньоекономічних функцій в господарському комплексі країни.

3. Порівняти внутрішні фактори розвитку Центрального та Південного економічних районів. Центральний район – Київська область та Черкаська, м. Київ. Південний ( причорноморський)- арк, миколаївська, одеська, херсонська)

4. Порівняти зовнішні фактори розвитку Придніпровського та Подільського економічних районів. Подільський економічний район — це економічний район України, розташований на Правобережній Україні, на заході лісостепової зони, охоплюючи Вінницьку, Тернопільську та Хмельницьку області. Основою господарського комплексу є потужний Агропромисловий комплекс, який базується на інтенсивному, багатогалузевому сільському господарстві. Провідною галуззю сільського господарства є рослинництво. Основними зерновими культурами є пшениця, ячмінь, кукурудза, зернобобові; технічними — цукрові буряки, соняшник, тютюн. Розвинуте також картоплярство, овочівництво. З галузей тваринництва виділяються молочно-м'ясне скотарство, свинарство, птахівництво, рибництво, бджільництво. Визначальними для району у харчовій промисловості є цукрова, спиртова, м'ясна, молочна, маслоробна, сироварна, борошномельно-круп'яна, олійно-жирова, плодовоовочева, хлібопекарська промисловості. Підприємства галузі є у кожному міському населеному пункті. Машинобудування спеціалізується на виробництві технологічного устаткування, електротехнічної продукції, сільськогосподарських машин (Кам'янець-Подільський, Могилів-Подільський, Бар, Чортків, Тернопіль).

Найбільшими електростанціями є Хмельницька АЕС і Ладижинська ТЕС.

Хімічна промисловість спеціалізується на виробництві фосфатних добрив, сірчаної кислоти, товарів побутової хімії, миючих засобів, штучної шкіри, виробів лісохімії (каніфолі, скипидару).Основними галузями легкої промисловості є бавовняна, трикотажна, швейна, взуттєва, хутрова, а найбільшими центрами — Тернопіль, Хмільник, Кам'янець-Подільський, Хмельницький, Шепетівка, Жмеринка, Кременець. Целюлозно-паперова промисловість розвивається у Понінці, Славуті. Промисловість будівельних матеріалів представлена цементною, цегельною, черепичною, скляною галузями, виробництвом стінових блоків. Найбільше перевезень здійснюється залізничним та автомобільним транспортом. Мережа доріг тут достатньо розгалужена. Основні транспортні вузли: Вінниця, Хмельницький, Тернопіль, Жмеринка та ін. По території району проходять транснаціональні магістралі Москва-Вінниця-Тернопіль-Львів-Братіслава (Відень, Будапешт); Москва-Київ-Вінниця-Кишинів-Бухарест (Софія, Афіни) та ін. Тут пролягають найбільші газо- і нафтопроводи: «Союз» і Уренгой-Помари-Ужгород. У структурі експорту переважають цукор, деревина , навпів фабрикати з деревини,овочеві, м'ясні, фруктові консерви, інструменти, підшипники, фосфатні добрива, миючі засоби, штучна шкіра, бавовняні і шерстяні тканини, будівельні матеріали, продукція целюлозно-паперової промисловості. Основними статтями імпорту є природний газ, нафтопродукти, прилади, машини, обладнання, автомобілі, автобуси.

Придніпровський економічний район — економічний район України, до якого входять Дніпропетровська та Запорізька області. Це другий район після Донецького за обсягом виробництва промислової продукції (разом з останнім — 33 % промислової продукції держави). Залізні руди Криворізького басейну представлені 12 млрд. тонн. Існують також родовища у Білозерському районі, Чортоницьку, Жовтих Водах. Є родовища титану, рутило-ільменітових руд, цирконію, нікелю, кобальту. Клімат — помірно континентальний. Ґрунтово-кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства, а родовища корисних копалин — розвитку промисловості. Природні зони — Лісостеп, степ. Провідними галузями є такі: чорна та кольорова металургія, машинобудування, хімічна промисловість, електроенергетика. Важливе значення має також харчова, легка, промисловість будівельних матеріалів. Сільське господарство Придніпров'я виробляє 20 % виробництва пшениці, 25 % — кукурудзи, 35 % — соняшнику, 14 % — овочів, 14 % — м'яса, 15 % — молока, 20 % — вовни від загальнодержавного. Сформовані такі промислові вузли: Криворізький (залізорудна промисловість, гірничорудне машинобудування, легка і харчова промисловість); Дніпродзержинський (металургія, хімічна, машинобудівна, харчова, легка промисловість);

Дніпропетровський (чорна металургія, машинобудування, хімічна промисловість, легка, меблева та будівельних матеріалів);

Запорізький (чорна та кольорова металургія, машинобудування, електроенергетика). Іде процес формування ряду інших промислових вузлів. Екологічна ситуація є однією з найгостріших проблем у регіоні. У Західному Донбасі залягає 8,6 млрд. тонн кам'яного вугілля, також існують родовища бурого вугля, нафти, природного газу, бокситів.

5. Охарактеризувати внутрішні фактори соціально-економічного розвитку Карпатського економічного району. розташований на заході України. До складу входять: Львівська область, Івано-Франківська область, Закарпатська область, Чернівецька область. Карпатський район межує з Польщею, Румунією, Угорщиною і Словаччиною, що зумовлює вигідність його географічного положення. Зв'язки з західними сусідами простежуються як на виробничому рівні, так і в сфері культури, в особливостях національного складу району. Територією району проходять найважливіші транспортні шляхи. Карпатський район забезпечений найрізноманітнішими природними ресурсами: водними (найчисельніші і найменше забруднені, вони використовуються в основному для отримання гідроенергії на невеликих електростанціях, для потреб промисловості і комунального водопостачання), лісовими (лісистість економічного району найвища в Україні), мінеральними (нафта, газ, кам'яне і буре вугілля, калійні солі, самородна сірка та ін.). Сформувався промисловий комплекс з паливною (газовою, нафтовою) промисловістю, виробництвом калійних добрив, приладо-, верстато- і автомобілебудуванням, сільськогосподарським машинобудуванням, потужним лісопромисловим комплексом із закінченим циклом виробництва. Гірські ландшафти створюють можливості для різноманітного сільськогосподарського використання території району. Тут сформувалися: молоко- і м'ясопромисловий, виноградно-виноробний, тютюновий, плодоовочеконсервний комплекси АПК. В районі функціонує рекреаційний комплекс загальнодержавного значення. Рекреаційні ресурси: м'який клімат, гірські ландшафти, різноманітні джерела мінеральних вод, лікувальні грязі. В районі 93 санаторії і 10 будинків відпочинку. Основні курорти: у Львівській області - Трускавець, Моршин, Немирів, в Івано-Франківській області - Яремче, Верховина, Ворохта. Мінеральні ресурси: нафта і газ, кам'яне та буре вугілля, торф, ртуть, поліметали, золото, самородна сірка, калійні солі, магнієві солі, кухонна сіль, фосфорити, будівельний камінь (мармур, базальт), озокерит. Галузі спеціалізації: машинобудування, лісова і деревообробна, целюлозно-паперова, легка (включаючи художні промисли), хімічна і нафтохімічна промисловість, виробництво і переробка винограду, фруктів, овочів, зерна, тютюну, смушкове вівчарство.

6. Охарактеризувати внутрішні фактори соціально-економічного розвитку Південного економічного району . Природні    передумови    формування    народногосподарського комплексу.   Взагалі  інтегральний  природно-ресурсний   потенціал. Причорноморського    району    не    високий     лише    15,6% загальноукраїнського; це пояснюється відносною бідністю  корисними копалинами.  Але  є  два фактори, які цілком  компенсують  дефіцит мінеральних ресурсів: це теплий клімат і море. Перший   сприяв   формуванню  потужного  агропромислового комплексу  й  унікального  для України рекреаційного  комплексу  з південною  специфікою. Вихід до моря, крім рекреаційного значення, має   велике  економічне:  завдяки  цьому  в  районі  сформувалися припортові  комплекси,  які працюють як  на  українській  сировині (зерно,  цукор, риба — переробляються й вивозяться в інші  регіони країни й за кордон), так і на девізній з інших країн (аміак, супер- фосфорна кислота, чай, значною мірою тютюн, нафта, бавовна. джут). Завдяки морю однією з провідних галузей стало суднобудування. Корисних копалин небагато, але значення деяких з них  набуває загальноукраїнського характеру. Це керченська залізна  руда,  солі кримських  озер  і Сиваша, газ, мармур, лікувальні грязі  лиманів, мінеральні джерела.

До   середини  XIX  ст.  Причорномор'я  розвивалося  лише  як сільськогосподарський регіон. Але з будівництвом залізниць  (Одеса —  Кременчук  —  Харків,  Харків  —  Сімферополь,  Одеса  —  Київ) Структура господарства почала швидко ускладнюватися. Різко виросли обсяги   експорту  пшениці;  згодом  у  портових  містах   (Одеса, Миколаїв,  Генічеськ) виникло велике борошномельне  виробництво  з орієнтацією  на  експорт. На зовнішній ринок працював  і  Одеський цукрорафінадний  завод.  На  імпортній  сировині  діяли   джутова, тютюнові, чаєрозважувальні фабрики й суперфосфатний завод в Одесі- Наприкінці  XIX  ст.  виникло суднобудування в Миколаєві.  Потреби сільського  господарства  сприяли розвитку  сільськогосподарського машинобудування,  зокрема  виробництву  плугів  в  Одесі.   Власну сировину  використовують численні овочеконсервні  (Одеса,  Херсон, Ізмаїл, Сімферополь) заводи. Промисловість  має провідне значення в районі. Вона  виробляє 70% сукупного суспільного продукту регіону. При цьому на видобувні галузі припадає лише 4% промислового виробництва. У  структурі агропромислового комплексу найбільшу питому вагу має багатогалузева харчова промисловість.

7. Охарактеризувати внутрішні фактори соціально-економічного розвитку Подільського економічного району. Вінницька, тернопільська, хмельницька. Подільський економічний район — це економічний район України, розташований на Правобережній Україні, на заході лісостепової зони, охоплюючи Вінницьку, Тернопільську та Хмельницьку області. Основою господарського комплексу є потужний Агропромисловий комплекс, який базується на інтенсивному, багатогалузевому сільському господарстві. Провідною галуззю сільського господарства є рослинництво. Основними зерновими культурами є пшениця, ячмінь, кукурудза, зернобобові; технічними — цукрові буряки, соняшник, тютюн. Розвинуте також картоплярство, овочівництво. З галузей тваринництва виділяються молочно-м'ясне скотарство, свинарство, птахівництво, рибництво, бджільництво. Визначальними для району у харчовій промисловості є цукрова, спиртова, м'ясна, молочна, маслоробна, сироварна, борошномельно-круп'яна, олійно-жирова, плодовоовочева, хлібопекарська промисловості. Підприємства галузі є у кожному міському населеному пункті. Машинобудування спеціалізується на виробництві технологічного устаткування, електротехнічної продукції, сільськогосподарських машин (Кам'янець-Подільський, Могилів-Подільський, Бар, Чортків, Тернопіль).

Найбільшими електростанціями є Хмельницька АЕС і Ладижинська ТЕС.

Хімічна промисловість спеціалізується на виробництві фосфатних добрив, сірчаної кислоти, товарів побутової хімії, миючих засобів, штучної шкіри, виробів лісохімії (каніфолі, скипидару).Основними галузями легкої промисловості є бавовняна, трикотажна, швейна, взуттєва, хутрова, а найбільшими центрами — Тернопіль, Хмільник, Кам'янець-Подільський, Хмельницький, Шепетівка, Жмеринка, Кременець. Целюлозно-паперова промисловість розвивається у Понінці, Славуті. Промисловість будівельних матеріалів представлена цементною, цегельною, черепичною, скляною галузями, виробництвом стінових блоків. Найбільше перевезень здійснюється залізничним та автомобільним транспортом. Мережа доріг тут достатньо розгалужена. Основні транспортні вузли: Вінниця, Хмельницький, Тернопіль, Жмеринка та ін. По території району проходять транснаціональні магістралі Москва-Вінниця-Тернопіль-Львів-Братіслава (Відень, Будапешт); Москва-Київ-Вінниця-Кишинів-Бухарест (Софія, Афіни) та ін. Тут пролягають найбільші газо- і нафтопроводи: «Союз» і Уренгой-Помари-Ужгород. У структурі експорту переважають цукор, деревина , навпів фабрикати з деревини,овочеві, м'ясні, фруктові консерви, інструменти, підшипники, фосфатні добрива, миючі засоби, штучна шкіра, бавовняні і шерстяні тканини, будівельні матеріали, продукція целюлозно-паперової промисловості. Основними статтями імпорту є природний газ, нафтопродукти, прилади, машини, обладнання, автомобілі, автобуси.

8. Охарактеризувати внутрішні фактори соціально-економічного розвитку Придніпровського економічного району. Придніпровський район – індустріальне серце України. Його частка у виробництві промислової продукції країни становить майже 53%. На нього припадає майже 90% видобутку кам’яного вугілля, переважна частина видобутку залізної й 100% марганцевої руди, майже вся виплавка сталі, переважна більшість виплавки чавуну й виготовлення прокату. Район дає значну частину металомісткого устаткування, в першу чергу, металургійного й гірничошахтного; тут виробляють автомобілі, локомотиви, верстати. Важка промисловість визначає профіль економіки району. Легка, харчова промисловості, сільське господарство перебувають у «затінку» важкої індустрії, але й вони дають значний внесок в економіку країни: район посідає перше місце за виробництвом трикотажу (34%), взуття (28%), зерна (22%), соняшнику (44%), овочів (25%). Отже, район представлений всіма основними галузями виробництва досить вагомо. Донецько-Придніпровський район – лідер і за узагальнюючими показниками: за валовим продуктом (41%) і за основними фондами (понад 31%). У районі є потужний потенціал висококваліфікованих кадрів робітників, інженерів, науковців. Він має густу транспортну мережу. Попри різноманітний характер передумов і факторів формування багатогалузевої структури району, все ж таки слід підкреслити, що визначна роль у формуванні цієї структури належить природно-ресурсному потенціалу. Інтегральний природно-ресурсний потенціал району дуже великий. В його основі –вугілля, залізна й марганцева руди, кухонна сіль, ртуть, вогнетривкі глини й флюсові вапняки, цементна сировина. Не менш важливе значення мають агрокліматичні ресурси – родючі чорноземи, достатня кількість сонячного тепла. Поряд з цим району бракує зволоження, водних ресурсів, що вносить певні корективи в спеціалізацію і розміщення виробництва.

9. Охарактеризувати внутрішні фактори соціально-економічного розвитку Східного екон. району. Розташований у пн-сх і частково центральній частині країни. Площа його становить 84 тис кв км. Нас-ня – 6,3 млн осіб. Район охоплює Харківську, Полтавську та Сумську області. За к-стю нас-ня та валовою продукцією пр-сті Пн-Сх р-н зн-ся на 5 місці. В області продовжується геологічне розвідування та оцінка запасів вуглеводнів, залізних руд, флюорита, бурого вугілля, охри, лужних каолінов, самоцвітів, базальту, міді, свиньцю. Потреби госп-ва і нас-ня р-ну забезпечуються його енергетично базою. Майже вся електроенергія виробляється тепловими станціями. Найбільша з них – Зміївська ДРЕС потужністю 2,4 млн кіловат. Осн галузями маш-ня є енергетичне, тракторне, с/г-ке, електротехнічне, транспортне, верстато- і приладобудування. Найб центри – Харків, Полтава, Суми, Кременчук, Лубни, Конотоп, Ромни. Хім пр-сть забезпечує країну мін добривами, дубильними речовинам, пластмасами, хімреактивами. У р-ні зосереджено практиіно все в-во кінофотоматеріалів у країні. Розвивається нафтохімія. Провідними центрами хім пр-сті є Харків, Шебелинка, Кременчук, Суми, Шостка. Потужна галузь р-ну – будіндустрія. Цементна пр-сть розвинута в Балаклії (Харківська обл). Залізобетонні конструкції випускають у Кременчуці, вироби із скла – у Полтаві і Мерефі (Харківська обл), фарфоро-фаянсові – в Полтаві і Будах (поблизу Харкова). Деревообробна і меблева пр-сть зосереджена, як правило, у великих пром центрах. Її п-ва є також і в середніх містах, напр у Лубнах. Пн-Сх район має потужний АПК. Основу його становить с/г. С/г угіддя становлять 78% усієї площі району. Рослинництво розвинуте краще, ніж т-во. С/г-ва в основному спеціалізуються на вирощуванні зернових культур, цукрових буряків, соняшнику. Поблизу великих міст, особливо Харкова, розташовані овоче-молочні госп-в приміського типу. У рослинництві домінує вирощування зернових культур, особливо озимої пшениці.