8. Основні закономірності регіонального розвитку:

Закономірність – це об’єктивно існуючий суттєвий зв’язок явищ природи і суспільного життя, що повторюється в часі.

Закономірність сталого розвитку продуктивних сил визначає стратегічний напрямок досягнення збалансованості економічної, соціальної і екологічної складових регіональної господарської системи. Сталий розвиток продуктивних сил України можливий лише на основі кардинальної структурної перебудови економіки, техніко-технологічного переозброєння виробництва, інтенсивного розвитку наукомістких галузей, екологізації усіх сфер суспільного життя. Основна ідея сталого розвитку щодо продуктивних сил полягає у: забезпеченні раціонального природокористування; відтворенні ресурсної бази виробництва; реструктуризації господарського комплексу регіону у зв'язку з новими економічними і соціальними умовами; ефективному використанні трудового та виробничого потенціалу.

Закономірність ринкової кон’юнктури значною мірою залежить від прийнятого варіанта розміщення нових виробничих чи соціально-культурних об'єктів та напрямів удосконалення існуючої структури господарства регіону. Ця закономірність базується на врахуванні специфіки ринкової кон'юнктури, в основі якої - кількісне і якісне співвідношення попиту і пропозиції не тільки на товарному ринку, а й на ринку робочої сили, і ринку капіталу тощо.

Закономірність територіального поділу праці виявляється у формуванні такої територіально-галузевої структури народного господарства, яка найбільше відповідає природним, економічним, соціальним умовам регіону та потребам міжрегіонального ринку. В основі територіального поділу праці лежать оптимальна спеціалізація народного господарства та ефективні внутрішньо- і міжрегіональні економічні зв’язки.

9. Закони регіональної економіки:

Закон - об'єктивний, істотний, необхідний, сталий зв'язок або відношення між явищами.

Економічні закони завжди відображають необхідні, причинно-зумовлені зв'язки і взаємозалежність економічних явищ і процесів. Економічні закони виражають найбільш суттєві, типові риси функціонування і розвитку тієї чи іншої економічної системи.

Закон територіального зростання виробництва і вирівнювання рівнів економічного та соціального розвитку регіонів передбачає поступовий розвиток виробничих сил на базі науково-технічного і організаційного прогресу та інших факторів, рівномірний територіальний розподіл виробництва, зближення різних регіонів за інтенсивністю господарського і соціального розвитку, що припускає прискорений підйом господарств відсталих і депресивних регіонів (проблема безробіття вирішується конкретно по кожній області, враховуючи її специфіку, а виграє в цілому держава; дороги, інфраструктуру, рівень освіти).

Закон територіальних спеціалізації, міжрегіональних зв’язків і формування регіональних ринків диктує необхідність найкращого виробничого профілювання регіонів та удосконалення міжрегіональних обміну. Він вимагає обґрунтування найефективніших напрямів розвитку кожного регіону в системі загальнодержавного поділу праці, сприяє широкій участі регіону у зовнішньоекономічній діяльності (спеціалізація дає змогу щось виробити з максимальним ефектом при мінімальних витратах, а далі цим продуктом треба ефективно обмінятися з іншими регіонами, обминаючи митниці, неякісні кордони, протекціоністські важелі тощо).

Закон комплексного розвитку, структурних перетворень і диверсифікації господарства регіонів - відображає закономірні явища і процеси територіального розподілу праці і припускає необхідну пропорційність господарства різних територіальних утворень та їх систем, відповідність економіки кожного регіону місцевим природним та економічним умовам, гармонійний розвиток галузей спеціалізації та інфраструктури.