- •1. Предмет, об’єкт та завдання курсу регіональної економіки:
- •2. Методи, які використовує регіональна економіка:
- •3. Методи, які використовує регіональна економіка:
- •4. Сучасні теоретичні проблеми економічного районування:
- •6. Економічні райони та територіальна організація господарства:
- •8. Основні закономірності регіонального розвитку:
- •9. Закони регіональної економіки:
- •10. Принципи регіонального розвитку:
- •11. Принципи регіонального розвитку:
- •12. Чинники регіонального розвитку:
- •13. Природно-ресурсні чинники:
- •14. Демографічний чинник регіонального розвитку:
- •15. Соціально-економічні чинники:
- •16. Науково-технічний прогрес (нтп):
- •17. Чинники розвитку регіональної економіки:
- •18. Чинники регіонального розвитку:
- •19. Регіональна економічна ситуація:
- •20. Регіональна соціальна ситуація:
- •21. Регіональна екологічна ситуація:
- •22. Характеристика природно-ресурсного потенціалу України:
- •23. Працересурсний потенціал України:
- •24. Роль людського капіталу у регіональному розвитку:
- •25. Регіональна економічна політика:
- •26. Регіональна економічна політика:
- •28. Роль паливно-енергетичного комплексу в економіці України:
- •29. Принципи та чинники розміщення транспортного комплексу України:
- •30. Особливості розміщення і розвитку нафтовидобувної та нафтопереробної промисловості:
- •31. Особливості розміщення газовидобувної промисловості України:
- •32. Електроенергетика – провідна галузь економіки комплексу України:
- •33. Сучасний стан розвитку і регіональні особливості розміщення металургійного комплексу:
- •34. Міжгалузевий машинобудівний комплекс України:
- •35. Структурний аналіз агропромислового комплексу України в нових економічних умовах:
- •36. Сільське господарство України:
- •37. Сільське господарство України:
- •38. Харчова промисловість:
- •39. Будівельний комплекс:
- •40. Характеристика хіміко-лісового міжгалузевого комплексу:
- •41. Господарський комплекс України: його структура сфери і трансформація в ринкових умовах:
- •42. Характеристика міжгалузевих господарських комплексів, соціальний комплекс:
- •43. Міжнародні економічні зв’язки України та її інтеграція в міжнародні структури:
- •44. Міжнародна економічна інтеграція, перспективи вступу України до єс:
- •45. Взаємодія природи і суспільства: еколого-економічні протиріччя
- •46. Процес, основні види і напрямки природокористування:
- •47. Забруднення природного середовища:
- •48. Основні правила і принципи раціонального природокористування:
- •49. Характеристика основних екологічних понять:
- •50. Моніторинг навколишнього середовища та його основні завдання:
42. Характеристика міжгалузевих господарських комплексів, соціальний комплекс:
Соціальний комплекс: сутність поняття. Соціальний комплекс - відносно самостійна сфера життєдіяльності суспільства, яка охоплює відносини між соціальними спільностями, всередині цих спільностей, між окремими особами, які займають різне положення в суспільстві й беруть неоднакову участь в його соціальному житті. За значенням у житті суспільства, її можна поділити на дві важливі групи галузей. Перша задовольняє духовні і фізичні потреби населення і охоплює освіту, культуру, охорону здоров'я та фізичну культуру, туризм і відпочинок. До другої групи галузей можна віднести житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, пасажирський транспорт, зв'язок, торгівлю і громадське харчування, кредитування та страхування, які покликані забезпечувати матеріальні умови життя
населення.
Регіональні особливості розвитку та галузева структура легкої промисловості України. Легка промисловість України представлена текстильною, швейною та шкіряно-взуттєвою галузями. За випуском продукції, за вартістю основних виробничих фондів перше місце займає текстильна промисловість. Головною галуззю текстильної промисловості в Україні, як і в усьому світі, є бавовняна галузь. Трикотажна промисловість тяжіє до районів з великою щільністю населення, бо виробництво зорієнтовано на споживача. Ця спеціалізована галузь продукує в'язані вироби з різних пряж: бавовняної, вовняної, хімічного волокна та змішаних волокон. Найбільші центри трикотажної промисловості: Київ, Харків, Житомир, Львів, Одеса, Донецьк, Миколаїв, Луганськ, Кременчук та інші. Разом в Україні діє понад 60 підприємств трикотажної промисловості. У структурі трикотажних виробів переважає виробництво панчішно шкарпеткових виробів та білизняного трикотажу. Друге місце займає швейна промисловість: понад 1/3 обсягу валової продукції легкої промисловості. Швейна промисловість устаткована вельми складним технологічним обладнанням, і тому їй потрібні кадри високого рівня.
Сутність рекреаційного комплексу. Рекреаційний комплекс отримав назву від слова рекреація - відновлення компенсація здоров'я, працездатності людини. Багатофункціональний рекреаційний комплекс можна умовно поділити на три групи: лікувально-оздоровчий (санаторно-курортне лікування та оздоровлення); пізнавальний (туризм); економічний (регенерація робочої силі сфера господарчої діяльності). Комплекс слід розглядати як частину світового господарства, пов'язану з опанування територій для відпочинку профілактичного та реабілітаційною лікування, туризму. В окремих країнах він дає чималі прибутки у загальної економічній діяльності, випереджаючі іноді промисловість та сільське господарство. Україна мас всі необхідні умови для розвитку рекреаційного комплексу.
43. Міжнародні економічні зв’язки України та її інтеграція в міжнародні структури:
Аналіз експортного потенціалу України. Україна володіє значним експортним потенціалом, здійснює зовнішньоекономічні операції з партнерами більше ніж із 200 країн світу. Проте обсяги експорту товарів становлять лише 49,2 млрд. доларів (за 2007 рік). Такий несприятливий результат спричинений, насамперед, незадовільним станом міжнародних відносин країни. Сучасні тенденції у зовнішній торгівлі України не залишають сумніву у тому, що необхідна умова інтенсифікації зовнішньоекономічної діяльності на сучасному етапі - потреба підвищити ефективність використання вітчизняного експортного потенціалу. Реалізація експортного потенціалу України та використання переваг від світової торгівлі потребують формування ефективного механізму розвитку зовнішньоекономічної діяльності, аналізу експортних можливостей країни та проблем їх реалізації, насамперед, з точки зору оцінки потенціалу, стану зовнішньоекономічних зв'язків, аграрної та торговельної політики. Наявність родючих земель і сприятливих кліматичних умов створює передумови відродження України як постачальника на світові ринки зерна та виробів з нього, олії та насіння соняшнику, фруктів та овочів. Відповідно, можна очікувати нарощування обсягів виробництва харчосмакової продукції, зокрема плодоягідних та овочевих консервів, натуральних соків, продукції переробки м'яса та молока тощо.
Зв’язки України з країнами Балтії та СНД. Пріоритетним завданням для України є забезпечення взаємовигідних і стабільних економічних зв'язків з країнами СНД, які утворили Економічний союз, та з країнами Балтії. Через створення умов для ефективних торговельних відносин з цими країнами можна прискорити досягнення стабілізації у вітчизняному виробництві. Проте актуальність розвитку цих відносин не зменшуватиме значення розвитку економічних зв'язків з іншими країнами світу. Зовнішньоекономічні зв'язки з цією групою країн мають розвиватися переважно на двосторонній основі з одночасним вдосконаленням торговельних режимів на засадах взаємної рівності і спрямовуватимуться на: поліпшення торговельного режиму з Російською Федерацією;забезпечення стабільних поставок в Україну на взаємовигідних умовах паливно-сировинних товарів відповідно до потреб народного господарства.
Перспективи вступу України до ЄС. Розвиток відносин з ЄС у довгостроковій перспективі, з огляду на геополітичний, геоекономічний і історичний європейський статус У країни, має залишатися одним з пріоритетів зовнішньоекономічної політики України. Метою розвитку зовнішньоекономічних відносин України з ЄС є забезпечення економічної інтеграції господарства України у загальноєвропейський економічний простір. Це значною мірою залежить від реалізації положень про партнерство та співробітництво між ЄС і Україною та тимчасової угоди про торгівлю, безумовно, вже сьогодні, країни ЄС перетворились на важливого партнера України у розвитку економічних зв'язків.