Лекція 10. Видатки бюджету на економічну діяльність держави та науку
1. Необхідність і склад видатків на економічну діяльність держави
2. Напрямки і форми бюджетного фінансування економічної діяльності держави
3. Видатки бюджету на науку
1. Необхідність і склад видатків на економічну діяльність держави
Видатки бюджету на економічну діяльність в Україні охоплюють державні капітальні вкладення, бюджетні кредити підприємствам, державні субсидії й дотації, операційні витрати (на виробничу інфраструктуру – геологорозвідувальні роботи, роботи щодо землевпорядкування тощо). Вони спрямовуються в галузі економічного комплексу. При цьому видатками бюджету надається допоміжна і регулятивна роль у системі фінансового забезпечення економіки, основними формами якого є самофінансування і кредитування.
Ринкова економіка вимагає розвитку галузей економіки за рахунок власних коштів та запозичених – банківський кредит.
Досвід розвинених країн свідчить, що незаперечним є необхідність існування державного сектора економіки в кожній країні.
Оптимальні межі обсягу державної власності в країні визначаються:
специфікою історичного етапу розвитку суспільства;
станом економіки;
завданнями, які вирішує держава;
фінансовими можливостями.
Мета фінансової підтримки галузей економіки:
структурна перебудова та створення власної економіки;
розвиток наукоємних і технологічно складних виробництв;
підтримка галузей, які є суспільно необхідними, але в умовах трансформації економіки не мають достатніх фінансових можливостей для розвитку (паливно-енергетичний комплекс, агропромисловий, металургійний та інші);
запобігання банкрутства та відновлення платоспроможності;
підвищення конкурентоспроможності продукції, послуг, робіт.
Групи бюджетних видатків на розвиток економіки (за бюджетною класифікацією):
|0410| Загальна економічна, торговельна та трудова діяльність
|0420| Сільське господарство, лісове господарство та мисливство, рибне господарство
|0430| Паливно-енергетичний комплекс
|0440| Інша промисловість та будівництво
|0450| Транспорт
|0460| Зв'язок, телекомунікації та інформатика
|0470| Інші галузі економіки
|0480| Фундаментальні та прикладні дослідження і розробки в галузях економіки
|0490| Інша економічна діяльність.
2. Напрямки і форми бюджетного фінансування економічної діяльності держави.
Видатки бюджету на економічну діяльність включають такі форми фінансування:
капіталовкладення (бюджетні інвестиції);
операційні витрати;
кредити і дотації.
Фінансування капіталовкладень може здійснюватись за двома напрямами:
а) у відомчому розрізі;
б) у розрізі інвестиційних проектів.
Операційні витрати
Галузевий (відомчий) підхід полягає в тому, що загальна сума виділених бюджетом капіталовкладень направляється міністерствам і відомствам, які, в свою чергу, розподіляють цю суму між підприємствами та організаціями. Цей підхід є основним в Україні, хоча має недолік – розпорошення коштів.
Фінансування інвестиційних проектів, навпаки, дозволяє концентрувати ресурси на реалізації основних завдань.
Обсяг капіталовкладень, що фінансуються з бюджету, визначається двома чинниками:
можливостями бюджету;
наявністю необхідних та ефективних проектів.
Вартість інвестиційних проектів визначається в їх кошторисах. Виділення бюджетних асигнувань на капіталовкладення при фінансуванні інвестиційних проектів здійснюється на конкурсній основі таким чином:
1. На підставі визначених критеріїв (термін окупності, рентабельність, мінімальність ризиків та економічна ефективність і соціальна значимість проекту) здійснюється конкурсний відбір проектів.
2. Проводиться тендер (конкурс) серед виконавців того чи іншого проекту.
В основі механізму виділення коштів на капіталовкладення лежать потреби у забезпеченні певних темпів економічного зростання (приріст ВВП).
Бюджетні інвестиції можуть здійснюватися у різних формах, але основною є фінансування капітальних вкладень, яке може відбуватися за двома напрямами: перший – у відомчому розрізі, другий – в розрізі інвестиційних проектів. Крім цього враховується й галузевий підхід, сутність якого полягає в тому, що загальна сума виділених бюджетом капіталовкладень спрямовується міністерствам і відомствам, які в свою чергу, розподіляють її між підприємствами та організаціями. Цей підхід є основним в Україні, хоча й має недолік – розпорошення коштів. Більш доречним і ефективним, на нашу думку, слід вважати фінансування державою інвестиційних проектів, яке дозволяє концентрувати ресурси на реалізації основних, пріоритетних завдань розвитку регіонів.
Видатки на фінансування капітальних вкладень відносять до видатків розвитку. Процес фінансування цих видатків здійснюється з бюджетів за підпорядкуванням у межах затверджених сум через головних розпорядників коштів у міру надходження доходів. За умов невиконання бюджетів за доходами видатки на капітальні вкладення фінансуються за залишковим принципом, тобто після покриття поточних видатків.
Операційні витрати, які являють собою видатки бюджету на утримання виробничої інфраструктури, включають:
фінансування геолого-розвідувальних робіт;
фінансування лісового і водного господарства;
землевпорядкувальні роботи;
заходи по боротьбі зі шкідниками рослин, хворобами тварин та епідеміями;
утримання насіннєвих станцій і племінних господарств.
Фінансування геолого-розвідувальних робіт проводиться за рахунок двох джерел: бюджету та коштів підприємств. З бюджету фінансуються роботи з пошуку нових родовищ корисних копалин, за рахунок підприємств видобувної промисловості — роботи в межах існуючих родовищ.
Утримання лісового і водного господарства віднесене на видатки бюджету в зв’язку з тим, що на даний час ці ресурси — загальнонародна власність.
Землевпорядкувальні роботи включають заходи з підвищення і відновлення родючості ґрунтів (наприклад, протиерозійні заходи, тобто боротьба з вітряною і водною ерозією ґрунтів).
Заходи по боротьбі зі шкідниками рослин та хворобами тварин. Протиепідемічні заходи у цілому фінансуються з бюджету в тих випадках, коли вони охоплюють певний регіон, а поточні витрати — безпосередньо тим чи іншим господарством. Виділення коштів бюджету здійснюється на підставі кошторису. У такому самому порядку, тобто на кошторисній основі, фінансуються насіннєві станції і племінні господарства, які забезпечують потреби відповідного регіону.
Бюджетні кредити та фінансова допомога надаються підприємствам державного сектора та підприємствам стратегічного значення на тимчасові потреби в разі фінансових ускладнень або для активізації діяльності. Вони можуть бути безпроцентні або з невисокою процентною ставкою.
Бюджетні кредити по суті є фінансовою підтримкою державних та інших підприємств, у яких понад 50% майна складає державна власність. Бюджетне кредитування повинно здійснюватися з бюджетних асигнувань на поворотній і, як правило, платній основі під затверджені проекти використання коштів, що надаються підприємствам як державна підтримка. Зауважимо, що державні позики надаються на значно м'якших умовах, аніж це робиться комерційними банками. Метою надання фінансової підтримки підприємствам з бюджетних асигнувань на поворотній або безповоротній основі є запобігання їх банкрутству, відновлення платоспроможності, оздоровлення фінансового стану, підвищення конкурентоспроможності продукції, робіт чи послуг.
Державна дотація являє собою виділення з бюджету коштів на покриття збитків суб’єктів господарювання в тому разі, коли збитковість визначається певною фінансовою політикою держави в сфері ціноутворення (як правило, обмеження рівня цін).
Може надаватись у сумі, що повністю відшкодовує збитки чи покриває їх частково, що визначається станом бюджету. Обсяг дотації встановлюється як різниця між витратами і доходами підприємств. Виділення коштів може проводитись на підставі планових чи фактичних розрахунків.