Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Опорний конспект Бюджетка.doc
Скачиваний:
189
Добавлен:
02.03.2016
Размер:
1.91 Mб
Скачать

Лекція 13. Фінансування закладів охорони здоров’я

1. Бюджетні заклади охорони здоров’я.

2. Оперативно-сітьові показники медичних установ.

3. Система заробітної плати медичних працівників.

4. Складання кошторису медичних установ.

1. Бюджетні заклади охорони здоров’я.

Охорона здоров’я – система заходів, спрямованих на забезпечення, збереження і розвиток фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя.

Заклади охорони здоров’я – підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров’я шляхом надання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.

Безпосередню охорону здоров’я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров’я.

Фінансування охорони здоров’я здійснюється за рахунок Державного бюджету України, місцевих бюджетів, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством.

Кошти Державного бюджету України, місцевих бюджетів, асигновані на охорону здоров’я, використовуються для забезпечення населенню гарантованого рівня медико-санітарної допомоги,фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров’я та фундаментальних наукових досліджень з цих питань.

Обсяги бюджетного фінансування визначаються на підставі науково обґрунтованих нормативів з розрахунку на одного жителя.

За рахунок Державного бюджету України, бюджету АР Крим, бюджетів місцевого та регіонального самоврядування фінансуються загальнодоступні для населення заклади охорони здоров’я. Бюджетні кошти, не використані закладом охорони здоров’я, не вилучаються і відповідне зменшення фінансування на наступний період не проводиться.

Відомчі та інші заклади охорони здоров’я, що обслуговують лише окремі категорії населення за професійною, відомчою або іншою, не пов’язаною із станом здоров’я людини ознакою, фінансуються, як правило, за рахунок підприємств, установ і організацій, які вони обслуговують. Допускається фінансова підтримка таких закладів за рахунок державного або місцевого бюджетів, якщо працівники відповідного відомства, підприємства, установи або організації становлять значну частину населення даної місцевості.

Матриця бюджетного фінансування охорони здоров’я в Україні

Складова системи охорони здоров’я

Назва бюджету

державний бюджет

бюджет АРК та обласні бюджети

районні бюджети та бюджети міст республіканського АРК і обласного значення, об’єднаних територіальних громад

Первинна медико-санітарна, амбулатор-но-поліклінічна та стаціонарна допомога

+

(багатопрофільні лікарні та поліклініки, що виконують специфічні загальнодержавні функції, за переліком КМУ)

+

(лікарні широкого профілю, медико-санітарні частини, пологові будинки, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки тощо)

Консультативна амбу-латорно-поліклінічна та стаціонарна допомога

+,

а також центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, станції екстреної допомоги

Спеціалізована, високо-спеціалізована амбула-торно-поліклінічна та стаціонарна допомога

+

(спеціалізована, високоспеціалізована допомога) (клініки науково-дослідних інститутів, лепрозорії, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни тощо)

+

(спеціалізована допомога)

Санаторно-реабілітаційна допомога

+

(загальнодержавні санаторії для хворих на туберкульоз, загальнодержавні спеціалізовані санаторії для дітей та підлітків, спеціалізовані санаторії для ветеранів війни та інвалідів тощо)

+

(санаторії для хворих на туберкульоз, санаторії для дітей та підлітків, санаторії медичної реабілітації)

Санітарно-епідеміоло-гічний нагляд

+

Інші програми в галузі охорони здоров’я

+

+

(медико-соціальні експертні комісії, бюро судмедекспертизи, центри медичної статистики тощо)

+

(програми медико-санітарної освіти, територіальні медичні об’єднання, центри медичної статистики, автопідприємства санітарного транспорту)

Всі заклади охорони здоров’я мають право використовувати для підвищення якісного рівня своєї роботи кошти, добровільно передані підприємствами, установами, організаціями і окремими громадянами, а також з дозволу власника або уповноваженого ним органу встановлювати плату за послуги в галузі охорони здоров’я.

Держава забезпечує створення і функціонування системи медичного страхування населення. Страхування громадян здійснюється за рахунок Державного бюджету України, коштів підприємств, установ і організацій та власних внесків громадян. Питання організації медичного страхування населення і використання страхових коштів визначаються відповідним законодавством.

Крім бюджетних асигнувань, джерелом фінансування медичних закладів можуть бути доходи, які надходять від підприємств, організацій та установ за укладеними угодами на проведення медичного обслуговування їх працівників, доходи від надання платних послуг (видача довідок та ін.), надходження від спонсорських і благодійних внесків.

У страховій медицині об’єктом медичного страхування виступає здоров’я громадян. На відміну від особистого страхування, де також об’єктом може бути здоров’я громадян, страхове відшкодування виплачується не безпосередньо застрахованому, а у вигляді плати за лікування в медичному закладі.

Існують дві форми медичного страхування: обов’язкове і добровільне. Як правило, мінімум медичних послуг забезпечується обов’язковим страхуванням, додаткові – добровільним.

Страховиком може бути як держава (обов’язкове страхування), так і недержавні страхові компанії; страхувальниками – 1 держава (за рахунок бюджету – бюджетно-страхова медицина); 2) роботодавці; 3) громадяни.

Форма фінансування переважної більшості установ охорони здоров’я – кошторисна.

Часто зустрічається фінансування за програмно-цільовим методом або фінансування кошторису на централізовані заходи:

  • Загальнодержавна програма імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2007-2015 роки;

  • Загальнодержавна програма боротьби з онкологічними захворюваннями на 2007-2016 роки;

  • Державна програма «Репродуктивне здоров’я нації» на період до 2015 року;

  • Удосконалення заходів протидіі ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально-небезпечних захворювань в Україні (2010-2015 роки)

  • Загальнодержавна цільова соціальна програма протидії захворюванню на туберкульоз на 2012-2016 роки;

  • Державна цільова соціальна програма профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів на період до 2016 року;

  • Централізована закупівля рентгенологічного, діагностичного та іншого обладнання для закладів охорони здоров’я;

  • Комплексні заходи щодо заохочення народжуваності;

  • Заходи щодо медикаментозного забезпечення лікування розсіяного склерозу;

  • Централізовані заходи із закупівлі ендопротезів;

  • Централізовані заходи з лікування хворих на гемофілію;

  • Заходи щодо розвитку донорства крові та її компонентів;

  • Заходи із покращення медико-генетичної допомоги населенню.