Література

9, 10, 16, 17, 18, 59

Змістовий модуль 2. Організація і нормування праці. Продуктивність і оплата праці. Управлінські процеси у сфері праці.

Тема 9. Організація і нормування праці

Мета роботи:

• визначення сутності і завдання організації праці;

• з’ясування сутності і значення процесів суспільного поділу і кооперування праці, їх взаємозв’язку і взаємозалежності;

• знайомство з особливостями організації робочих місць робітників, керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців;

• з’ясування поняття “умови праці” та фактори їх формування.

План вивчення теми

1. Зміст і завдання організації праці.

2. Поділ і кооперація праці.

3. Трудовий (виробничий) процес.

4. Умови і режими праці.

5. Робочий час, його склад і структура. Простої і перерви.

6. Методи вивчення змісту праці і затрат робочого часу.

7. Нормування праці, види норм. Види нормативів праці.

8. Диференціація та перегляд норм витрат праці.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Насамперед необхідно засвоїти, що організація праці – це система здійснення трудового процесу, яка забезпечує взаємодію людей для реалізації спільної програми чи мети.

Організація праці має декілька компонентів: економічний, організаційний, психофізіологічний і соціальний.

Зміст організації праці складається з таких елементів:

• поділ і кооперування праці;

• нормування праці;

• організація і обслуговування робочих місць;

• забезпечення сприятливих умов праці;

• організація добору персоналу та його розвиток;

• раціоналізація трудових процесів;

• планування та облік праці;

• мотивація праці;

• зміцнення дисципліни праці.

Організація праці повинна забезпечити високу якість трудового життя, основними складовими якого є: справедлива компенсація за працю, забезпечення безпечних умов праці й охорони здоров’я працівників, можливість самореалізації працівників, соціальна інтеграція в трудовому колективі.

Дуже важливе значення в процесі організації праці має правильна розстановка працівників відповідно з основними принципами організації, розподілу праці і суміщення професій, спеціалізації і розширення зон обслуговування і трудових функцій.

При визначенні основного принципу організації праці – розподілу її на складові, – необхідно засвоїти, що існує суспільний, технічний, а також функціональний, технологічний, професійний, кваліфікаційний поділ праці всередині підприємства.

Другою складовою основного принципу організації праці є її кооперація, а саме: об’єднання спеціалізованих процесів в єдиний процес виготовлення продукції або надання послуг.

Нормування праці базується на таких ключових словах, як “норма часу”, “норма виробітку”, “норма обслуговування”. Необхідно визначити основні задачі, які вирішує нормування праці, а також напрямки удосконалення нормування праці.

Універсальною мірою праці і найбільш поширеним об’єктом її нормування є робочий час. Класифікація видів витрат робочого часу здійснюється за такими напрямами: час роботи і час перерв у роботі; нормований та ненормований робочий час.

Час роботи – це час, витрачений на виконання виробничого завдання. Він, у свою чергу, поділяється на підготовчо-завершальний час, оперативний час, час допоміжної роботи та обслуговування робочого місця (рис. 3.4.).

Поряд з витратами часу на безпосередньо продуктивну роботу в процесі виконання виробничого завдання певна кількість часу витрачається на перерви і простої, які ведуть до зниження продуктивності праці (рис. 3.5.).