- •1.Предмет і методи історії економіки та економічної думки як науки.
- •2. Первісне суспільство та його еволюція на етапі ранніх цивілізацій.
- •3. Особливості розвитку господарської системи Єгипту, Вавилону, Індії, Китаю.
- •4.Економічна думка Стародавнього Сходу(Стародавні:Єгипет,Вавилон,Індія, Китай).
- •5. Фази еволюції та варіації розвитку рабовласництва (східне та античне рабство).
- •6. Особливості розвитку економіки Стародавньої Греції.
- •7. Особливості розвитку економіки Стародавнього Риму.
- •8. Економічна думка Стародавньої Греції (Ксенофонт, Платон, Аристотель).
- •9. Економічна думка Стародавнього Риму (Катон, брати Гракхи, Варрон, Колумелла).
- •10. Причини занепаду та загибелі рабовласницької системи. Зародження феодальних відносин.
- •11. Етапи становлення і розвитку феодалізму в Європі (раннє та пізнє середньовіччя).
- •12. Феодальний лад та його основи у Франкській державі.
- •13. Особливості розвитку феодального господарства в Англії.
- •14.Розвиток феодального господарства та його форми і основні риси.
- •15. Феодальне місто, його виникнення та економічна роль.
- •16. Особливості економічного розвитку Франції, Англії, Німеччини в період формування централізованих національних держав (XIV-XV ст.)
- •17. Економічні погляди раннього християнства. Августин Блаженний.
- •18. Економічні погляди каноністів. Фома Аквінський.
- •19. Економічна думка України доби середньовіччя. “Руська правда”.
- •20. Формування передумов та зародження ринкової економіки в країнах європейської цивілізації (XVI – перша половина XVII ст.).
- •21. Первісне нагромадження капіталу як вихідний пункт становлення капіталізму в Західній Європі.
- •22. Історичні умови виникнення і загальна характеристика меркантилізму.
- •23. Теорія грошового балансу раннього меркантилізму. В. Стаффорд (Англія).
- •24. Теорія торговельного балансу пізнього (мануфактурного) меркантилізму. Т. Мен (Англія), а. Монкретьєн (Франція).
- •25. Становлення та розвиток капіталістичного виробництва в Англії (друга половина XVII - перша половина XIX ст.)
- •26. Становлення та розвиток капіталістичного виробництва в Англії, Голандії (друга половина XVII - перша половина XIX ст.)
- •27. Становлення та розвиток капіталістичного виробництва в Німеччині, Франції (друга половина XVII - перша половина XIX ст.)
- •28. Становлення та розвиток капіталістичного виробництва в сша (друга половина XIX - перша половина XX ст.)
- •29. Особливості «Прусського» шляху розвитку капіталізму.
- •30. Економічне вчення фізіократів і його наукове значення. Ф.Кене, а. Тюрго.
- •32. Історичні умови виникнення і загальна характеристика класичної політекономії.
- •33. Економічне вчення а.Сміта.
- •34. Економічне вчення д.Рікардо.
- •35. Економічне вчення ж.Б. Сея і його вплив на подальший розвиток економічної теорії.
- •36.Політична економія в Англії. Економічне вчення т.Р. Мальтуса, Дж. С. Міля.
- •37. Особливості політичної економії в сша. Г.Ч. Кері.
- •38. Друга технологічна революція і розвиток світових продуктивних сил (друга половина XVII - перша половина XIX ст.)
- •39. Особливості становлення монополістичного капіталізму у сша, Німеччині.
- •40. Історичні умови зародження і формування марксистської політичної економії в 1840 – 1850 р.
- •41. Критичний напрям політичної економії та його значення. Економічне вчення с.Сисмонді.
- •42. Історичні умови виникнення та суть маржиналізму.
- •43.Австрійська школа граничної корисності.К.Менгер, ф.Візер, в. Зомбарт.
- •44. Формування неокласичної традиції в економічної теорії. Кембриджська школа. А. Маршалл.
- •45. Американська школа маржиналізму. Дж.Б. Кларк.
- •46. Основні наслідки та етапи промислового перевороту в Україні (друга половина XIX - початок XX ст.).
- •47. Аграрні реформи та розвиток сільського господарства в Україні в 60 – роках XIX - на початку XX ст.).
- •48. Економічні проблеми у працях декабристів. Аграрні проекти п. Пестеля, м. Мурайова, м. Тургенєва.
- •49. Економічні погляди о.Герцена, м.Огарьова. Економічна система м.Чернишевського.
- •50 Антикріпосницькі ідеї в дореформений період в Україні (друга половина XIX - початок XX ст.).
- •51 Економічні ідеї м. Драгоманова.
- •52. Революційно – демократичний напрям в економічної думці України (друга половина XIX - початок XX ст.).
- •53. Ліберально – народницька економічна думка в Україні (друга половина XIX - початок XX ст.).
- •54 Розвиток політичної економії в Україні. М. Туган – Барановсьекий, і. Вернадський.
- •55. Державно – монополістичний розвиток країн Європейської цивілізації на початку XX ст.
- •56. Економічна криза 1929 – 1933 рр. «Новий курс» ф. Рузвельта.
- •57. Теоретична система та економічна програма Дж. М. Кейнса.
- •58.Особливості розвитку кейнсіанства в сша, Франції, Швеції.
- •59. Неокейнсіанські теорії економічного зростання.
- •60. Посткейнсіанство. Дж. Робінсон т. Сраффа.
- •61. Інтеграційні процеси в економіці.
- •62. Економічний розвиток Англії, Франції, Німеччині наприкінці XX ст.
- •63. Теорія «стадій економічного зростання» у. Ростоу.
- •64. Теорії «конвергенції. «нове індустріальне суспільство» д. Гелбрейта.
- •65.Політика воєнного комунізму та специфіка її здійснення в Україні.
- •-Російський шовінізм (українська мова оголошувалась котрреволюціоною - незаконною)
- •66. Нова економічна політика і відбудова народного господарства України у 1920-х роках.
- •67. Формування сталінської командно-адміністративної системи управління.
- •68. Директивний характер народногосподарського планування.
- •69. Західноукраїнські землі в 1920-30-х роках.
- •70. Характеристика промислового розвитку і будівництва в Україні в роки довоєнних п’ятирічок (1928-1941рр.).
- •71. Економіка України в роки другої світової війни та повоєнної відбудови (1939-1950 рр.).
- •72. Господарський розвиток України в 1950-80 рр.
- •73. Другий етап науково-технічної революції – створення та запровадження елктронно-обчислювальних машин четвертого покоління (1970-ті роки).
- •75. Соціально-економічна криза та пошук шляхів її подолання.
- •76. Інтеграція економіки України у світовий економічний простір.
- •77. Роль держави у становленні цивілізованих ринкових відносин.
- •78. Роль і місце господарства України у світовому економічному розвитку.
- •79.Загальна характеристика інституціоналізму та основні етапи його розвитку. Соціально-психологічний інституціоналізм т.Веблена.
- •80. Соціально-правовий інституціоналізм Дж.Р.Коммонса. Кон’юнктурно-статистичний інституціоналізм у.Мітчелла.
13. Особливості розвитку феодального господарства в Англії.
Головна особливість економіки феодальної Англії полягає в більшій, ніж у Франції, централізації управління. Причиною цього було завоювання (1066 р.) країни французькими феодалами під керівництвом герцога Нормандії, який посів англійський престол. Завойовники провели загальний перепис («Книга страшного суду»), який показує, що до того часу створення феодальних маєтків (манорів), які обслуговувалися працею залежних селян, у країні вже завершилося. Але на відміну від континентальних феодалів власники англійських маєтків були васалами не великих феодалів, а безпосередньо короля. Інакше було організоване й господарство феодала. Тут процвітало вівчарство та вироблялась велика кількість вовни-сирцю. Вовна не лише покращувала побут англійських селян, але й була важливою промисловою сировиною. Найбільший попит на вовну-сирець був у містах Фландрії - головного центру виробництва вовняних тканин у середньовічній Європі. Саме через це королі Англії всіляко заважали королям Франції розповсюдити свою владу на Фландрію, що й стало однією з причин Сторічної війни.
Торгівля вовною, яку вели не лише феодали, але й селяни, підривала кріпосне господарство: до кінця XIII ст. панщина та натуральні повинності все більше замінюються грошовим оброком, а праця кріпаків - найманою працею. Середні та дрібні феодали (на відміну від континентальних лицарів) стали перетворюватися на великих сільських господарів, центр інтересів яких був не у війні, а у вивозі вовни. Цей процес дещо затримала феодальна реакція в середині XIV ст.: після пошесті чуми, що забрала не менше третини населення Англії, власники манорів (лорди), бажаючи закріпити за собою робочі руки, стали повертатися до панщини, що викликало широке невдоволення народних мас і вилилося в одне з найбільших повстань, очолюване Уотом Тайлером (1381 р.). Після повстання в англійському селі наступає майже повна комутація, а потім і викуп селянами феодальних повинностей. В XV ст. практично всі англійські селяни стали особисто вільними — копігольдерами, такими, що зобов'язані за свої земельні наділи сплачувати грошову ренту, або фрігольдерами, які були повністю вільними утримувачами землі.
В XV ст. виникає нове дворянство - джентрі, - що застосовує у своєму господарстві виключно найману працю. І хоча для англійського селянина феодальна залежність уже була позаду, залишалася небезпека, що в разі зростання попиту на вовну джентрі заявлять свої права на землі копігольдерів, необхідні власникам для розширення пасовищ. Це й сталося в XVI ст.
14.Розвиток феодального господарства та його форми і основні риси.
Феодальне суспільство як у Західній, так і в Східній Європі, а також і в країнах інших континентів пройшло в своєму розвитку три основні стадії, або періоди, — раннього, розвинутого та пізнього феодалізму. Проте, питання про періодизацію доби середньовіччя на загальносвітовому рівні залишається до нинішнього часу досить складним, адже перехід до феодалізму в різних країнах Європи та Азії не був одночасним. Раніше за інших країн феодальні відносини, на думку багатьох дослідників, склались у Китаї; в Європі їх формування датується V—VІІ ст. н. е. Різними є для різних країн і хронологічні рубежі, що відділяють період раннього середньовіччя від періоду його розквіту та входження у завершальну стадію. Етапи феодалізму в цілому для країн Західної Європи визначаються з V до середини XVII ст., від падіння Західної Римської імперії до англійської буржуазної революції. При цьому доба раннього феодалізму тривала з V до Х ст. включно; розквіту феодалізму — з XI по XV ст.; завершальна стадія, розклад феодального суспільства — з XV ст. до середини XVII ст.
Якщо в Італії та Франції феодалізм складався на основі синтезу римських та германських соціально-економічних інституцій, то в Німеччині, Англії, східноєвропейських країнах перехід до феодалізму відбувся через розпад родоплемінного ладу, обминаючи рабовласницьку формацію.
На першому етапі найбільш важливим процесом у соціально-економічній сфері було становлення феодальних відносин, стрижнем яких є формування феодальної власності на землю. Цей процес відбувався двома шляхами. Перший — через селянську громаду. Наділ землі, яким володіла селянська родина, переходив у спадок від батька до сина (а з VІ ст. — і до дочки) і був їх власністю. Так поступово формувався аллод — земельна власність, що вільно відчужується. Аллод прискорив майнове розшарування серед вільних селян: землі почали концентруватися в руках громадської верхівки, яка вже виступає як частина класу феодалів. Таким чином, це був шлях формування вотчинно-аллоідальної форми феодальної власності на землю, особливо характерної для германських племен.
Другий шлях формування феодальної земельної власності і, отже, усієї феодальної системи — практика земельних пожалувань королем або іншими великими землевласниками-феодалами своїм наближеним. Спочатку ділянка землі (бенефіций) надавався васалу лише за умови несення служби та на час його служби, а сеньйор зберігав верховне право на бенефіций. Поступово права васалів на землі, що були пожалувані, розширювалися, адже сини багатьох васалів продовжували служити сеньйору свого батька. Крім того, важливими були й чисто психологічні причини: характер стосунків, що склались між васалом та сеньйором. Як свідчать сучасники, васали, як правило, були вірними та відданими свому сеньйору.
Відданість цінилась дорого, і бенефіций все частіше ставав майже повною власністю васала, переходячи від батька до сина. Земля, яка передавалася у спадок, отримала назву лен або феод, а її власник — феодал, звідки і назва суспільно-економічної системи — феодальна. Але феод, як і бенефіций, залишався умовною формою землеволодіння і передбачав обов’язкове несення служби відносно сюзерена. Отже, можна дати такі визначення форм феодального землеволодіння, що сформувалися в Західній Європі:
Аллод — повністю незалежне спадкове землеволодіння; земля, що вільно відчужується.
Бенефіций — умовна, неспадкова форма землеволодіння, що передбачає несення певної служби, найчастіше військової;
Феод — умовна, спадкова форма землеволодіння, що передбачає прийняття васальної присяги сюзерену — феодалу, який надав землю. Присяга зобов’язувала васала воювати під командою сюзерена та за необхідності викупати останнього з полону.
Господарство феодала носило багатогалузевий характер, що пояснюється необхідністю в умовах панування натуральних відносин забезпечувати всі потреби феодала. Орні землі феодального маєтку ділились на дві частини: панські (домен) та селянські.
Розвиток феодальних відносин призводить не лише до зростання феодального землеволодіння, що супроводжується розвитком системи селянських повинностей, але й подальшою регламентацією особистої свободи селян, тобто їх покріпаченням. У той же час з точки зору підвищення продуктивності праці у селянина з’явилася деяка матеріальна заінтересованість до праці порівняно з повністю позбавленим власності та безправним рабом. Селянин мав власне господарство, власні знаряддя праці, був членом громади, яка захищала не лише його, але і його майнові права.
Отже, в основі середньовічного господарства лежала власність феодалів на землю і їх неповна власність на виробників — закріпачених селян. Селя- ни наділялися землею і мали своє господарство. Користуючись землею фео- дала як наділом, вони зобов'язані були за це обробити панську землю свої- ми знаряддями або віддати йому додатковий продукт своєї праці — ренту (від лат. rеddо — повертаю, сплачую). Відомі три форми феодальної ренти: відробіткова (панщина), продуктова (натуральний оброк), грошова (грошо- вий оброк). Головними формами господарської діяльності були: феодальна вотчина, ремісничий цех, торгова гільдія. Загалом економіка була аграрно-ремісни- чою, що єднає її з господарством давніх цивілізацій і дає підставу називати цивілізацію, яка існувала до кінця XV ст., аграрно-ремісничою, а суспільст- во — традиційним.