38. Друга технологічна революція і розвиток світових продуктивних сил (друга половина XVII - перша половина XIX ст.)

Основною рисою економічного розвитку був перехід від вільної конкуренції

до монополізму. Світова промислова продукція зросла в 3 рази.

Важливе значення мали винаходи і вдосконалення в електротехніці, хімічній

промисловості, в металургії, машинобудуванні. Винайшли парові турбіни:

реактивну – англієць Парсонсон і активну – швед Лаваль. У підсумку пара була

замінена еклектрикою. Виникли нові галузі промисловості – електрохімія,

електрометалургія, з’являються перші трамваї.

В цей період було винайдено двигун внутрішнього згоряння (бензин – Отто,

солярка – Дизель). В 1885 р. – збудовано перший автомобіль (Даймлер, Бенц). Зріс

видуботок нафти: в 1870 – 0,8 млн т нафти, 1890 – 20 млн т.

Промисловість перейшла до виробництва пластмаси. Нові способи отримання

сталі з чавуна і алюмінія з використанням електроліта (Холл), винайдено

дюралюміній – майбутній метал для авіації (Вільм).

В машинобудуванні запроваджується масове, безперервне, автоматизоване

виробництво. Відбуваєть укрупнення підприємств, стандартизація виробництва,

застосування конвеєра (Форд).

Ріст промисловості і світової торгівлі визначив бурхливий розвиток

залізничного транспорту. З 1860 до 1900 довжина залізниць збільшилася в 4 рази.

Парусні кораблі замінялися пароплавами.

Відбулися зміни в структурі економіки. Прискорився процес індустріалізації.

Важка промисловість стала провідною. Для переобладнання промисловості

створюються акціонерні товариства. Капітал направлявся на фінансування великих

підприємств.

Концентрація капіталу і виробництва призвела до утворення монополій, які

прийшли на зміну вільній конкуренції. Найшвидше монополії виникали в

гірничовидобувній, металургійній, суднобудівній, електротехнічній галузях.

З виникненням монополій капіталізм вступив у нову стадію – імперіалізм.

Монополії – це великі господарські об’єднання, які перебувають в приватній

власності (індивідуальній, колективній, акціонерній) і здійснюють контроль над

ринками за допомогою концентрації матеріальних і фінансових ресурсів, науково-

технічного потенціалу з ціллю отримання монопольного прибутку.

Основні форми монополістичних об’єднань:

1. Картелі – об’єднання, учасники яких заключають угоди про регулювання

об’ємів виробництва, умови збуту продукції і найму робочої сили. Учасники

картелів зберігають комерційну і виробничу самостійність.

2. Синдикати – об’єднання, в яких розподіл замовлень, купівля сировини і

реалізація готової продукції здійснюється через єдину збутову контору.

3. Трести – повне об’єднання підприємств, які виробляють однорідну

продукцію, з ціллю спільного виробництва і збуту. Учасники трестів не мають

комерційної і виробничої, і не рідко юридичної самостійності.

4. Концерни – об’єднання ряду трестів чи підприємств промисловості,

транспорту, торгівлі і банківської сфери. Учасники зберігають формальну

самостійність, але підпорядковуються контролю фінансової групи, яка очолює

концерн.

В 60–70 рр. монополії починають утворюватися і їх вплив на економіку

незначний. В 80–90 рр. їх кількість зросла, але вони були нестійкими і часто

розпадалися. В період світової економічної кризи 1900-1903 р. вони утвердили своє

лідерство в економіці.

Монополії починають ділити світовий ринок на сфери впливу. Виникають

міжнародні монополії і монопольні союзи.

Для монополій і фінансової олігархії найефективнішим способом отримання

прибутку став вивіз капіталів у відсталі країни, які вже були втягнуті у світовий

ринок.. Капіталів там не вистачало, а робоча сила була дешевою.

Посилюється циклічність економіки, більш глибокими стають кризи. Зростає

нерівномірність економічного розвитку країн, збільшуються диспропорціїв

розподілі ринків збуту і сировини, що призводило до зростання протиріч між

провідними країнами. Починається боротьба за переділ світу.