71. Економіка України в роки другої світової війни та повоєнної відбудови (1939-1950 рр.).

У червні 1941 р. почалася війна з німецько-фашистськими загарбниками. Господарство України на початку війни було переорієнтовано на потреби оборони. Почалася масова евакуація на Схід заводів, робітників та інженерів. Перед вторгненням фашистів зерно та інші види продовольства форсованими темпами вивозились на державні заготівельні пункти. Фашистський режим, встановлений на українських землях, поставив перед собою завдання завоювати і колонізувати Україну, знищити її народ. Масові розстріли відбувалися майже в кожному місті. Іншим способом знищення мирного населення повинен був стати голодомор. Серед інших заходів окупаційної влади на окрему увагу заслуговує примусова мобілізація робочої сили з України. З літа 1942 р. було запроваджено обов'язковий дворічний термін праці для молодих людей у ​​віці 18-20 років. Для українських земель фашистський і більшовицький режим багато в чому виявилися схожі. Так фашисти перейняли і зберегли колгоспну систему разом з трудоднями й адміністративним апаратом. Німці визнали колгоспи і радгоспи найефективнішим способом вилучення з місцевого населення хліба і продовольства. Промислові підприємства, які залишилися неушкодженими, фашистська адміністрація проголосила власністю Німеччини. Відступаючи з Україною, фашисти, застосовували тактику "спаленої землі", тобто знищували за собою все, що міг використовувати супротивник. Безпосередні збитки, завдані господарству республіки, склали 285 млрд. руб. (42% від збитків СРСР). Багато міст і села були повністю зруйновані. Люди залишалися без даху над головою. Але найстрашнішими були людські втрати, які, за різними даними, в Україну склали від 7 до 15 млн. чоловік. 2,4 млн. мирних жителів було вивезено до фашистської Німеччини на примусові роботи. Характерною рисою повоєнного відновлення було те, що економічний розвиток здійснювалося на екстенсивній основі. Ігнорування світового досвіду, ідеологічні амбіції заподіяли великої шкоди науково-технічному і соціальному прогресу. Важливою проблемою у відновленні країни була нестача капіталовкладень. США відмовили у видачі кредитів Радянському Союзу, який не став учасником плану Маршалла. Поставки за рахунок репарацій з Німеччини були незначними. Основним джерелом інвестицій були внутрішні резерви.

72. Господарський розвиток України в 1950-80 рр.

У середині 1970-х років радянська економіка повністю втратила притаманний для 50-60 років динамізм, розвиваючись тільки екстенсивними методами. Це вкрай негативно позначилося, в першу чергу, на Україну, природні та трудові ресурси якої були обмежені, і розвиток якої вимагало інтенсифікації суспільного виробництва. Республіканська економіка стала заручницею стратегії центру. Традиційно розвинені індустріальні галузі економіки республіки швидко приходили в занепад через нестачу нових технології, ставали нерентабельними, якість їхньої продукції постійно знижувався. В Україні, на яку доводилося 2,6% території Радянського Союзу, було побудовано 40% атомних енергоблоків СРСР. Основою радянської економіки було паливно-енергетичний і військово-промисловий комплекс. У середині 70-х обсяг ВПК складав більше 60%. У цей період в Україну були потрібні зміни з метою подальшого розвитку економіки: впровадження нових технологій, інтенсифікації використання трудових ресурсів, переорієнтації структури виробництва на високотехнологічні цикли і т.д. Всі ці елементи або були відсутні в економічних планах центру, або мали декларативний характер. Таким чином, названий період став часом уповільнення економічного розвитку. Темпи промислового виробництва постійно знижувалися. Аналогічною була ситуація і в аграрному секторі. Відповідно змінювався і добробут народу. Походив постійне зростання середньої заробітної плати. Але це підвищення номінальної, а не реальної зарплати. Він не підкріплювався збільшенням маси пропонованих товарів і послуг. Кількість грошей на руках збільшувалася, але витрачати їх було все складніше через постійного дефіциту товарів. Внаслідок цього виростали заощадження населення. Таким чином, в кінці 70-х початку 80-х років економіка України, як і всього Радянського Союзу, увійшла в смугу загальної кризи. Вона була неефективною, неконкурентоспроможною, більшість спроб її оживити мали чисто адміністративний або навіть ідеологічно декларативний характер. Відсутність ринку призвело до відсутності інформації, яку доносить суспільству система ринкових цін. Для української економіки була характерна корупція, хабарництво і.т.д. Важливою причиною кризи радянської економіки було існування політичної системи, в якій одна партія повністю монополізувала право на владу.