25. Становлення та розвиток капіталістичного виробництва в Англії (друга половина XVII - перша половина XIX ст.)

У 1876 р. Англія була найпотужнішою державою світу. На її частку припадало 32% світового промислового виробництва, половина всього видобутку кам'яного вугілля та виробництва чавуну. Територія англійських колоній була в сто разів більше території самої Англії, і англійці гордо заявляли, що над Британською імперією ніколи не заходить сонце. Англія займала перше місце по вивозу капіталу, причому до 75% його прямувало до колонії. Однак, в останні десятиліття ХГХ ст. темпи зростання промислового виробництва в цій країні скоротилися. У цілому за 1870-1913 рр.. обсяг промислової продукції в Англії збільшився всього на 2,2%, у той час як у США - у 9, у Німеччині - майже в 6, у Франції - в 3 рази. Англія втратила промислову монополію, а її торгова гегемонія значно підірвана. Це відбулося за такими найважливішим причин: ü фізичний і моральний знос виробничої бази промисловості; англійські фабриканти майже 100 років безроздільно володіли промислової монополією і не мали потребу в постійному технічному оновленні виробництва. Продукція нових галузей становила лише 6,5% всієї промислової продукції країни; ü посилення на світових ринках конкуренції, яка звузила ринки збуту англійських товарів. Більшість країн від принципу «вільної торгівлі» перейшло до політики протекціонізму, високими митними тарифами вони захищали свою промисловість від зарубіжної конкуренції. Однак у цих умовах Англія не відмовлялася від політики фритредерства, оскільки вважалося, що англійські товари в силу їх якості та дешевизни легко долають протекціонізм і заборону на їх ввезення; ü у традиційних галузях англійської промисловості збереглася велика кількість середніх і навіть дрібних застарілих підприємств. У цілому в промисловості Англії процес монополізації дуже затягнувся; ü в кінці XIX ст. стали значно скорочуватися капіталовкладення у власне промислове виробництво і збільшуватимуться розміри вивозу капіталу. Англія з «майстерні світу» перетворилася на світового банкіра. У 1900 р. сукупні закордонні інвестиції її становили 2 млрд. ф. ст., а дохід від них - 100 млрд. ф. ст. Напередодні першої світової війни розмір експортованого Англією капіталу в 3 рази перевершував рівень 1870 р. і дорівнював вивозу капіталу Францією і Німеччиною, разом узятими; ü інтенсивний процес індустріалізації США, Німеччини, Росії, Японії обумовив виникнення нових центрів промислового виробництва. Англійська промисловість втратила іноземні ринки за рядом товарів. Одночасно німецькі і американські товари (більш якісні і дешеві) потрапляли на внутрішній ринок країни; ü положення англійської економіки ускладнив світової аграрну кризу, яка почалася в 1874 р. і тривав 20 років. Криза була викликана надходженням на європейський ринок дешевого американського хліба. Англія втрачала свою аграрну базу і все більш залежала від ввезення хліба. Це стало дестабілізуючим фактором у розвитку британської економіки в цілому. Напередодні першої світової війни сільським господарством займалося лише 8% населення Англії. Безумовно, в розглянутий період в англійській промисловості не було застою. Більш того, відбулися деякі структурні зміни. З'явилися такі нові для Англії галузі, як енергетична, хімічна. Швидкими темпами розвивалася сталеливарна промисловість. Якісно нового рівня досягло розвиток суднобудування, залізничного будівництва. Англія, як і раніше була світовим візником і світовим торговцем. Отримуючи величезні доходи від колоній, Англія залишалася багатющої країною світу. Англійська грошова одиниця - фунт стерлінгів - стала основною одиницею міжнародного обігу. Прибутки від вивозу капіталу були головною статей національного доходу Англії (вчетверо більше доходу від своєї промисловості). Англія в цей період могла взагалі не мати свого господарства, оскільки на неї працювало господарство численних колоній.