20. Формування передумов та зародження ринкової економіки в країнах європейської цивілізації (XVI – перша половина XVII ст.).

На початку XVII ст. практично в усіх західноєвропейських країнах проблема недостатньої кількості грошей відійшла в минуле, кількість грошового металу збільшилась у кілька разів. На кінець XVI ст. при­падає швидкий розвиток зовнішньоторговельних монополій Англії та Голландії. Пізніше такі компанії, як Ост-Індська та Вест-Індська, що фактично вийшли з-під державного контролю, робили спроби на­в'язати державі власну економічну політику.

Класиком зрілого меркантилізму, який пропагував погляди об'єд­наного в монополії купецького капіталу, був один з керівників Ост-Індської компанії Томас Мен (1571—1641). Він спростував тверджен­ня про вигідність дотримання грошового балансу не тільки для тор­гових компаній, а й для держави в цілому. Збільшення кількості гро­шей у країні можна досягти не забороною їх вивезення, а навпаки, ак­тивною зовнішньою торгівлею: перевищенням вартості експорту над вартістю імпорту. Вивезення грошей Т. Мен ототожнював із сівбою, що дасть у майбутньому великий урожай.

У працях Т. Мена та його сучасників Л. Робертса, Ч. Девентанта, А. Серри було сформульовано доктрину торгового балансу — най­важливішу частину економічного вчення зрілого меркантилізму. У ро­зумінні цих авторів гроші є важливими саме як вихідний пункт кругообороту Г—Т—Г, що здійснюється в зовнішній торгівлі. На відміну від монетаризму на перший план висуваються не гроші як засіб обігу, а грошовий капітал у раціональній формі світових грошей. Представ­ники пізнього меркантилізму основним джерелом національного ба­гатства вважали прибуток капіталу, що функціонує в зовнішній тор­гівлі. Основне питання, що його ставили меркантилісти у своїх тво­рах, — як збільшити цей прибуток. Відповідей було дві: через посе­редницьку торгівлю та через розвиток експортної промисловості, яка працює на вітчизняній або дешевій привізній сировині, причому дру­гому напрямку віддається перевага. "Ми повинні піклуватися про те, щоб збільшити виробництво речей, які є найменш обтяжливими для країни й мають найбільшу вартість у інших країнах", — писав С. Фор-трейу 1663 р. [35, с. 190].

Зростання прибутків меркантилісти пов'язували також зі зниженням витрат виробництва експортоспроможних галузей. Основним методом зниження витрат визнавалось обмеження заробітної плати найманих робітників. У працях голландських меркантилістів П. де ла Корта і Ж. де Вітта (середина XVII ст.) пропонувалося законодавчо обмежу­вати заробітки.

Основним знаряддям збагачення торгового капіталу в XVII— XVIII ст. були заходи державної влади. Первісне нагромадження ка­піталу в Європі спиралося на державне регулювання.

У передових країнах Європи — Англії й Голландії — торговий ка­пітал, що об'єднувався в монопольні компанії, був досить сильний і не потребував урядової підтримки. У Франції, навпаки, державна вла­да була змушена впродовж XVII ст. розробити цілу систему протек­ціоністських заходів для забезпечення активного торгового балансу. Апогей державного втручання в економіку припав на епоху правління міністра фінансів Жана Батіста Кольбера (1619—1683), тому практич­ний французький меркантилізм увійшов у історію під назвою коль-бертизму. Уряд Франції намагався звести до мінімуму імпорт промис­лових товарів і всіляко сприяв розвиткові вітчизняної промисловості (як експортної, так і імпортозамінної). За державний рахунок утворю­вались експортні мануфактури, промисловці отримували неабиякі привілеї (наприклад, звільнялися від податків).

Зрілий меркантилізм дістав назву комерційної, або мануфактурної, системи. Економічне вчення пізнього меркантилізму відбивало про­цеси первісного нагромадження капіталу та переростання торгового капіталу, що був зайнятий у зовнішній торгівлі, у промисловий капі­тал експортних галузей національних економік.

Таким чином, пізній меркантилізм, відійшовши від абсолютизації сфери зовнішньої торгівлі, створював підґрунтя для появи нового на­прямку економічної думки, предметом розгляду якого став переваж­но процес виробництва матеріальних благ. З точки зору сучасної еко­номічної науки значення меркантилізму полягає:

• в обґрунтуванні активної державної економічної політики, сут­ність якої полягає в захисті внутрішнього ринку від іноземної конкуренції (принагідно зазначимо, що Дж. М. Кейнс саме мер­кантилістів називав своїми ідейними попередниками);

• у формулюванні доктрини активного торгового балансу (пози­тивного сальдо зовнішньої торгівлі), яка залишається фундамен­тальним принципом сучасних зовнішньоторговельних відносин.