75. Соціально-економічна криза та пошук шляхів її подолання.

З кінця 80-х і на початку 90-х років українська економіка ввійшла в затяжну й досить глибоку кризу. Спад виробництва, нагромадження інфляціонного потенціалу почались ще тоді, коли Україна була в складі СРСР. За офіційними даними, початок кризи починається з 1990 року. Масштаби спаду виробництва характеризуються наступними даними:

- зниження національного виробництва;

1990 р - 3,6 % ; 1994 – 25 %;

1991 р - 13 % ; 1995 - 12 % ;

1992 р - 18 % ; 1996 - 10 % ;

1993 р - 15 % ;

В цей же період темпи інфляції в деякі роки обчислювались тисячами процентів, настає різке зниження реальних доходів у безліч людей.Велика кількість підприємств працювала на 20 – 30 % своїх виробничих можливостей. Їхні господарські взаімодії значно ускладнилися проблемою неплатежів – зростанням внутрішньої та зовнішньої заборгованості. Пошуком шляхів виведення економіки України з кризового стану зайняті Президент і Верховна Рад а України, Кабінет Міністрів Україні, вчені-економісти, спеціалісти-практики. В основі цих пошуків є прагнення покращити соціально - економічну ситуацію в Україні, відновити вітчиняне виробництво, щоб створити базу для підвищення життевого рівня населення України. Вихід України з кризи вимагає посилення державного втручання в елімінації таких негативних сторін економіки, як односторонність розвитку; високі темпи спаду виробництва; хронічна фінансова заборгованість і дефіцит державного бюджету; переважний вивіз сировини, енергоресурсів; низький рівень технології і забезпеченості населення товаром народного споживання; високий рівень дитячої смертності і зниження тривалості життя; низький рівень життя і попиту; відсутність крупного національного часного капіталу і висока питома вага державного сектора в економіки; висока питома вага ручної, важкої праці в усіх галузях народного господарства. Економіка України в результаті спекулятивного підвищення цін, гіперінфляції, ізоляційного курсу поступово вступає в кризу надвиробництва, для якого характерні надлишкове неефективне виробництво неякісних товарів та послуг і ускладнення їхнього збуту, матеріальні проблемі і моральні страждання більшості членів суспільства. Вимагаються кардинальна структурна перебудова, реформування економіки України, перерозподіл капіталу з старих галузей в нові. І криза перетвориться в засіб структурної політики забезпечення рівноваги в народному господарстві. Негативні соціальні наслідки економічних кризи неминучо, але вони не повинні бути безглуздими і тривалими. Якщо криза інфраструктури зовнішньої торгівлі і нової системи її інформаційного забезпечення; проведення гнучкої імпортної політики (тарифне регулювання, механізм обмеження імпорту, об'єми і перелік товарної номенклатури критичного імпорту; удосконалення системи державного регулювання зовнішньої торгівлі (правова база, приведена відповідно до міжнародних правил і стандартів, обмежений протекціонізм, комплекс нормативних документів); реалізація режиму вільної торгівлі з країнами СНД (без будь-яких виключень); подальше розширення торговельно-економічнихстосунків між Україною і країнами Балтії і Північного Союзу; зміцнення і подальший розвиток торгівлі з Європейським Союзом (розширення доступу українських товарів на європейські ринки, зокрема - ядерних матеріалів, текстилю, мінеральних добрив, металургійної і сільськогосподарської продукції); використання можливості здобуття нових технологій і інвестицій від країн великої сімки на основі взаємного захисту інвестицій.