39. Особливості становлення монополістичного капіталізму у сша, Німеччині.

Еконмічний розвиток США характеризувався прискоренням темпів зростання,

що дозволило їм стати провідною індустріальною державою.

З 1870 по 1890 рр. виробництво чавуна збільшилося у 8 разів, вугілля – 10,

виплавка сталі – 150 разів. Вартість промислової продукції та кількість робітників

зросли в 3 рази.

Причини економічного росту:

- перемога капіталістичної Пн над рабовл. Пд., реконструкція Пд та створення

загальнонаціонального ринку,

- наявність великих природних багатств та шляхів сполучень,

- високий рівень накопичення національного капіталу та великий притік

капіталу з Європи (на поч. ХХ ст. інвестиції сягали 3,4 млрд дол.,

- зростання чисельності населення в основному за рахунок еміграції з

розвинених європейських країн. В 1900 р. – 71,1 млн, 1913 - 96,5.

- внутрішня міграція і зростання міст. В 1900 р. було 38 міст з насел. понад

100 тис.,

- завершення промислового перевороту та індустріалізації, прискорений

технічний розвиток. Для технічного прогресу було характерним швидке

впровадження винаходів у виробництво, засноване на комерціалізації.

- протекціоністська політика уряду, митні тарифи,

- віддаленість від основних економічних конкурентів, та сусідство з відсталою

Латинською Амер.

Промисловість. В 1913 р. на долю США припадало 47% світової виплавки

сталі, 45%- вугілля, 82% - нафти, загалом – 38% світової промислової продукції.

Розвивалися нові галузі пром.: електроенергетична, переробка нафти, хімічна,

автомобільна.

Відбувається концентрація та централізація вир-ва і капіталу та утворення на

цій основі монополістичних об’єднань, посилення ролі банків і фінансового

капіталу. Процес монополізації відбувався у формі трестів. Перша монополія в

пром. – нафтовий трест Рокфеллера «Стандарт ойл» (1879) – в 1900 р. контролював

84% внутрішньої торгівлі нафтою і 90% її експорту.

Сталеварна компанія «Юнайтед Стейтс Стіл» - стальний трест вперше досяг

капіталу в 1 млрд.

Запровадження на заводах Форда конвеєра знизило ціну машини з 950 до 290.

Були прийняті антитрестівські закони: 1887 закон про створення

міжштатівської торгової комісії для нагляду за діями залізничних компаній, 1900 –

зак. Шермана про незаконність створення підприємств, які обмежують співпрацю

між штатами чи з іноземними держ.

Фінанси. Дві найбільші фінансові групи – Моргана і Рокфелера. Воно

володіли залізницями, нафтовими, металургійними, машинобудівними,

вуглевидобувними комп.

В США відбувалися періодичні економічні кризи в 1873-78 рр., 1882-85, 1893-

97, 1900-03, 1907-08, 1913 – падіння біржових курсів, банкротство банків, спад

виробництва і ділової активності, розорення дрібних і середніх фірм.

Державне регулювання екон. торкнулося промисловості і банків.

На поч. ХХ ст. почалася «прогресивна ера», яку відкрила політика «чесного

курсу» Т. Рузвельта.

- створювалося міністерство торгівлі і праці зі спец. Бюро у справах

корпорацій для збору інформації,

- залізничним компаніям забороняється змінювати тарифи на перевезення

вантажів,

- держава контролювала виробництво харчових продуктів і медпрепаратів,

- збільшено Державний земельний фонд з 45 до 150 млн акрів. Держава

отримала багаті на корисні копалини землі, які не можна було розпродавати,

- прийнято закон Олдріча-Вріланда (1908), який дозволяв10 банкам

організовувати Національну грошову асоціацію на 6 р. з правом випуску банкнот,

які забезпечені акціями і облігаціями штатів,

- 1913 – прийнято закон про тарифи, мита були знижені від 42 до 27%.

- 1913 – створення Федеральної резервної системи.

Сільське господарство. Розвитку с/г сприяли збільшення населення, попит у

промисловості, урбанізація.

Характерні риси с/г:

- завершення ринкових перетворень на Пд і перемога фемерського шляху

розвитку с/г,

- підвищення продуктивності праці, поглиблення інтенсифікації і спеціалізації,

- диференціація і зростання кількості крупних фермерських господарств, які

були найбільш конкурентоспроможними на зовн. і внутр. ринках.

Фінансова олігархія стала проявляти інтерес до зовнішніх ринків і територій.

Ріст виробництва супроводжувався розширенням експорту, в 1876 р. експорт

переважав над імпортом. В 1900 р. експорт = 1394 млн__

Розвиток сільського господарства у Німеччині наприкінці XIX ст. порівняно із США відбувався повільнішими темпами. Для Східної Німеччини (Пруссія, Померанія, у яких було 54 % всієї орної землі) був характерний юнкерський шлях аграрної еволюції, для решти районів — селянський (основними орендарями землі виступали селяни). Однак він ускладнювався великими орендними платежами і малоземеллям (2/3 селянських господарств мали до 2 га землі).

У Пруссії розвиток капіталізму в сільському господарстві тісно переплітався з пережитками феодалізму. Зберігалися так звані маєтки-округи, у яких поміщику належала поліцейська й адміністративна влада, діяли "Статути про челядь", які ставили бідняків у повну залежність від юнкерства. Саме тому звідси почався відплив населення в міста, в західні райони, поширилася еміграція на Американський континент. Із 1801 по 1891 р. прусські області покинуло майже 1 млн осіб, а в наступні 5 років — ще стільки ж. Метою ухваленого в 1880 р. закону була підтримка селянського господарства й обмеження свавілля лихварів. Передбачалося створення спеціальних агрономічних товариств, дослідницьких станцій, сільськогосподарських шкіл. Організовувалися сільськогосподарські товариства для взаємокредитування й використання дорогої сільськогосподарської техніки на полях. Найбільше з них — Імперська спілка сільськогосподарських товариств (1909) — об'єднувала 13 тис. кредитних товариств, 1 млн осіб і мала річний обіг 4,5 млрд марок. Отже, на початку XX ст. швидкі темпи розвитку німецької промисловості, особливо важкої, сприяли переростанню нею меж внутрішнього ринку через брак достатніх запасів сировини та збуту своєї продукції. Відсутність колоній, які могли розв'язати цю проблему, і жорстка конкуренція на шляху мирного "завоювання" світового ринку пояснюють крайню агресивність німецького капіталізму та його зовнішню експансію, що й призвело до Першої світової війни.