1.4. Фінансово-кредитна система

Фінанси відіграють надзвичайно важливу роль у суспільстві. Вони формують його життєздатність, його потенціал, забезпечуючи при цьо­му реалізацію поставлених кожною людиною, кожним підприємством та державою в цілому завдань і цілей.

Фінанси є досить складним багатоплановим суспільним явищем, яке характеризується різними сутнісними ознаками та формами прояву. Як і будь-яке інше явище, вони можуть розглядатися на різних рівнях узагальнення та деталізації.

Фінанси мають як видиму, так і приховану форму прояву. Видима сторона фінансів проявляється у грошових потоках, які рухаються між суб' єктами фінансових відносин. Ці потоки — їх характер і форми, спря­мованість і обсяги — виступають предметом практичної фінансової ді­яльності. Прихована сторона фінансів пов'язана з тим, що вони відобра­жають ті чи інші грошові потоки, а саме — рух створеного у суспільстві валового внутрішнього продукту (ВВП), тобто обмінні й розподільчі від­носини. Від налагодженості цих відносин залежить ефективність еко­номічної системи і розвиток суспільства.

До характерних ознак фінансів належать:

• обмінно-розподільчий характер;

• рух вартості від одного суб'єкта до іншого;

• грошова форма відносин;

• формування доходів і здійснення видатків;

• еквівалентний (за призначенням) характер обміну та розподілу і нееквівалентний перерозподілу.

Налагоджені фінансові відносини виступають запорукою нормаль­ної життєдіяльності. Зокрема, фінанси:

• забезпечують розподіл ВВП і фінансові потреби юридичних і фі­ зичних осіб та держави;

20

Розділ 1 ФІНАНСОВО-КРЕДИТНА ІНФОРМАЦІЯ. ФІНАНСОВА ТА КРЕДИТНА СИСТЕМИ

• забезпечують кругообіг фінансових ресурсів і тим самим непе­рервність відтворення виробництва;

• здійснюють перерозподіл доходів між галузями, регіонами, со­ціальними прошарками населення, окремими юридичними і фі­зичними особами;

• впливають на інтереси суб'єктів розподільчих відносин і регулю­ють різні напрямки соціально-економічного розвитку;

• відіграють провідну роль у системі економічних методів управ­ління економікою країни;

• утворюють систему фінансових показників, які відіграють роль індикаторів стану і розвитку економічної та соціальної сфер сус­пільства;

• забезпечують всеохоплюючий контроль за суб'єктами обмінно-розподільчих відносин при формуванні і використанні фінансових ресурсів.

Фінансовий вплив на соціально-економічний розвиток здійснюєть­ся через фінансово-кредитний механізм, який відображає напрямки, ха­рактер та сутність функціонування фінансів у суспільстві. Отже, фінан­сово-кредитний механізм — це сукупність фінансових методів і форм, інструментів і важелів впливу на соціально-економічний розвиток сус­пільства (рис. 1.1).

Дія фінансово-кредитного механізму на соціально-економічний роз­виток має кількісну і якісну визначеність. Кількісна визначеність прояв­ляється сумою фінансових ресурсів, які виділяються на ті чи інші цілі. Це первинна основа функціонування фінансово-кредитного механізму. Без відповідних асигнувань і кредитів неможливе розв'язування жодного за­вдання суспільного розвитку. Але само по собі виділення ресурсів ще не гарантує розв'язування тієї чи іншої конкретної задачі. Надзвичайно важ­ливо, яким чином здійснюється формування ресурсів, якими каналами і в яких формах вони виділяються і використовуються. Ця сторона ха­рактеризує якісну визначеність фінансово-кредитного механізму.

При єдиній суті обмінно-розподільчих відносин у них виділяються окремі елементи, які мають свої характерні ознаки та особливості.

Виділення форм фінансових відносин характеризує відносне від­окремлення певних складових фінансів. Сукупність цих складових

21

22

Рис. 1.1

Структура фінансово-кредитного механізму

Рис. 1.2

Внутрішня будова національної фінансової системи

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

визначається терміном «фінансова система». Як і будь-яка інша система, вона є не простим набором окремих елементів, а сукупністю взаємозв'я­заних елементів, які мають однорідні ознаки.

Фінансова система розглядається з двох сторін: за внутрішньою бу­довою і організаційною структурою.

За внутрішньою будовою фінансова система є сукупністю відносно відокремлених взаємозв'язаних фінансових відносин, які відображають специфічні форми і методи розподілу та перерозподілу ВВП.

За організаційною структурою фінансова система є сукупністю фі­нансових органів та інститутів, які управляють грошовими потоками.

Виділення складових елементів внутрішньої будови фінансової сис­теми проводиться за ознакою каналів руху грошових потоків і місця кон­центрації фінансових ресурсів (рис. 1.2).

Кожна сфера фінансової системи має відповідне призначення і спе­цифічні ознаки.

Фінанси суб'єктів господарювання призначені для забезпечення діяльності підприємств. Вони виступають базовою основою всієї фі­нансової системи, оскільки саме тут створюється ВВП.

Діяльність суб'єктів господарювання залежить від забезпеченості фінансовими ресурсами. Це, в свою чергу, визначається масою одержа­них доходів та рівнем їх вилучення і надходження системою зовнішніх фінансових відносин. Мета господарської діяльності — виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг. Мета фінансової діяльнос­ті — одержання прибутку.

Фінансова діяльність суб'єктів господарювання регулюється за­конодавчо для взаємовідносин із державою, на підставі угод із іншими суб'єктами, в основі яких знаходяться інтереси підприємства, та ста­тутними документами.

Державні фінанси характеризують державну централізацію фі­нансових ресурсів та підприємницьку діяльність держави. Це основна сфера перерозподілу ВВП і тому всі суб'єкти розподільчих відносин заінтересовані в її оптимальності. Оптимальність означає, що рівень централізації, з одного боку, повинний забезпечувати державу достат­німи коштами і не підривати фінансову базу суб'єктів господарювання, а міра перерозподілу, з іншого боку, визначає як достатній вплив на

24

Розділ 1 ФІНАНСОВО-КРЕДИТНА ІНФОРМАЦІЯ. ФІНАНСОВА ТА КРЕДИТНА СИСТЕМИ

пропорції соціально-економічного розвитку, так і на уникнення «утри­манської» психології у юридичних і фізичних осіб.

Державні фінанси включають централізовані ланки — бюджет, фонди цільоього призначення і державний кредит, а також децентралі­зовані — фінанси суб'єктів господарювання у державному секторі.

Міжнародні фінанси відображають рівень світового господарства і характеризують діяльність на цьому рівні як національних суб'єктів господарювання, так і держави.

Міжнародні розрахунки характеризують рух вартості між окреми­ми краї нами. Система міжнародних розрахунків базується на валютно­му регулюванні, яке насамперед полягає у встановленні курсу валют. Для досягнення еквівалентного обміну необхідне достовірне співвід­ношення валют. Відхилення встановленого курсу валют від реального спричиняє міжнародний перерозподіл доходів і фінансових ресурсів.

Страхування є особливою ланкою фінансової системи, яка відо­бражає відносини з формування та використання колективних страхо­вих фондів. У фінансовій системі воно займає проміжне місце між фі­нансами суб'єктів господарювання і державними фінансами. З одного боку, здійснення страхування забезпечується страховими компаніями, які є звичайними суб'єктами підприємництва, тобто їх діяльність на­лежить до рівня мікроекономіки. З іншого боку, створювані фон­ди характеризують перерозподіл фінансових ресурсів між окремими суб'єктами страхування і таким чином мають ознаки належності до ма-крорівня. При цьому колективні страхові фонди можуть створюватися і державними страховими компаніями. У цьому випадку вони належать до системи державних фінансів.

Фінансовий ринок є важливою складовою фінансової та еконо­мічної систем. З одного боку, це елемент насамперед фінансової сис­теми, який займає в ній особливе місце. Фінансовий ринок виступає своєрідною надбудовою, за допомогою якої координується діяльність усієї фінансової системи. Фінансовий ринок є сполучною ланкою, за допомогою якої здійснюється рух фінансових ресурсів. З іншого боку, фінансовий ринок поряд із ринками праці, товарів та послуг, засобів виробництва та технологій, духовних благ є надзвичайно важливою складовою ринкової економіки. Це її визначальний елемент, без якого

25

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф. ятйяК

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ ЩЩ

не може працювати весь механізм. Все починається з фінансового забезпечення діяльності суб'єктів господарювання.

Суть відносин у сфері фінансового ринку полягає у купівлі-про-дажі фінансових ресурсів. Ціною виступає плата за користування ре­сурсами, насамперед у вигляді процента.

Фінансовий ринок ділиться на дві ланки: ринок грошей і ринок капіталів.

Ринок грошей — це сфера, де можна їх купити. Функціонування ринку грошей забезпечується насамперед кредитною системою — сукупністю кредитних установ, які здійснюють концентрацію тимча­сово вільних коштів та надання їх у кредит. Кредитна система включає дві частини: банківську систему і небанківські кредитні установи (лом­барди, каси взаємодопомоги, кредитні спілки та ін.)

Банківська система є ядром кредитної системи. Вона складається з двох рівнів: центрального та комерційних банків. Центральний банк здійснює емісію грошей, організує грошовий обіг, керує діяльністю всі­єї банківської системи, виконуючи роль банка банків. Комерційні банки виконують функції мобілізації ресурсів, кредитування і проведення роз­рахунків. Вони можуть бути універсальними (які виконують усі операції для всіх галузей) і спеціалізованими (на певних операціях та галузях).

Ринок капіталів — це сфера торгівлі не тільки грошима, а й правом власності. Інструментом ринку капіталів виступають спеціальні цінні па­пери — акції. Крім того, до ринку капіталів належать середньо- та довго­строкові кредитні зобов'язання. Акції та інші цінні папери, що не дають права власності, у т. ч. ті, що випускаються державою, формують ринок цінних паперів. За його допомогою здійснюється швидкий та ефектив­ний перерозподіл капіталу між окремими суб'єктами господарювання, галузями, регіонами і країнами. Причому, на відміну від сфери держав­них фінансів, насамперед бюджету держави, де подібний перерозподіл носить певні ознаки суб'єктивізму, перерозподіл через ринок цінних па­перів завжди носить об'єктивний характер, оскільки визначається кри­теріями ефективності використання фінансових ресурсів.

26

2.1. Автоматизовані інформаційні системи та їх класифікація

В науково-технічній літературі часто використовуються терміни «система», «система управління», «автоматизована система управлін­ня» ,«автоматизована інформаційна система».

Слово «система» походить від грецького systema, що означає ціле, складене з частин чи множини елементів, зв'язаних один із одним і утво­рюючих певну цілісність, єдність.

Під системою розуміється сукупність зв 'язаних між собою і з зо­внішнім середовищем елементів чи частин, функціонування яких спря­моване на одержання конкретного корисного результату.

Як приклад можна назвати систему освіти, енергетичну, транспорт­ну, економічну та інші системи.

Для системи характерні такі основні властивості:

• складність;

• подільність;

• цілісність;

різноманіття елементів і різниця їх природи;

• структурованість.

Складність системи залежить від множини вхідних компонентів, їх структурної взаємодії, а також від складності внутрішніх і зовнішніх зв'язків та динамічності.

27

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГИ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

Подільність означає, що система складається з ряду підсистем чи елементів, виділених за певними ознаками і відповідаючих конкретним цілям і задачам.

Цілісність означає, що функціонування множини елементів сис­теми підпорядковане єдиній меті.

Різноманіття елементів системи і різниця їх природи зв'язані з їх­ньою функціональною специфічністю та автономністю. Наприклад, у матеріальній системі об'єкта, зв'язаній із перетворенням матеріально-енергетичних ресурсів, можуть бути виділені такі елементи, як сировина, основні і допоміжні матеріали, паливо, напівфабрикати, запасні частини, готова продукція, трудові та грошові ресурси.

Структурованість означає наявність встановлених зв'язків і відношень між елементами всередині системи, розподіл елементів сис­теми за рівнями ієрархії.

Система, яка реалізує функції управління, називається системою управління. Найважливішими функціями, які реалізуються цією системою, є прогнозування, планування, облік, аналіз, контроль та регулювання.

Управління зв'язане з обміном інформацією між компонентами системи, а також системи з навколишнім середовищем. У процесі управ­ління одержуються відомості про стан системи в кожний момент часу, про досягнення (чи не досягнення) заданої мети для того, аби впливати на систему і забезпечувати виконання управлінських рішень.

Будь-якій системі управління економічним об'єктом відповідає своя інформаційна система, яка називається економічною інформацій­ною системою.

Економічна інформаційна система — це сукупність внутрішніх і зовнішніх потоків прямого і зворотного інформаційного зв'язку еко­номічного об'єкта, методів, засобів та фахівців, які беруть участь у про­цесі опрацювання інформації і вироблення управлінських рішень.

Інформаційна система є системою інформаційного обслуговування працівників управлінських служб і виконує технологічні функції з нако­пичення, збереження, передавання та опрацювання інформації. Вона скла­дається, формується і функціонує в регламенті, визначеному методами і структурою управлінської діяльності, прийнятою на конкретному еко­номічному об'єкті, реалізує мету і задачі, які стоять перед ним.

28

Розділ 2 ТЕХНОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ

Сучасний рівень інформатизації суспільства передбачає викорис­тання новітніх технічних, технологічних, програмних засобів у різних інформаційних системах економічних об'єктів.

Автоматизована інформаційна система є сукупністю інформа­ції, економіко-математичних методів і моделей, технічних, програмних, технологічних засобів і фахівців, призначеною для опрацювання інфор­мації і прийняття управлінських рішень.

Створення автоматизованих інформаційних систем сприяє підви­щенню ефективності виробництва економічного об'єкта і забезпечує якість управління. Найбільша ефективність автоматизованих інформа­ційних систем досягається при оптимізації планів роботи підприємств, фірм і галузей, швидкому виборі оперативних рішень, чіткому маневру­ванні матеріальними і фінансовими ресурсами і т. д. Тому процес управ­ління в умовах функціонування автоматизованих інформаційних сис­тем ґрунтується на економіко-організаційних моделях, які більш-менш адекватно відображають характерні структурно-динамічні властивості об'єкта. Адекватність моделі означає насамперед її відповідність об'єк­ту в розумінні ідентичності поведінки в умовах, які імітують реальну си­туацію. Безумовно, повного повторення об'єкта в моделі бути не може, проте несуттєвими для аналізу та прийняття управлінських рішень дета­лями можна нехтувати. Моделі мають власну класифікацію, діляться на імовірнісні і детерміновані, функціональні і структурні. Ці особливості моделі породжують розмаїтість типів інформаційних систем.

Досвід створення автоматизованих інформаційних систем, впро­вадження в практику економічної роботи оптимізаційних методів, фор­малізація ситуацій виробничо-господарських процесів, оснащення дер­жавних і комерційних структур сучасними обчислювальними засобами докорінно змінили технологію інформаційних процесів в управлінні.

Автоматизовані інформаційні системи різноманітні і можуть бути класифікованими за рядом ознак.

За видами процесів управління автоматизовані інформаційні сис­теми діляться на:

• автоматизовані інформаційні системи управління технологічними процесами — це людино-машинні системи, які забезпечують управлін­ня технологічними пристроями, верстатами, автоматичними лініями;

29

Зацеркляний М. М., Мельников О. ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

• автоматизовані інформаційні системи управління організацій­ но-технологічними процесами є багаторівневими системами, які сполучать автоматизовані інформаційні системи управління тех­ нологічними процесами та автоматизовані інформаційні системи управління підприємствами. Для автоматизованих інформаційних систем організаційного управління об'єктом є виробничо-гос­ подарські, соціально-економічні функціональні процеси, які ре­ алізуються на всіх рівнях управління економікою, зокрема:

• банківські автоматизовані інформаційні системи;

• автоматизовані інформаційні системи фондового ринку;

• фінансові автоматизовані інформаційні системи;

• страхові автоматизовані інформаційні системи; податкові автоматизовані інформаційні системи;

• автоматизовані інформаційні системи митної служби; статистичні автоматизовані інформаційні системи; автоматизовані інформаційні системи промислових під­приємств і організацій (особливе місце за значимістю і по­ширеністю в них займають бухгалтерські автоматизовані ін­формаційні системи) тощо;

• автоматизовані інформаційні системи наукових досліджень за­ безпечують високу якість і ефективність міжгалузевих розрахунків і наукових досліджень. Методичною базою таких систем є еконо- міко-математичні методи, технічною базою — найрізноманітніша обчислювальна техніка і технічні засоби для проведення експе­ риментальних робіт моделювання. Як організаційно-технологічні системи, так і системи наукових досліджень можуть включати у свій контур системи автоматизованого проектування робіт; навчальні автоматизовані інформаційні системи широко поши­ рені при підготовці фахівців у системі освіти, при перепідготовці і підвищенні кваліфікації працівників різних галузей. Відповідно до рівня в системі державного управління виділяються

галузеві, територіальні і міжгалузеві автоматизовані інформаційні сис­теми, які одночасно є системами організаційного управління, але вже наступного — більш високого рівня ієрархії.

зо

Розділ 2 ТЕХНОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ

Галузеві автоматизовані інформаційні системи функціонують у сферах промислового та агропромислового комплексів, у будівництві, на транспорті. Ці системи розв'язують задачі інформаційного обслуго­вування апарата управління відповідних відомств.

Територіальні автоматизовані інформаційні системи призначені для управління адміністративно-територіальними районами. Діяльність територіальних систем спрямована на якісне виконання управлінських функцій у регіоні, формування звітності, видачі оперативних відомостей місцевим державним і господарським органам.

Міжгалузеві автоматизовані інформаційні системи є спеціалізо­ваними системами функціональних органів управління національною економікою (банківських, фінансових, постачальницьких, статистичних тощо). Маючи у своєму складі потужні обчислювальні комплекси, між­галузеві багаторівневі автоматизовані інформаційні системи забезпечу­ють розробку економічних і господарських прогнозів, державного бю­джету, здійснюють контроль результатів і регулювання діяльності всіх ланок господарства, а також контроль наявності і розподілу ресурсів.

Сучасний розвиток інформатизації в області економічної та управ­лінської діяльності вимагає єдиних підходів до розв'язування організа­ційних, технічних і технологічних проблем. Основними факторами, які визначають результати створення і функціонування автоматизованих ін­формаційних систем, є:

активна участь людини — фахівця — у системі автоматизації опрацювання інформації та прийнятті управлінських рішень; інтерпретація інформаційної діяльності як одного з видів бізнесу; наявність науково обгрунтованої програмно-технічної, технологіч­ної платформи, реалізованої на конкретному економічному об'єкті;

• створення і впровадження наукових і прикладних розробок в області інформатизації відповідно до вимог користувачів;

• формування умов організаційно-функціональної взаємодії і її математичне, модельне, системне і програмне забезпечення;

• постановка і розв'язування конкретних практичних задач в об­ ласті управління з урахуванням заданих критеріїв ефективності. Визначаючи автоматизовану інформаційну систему як органі­ зовану для досягнення загальної мети сукупність фахівців, засобів

31

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

обчислювальної та іншої техніки, математичних методів і моделей, ін­телектуальних продуктів і їхніх описів, а також способів і порядку вза­ємодії зазначених компонентів, варто підкреслити, що головною лан­кою і керуючим суб'єктом у перерахованому комплексі елементів була і залишається людина, фахівець. Проте сучасні фахівці, які працюють у комп'ютерному середовищі, відрізняються від тих, які трудилися десять років тому, коли переважною була технологія централізованого опра­цювання інформації в умовах обчислювальних центрів. Насамперед, у нинішніх умовах функціонування нових інформаційних технологій не­має чіткого розмежування між економістом-користувачем системи, по­становником задач, оператором, програмістом, представником обслуго­вуючого технічного персоналу, як це було раніше. Більше того, упала нездоланна донедавна стіна між розроблювачем і користувачем автома­тизованих інформаційних систем. Сьогодні існують готові інструмен­тальні програмні засоби, які дозволяють методом інтерпретації швидко розробляти власні програмно-орієнтовані продукти — пакети приклад­них програм. Для цього потрібно бути насамперед хорошим фахівцем у своїй області і в меншій мірі володіти програмуванням. На допомогу ко­ристувачу все активніше впроваджується об'єктно-орієнтований підхід, який дозволяє фахівцю працювати з тими різновидами первинних доку­ментів, що і до впровадження автоматизованих інформаційних систем.

Такий стан став можливим завдяки стрімкому поширенню персо­нальних ЕОМ та інших компактних і відносно дешевих засобів обчис­лювальної техніки. Крім комп'ютерів до технічних засобів автоматизо­ваних інформаційних систем належать засоби зв'язку (телекомунікації) і оргтехніки (телефон, факс і т. п.).

З'явилася можливість поєднувати персональні ЕОМ у мережі, що створює користувачу якісно нові умови для проведення оперативного аналізу виробничих, економічних і фінансових ситуацій, а в сполученні із суперЕВМ ці можливості практично необмежені.

Незважаючи на важливість технічних рішень цінність і унікаль­ність автоматизованих інформаційних систем складають інтелектуальні продукти, розроблені учасниками проектування і наступних доробок. При цьому досить важливе, а іноді вирішальне значення для довговіч­ності та стійкого функціонування систем має наявність добре написаних

32

Розділ 2 ТЕХНОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ

для користувачів докладних інструкцій з експлуатації, сукупність яких створює документацію автоматизованих інформаційних систем.