Том 2_Актуальні питання державотворення_КНУ_2016

Цивільне та міжнародне приватне право

третій стороні. Воно не є юридичною особою. Воно не підлягає ні реєстрації, ні жодній іншій формальності щодо оприлюднення, його наявність може доводитися будь-якими засобами. Воно може бути створене де-факто».

У статті 89 вищезазначеного Закону зазначається, що, якщо немає домовленості про інше, відносини в рамках простого товариства комерційного характеру регулюються нормами, які застосовуються до повного товариства. Стосовно третіх сторін кожен учасник простого товариства укладає угоди від свого імені та є єдиним відповідальним за їх виконання, навіть якщо повідомляє третій стороні про інших учасників простого товариства. У тому випадку, якщо учасники діють явно у якості учасників товариства, вони вважаються стосовно третіх осіб учасниками повного товариства.

Згідно зі ст. 3 цього Закону, повне товариство - це товариство, у якому всі учасники ведуть комерційну діяльність та несуть повну і солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства.

Марокканське законодавство дозволяє наявність спільної власності простого товариства, що передбачається статтею 90 Закону № 5-96. У такому випадку спільна власність, якщо немає домовленості про інше, буде неподільною до моменту розформування простого товариства. ПТ може бути розформоване після закінчення терміну, на який воно створювалося, або після інформування одним з учасників усіх інших сторін ПТ доречним способом.

Така форма співпраці як просте товариство у Марокко застосовується переважно фінансовими установами або підприємствами для реалізації великих будівельних проектів [Morocco. Investment, trade laws and regulations handbook. Volume 1 Strategic information and basic laws – Washington DC: International Business Publications, USA, 2013.

– С. 40].

Між нашими країнами вже напрацьована відповідна договірно-правова база в економічній сфері, зокрема, чинними є Конвенція між Урядом України і Урядом Королівства Марокко про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (м.Київ, 13 липня 2007 р.), Угода про заохочення та взаємний захист інвестицій (м.Рабат, 24 грудня 2001 р.), Торговельна угода (м.Рабат, 24 грудня 2001 р.).

Наявність Угоди про уникнення подвійного оподаткування врегульовує режим місцезнаходження та оподаткування українських і марокканських підприємств, у тому числі й тих, які співпрацюють в рамках простого товариства.

Висновки: на початковому етапі співпраці, коли українські та марокканські партнери ще не готові прийняти рішення про тісний рівень інтеграції, найпростіший спосіб розпочати роботу та переконатися у надійності партнерів – це працювати шляхом підписання договору про просте товариство. У подальшому можна знайти іншу, більш стабільну форму співпраці, наприклад, шляхом реєстрації спільних підприємств.

Створення ПТ може зацікавити українські проектні інститути, виробничі підприємства, будівельні та монтажні компанії тощо, які бажають об'єднати зусилля для участі в тендерах, або в отриманні субпідрядів у Марокко та користуватися референціями (документально підтверджений досвід, фінансові показники протягом останнього періоду тощо) усіх учасників ПТ. Наявність солідних референцій завдяки об'єднанню у тимчасову групу збільшить конкурентні переваги українських підприємств в рамках реалізації великих проектів.

Як бачимо, Марокко використало французьку модель правового регулювання простого товариства, проте адаптувало її до національного законодавства з огляду на

80

Цивільне та міжнародне приватне право

свою специфіку кон'юнктури ринку. Аналогічно, продумана адаптація права ЄС до українських реалій також може надати поштовх до розвитку національної економіки та залучення зовнішніх інвестицій.

Науковий керівник – к.ю.н., доц. Серьогін О.Ю.

Олександр Слободян

Приватний вищий навчальний заклад «Фінансово-правовий коледж», юридичний факультет студент 2 курсу

До питання про обсяг фантомної правоздатності

Інститут цивільної правоздатності займає одне із центральних місць не тільки в правовому регулюванні цивільних правовідносин, але й відіграє важливу роль щодо визначення обсягу приналежних прав учаснику таких відносин. Здатність ненародженого суб‘єкта мати права та обов‘язки (фантомна правоздатність) не є виключенням. Адже через питання обсягу таких прав, надає можливість більш чітко фокусувати погляд на тих правах, які підпадають під охорону та захист ще в ненародженого суб‘єкта.

Аналізуючи доктрину цивільного права, як цивільне законодавство, нажаль, не вдається повною мірою відстежити меж визначеності обсягу фантомної правоздатності [Харьковская цивилистеческая школа: объекты гражданских прав: монография/ И.В. Спасибо-Фатеева, В.И. Крат, О.П. Печеный и др.; под общ. ред. И.В. СпасибоФатеевой. – Харьков: Право, 2015. – С.96–104, 105–126; Харьковская цивилистическая школа: грани наследственного права [Текст] : монография / [М. В. Гордон и др.] ; под ред. проф. И. В. Спасибо-Фатеевой. – Харьков: Право, 2016. – 606с.; Личные неимущественные права: проблемы теории и практики применения: сб. статей и иных материалов/ под. ред. Р.А. Стефанчука. – К.: Юринком Интер, 2010. – 1040с.; Стефанчук М.О. Межі здійснення суб'єктивних цивільних прав [Текст] : монографія/М.О. Стефанчук. – Київ : КНТ: Центр учб. л-ри: Алерта, 2008. – 184 с., тощо]. Відтак, дане питання потребує вкрай нагального дослідження, що й визначається нами за мету.

Так, відповідно до абз.2 ч.2 ст.25 ЦК України, у випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але не ще ненародженої дитини.

Відповідно, у доктрині цивільного права виробила позицію у тому, що позитивне право визнає певні права за ще чи вже неіснуючими суб‘єктами: за ненародженою але зачатою батьком дитиною після його смерті визнається право спадкування, право на відшкодування заподіяного смертю годувальника збитку. Тобто, визначається право неіснуючого суб‘єкта бути носієм прав за передбачених законом умов і характеризується тим, що: виникає лише на підставі вказівки закону; реалізується в рамках припису закону і за наявності передбачених законом юридичних фактів; не пов‘язується з наявним суб‘єктом права; забезпечена юридичними можливостями їх реалізація [Цивільне право України: підручник./За ред.поф. Бошицького Ю.Л. та проф. Шишки Р.Б. (кер.авт.кол.), Загальна частина. – К.: Видавництво Ліра-К, 2014. – С.151].

Проте як вбачається із доктринальних тлумачень норм цивільного законодавства, перевага надається по суті матеріальним правам та інтересам. Натомість, в рамках концепції особистих немайнових прав фізичних осіб, що забезпечують природне її існування, вважаємо, що такі також є притаманними фантомній правоздатності, оскільки не гіпотетично, а цілком реально приналежать зачатій, але не народженій особі. Зокрема,

81

Цивільне та міжнародне приватне право

до таких прав слід віднести – право на життя, право на здоров‘я, право на медичну допомогу та таємницю, тощо. В свою чергу, це означає, що такі права та пов‘язані із ними немайнові інтереси дитини перебувають під охороною. А тому, такі підлягають цивілістичному захисту у спосіб та порядок, що визначається законом.

Адже слід мати на увазі, що у цивілістичній наці окрім цього й виділяється те, що основні ознаки особистого немайнового права фізичної особи зводяться то абсолютності, відсутності економічного змісту, невід‘ємності від особи носія, та зрештою, індивідуальності щодо приналежності особі носію. І це, додаткову можливість вкладати у зміст фантомної правоздатності характеристику не тільки тих прав, які можуть належати фізичній особі, що зачата але не народилася, але й поєднувати їх із обсягом такої правоздатності, як невід‘ємним характерезуючим елементом кожного із вирізне них прав.

Зрештою, приходячи до висновків, слід вказати на те, що обсяг фантомної правоздатності полягає не тільки в наявності майнових прав та інтересів, які охороняються законом для ненароджених суб‘єктів, але й вибудовується на тих немайнових правах та інтересах, які приналежать особі в силу її природного буття як фізичної особи. Окрім цього, в обсяг фантомної правоздатності входить і право на захист.

Науковий керівник – к.ю.н. Мельник Я.Я.

Світлана Солоніна

Приватний вищий навчальний заклад «Фінансово-правовий коледж», юридичний факультет студент 2 курсу

Оціночні поняття в сімейному праві, як засоби збалансування вимог закону в умовах державотворення

Чіткість нормативного закріплення норм сімейного законодавства відіграє вкрай важливе значення в силу того, що права та обов‘язки учасників сімейних правовідносин дістають чіткого вираження, що позначається на їх розумінні, як і їх виконанні. Однак, втілення законодавцем у зміст норми сімейного права оціночних понять, може позначатися на чіткості як норми сімейного права так і на сутності прав та обов‘язків, учасників сімейних правовідносин.

Правова проблематика оціночних понять у праві звісно була предметом наукового пошуку [Веренкіотова О. В. Оціночні поняття у правових актах: теорія та практика реалізації [Текст]: автореф. дис. . канд. юрид. наук : 12.00.01 / О. В. Веренкіотова. – К., 2013. – 20 с.; Опалев Р.О. Оценочные понятия в арбитражном и гражданском процессуальном праве /Р. О. Опалев. – М.: Волтерс Клувер, 2008. – 234с.;Черноус С.М. Оціночні поняття у трудовому праві України [Текст]: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.05 / С.М. Черноус. – Х., 2008. – 20 с.; тощо]. Проте, питання оціночних понять в сімейному праві, як засобів збалансування вимог закону в умовах державотворення не проводилось, що є неприпустимим та ставиться нами за мету в дослідженні.

Так, М.М. Шрамкова справедливо відмічає, що під «правовими засобами» слід розуміти відповідні інституційні структури позитивного права, як і багатогранні засоби правозастосовної практики, а також, елементи «юридичних технологій», за допомогою яких, забезпечується досягнення поставленої мети у праві [Шрамкова М. Н. Цели,

82

Цивільне та міжнародне приватне право

средства и результаты процессуально-правового регулирования: общетеоретический аспект: автореф. дис. …канд.. юрид. наук. – 12.00.01/ М. Н. Шрамкова ; науч. рук. В. В. Субочев. – Саратов, 2014. – С.17].

В.М. Чернега досліджуючи питання понятійного апарату оціночних понять в сімейному праві, приходить до висновку, що такі, це насамперед передбачені законодавцем контурні формулювання значимих обставин, що мають невичерпний зміст і віддані на розсуд суб‘єкта правозастосування шляхом їх витлумачення останнім у конкретному сімейному правовідношенні [Чернега В.М. Оціночні поняття у Сімейному праві України/В.М. Чернега// Форум права. – 2015. – № 4. – С. 316]. М.І. Іншин, відмічає, що їх «…законодавче регулювання … недостатньо чітке та однозначне…. [Іншин М.І. Оціночні поняття у трудовому праві: сучасний стан та шляхи удосконалення/М.І. Іншин// Форум права. – 2014. – № 4. – С. 165]». А М.Мельник, Я.Мельник та Ю.Мельник не вбачають і однозначності у застосуванні судової практики щодо категорії оціночних понять [Мельник Я., Мельник, Ю., Мельник, М. Дефініційні особливості оціночної категорії «любов» та її місце в системі сімейного права// Jurnalul juridic national: teorie şi practică. – № 4 (14). – 2015. – С.70].

Таким чином, можливо відмітити явну «розірваність» оціночних понять не тільки в сімейному законодавстві, але й у судовій практиці, оскільки не віднаходиться відповідний правозастосовний зв'язок із доктринальним розумінням цієї категорії у праві.

Втім, оцінюючи роль держави в житті суспільства та особистості, відомий французький поет якось замітив, що «..якщо держава сильна, вона подавляє нас, ..якщо слабка – ми подавляємо її…» [Быкова Е.В. Современные процессы сближения и размежевания основных правовых систем. – М. : Юрлитинформ, 2012. – С.67], – що доволі застережливо сприймається у напрямку процесу державотворення в контексті розбудови сімейного законодавства, сімейних правовідносин.

Але на думку Кашаніної, постає важлива роль закріплення законодавцем оціночних понять в законодавство. Адже, «…якщо законодавцю не вдається або він вважає недоцільним давати вичерпну детальну регламентацію суспільних відносин (або окремих їх елементів), він вдається до узагальненого, «широкого» програмування конкретних казусів в нормах права, де, за допомогою оціночних понять, надаючи суб'єктам виниклих правовідносини самим наповнювати їх змістом і врегулювати конкретну ситуацію…. [Кашанина Т.В. Оценочные понятия в советском праве /Т. В. Кашанина. //Правоведение. – 1976. – № 1. – С. 25–31 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.law.edu.ru/article/article.asp?articleID=188031]». Отже, постає за очевидне про

«гнучкість» та корисність таких аргументів у процесі забезпечення належного правового регулювання сімейних правовідносин під час процесу державотворення (власне – становлення права та досягнення ним сучасних запитів сьогодення). Адже слід враховувати, що за правових та ефективних результатів по встановленню чітких правил поведінки, визначення чіткості прав та обов‘язків серед учасників сімейних правовідносин досягнути вкрай важко. Тим більше коли мова йде про глобалізаційні та євроінтегруючі процеси наближенні вітчизняного законодавства до вимог європейських стандартів.

Таким чином, на підставі викладеного, можливо прийти до висновку, що незважаючи на певну критику дослідників феномену оціночних понять у праві, ми можемо з упевненістю стверджувати, що їх закріплення у вітчизняне сімейне законодавство позитивно сприяє врегулюванню сімейних правовідносин. Адже при таких обставинах

83

Цивільне та міжнародне приватне право

надається можливість задовільнити та врахувати значно ширші інтереси учасників сімейних правовідносин, проте кількість їх «вкраплень» у норму права, не повинна обтяжувати провазастосовчий процес.

Науковий керівник – к.ю.н. Мельник Я.Я.

Олександр Трояновський

Національний університет «Одеська юридична академія» канд. юрид. наук, доцент кафедри міжнародного права та міжнародних відносин

Проблеми застосування права держави з множинністю правових систем

Проблема множинності правових систем виникає у випадках, коли іноземне право, що підлягає застосуванню, має складну структуру, що не передбачає наявність єдиної ієрархії і чіткого взаємозв‘язку його джерел. Свідченням існування множинності правових систем на території держави є дія на її території правових утворень, що володіють самобутніми системами законодавства (системами джерел права) та незалежними юрисдикційними органами, взаємодія між якими здійснюється на основі горизонтальних, а не вертикальних зв‘язків [Толстых В. Л. Применение права страны с множественностью правовых систем в международном частном праве / В. Л. Толстых // Международное публичное и частное право. – 2003. – № 2. – С. 34-37].

Існування в межах однієї держави різних систем приватного права властиво державам зі складним устроєм, в складі яких є внутрішньофедеративні або адміністративно-територіальні утворення, які мають правотворчу компетенцію в сфері приватного права. Як правило, такими державами є федерації (Австралія, Канада, США, ФРН та ін.), рідше – унітарні держави (наприклад, Великобританія). Разом з тим федеративний чи конфедеративний устрій держави не означає присутність в ньому різних систем цивільного права, якщо регулювання в цій галузі повністю віднесено до загальнодержавної компетенції (як, наприклад, в Росії).

Поняття країни з множинністю правових систем в українському праві не розкривається, але уявлення про таке поняття дозволяють скласти положення § 1 ст. 22 Регламенту ЄС про право, що застосовується до договірних зобов‘язань («Рим I»), і § 1 ст. 25 Регламенту ЄС про право, що застосовується до недоговірних зобов‘язань («Рим II»), присвячені державам з множинністю правових систем. У зазначених положеннях йдеться про випадок, коли держава включає кілька територіальних одиниць, кожна з яких має свої власні норми права у сфері, відповідно, договірних і недоговірних зобов‘язань. Згідно із зазначеними положеннями, кожна територіальна одиниця такої держави розглядається в якості країни з метою визначення права, що підлягає застосуванню відповідно до названих регламентів.

Можна виділити наступні випадки виникнення проблеми множинності правових систем.

По-перше, дія кількох правових систем має місце у випадку дуалізму права, який характерний для країн англо-американської правової сім‘ї (Великобританія, США), а також для держав релігійно-традиційного правої сім‘ї (мусульманські країни, країни Африки).

По-друге, кілька правових систем існує у державах з федеративним територіальним устроєм, в яких норми приватного права містяться в декількох правових системах в

84

Цивільне та міжнародне приватне право

рамках відповідних адміністративно-територіальних одиниць (наприклад, договірне право штатів Каліфорнія, Луїзіана і т.д.). У разі колізійного відсилання до права федеративної держави правозастосовний орган повинен вибрати не лише між правом федерації та правом суб‘єкта федерації, а й між правовими системами декількох суб‘єктів федерації. Розбіжність в правовому регулюванні різними територіальними одиницями певного виду суспільних відносин однієї держави прийнято називати інтерлокальною колізією. Колізійні норми, що встановлюють, норми якої територіальної правової системи з числа тих, що входять до складу однієї держави, регулює суспільні відносини, називаються інтерлокальними (або міжобласними) колізійними нормами.

По-третє, проблема множинності правових систем виникає в державах, населених відокремленими, з точки зору правового регулювання, спільнотами (Індія, Індонезія та ін.), встановлення диференційованого правового регулювання в яких здійснюється в залежності від відмінностей в національності, віросповіданні або від рівня цивілізованості населення і знаходить відображення в системі джерел права держави. Так звані інтерперсональні колізії є характерними для держав з релігійною або звичаєвою правовою системою (деякі країни Азії та Африки). Це досить рідкісне явище, в якому можна угледіти протиріччя публічному порядку. В даному випадку необхідне звернення до інтерперсональних колізійних норм даної держави, що встановлюють, правова система якої спільності підлягає застосуванню.

По-четверте, множинність правових системам зумовлюється також різними системи регулювання, що відносяться до різних періодів часу. Такий конфлікт між матеріальними нормами іноземного права, що діяли в момент правопорушення, і матеріальними нормами іноземного права, що діють на момент розгляду справи, іменується інтертемпоральною колізією.

При множинності в країні правових систем застосуванню підлягає правова система, що визначається відповідно до права цієї країни. У випадку, коли відповідно до права цієї країни неможливо визначити, яка з правових систем підлягає застосуванню, передбачена необхідність застосування правової системи, з якою відношення найбільш тісно пов‘язане.

Українським законодавством в цілому сприйнято підхід, згідно з яким при відсиланні колізійної норми до права держави, в якій діє кілька різнорідних правових систем, належна правова система визначається відповідно до права цієї держави. Такий підхід випливає зі змісту статті 15 Закону України «Про МПрП», що передбачає спеціальне правило про застосування права країни з множинністю правових систем: якщо підлягає застосуванню право держави, у якій діє кілька територіальних або інших правових систем, належна правова система визначається відповідно до права цієї держави. У разі якщо право відповідної країни не дає чіткої відповіді на питання про пріоритет правової системи, слід керуватися принципом найбільш тісного зв‘язку, згідно з яким застосовуються норми правової системи, яка має більш тісний зв‘язок із правовідносинами.

85

Цивільне та міжнародне приватне право

Олена Усаченко

Міжрегіональна Академія управління персоналом, факультет управління і адміністрування студентка 2 курсу

Інститут сім’ї, як основа правової культури процесу державотворення в Україні: сімейно-правовий аспект

Закріплення в сімейному законодавстві інституту сім‘ї, безумовно відіграє фундаментальне аксіологічне значення в правовому регулюванні суспільних відносин, не тільки між учасниками сімейних правовідносин, але й в соціумі, державі, тощо. Адже саме цим він здатен відобразити не тільки сімейні традиції та цінності, що формувалися тисячоліттями, але й трансформувати їх у ту правову культуру, яка відображає самобутність українського народу, держави, як в статиці, так і в динаміці. Процес державотворення – не є виключенням, адже перебуваючи по своїй суті у динамці, вказує на причинно-наслідковий зв‘язок потреби не тільки охорони сімейного законодавства, але й на певну необхідність в удосконаленні правовідносин, які склалися в інституті сім‘ї, але не закріпились законодавчо. Це й привертає прискіпливу увагу та ставиться за мету в дослідженні.

Аналізуючи численні наукові доробки в контексті доктрини сімейного права, нажаль, повною мірою не вдається віднайти досліджень, які б визначали пріоритетність саме тих цінностей та традицій, на яких засновується феномен «права» та «сім‘ї», як і їх взаємозв‘язку із правовою культурою та державотворенням. А останні тенденції правової політики у сфері трансформації інституту сім‘ї викликають вкрай серйозні занепокоєння [Вчені б‘ють на сполох: на Україну чекають масштабні проблеми через нову «гендерну» політику уряду. /[Електронний ресурс]. – Офіційний сайт Національного Українського Євангелічного Альянсу. – URL: http://uea.org.ua/index.php/info-media/arkhiv-novyn/139- vcheni-b-iut-na-spolokh-na-ukrainu-chekaiut-masshtabni-problemy-cherez-novu-hendernu- polityku-uriadu]. Відтак, слід задатися питанням: яка культура лягає в основу процесу державотворення в Україні?, – її трансформація до найбільш досконалої культури чи занепад існуючої, або ж, її рецепція (відновлення)?

Доволі слушно в даному контексті підкреслює Ю.М. Оборотов, що «…у сучасних умовах …. особливо гостро стоїть проблема збереження власної правової спадщини, виборчого ставлення до запозичення досягнень інших правових культур [Оборотов Ю.М. Традиції та новації в правовому розвитку: загальнотеоретичні аспекти [Текст] : дис... д- ра юрид. наук: 12.00.01 / Оборотов Юрій Миколайович; Одеська національна юридична академія. – О., 2003. – С.99]». Пітер Гіллес (професор Франкфуртського університету ім.Іоганна Вольфганга, Німеччина) порівнюючи культуру із не-культурою (антикультурою – О.У.), відмічає, що феномен культури по свій суті є втіленням або об‘єднанням маси різних ідеальних елементів, критеріїв чи то параметрів, як – знання.., навички, …походження, традиції, …звичаї, мораль, ідеологія, переконання, …політика, демократія, правова держава, ... тощо. А термін «міжкультурний», відображає перетин культур, але не обов‘язково пропонує їх зіткнення [Гражданский процесс в межкультурном диалоге: евразийский контекст: Всемирная конференция Международной ассоциации процессуального права, 18–21 сентября 2012г., Москва, Россия: Сборник докладов/ Под ред. д.ю.н. Д.Я. Малешина; Международная ассоциация процессуального права. – М.: Статут, 2012. – С.38, 39]. О.С.Бондарєв відмічає, що «…елемент …правової антикультури відображає незнання суб‘єктом об‘єктивного права або вказує на дефектність його знань… Незнання об‘єктивного права суб‘єктом права,

86

Цивільне та міжнародне приватне право

ще не означає, що він не знає його норм, адже їх знати усім не видається можливим. Правова антикультура суб‘єктів права базується якраз на незнанні природи, власне, сутності об‘єктивного права. А відтак, незнання і нерозуміння потреби та цінностей права не тільки для суспільства, в якому вони проживають, але й особисто кожного із них. … [Бондарев А.С. Правова культура – фактор жизни права: монография. – М.: Юрлитинформ, 2012. – С.131–132]». В той же час, О.М. Костенко доводить, що «…в умовах безкультур‘я настає «Царство Сваволі», котра ставить собі на службу будь яке законодавство. Домагатися «царства Закону», а не «царства Культури» означає сприяти «царству Сваволі». Бо лише «Культура – мати подяку!», а закон – це інструмент забезпечення порядку, що приводиться в дію залежно від соціальної культури людей…[Костенко О.М. Культура і закон – у протидії злу: Монографія. – К.: Атіка, 2008.

– С.86]».

За таких обставин, неврахування основних культурологічно-правових «різних ідеальних елементів, критеріїв чи то параметрів..», які стосуються належного правового регулювання інституту сім‘ї, при здійсненні процесу державотворення, буде провокувати антикультуру, як в сімейно-правовому так і політико-правовому житті суспільства, держави. Адже відповідно до положень сімейного законодавства, «сім‘я» є не тільки первинним та основним осередком суспільства (ст.3 СК України), але й завдяки такій, забезпечується потужний вплив на формування соціально–значужчих ланок правового регулювання, як – громадське суспільство та правова держава. Як уявляється, це пояснюється насамперед формуванням коріння «правової культури як фактору життя права», серед членів сім‘ї, що притаманний саме меті та сутності буття інституту сім‘ї. Адже відповідно до ч.1 ст.150 СК України «…батьки зобов‘язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім‘ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини…». В той же час, «…сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства (ч.3 ст.7 СК України)….». Одночасно вказується на можливості врегулювання сімейних правовідносин при врахуванні місцевого звичаю, а також звичаю національної меншини, до якої належать сторони або одна з них, якщо вони не суперечать вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства (ч.1 ст.11 СК України).

Висновки. Такі обставини надають можливість прийти до висновку у тому, що саме таким чином сімейне законодавство трансформує сімейні (приватно-правові) відносини у публічно-правову сферу, власне – у публічні відносини, які є частинкою процесу державотворення (його змістом), надаючи при цьому можливість не тільки закріпити, але й наповнити будь які процеси тими цінностями, що зародилися та започаткувалися у сім‘ї, як первинному осередку суспільства.

Науковий керівник – к.ю.н. Мельник Я.Я.

Людмила Царѐва

Белорусский государственный університет, юридический факультет канд.юрид.наук, доцент кафедры гражданского права

Сравнительная характеристика коллизионного регулирования договорных обязательств в Украине и Беларуси

Внутреннее коллизионное законодательство о договорных правоотношениях в Республике Беларусь и Украине разрабатывалось на основе Модельного гражданского

87

Цивільне та міжнародне приватне право

кодекса для государств-участников СНГ 1996 года. Учитывая его рекомендательный характер, государства правомерно допустили ряд отступлений от предложенной концепции. Это проявилось как в способе кодификации, так и в содержании коллизионных норм.

Белорусский законодатель пошел по пути отраслевой кодификации норм международного частного права. Соответственно, как и Модельный ГК, Гражданский кодекс Беларуси имеет в своей структуре раздел VII «Международное частное право‖ и выступает основным источником внутреннего коллизионного регулирования договорных обязательств в Республике Беларусь. Украинский законодатель пошел по пути автономной кодификации международного частного права [Подробно о кодификации международного частного права в Украине, в том числе об исключении из проекта ГК Книги о международном частном праве см. Довгерт А.С. Реформа международного частного права в Украине // Современное международное частное право в России и Евросоюзе. Кн. Первая : монография / под ред. М. М. Богуславского, А. Г. Лисицына-Светланова, А. Трунка. – М. : Норма, 2013. – С. 382 – 391.], в результате чего 23 июня 2005 года был принят Закон Украины о международном частном праве.

Источники коллизионного регулирования и Республики Беларусь, и Украины периодически подвергались совершенствованию путем внесения изменений и дополнений. Последние изменения в раздел VII «Международное частное право» ГК Беларуси вносились в 2009 году. Последние изменения в Закон Украины о МЧП вносились в 2013 году.

Разные подходы к способам кодификации международного частного права предопределили различия в предмете коллизионного регулирования договорных отношений. Предмет коллизионного регулирования ГК Беларуси составляют только договорные отношения, регулируемые материальной частью гражданского кодекса (применительно к рассматриваемой тематике – это только гражданско-правовые договоры). По логике отраслевой кодификации специальное коллизионное регулирование договорных отношений, входящих в предмет регулирования банковского, трудового, семейного права должно содержаться в соответствующем отраслевом кодексе. В настоящее время в Банковском кодексе Республики Беларусь урегулированы вопросы применимого права в отношении международного аккредитива (ч. 3 ст. 266 БК) и международного инкассо (ч. 3 ст. 271). Ни Кодекс Республики Беларусь о браке и семье, ни Трудовой кодекс Республики Беларусь специальных коллизионных норм о договорных отношениях не содержат.

В Украине Законом о МЧП помимо гражданско-правовых урегулированы также трудовые (ст. 52 - 54 Закона) и семейные (ст. 55 – 69) правоотношения, осложненные иностранным элементом. Закон не оперирует термином «трудовой договор». Тем не менее, ничего не препятствует определять применимое к трудовому договору право на основании коллизионной нормы ст. 52 Закона, согласно которой к трудовым отношениям применяется право страны, в которой выполняется работа (lex loci laboris), если иное не предусмотрено законом или международным договором Украины. Отдельные случаи трудовых правоотношений урегулированы с помощью односторонних коллизионных норм (работа в дипломатических учреждениях, в структурном подразделении организации, находящейся на территории иностранного государства). Закон регулирует также порядок определения права, применимого к брачному договору

(ст. ст. 59, 61 Закона).

88

Цивільне та міжнародне приватне право

Применительно к коллизионному регулированию гражданско-правовых договоров и в Беларуси, и в Украине подходы законодателей имеют много общего: обязательственный статут отграничивается от регламентации формы договора (сделки); достаточно полно регулируются правила реализации автономии воли сторон; при определении права, применимого к договору в отсутствие соглашения сторон о выборе права используется доктрина характерного исполнения; определяется сфера действия применимого к договору права; имеются договоры, регулируемые императивными коллизионными нормами и т.д.

При этом в коллизионном праве Украины и Беларуси имеются и различия по ряду вопросов общего и специального характера. Так, например, в Законе о МЧП Украины:

-закреплен приоритет норм международных договоров (ст. 3) [ГК Беларуси в п. 1 ст. 6 закрепляет лишь приоритет принципов международного права];

-определено соотношение материально-правового и коллизионного регулирования правоотношений, осложненных иностранным элементом (п. 5 ст. 4) [в Беларуси нормативно этот вопрос не разрешен];

-принцип наиболее тесной связи воспринят как руководящее начало коллизионного регулирования: (п. 3 ст. 4 позволяет отклониться от установленных в коллизионных нормах правил, если правоотношение имеет более тесную связь с правом иной страны) [в Беларуси такая «корректирующая» оговорка отсутствует];

-форма договора, по общему правилу, подчиняется требованиям права, применимого

ксодержанию правоотношения (ст.31) [в Беларуси форма сделки подчинена месту ее совершения – ст. 1116 ГК Беларуси];

-форма выражения автономии воли урегулирована несколько по иному (ст. 5) [для сравнения ст. 1124 ГК Беларуси];

-существуют специальные правила определения применимого права к потребительским договорам (ст. 45) [в Беларуси аналогичные нормы отсутствуют];

-сфера действия применимого к договору права определена несколько шире и включает действительность договора (п. 1 ст. 47) [в Беларуси вопросы действительности договора не включены в обязательственный статут – ст. 1127 ГК Беларуси].

Абстрагируясь от имеющихся различий в способах кодификации и особенностях регулирования отдельных вопросов, анализ внутреннего коллизионного регулирования договорных отношений в Беларуси и Украине позволяет сделать вывод о том, что законодатели обеих стран учитывают и пытаются воспринимать современные тенденции развития международного частного права, что выгодно отличает внутреннее регулирование от регионального коллизионного регулирования договорных отношений в рамках СНГ.

Віталій Чернега

Київська державна академія водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, юридичний факультет канд.юрид.наук, ст. викл.

Морально-правові засади в механізмі сімейно-правового регулювання

Значення морально-правових засад як елемента у механізмі правового регулювання сімейних відносин (механізмі сімейно-правового регулювання) визначається тими функціями, які виконують ці принципи. По-перше, морально-правові принципи впливають на зміст норм сімейного права: а) визначають загальні рамки змісту норм

89