- •Історія як наука.Особливості історичного пізнання.
- •Методи та принципи історичного пізнання.Поняття інтерпретації.
- •Поняття історичного джерела. Основні джерела з історії України.
- •Поняття історіографії. Основні етапи розвитку історіографії історії України.
- •Первісне суспільство. Спосіб життя, форми соціальної ті господарської організації первісних людей.
- •Трипільська культура.
- •Перші цивілізаційні утворення на території України. Кіммерійці, скіфи, сармати.
- •«Велике переселення народів» та його наслідки.
- •Походження та розселення слов’ян
- •Утворення держави східних слов’ян Київська Русь.
- •Соціально-економічниий та політичний устрій, соціальна структура Київської Русі.
- •Хрещення Русі та його історичне значення.
- •14. Роздробленість на Русі хі-хііі ст.
- •Га́лицько-Воли́нське князі́вство
- •Монголо-татарське нашестя та його наслідки. Золота Орда.
- •Встановлення влади литовських князів над землями Київської Русі.
- •Кре́вська у́нія 1385р. Та її наслідки.
- •Лю́блінська у́нія 1569 р., її основні положення та наслідки для України.
- •20. Політичний устрій українських земель у складі Речі Посполитої.
- •Політичний устрій та господарське життя українських земель у 16 – першій половині 17 ст.
- •Релігійно-культурне життя у 14 – першій половині 17 ст.
- •Діяльність п. Могили
- •Виникнення козацтва та його роль в українській історії. Запорізька Січ.
- •Діяльність гетьмана п. Конашевича – Сагайдачного.
- •26. Хотинська війна 1620—1621 років
- •27. Козацько-селянські повстання кінця 16 - поч. 17 ст.
- •28. Визвольна війна під проводом Хмельницького.
- •29. Переяславська рада її наслідки та оцінки в історіографії
- •30. Місце і роль Кримського ханства в історії України.
- •31. «Руїна», її причини та наслідки.
- •Причини Руїни
- •32. Гетьманство і.Виговського. Гадяцький трактат
- •Гадяцька угода з Річчю Посполитою та війна з Московією
- •33.Гетьманство і. Мазепи
- •34. Скасування Катериною іі козацького устрою і ліквідацію і ліквідація Гетьмашщини. Зруйнування Запорозьцої Січі.
- •35. Політичне та соціально – економічне положення Правобережної України та західноукраїнських земель у другій половині 17 – 18 ст. Три поділи Речі Посполитої.
- •36. Соціально – економічний та політичний розвиток українських земель у складі Російської імперії в першій половині 19 ст.
- •37. Політики австрійського уряду щодо українців. Революційні події 1848-1849 рр. На західноукраїнських землях.
- •38. Реформи 60-70-рр. В Російській імперії, їх вплив на соціально – економічний розвиток та політичне становище в Україні.
- •39. Економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії в другій половині 19 ст.
- •40. Суспільно – політичне життя України у складі Російської імпері в другій половині 19 ст.
- •41.Виникнення та діяльність загальноросійських і українських політичних партій в кінці 19 – на початку 20 ст.
- •Національний рух
- •42. Революція 1905 – 1908 рр. В Росії та Україні.
- •43. Реформи п. А. Столипіна
- •44. Перша світова війна. Українські землі в роки першої світової війни.
- •45. Українська держава п. Скоропадського.
- •46. Діяльність директорії унр.
- •47. Діяльність уцр (1917 – 1918 рр.)
- •48. Західноукраїнська Народна Республіка. Українсько – польська війна 1918 - 1919 рр.
- •49. Селянський повстанський рух в Україні у 1918 – 1921 рр.
- •50. Денікінський режим на території України
- •51. Становлення радянської влади в Україні (1917-1920 рр.). Політика «воєнного комунізму».
- •52. Нова́ економі́чна політика 1920-х років. Процеси «українізації».
- •53. Колективізація кінця 1920 – х – початку 1930 рр. В урср.
- •54. Індустріалізація кінця 1920-х – 1930-х років в урср.
- •55. Україна в роки другої світової та Великої вітчизняної війни. Німецько-фашистський окупаційний режим на території України.
- •3. Збройна боротьба формувань оун—упа -в 1941—1944 pp.
- •56) Післявоєнна відбудова і розвиток урср в 1945-середені 50-х років.
- •57. Лібералізація політичного режиму після смерті Сталіна. Діяльність Хрущова.
- •58. Соціально – економічне становище урср в 1970-і – першій половині 1980 рр.
- •59. Політичний розвиток України в умовах незалежності.
- •60. Соціально – економічний розвиток незалежної України.
14. Роздробленість на Русі хі-хііі ст.
Роздробленість, що охопила Русь у ХІ-ХІІІ ст., дістала назву феодальної, оскільки в її основі була еволюція феодальних відносин. Під захистом Київської держави розвинулися продуктивні сили, збільшилася виробнича спроможність селянина. За таких умов зросла цінність землі, яку знать прагнула перетворити на свою приватну власність. За рахунок общинних земель зростала чисельність боярсько-князівських володінь - вотчин. Протягом другої половини ХІ - першої половини ХІІ ст. у країні сформувався клас великих землевласників - боярство. Вони стають значною економічною, а відтак і політичною силою. Інтереси боярства були зосереджені перш за все на місцевих інтересах, а не загальнодержавних. Нова соціально-економічна ситуація вимагала наближення влади до місць, до землі. Земля давала тепер набагато більші прибутки, ніж успішні воєнні експедиції. Одночасно прогресуюча феодалізація суспільства посилювала соціальну напруженість, яка вимагала відповідного регулювання. Удільні князі, які правили в тій чи іншій землі, під тиском місцевого боярства і власних земельних інтересів прагнули до піднесення свого князівства за рахунок інтересів сусідів.Економічною основою тогочасного суспільства було натуральне господарство, що не створювало необхідних передумов для об'єднання.Передумовою розпаду Київської Русі, постійним джерелом внутрішніх проблем були величезні її розміри. До її складу входили різні племена, які так і не склали єдиної народності в межах країни і були об'єднані тільки владою великого князя та церкви.Вже після смерті Ярослава Мудрого (1054) Київська держава все більше ослаблюється і роздроблюється на мало або зовсім не пов'язані між собою феодальні князівства. Єдність Київської держави послаблювалася складним порядком престолонаслідування в князівському клані Рюриковичів, що породжував усобиці. З метою їх усунення перед лицем половецької загрози у 1097 р. в Любечі під Києвом князі зібралися на свій перший з'їзд. Вони уклали угоду, за якою спільна доти "вотчина" розпадалася на три відокремлені "вотчини" старших ліній Ярославового дому - Ізяславичів, Святославичів І Всеволодовичів. Так був уперше проголошений принцип спадкового володіння підвладними територіями: "Кождо да держить отчину свою". Але постанови Любецького та наступних князівських з'їздів: Витичівського 1100р., Золочівського 1101 р. та Долобського 1103 р. - виявилися безсилими приборкати князівські чвари.Після смерті київського князя Святополка і повстання киян у 1113 р. великокнязівський стіл зайняв Володимир Мономах (1113-1125). Зробив він це не насильно, а на запрошення київських бояр, тим самим уникнувши порушення постанови Любецького з'їзду. Зайнявши великокнязівський стіл Мономах зумів відновити політичну єдність більшості руських земель. Централістську політику продовжував також його син Мстислав (1125-1132). Але йому випало бути останнім з київських князів, при яких Київська держава зберігала свою єдність.
-
Га́лицько-Воли́нське князі́вство
Га́лицько-Воли́нське князі́вство, Королівство Русі (лат. Regnum Galiciae et Lodomeriae, Regnum Rusiae; 1199—1349) — південно-західне руське князівство династії Рюриковичів, утворене у результаті об'єднання Галицького і Волинського князівств Романом Мстиславичем. З другої половини 13 століття стало королівством, головним законним спадкоємцем Київської династії та продовжувачем руських політичних і культурних традицій. Галицько-Волинське князівство було утворене наприкінці 12 століття, шляхом об'єднання Галицького та Волинського князівств. Його землі простягалися в басейнах рік Сяну, Верхнього Дністра та Західного Бугу. Князівство межувало на сході з руськими Турово-Пінським і Київським князівствами, на півдні — з Берладдю, а згодом Золотою Ордою, на південному заході — з Угорським королівством, на заході — з Польським королівством, а на півночі — з Литвою, Тевтонським Орденом і Полоцьким князівством.Карпатські гори на південному заході служили природним кордоном Галицько-Волинського князівства, відділяючи його від Угорщини. Економіка Галицько-Волинського князівства була переважно натуральною. В її основі лежало сільське господарство, що базувалося на самодостатніх угіддях — дворищах. Серед ремесел були відомі ковальство, гончарство, обробка шкіри, зброярництво, ювелірна справа і ливарництво. Оскільки Галицько-Волинське князівство знаходилось у лісовій і лісостеповій зоні, що була густо вкрита лісом, особливого розвитку набуло будівництво і обробка деревини. Одним з провідних промислів князівства було солеварництво. Галицько-Волинське князівство, поряд з Кримом, було єдиним регіоном, який постачав сіль як на Русь, так і у країни Західної Європи. Торгівля у Галицько-Волинських землях не була розвинута належним чином. Більшість виготовленої продукції йшла на внутрішнє споживання. Відсутність виходу до моря і великих річок, заважали веденню широкої міжнародної торгівлі та, відповідно, збагаченню скарбниці. Основними торгівельними шляхами були сухопутні. Галицько-Волинське князівство в силу свого географічного положення та історичної долі знаходилося під постійним впливом різних культур — європейського католицизму і православ'я та азійського китаєцентризму та ісламу. Це спричинило постання нової галицько-волинської культури, яка успадкувала традиції Київської Русі й увібрала у себе багато новацій сусідніх держав. На сьогодні більшість відомостей про цю культуру маємо з писемних і археологічних джерел. Головними культурними центрами князівства були великі міста і православні монастирі, які водночас відігравали роль основних освітніх центрів держави. Провідну роль у культурному житті країни займала Волинь, а саме місто Володимир, давнішня цитадель Романовичів.