- •Історія як наука.Особливості історичного пізнання.
- •Методи та принципи історичного пізнання.Поняття інтерпретації.
- •Поняття історичного джерела. Основні джерела з історії України.
- •Поняття історіографії. Основні етапи розвитку історіографії історії України.
- •Первісне суспільство. Спосіб життя, форми соціальної ті господарської організації первісних людей.
- •Трипільська культура.
- •Перші цивілізаційні утворення на території України. Кіммерійці, скіфи, сармати.
- •«Велике переселення народів» та його наслідки.
- •Походження та розселення слов’ян
- •Утворення держави східних слов’ян Київська Русь.
- •Соціально-економічниий та політичний устрій, соціальна структура Київської Русі.
- •Хрещення Русі та його історичне значення.
- •14. Роздробленість на Русі хі-хііі ст.
- •Га́лицько-Воли́нське князі́вство
- •Монголо-татарське нашестя та його наслідки. Золота Орда.
- •Встановлення влади литовських князів над землями Київської Русі.
- •Кре́вська у́нія 1385р. Та її наслідки.
- •Лю́блінська у́нія 1569 р., її основні положення та наслідки для України.
- •20. Політичний устрій українських земель у складі Речі Посполитої.
- •Політичний устрій та господарське життя українських земель у 16 – першій половині 17 ст.
- •Релігійно-культурне життя у 14 – першій половині 17 ст.
- •Діяльність п. Могили
- •Виникнення козацтва та його роль в українській історії. Запорізька Січ.
- •Діяльність гетьмана п. Конашевича – Сагайдачного.
- •26. Хотинська війна 1620—1621 років
- •27. Козацько-селянські повстання кінця 16 - поч. 17 ст.
- •28. Визвольна війна під проводом Хмельницького.
- •29. Переяславська рада її наслідки та оцінки в історіографії
- •30. Місце і роль Кримського ханства в історії України.
- •31. «Руїна», її причини та наслідки.
- •Причини Руїни
- •32. Гетьманство і.Виговського. Гадяцький трактат
- •Гадяцька угода з Річчю Посполитою та війна з Московією
- •33.Гетьманство і. Мазепи
- •34. Скасування Катериною іі козацького устрою і ліквідацію і ліквідація Гетьмашщини. Зруйнування Запорозьцої Січі.
- •35. Політичне та соціально – економічне положення Правобережної України та західноукраїнських земель у другій половині 17 – 18 ст. Три поділи Речі Посполитої.
- •36. Соціально – економічний та політичний розвиток українських земель у складі Російської імперії в першій половині 19 ст.
- •37. Політики австрійського уряду щодо українців. Революційні події 1848-1849 рр. На західноукраїнських землях.
- •38. Реформи 60-70-рр. В Російській імперії, їх вплив на соціально – економічний розвиток та політичне становище в Україні.
- •39. Економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії в другій половині 19 ст.
- •40. Суспільно – політичне життя України у складі Російської імпері в другій половині 19 ст.
- •41.Виникнення та діяльність загальноросійських і українських політичних партій в кінці 19 – на початку 20 ст.
- •Національний рух
- •42. Революція 1905 – 1908 рр. В Росії та Україні.
- •43. Реформи п. А. Столипіна
- •44. Перша світова війна. Українські землі в роки першої світової війни.
- •45. Українська держава п. Скоропадського.
- •46. Діяльність директорії унр.
- •47. Діяльність уцр (1917 – 1918 рр.)
- •48. Західноукраїнська Народна Республіка. Українсько – польська війна 1918 - 1919 рр.
- •49. Селянський повстанський рух в Україні у 1918 – 1921 рр.
- •50. Денікінський режим на території України
- •51. Становлення радянської влади в Україні (1917-1920 рр.). Політика «воєнного комунізму».
- •52. Нова́ економі́чна політика 1920-х років. Процеси «українізації».
- •53. Колективізація кінця 1920 – х – початку 1930 рр. В урср.
- •54. Індустріалізація кінця 1920-х – 1930-х років в урср.
- •55. Україна в роки другої світової та Великої вітчизняної війни. Німецько-фашистський окупаційний режим на території України.
- •3. Збройна боротьба формувань оун—упа -в 1941—1944 pp.
- •56) Післявоєнна відбудова і розвиток урср в 1945-середені 50-х років.
- •57. Лібералізація політичного режиму після смерті Сталіна. Діяльність Хрущова.
- •58. Соціально – економічне становище урср в 1970-і – першій половині 1980 рр.
- •59. Політичний розвиток України в умовах незалежності.
- •60. Соціально – економічний розвиток незалежної України.
49. Селянський повстанський рух в Україні у 1918 – 1921 рр.
Повстанський рух на Україні 1918-22 і пізніших р-р., масовий збройний рух укр. селянства і частково робітництва, спрямований на захист соц. здобутків революції, зокрема права на вільне володіння землею й засобами виробництва, проти реставраторів старого ладу і чужих окупаційних режимів на Україні, за нар. владу і далі за нац. і соц. самовизначення укр. народу. Спершу обмежений своїм соц. спрямуванням й анархістський своїм характером, П. р. на У. набирав поступово все більше нац. змісту й оформився у виразну політ. визвольну боротьбу укр. народу. Стихійний у своїй основі П. р. на У. не був об'єднаний в ініціятиві й виявах, не мав одного керівного центру і одностайного пляну дій. Неустійнені були також його ідеологічні й програмові засади і спрямування. Тільки в окремі періоди боротьби виявилася перевага певних ідеологічних настроїв, базованих на принципах самовизначення і незалежности укр. нації.
Однією з характеристичних ознак П. р. на У. була його нескоординованість, недостатній зв'язок окремих повстанських з'єднань і загонів з тодішніми укр. політ. і військ, центрами та поміж собою, особисті амбіції й дії на власну руку окремих отаманів, що дістало назву т. зв. отаманії (отаманщини) і виявлялося інколи у творенні місц. (волосних або сіль.) «республік», як, напр., Пашківська волость, махнівське Гуляй-Поле тощо, які боролися проти кожної влади і не визнавали нікого й нічого.
Одну з найбільших повстанських груп тоді й пізніше до 1921 р. очолював Н. Махно, керівник анархістського П. р., .відомого п. н. махнівщина . Тереном його дій була гол. Катеринославщина. Об'єднуючися з ін. повстанськими групами, то з большевиками, то з УҐА, Махно вів бої й проти німців та гетьмана, і проти Директорії, і проти Денікіна, а, порвавши з большевиками, також і проти них. Цей рух визначався безоглядністю і спеціяльною партизанською тактикою та технікою бойових операцій. Подекуди він виливався в погроми, грабіжництво й ін. вияви бандитизму. Після поновного больш. наступу на Україну у березні-червні 1919 р. розгорнулася широка хвиля протибольш. повстань. Вона була спричинена грабіжницькою екон. політикою моск. большевиків, спрямованою на знищення незалежности й добробуту укр. селянства, терором ВЧК, примусовими реквізиціями й вивозом хліба, цукру, м'яса в Росію. Цей рух оформлювався й поширювався під нац.-політ. гаслами: проти чужинецької влади, проти моск. комісарів і їхнього терору, за справжню нар. владу, за дійсні ради працюючих, проти диктатури рос. компартії. Керівники цього руху належали здебільша до УПСР і партії незалежних соціял-демократів, які стояли на позиціях рад. форми влади в незалежній Укр. Рад. Республіці.
Щодо діяльності махновських з'єднань на Півдні України, то їх можна розподілити таким чином:
І період - кінець вересень 1918 р. - 28 грудня 1918 р. - формування і розгортання повстанського руху, як такого. Його ідентифікація як повстанського. Вже на листопад 1918 р. махновські загони контролювали район від Павлограду і Синельниково до Азовського моря на півдні.
ІІ період - 28 грудня 1918 р. - 17 червня 1919 р. - призначення Н.Махна Головнокомандуючим Радянської Революційної Робітничо-Селянської армії Катеринославського району. На кінець грудня 1918 р. у повстанських лавах перебувало бл. 4 тис. бійців. Підписання з більшовиками військово-політичної угоди. Формування з загонів Махна 3 бригади І-у Задніпровської дивізії чисельністю у понад 6,5 тис. бійців. Спроба Махна переформувати бригаду у І-у повстанську дивізію. Телеграма Махна від 28 травня 1919 р. про складання з себе повноважень командира дивізії. Конфлікт з радянським командуванням, через спробу Махном провести 15 червня 1919 р. з'їзд представників Гуляйпільського району. Друга телеграма Махна від 9 червня 1919 р. про складання з себе повноважень командира дивізії. 17 червня 1919 р. - розстріл Надзвичайним трибуналом членів махновського штабу.
ІІІ період - після 17 червня 1919 р. - січень 1920 р. - об'єднання повстанських загонів Махна і Григор'єва 25 червня 1919 р. 27 липня 1919 - вбивство отамана Григор'єва. Проголошення Махна Командуючим Революційної повстанської армії України(махновці). Боротьба з Червоною армією, Директорією, Добровольчою армією. Розпуск повстанської армії. Зосередження Махна у Гуляйполі.
IV період - травня 1920 р. - 27 вересня 1920 р. - рішення командного складу махновського загону про форсовану відбудову повстанської армії (на той час загін нараховував бл. 500 шабель і 700 багнетів). Махно обраний командиром армії. артилерійської частини. Початок одноосібної боротьби зі Збройними силами Півдня Росії.
V період - 27 вересня 1920 р. - 26 листопада 1920 р. - проведення переговорів махновського штабу з радянським військовим керівництвом. Підписання 2 жовтня 1920 р. другої військово-політичної угоди між українським радянським урядом і РПАУ (м). Початок спільної боротьби проти Збройними силами Півдня Росії. Кримська операція. Розгром ЗСПР. Заява Ради повстанської армії до українського радянського уряду від13 листопада про початок репресій проти махновців. Оголошення Махна і махновської армії поза законом.
VІ період - 26 листопада 1920 р. - 28 серпня 1921 р. - розгром Кримської групи військ РПАУ(м). Боротьба проти радянських військ. Згортання махновського руху. Еміграція Н.Махна до Румунії.
Підводячи підсумок слід відзначити, що селянський повстанський рух на Півдні України протягом 1918-1921 років змінював свій політичний напрямок, але у своїй силі був єдиним.