13. Хрещення Русі та його історичне значення.

У 988 р. на Русі склалися сприятливі умови для прийняття християнства. У Візантії спалахнула громадянська війна. Проти імператорів співправителів Василія й Костянтина повстав Варда Фока. Імператори попросили допомоги у київського князя. Володимир не відмовив, але зажадав за це руки сестри Василія і Костянтина Анни. Але, позбувшись небезпеки з допомогою руського війська, візантійці стали зволікати з вико-нанням умови і, щоб якось виправдатися, стали домагатися від Володимира прийняти християнство. Але і після хрещення Володимира Візантія не збиралася виконувати свої зобов’язання. І лише після того, як Володимир Святославович пішов воєнним походом і після тривалої облоги здобув візантійське місто Херсонес (Корсунь), шлюб нарешті відбувся. Володимир повернув місто Візантії як викуп за наречену.У 988 р. Володимир, повернувшись до Києва з молодою дружиною, проголошує християнство державною релігією Київської держави і енергійно запроваджує нову віру. Прийняття християнства принесло позитивні зрушення у внутрішньому житті держави. Нова віра піднесла значення князівської влади в Києві на небувалу висоту і зміцнила зв’язок між окремими частинами могутньої держави. В особі церкви князь знайшов потужну ідеологічну опору, яка освячувала його владу і підтримувала його в управлінні державою.Поширення християнства сприяло подальшому розвиткові суспільних відносин, господарського життя.Церква справляла великий вплив на культурно-освітнє життя, його піднесення, відігравши таким чином прогресивну роль.Християнство, як релігія загальноприйнята в Європі, ще більше зблизила давньоукраїнську державу з європейськими країнами, підняла їхні стосунки на новий рівень.

Володимир настільки увірував, що намагався втілити християнський ідеал: на початковому етапі відмовився від застосування кримінальних покарань, прощаючи розбійників; роздавав харчування незаможним.

Прийняття християнства сприяло широкому поширенню на Русі грамотності, насолоди освіти, появі багатої, перекладеної з грецької мови літератури, виникнення власної російської літератури, розвитку церковного зодчества та іконопису. З'явилися з часів Володимира Святого і Ярослава Мудрого школи і бібліотеки стали найважливішим засобом поширення освіти на Русі. Крім Софійській бібліотеки Ярослава Мудрого, в Києві та інших містах виникають нові бібліотеки, в тому числі монастирські і приватні.

Великі бібліотеки мали князь Чернігівський Святослав Ярославич, який "різними дорогоцінними священними книгами наповнив свої кліті", князь Ростовський Костянтин Всеволодович постачав "книгами церкви Божі"; "багатий був... Книгами" єпископ Ростовський Кирило I (XIII століття). Рукописні книги були дуже дорогі, купувати їх у великій кількості могли тільки заможні люди (князі, єпископи) і монастирі.

З Хрещенням Київської Русі ще більше розширити і поглибити її державні та культурні зв'язки не лише з Візантією, але й з Балканськими країнами та іншими державами Європи. Вступивши в Шлюб із грецькою царівною Анною, князь Володимир поріднився і з німецьким імператором Оттоном II, який раніше одружився (у 971 році) з сестрою Анни - Феофанії. Літописець зазначає (під 996 рік): святий Володимир "жив у мирі з навколишніми князями - з Болеславом Польським, і зі Стефаном Угорським, і з Андріхом Чеським. І були між ними мир і любов".

Час Володимира не можна вважати періодом гармонії влади і суспільства.

Історичне значення цього часу полягала в наступному:

1) Залучення слов'яно-фінського світу до цінностей християнства.

2) Створення умов для повнокровного співробітництва племен Східно-європейської рівнини з іншими християнськими племенами і народностями.

3) Русь була визнана як християнська держава, що визначило високий рівень відносин з європейськими країнами і народами.