21. Релігійно-культурне життя у 14 – першій половині 17 ст.

У 1596 році у Бересті відбувся собор, який проголосив унію (союз) православної і католицької церков. Польський уряд бачив у цьому засіб посилення свого впливу в українському суспільстві. Православні ж єпископи України пішли на цей крок, сподіваючись зміцнити особисту владу. Однак по суті було укладено не союз церков, а створено нову Українську греко-католицьку (уніатську) церкву, православну за обрядовістю, але адміністративно підпорядковану Риму. З 1596 польським урядом визнавалися лише католицькі і греко-католицькі общини, фактично ж більшість приходів залишалися православними.

Всупереч розрахункам польського короля, папи Римського, єзуїтів Берестейська унія не спростила, а загострила ситуацію в Україні. Вона викликала гарячі суперечки, чітко виявила позиції, активізувала консолідацію українських культурних сил — православної української шляхти, духовенства, міщан, козацтва. Відразу після проголошення унії її противники зібралися в будинку князя Острозького і прокляли змову. Розгорілася запекла полеміка між найбільш освіченими священиками — противниками і прихильниками унії, склався особливий жанр — полемічна література. У 1620 році за сприяння гетьмана П. Сагайдачного православна митрополія з центром у Києві була відновлена. У містах активну діяльність розгорнули братства.

Освіта:

• створено широку мережу початкових шкіл, братських шкіл.

• Високого рівня викладання досягла Острозька греко-слов’янська школа.

• Відкрито Києво-Могилянську колегію – вищий навчальний заклад.

Наука:

• створено навчальні посібники і книги з математики, мовознавства, філософії, астрономії, історії;

• з’явилися медичні заклади та лікарі

Архітектура і мистецтво:

• розвивається оборонне зодчество

• почалося будівництво палаців

• поширилась архітектура різних стилів

• удосконалення мистецтва іконопису, фресок і розписів церков, у яких відбилися українські національні риси

• почала розвиватися гравюра на дереві, скульптура з каменю для оформлення фасадів, іконостасів.

Музика:

Високого рівня досяг хоровий спів, пісні, думи, церковна музика

З’явилися оркестри – капели. При капелах відкривалися музичні школи.

Відбувався релігійний натиск на православне населення збоку католиків, постраждало багато монастирів та церков, що призвело до Брестської ( Берестейської) унії. Угода була прийнята в 1596р. на церковному соборі у м. Брест, де були присутні керівники вищого духовенства як католицької так і православної церкви, а також священики і миряни.

Згідно з Берестейською унією католицька і православна церква об’єднувалася в уніатську. Главою об’єднаної церкви став Папа Римський. Православні обряди збереглися. Богослужіння в православних церквах було дозволено здійснювати слов’янською мовою. Частина духівництва і мирян не підтримали цієї угоди.

21. Діяльність п. Могили

Могила Петро Семенович (1597-1647рр.

Видавнича діяльність

Петро Могила докладав усіх зусиль, щоб за час його архімандритства Києво-Печерська друкарня посіла визначне місце як серед інших друкарень України та Білорусі, так і в суспільному житті загалом. За п'ять з половиною років його настоятельства з лаврської друкарні вийшло 15 назв видань. Серед них були і книги самого Петра Могили.

Дипломатична діяльність

Життя і церковна служба Петра Могили припали на складний час в історії православної церкви в Україні. Петро Могила вважав надзвичайно важливою справою примирення усіх православних — тих, які визнали унію, і тих, які виступали проти неї. Однак його дії, спрямовані на це примирення, викликали неоднозначні оцінки сучасників. Одні вважали Могилу щирим поборником єдності православ'я, інші — рукою королівської влади, що силується обернути православних в уніатів і розірвати зв'язки зі східними патріархами та Москвою.

Просвітницька діяльність

Петро Могила, перебуваючи на посаді архімандрита, згуртував довкола себе освічених людей. Восени 1631 року на території Києво-Печерської лаври він відкрив першу школу. Викладання у Лаврській школі велося латинською та польською мовами, і створювалася вона за зразком провідних шкіл того часу — єзуїтських колеґій. Всього в ній навчалося понад сто учнів. Петро Могила добре усвідомлював значення освіти в розвитку суспільства і прагнув заснувати в Києві такі школи, які відповідали б потребам часу і ні в чому не поступалися б подібним європейським навчальним закладам.

На посаді митрополита

Після наставлення митрополитом Петро Могила з новою силою розгорнув сподвижництво у церковній, освітній, будівничій галузях та книгодрукуванні. Вся його діяльність була спрямована на відновлення повнокровного життя Православної Церкви. Важливою ділянкою активності митрополита Могили було впорядкування богослужбової практики і видавнича діяльність. Релігійні суперечки і контроверсії 17 століття вимагали чіткого і сучасного викладу основ православної віри. З цією метою у 1640 році Петро Могила скликав у Києві собор, на який запросив духовних і світських осіб, в основному членів братств. Наслідком цього собору стало затвердження й нове видання «Требника» (1646). До церковної історії він увійшов як «Требник Петра Могили» і довгий час служив православному духовенству всієї України, а згодм і Російської імперії.