- •Історія як наука.Особливості історичного пізнання.
- •Методи та принципи історичного пізнання.Поняття інтерпретації.
- •Поняття історичного джерела. Основні джерела з історії України.
- •Поняття історіографії. Основні етапи розвитку історіографії історії України.
- •Первісне суспільство. Спосіб життя, форми соціальної ті господарської організації первісних людей.
- •Трипільська культура.
- •Перші цивілізаційні утворення на території України. Кіммерійці, скіфи, сармати.
- •«Велике переселення народів» та його наслідки.
- •Походження та розселення слов’ян
- •Утворення держави східних слов’ян Київська Русь.
- •Соціально-економічниий та політичний устрій, соціальна структура Київської Русі.
- •Хрещення Русі та його історичне значення.
- •14. Роздробленість на Русі хі-хііі ст.
- •Га́лицько-Воли́нське князі́вство
- •Монголо-татарське нашестя та його наслідки. Золота Орда.
- •Встановлення влади литовських князів над землями Київської Русі.
- •Кре́вська у́нія 1385р. Та її наслідки.
- •Лю́блінська у́нія 1569 р., її основні положення та наслідки для України.
- •20. Політичний устрій українських земель у складі Речі Посполитої.
- •Політичний устрій та господарське життя українських земель у 16 – першій половині 17 ст.
- •Релігійно-культурне життя у 14 – першій половині 17 ст.
- •Діяльність п. Могили
- •Виникнення козацтва та його роль в українській історії. Запорізька Січ.
- •Діяльність гетьмана п. Конашевича – Сагайдачного.
- •26. Хотинська війна 1620—1621 років
- •27. Козацько-селянські повстання кінця 16 - поч. 17 ст.
- •28. Визвольна війна під проводом Хмельницького.
- •29. Переяславська рада її наслідки та оцінки в історіографії
- •30. Місце і роль Кримського ханства в історії України.
- •31. «Руїна», її причини та наслідки.
- •Причини Руїни
- •32. Гетьманство і.Виговського. Гадяцький трактат
- •Гадяцька угода з Річчю Посполитою та війна з Московією
- •33.Гетьманство і. Мазепи
- •34. Скасування Катериною іі козацького устрою і ліквідацію і ліквідація Гетьмашщини. Зруйнування Запорозьцої Січі.
- •35. Політичне та соціально – економічне положення Правобережної України та західноукраїнських земель у другій половині 17 – 18 ст. Три поділи Речі Посполитої.
- •36. Соціально – економічний та політичний розвиток українських земель у складі Російської імперії в першій половині 19 ст.
- •37. Політики австрійського уряду щодо українців. Революційні події 1848-1849 рр. На західноукраїнських землях.
- •38. Реформи 60-70-рр. В Російській імперії, їх вплив на соціально – економічний розвиток та політичне становище в Україні.
- •39. Економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії в другій половині 19 ст.
- •40. Суспільно – політичне життя України у складі Російської імпері в другій половині 19 ст.
- •41.Виникнення та діяльність загальноросійських і українських політичних партій в кінці 19 – на початку 20 ст.
- •Національний рух
- •42. Революція 1905 – 1908 рр. В Росії та Україні.
- •43. Реформи п. А. Столипіна
- •44. Перша світова війна. Українські землі в роки першої світової війни.
- •45. Українська держава п. Скоропадського.
- •46. Діяльність директорії унр.
- •47. Діяльність уцр (1917 – 1918 рр.)
- •48. Західноукраїнська Народна Республіка. Українсько – польська війна 1918 - 1919 рр.
- •49. Селянський повстанський рух в Україні у 1918 – 1921 рр.
- •50. Денікінський режим на території України
- •51. Становлення радянської влади в Україні (1917-1920 рр.). Політика «воєнного комунізму».
- •52. Нова́ економі́чна політика 1920-х років. Процеси «українізації».
- •53. Колективізація кінця 1920 – х – початку 1930 рр. В урср.
- •54. Індустріалізація кінця 1920-х – 1930-х років в урср.
- •55. Україна в роки другої світової та Великої вітчизняної війни. Німецько-фашистський окупаційний режим на території України.
- •3. Збройна боротьба формувань оун—упа -в 1941—1944 pp.
- •56) Післявоєнна відбудова і розвиток урср в 1945-середені 50-х років.
- •57. Лібералізація політичного режиму після смерті Сталіна. Діяльність Хрущова.
- •58. Соціально – економічне становище урср в 1970-і – першій половині 1980 рр.
- •59. Політичний розвиток України в умовах незалежності.
- •60. Соціально – економічний розвиток незалежної України.
46. Діяльність директорії унр.
У травні 1918 р. партії просоціалістичної орієнтації утворили опозиційний гетьманові Український національно-державний союз. 13 листопада на таємному засіданні цієї організації розглядалося питання про збройний виступ проти П. Скоропадського. Було вирішено не поспішати з відновленням Української Народної Республіки, а визначити оптимальну форму державного правління після перемоги повстання. Для керівництва виступом обрали тимчасовий верховний орган УНР — Директорію — у складі В. Винниченка (голова), С. Петлюри, Ф. Швеця, О. Андрієвського, А. Макаренка. Проголошений наступного дня гетьманом курс на федеративний союз з небільшовицькою Росією прискорив розвиток подій.
Прихід Директорії до влади був забезпечений вдало вибраним моментом для атаки на гетьманський режим, адже саме в середині листопада 1918 р. П. Скоропадський тільки-но лишився без підтримки Німеччини, яка потерпіла поразку у війні, відмовився від державної незалежності України та проголосив непопулярний проросійський курс. Уміло нейтралізувавши німців, перетягнувши на свій бік значну частину гетьманських військ, проголосивши популярні в народі гасла (радикальна аграрна реформа, відновлення 8-годинного робочого дня та ін.), Директорія забезпечила собі перемогу.
Момент захоплення влади був кульмінацією її успіху. Саме тоді чітко виявилися сильні сторони Директорії, оскільки вона, хоч і на короткий період, стала виразником інтересів більшості населення. Саме ця обставини дали змогу Директорії зібрати численну армію і протягом кількох тижнів взяти під контроль майже всю територію України. Проте вже через півтора місяця вона змушена була під ударами збройних формувань радянської Росії залишити українську столицю. З цього моменту для Директорії розпочинається період політичної нестабільності, жорсткої боротьби за владу, безуспішних пошуків надійної зовнішньої та внутрішньої підтримки, нескінченних переїздів, періодичних реорганізацій уряду та кардинальних змін офіційної політичної лінії.
Радянська Росія не полишала думки про встановлення свого контролю над таким стратегічно важливим для її життєдіяльності регіоном. Наприкінці листопада 1918 р. у Курську під патронатом Раднаркому РСФРР утворився Тимчасовий робітничо-селянський уряд України на чолі а Г. П'ятаковим. Наступним кроком для підготовки вторгнення радянських військ на українську територію стала публікація 24 грудня 1918 р. в газеті «Известия»— циркуляра Наркомату закордонних справ РСФРР про те, що внаслідок анулювання Брестського мирного договору РНК РСФРР більше не визнає Україну як самостійну державу і припиняє діяльність всіх представницьких установ України на своїй території.
Ці дипломатичні маневри розв'язали руки Раднаркомові РСФРР, створили сприятливі умови для вторгнення радянських військ в Україну. Воєнна акція на українській території в цей момент проводиться поміж військом Директорії і військами Українського радянського уряду, який є цілком незалежним». Вичерпавши всі можливості дипломатичного впливу на Раднарком, Директорія була змушена 16 січня 1919 р. офіційно оголосити стан війни з РСФРР. Тим часом радянські війська дедалі більше заглиблювалися в українську територію, ведучи водночас наступ на Полтаву, Катеринослав і Донбас, їхня загальна чисельність була порівняно незначною (не перевищувала 11 тис. осіб).
Опинившись у критичній ситуації, Директорія намагалася низкою дипломатичних кроків вивести державу з політичної ізоляції, знайти засоби для зміцнення власних дипломатичних, фінансових та воєнних позицій. Проте ці кроки були безуспішними. Безперспективним виявився курс на союз з Антантою, яка робила ставку на відновлення «единой и неделимой» небільшовицької Великої Росії, а отже, на підтримку Добровольчої армії. За цих обставин УНР цікавила Антанту лише тією мірою, якою її можна було використати в боротьбі з більшовиками. Відставки зі своїх постів В. Винниченка та В. Чехівського на вимогу французького командування в Одесі, укладення попередньої угоди про спільну боротьбу Антанти та УНР проти радянських військ дедалі більше віддаляли Директорію від проголошених революційних гасел, звужуючи її соціальну базу.
Після того, як радянські війська 12 січня захопили Чернігів, 19 січня — Полтаву, а 27 січня — Катеринослав, поразка Директорії стала очевидною. 5 лютого 1919 р. війська УНР залишають Київ, а навесні цього року радянська влада була встановлена на всій території України, крім Надзбруччя і західних областей.
Наприкінці 1920 р. Директорія остаточно втрачає контроль над територією України.