47. Діяльність уцр (1917 – 1918 рр.)

В діяльності Української Центральної ради (УЦР) можна умовно відокремити два періоди - до і після прийняття III Універсалу. Перший період був періодом відносного розквіту УЦР, під час кого вона виступала організацією, завданням якої було вивести українську націю з суспільних катаклізмів, характерних для початку XX століття та відродити втрачені на протязі панування Російської імперії адміністративно-територіальні ознаки. З цією метою було прийнято I та II Універсали.

Другий період діяльності УЦР характеризується поступовим її занепадом. Взаємовідносини з Радою народних комісарів Росії швидко переросли у стан відкритої війни. Більшовицька Росія не хотіла визнавати УЦР. Рада ж у відповідь не визнавала Раднарком центральною владою і, прийнявши 7 листопада 1917 р. III Універсал, стала головною перешкодою для Раднаркому Росії у реалізації її планів.

Діяльність ЦР :

1 період:

• прийняття І Універсалу,

• налагодження стосунків з Тимчасовим урядом,

• утворення Генерального секретаріату,

• прийняття ІІ Універсалу,

• проведення з’їзду народів Росії,

2 період:

• прийняття ІІІ Універсалу,

• встановлення офіційних відносин з Радою народних комісарів,

• проголошення ІV Універсалу.

Доба Української Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 р.)

3-4 березня 1917 р. з представників політичних партій (УПСР, УСДРП, ТУП, УНП, УПСФ) та громадських організацій виникло національне громадсько-політичне об’єднання - Українська Центральна Рада, яку очолив М. Грушевський. члени ЦР ради не були єдині, щодо подальшого статуту України. Так Михновський виступав за самостійність, а Грушевський та Винниченко – вбачали в Україні автономію у складі Росії

Український Національний Конгрес (6-8 квітня 1917 р), що представляв увесь український народ та національні меншини, що проживали в Україні, підтвердив повноваження УЦР, (яка на той час складалася з Великої ради, що працювала посесійно, і Малої ради (30 чол.), що працювала постійно) представляти інтереси України перед Тимчасовим урядом. Конгрес переобрав склад УЦР, куди ввійшли також представники національних меншин (150 членів) і остаточно визнав базовий принцип державотворення України – національно-територіальна автономія.

10 червня 1917 р. УЦР видала І Універсал, яким ЦР проголошувала: • Автономію України у складі Російської федерації.• Вищий орган влади в Україні - Центральну Раду. • Право України скликати Всеукраїнські Установчі збори для прийняття своїх законів. Установчі збори мають бути обрані загальним, рівним, прямим, таємним голосуванням. • Необхідність створення скарбниці України. ЦР закликала населення: • Підтримати боротьбу ЦР за автономію України. • Створювати місцеві органи влади, підлеглі ЦР. • Організувати перерахування до 31 липня особливого податку для діяльності Центральної Ради і місцевих органів влади. Цей податок мав стати регулярним. ЦР висловила надію, що: • Національні меншості підтримають боротьбу за автономію України. • Всеросійські Установчі збори схвалять рішення ЦР щодо надання Україні автономії. ЦР засудила: • Позицію ТУ на переговорах з М. Грушевським і В. Винниченком. • Відмову ТУ заснувати посаду комісара у справах України.

• Діяльність всіх організацій і голів місцевої влади, які не підтримали політику ЦР.

15 (28) червня було ство­рено уряд України — Генеральний секретаріат. Головою уряду став Володимир Винниченко. В уряді переважали представни­ки від УПСР і УСДРП. Перший Універсал — визначна подія в історії України, він започаткував відновлення української державності. Вплив і авторитет УЦР у країні значно зросли.

ІІ Універсал (3 липня 1917 р): ЦР найвищій орган революційної демократії України, остаточно питання про статус України та межі її автономії мали бути визначені Всеросійськими Установчими Зборами; поки що територія автономії обмежувалася 5 губерніями, однак Генеральний Секретаріат (після затвердження Тимчасовим Урядом) було фактично визнано крайовим урядом цієї влади, відповідальний перед ЦР.

Отже, Україна отримала правовий статус окремого територіально-адміністративного комплексу зі своїми представницькими органами, а не повну автономію, як того прагнули українці.

4 серпня Тимчасовий уряд видав „Тимчасову інструкцію для Генерального Секретаріату”: 1) Генеральний секретаріат стає органом Тимчасового уряду, до якого входить не 9, а 7 секретарів, 4 з яких – з нацменшин; 2) ЦР позбавлялася законодавчих прав; 3) укр. територія – Київська, Волинська, Подільська, Чернігівська, Полтавська.

За ініціативою Центральної Ради в Києві відбувся з’їзд народів Росії (вересень 1917 р.). Весь перелік його основних постанов стосується лише федеративного союзу з Росією – “Про федеративний устрій Російської держави”. На з’їзді була обрана Рада народів, яку очолив М.Грушевський. Виступаючи перед делегатами з’їзду, він назвав федералізм конструктивним принципом співіснування націй. Цим всеросійським заходом Центральна Рада заявила про свою домінуючу роль в боротьбі за перебудову Росії на федеративних началах. Тому наступні кроки виглядають закономірними. Зокрема, 25 листопада 1917 р. була розіслана “Нота Генерального Секретаріату урядам республік, утворених на території Росії”, в якій їм пропонувалося взяти участь у формуванні “однорідного-соціалістичного правительства” на засадах федералізму . Прийняття ІІІ Універсалу поставило крапку в історії автономізму, проголошення Української Народної Республіки поклало початки впровадженню в життя ідеї федеративістського союзу, ним Центральна Рада бажала “підкреслити ідею українського народоправства і демократії”.

ІІІ Універсал (7 листопада 1917) – проголошувалося створення Української народної республіки (у межах 9 губерній) у складі Російської федерації, скасування поміщицького землеволодіння, 8-годинний робочій день, встановлення державного контролю над виробництвом, демократичні права та свободи, скликання 9 січня Українських Установчих Зборів. УЦР заявила, що бажає мати федеративний зв’язок з небільшовицькою Росією.

3 грудня 1917 р. – Маніфест РНК до українського народу з ультимативними вимогами до УЦР, у якому вимагалося від ЦР відмовитися від дезорганізації фронту, не пропускати через Україні у козачі формування з фронту на Дон, пропустити більшовицькі війська на Південний фронт, припинити роззброєння радянських полків.

УЦР видала IV Універсал (11 січня 1918 р), яким проголошувалась незалежність України, передачу землі селянам, націоналізацію лісів, вод та підземних багатств, курс на запровадження монополії на виробництво і торгівлю залізом, тютюном та встановлення державно-народного контролю над усіма банками, скликання Українських Установчих Зборів, на яких буде ухвалено Конституцію УНР.

З поваленням ЦР закінчився перший етап Української революції, позначений піднесенням і стрімким розвитком національно-визвольного руху, загостренням національних і соціальних проблем, спробою України відновити свою державність.

До сильних сторін української революції слід віднести відродження нації, її швидку політизацію, проголошення УНР. До слабких – відсутність необхідного політичного й державного досвіду в керівництві ЦР, та й українському народу бракувало розвиненої національної і політичної свідомості, розуміння необхідності створення власної держави.