4. Дослідження міста з точки зору соціопросторової перспективи

Однією зі спроб запобігти редукціонізму марксистського, нео-марскистського та традиційного екологічного підходів до вивчення міст стала синтетична теорія соціопросторової перспективи, що була розроблена американськими соціологами Джо Фіганом (Joe Feagan) і М. Ґотдінером (Mark Gottdiener). Основними рисами даного підходу є:

1. розгляд розвитку нерухомості як найважливішої риси змін у великих містах. Якщо інші підходи акцентують увагу на індустріальному, комерційному, споживацькому підході до вивчення нерухомості, то соціопрострова перспектива зосереджує увагу на формоутворювальній складовій цього чинника у зростанні метрополій;

2. прихильники соціопросторового підходу розглядають як принциповий фактор змін у містах втручання влади і політиків. Якщо інші підходи зводять участь влади до простого супроводу процесів міських змін, даний підхід намагається розкрити інтереси держави у розвитку міської нерухомості;

3. вирішальним фактором розуміння міського життя, з позицій соціопросторової перспективи, стає вивчення культурних орієнтацій мешканців великих міст;

4. розуміння міських процесів повинно здійснюватись із урахуванням процесу глобалізації. Міста сьогодні щільно пов'язані системою міжнародного розподілу праці, діяльністю транснаціональних корпорацій. Спираючись на глобальні економічні зміни, представники соціопросторового підходу намагаються визначити, як місцеві чинники і специфіка впливають на міжнародні зв'язки.

Історія капіталізму в США свідчить про велике значення капіталовкладень у розвиток нерухомості. Гігантські інвестиції у розвиток залізниць супроводжувались розвитком міст у вузлових транспортних центрах. Розвиток приміського будівництва також вплинув на безпрецедентне зростання ріелтерського капіталу в США.

Якщо традиційні екологічні підходи при аналізі нерухомості робили акцент лише на технологічних змінах як основі витіснення одними соціальними групами інших, марксистська традиція ставила у центр уваги аналіз процесів капіталістичного інвестування у промисловість і сільське господарство, та їх вплив на зміну зовнішнього вигляду місцевості, то у межах соціопросторової перспективи дослідники намагаються поєднати чинники тиску, пов'язані зі змінами в економічному виробництві, транспортними інноваціями та чинники протидії (урядова інтервенція, діяльність ріелтерів, вторинний обіг капіталу).

Головна увага при цьому приділяється поєднанню людського виміру із структурними змінами. Центральні питання, як ставлять перед собою дослідники: хто є діючими особами (акторами) процесів змін у містах, яка їхня поведінка, за якими правилами вони організують свою діяльність, як впливають соціально-демографічні, етнічні, класові та інші фактори на їх взаємодію?

Наприклад, Дж. Фіган розглядає різноманітні шляхи залучення коштів до конкретних проектів розвитку нерухомості й земельних ділянок, що просуваються девелоперами і земельними спекулянтами. Агенти, які зацікавлені у зростанні, - це фінансові інститути (комерційні банки, трастові та пенсійні фонди, позикові організації, страхові компанії, іпотечні організації), брокери з торгівлі нерухомістю та члени комерційної палати; комунальні служби й агенції. Можливість їх розвитку полягає у посиленні привабливості того чи іншого місця. Отже, нерухомість об'єднує індивідуальних акторів і структури, які інвестують кошти в нерухомість.

М. Ґотдінер на прикладі Лонг-Айленда (Нью-Йорк) розкрив існування певних типів соціальних ролей, які діють у сфері землекористування. Так, він виділяє земельних спекулянтів - єдина мета яких купити землю для подальшого перепродажу; земельних девело-перів - головною функцією яких є купівля землі з метою її забудови або придбання існуючих будівель для їх реконструкції у вигідне житло або офіси; власників будинків, які вкладають свої кошти в інше житло для перепродажу, хоча самі в житлі не мають потреби; місцевих політиків, - осіб, які залежать від фондів ріелторів; професіоналів - отримувачів прибутку від процесу контролю за дотриманням державних вимог. Окремі корпорації, приватні фірми, фонди інвестують у житло з метою отримання прибутків.

Отже, з позицій соціопросторового підходу міське середовище постає як соціально сконструйоване, таке, що базується на компромісі різних груп інтересів, а тому адекватним поняттям, що відображає участь різних агентів у зростанні потенціалу місця є поняття «мереж зростання» - тимчасові асоціації людей та інституцій, поєднані інтересами міського зростання. Саме створення таких мереж дозволяє мінімізувати протидію фракцій, налаштованих «за» чи «проти» зростання, яке є не результатом дії однієї групи, а, швидше, компромісом рівних можливостей.

Глосарій:

Абстрактний простір - у концепції А. Лефевра простір, яким оперують представники міського уряду і забудовники.

Біотичний рівень - у концепції Р. Парка рівень базових потреб людини, що визначає розмір населення у місці проживання.

вторинний обіг капіталу - поняття, уведене А. Лефевром, характеризує процес капіталізації інвестицій, вкладених у нерухомість і міський простір.

дослідження спільнот (community studies) - напрям досліджень у соціології міста, започаткований Ф. Тьоннісом, зосереджує увагу на способах взаємодії і формах розселення в урбанізованих поселеннях.

Культурний рівень - у концепції Р. Парка виникає над біотичним рівнем, базується на звичаях, нормах, законах й інститутах та формує унікальні риси людських поселень.

Мережі зростання - ключове поняття соціопросторової перспективи у вивченні міста, представляє тимчасові асоціації людей та інституцій, поєднані інтересами міського зростання.

Механічна солідарність - за Е. Дюркгаймом, притаманна доінду-стріальному суспільству система соціальних відносин із обмеженим розподілом праці.

Органічна солідарність - у концепції Е. Дюркгайма відносини між людьми сучасного індустріального суспільства, що будуються на основі спеціалізації виконуваних ними трудових функцій та об'єднують промислове суспільство в єдину цілісну систему.

Природні ареали розселення - ключове поняття соціоекологічної концепції Р. Парка, місця поселення гомогенних у расовому, етнічному і соціальному відношенні груп населення.

Соціальний простір - у концепції А. Лефевра простір, яким оперують у своєму повсякденному житті мешканці міста.

Gemeinschaft (з нім. - спільнота) - у концепції Ф. Тьонніса тип соціальних відносин, що базуються на особистісних, кровноспорідне-них стосунках між людьми, притаманний для доіндустріального суспільства, сільської місцевості, традиційного укладу життя.

Gesellschaft (з нім. - суспільство) - у концепції Ф. Тьонніса тип соціальних відносин, притаманний сучасним індустріальним суспільствам, які мають розрахунковий, безособистісний, формальний характер.