Місто як соціальний текст конструювання образу міста

1. Вступні положення до вивчення міста як соціального тексту.

2. «Писання» міста: символічне маркування міського простору, проектування «ідентичностей» на місто.

3. Тексти про місто — конструювання образу міста.

4. «Прочитання» міста, відображеного в ідентичностях.

1. Вступні положення до вивчення міста як соціального тексту

У соціології місто все частіше розглядається не як специфічна форма поселення чи виробництва, а як певна соціальна спільнота, що вирізняється особливим типом відносин (Ф. Тьонніс), «способом життєдіяльності» (Л. Вірт) і системою комунікації (Р. Барта і І. Калвіно).

Місто і його соціальний простір - це складний і багатовимірний феномен, який вивчається різними дисциплінами. Одним із таких вимірів, і йому присвячується розділ, - це погляд на місто як на соціальний текст, який формується у процесі символічного маркування простору.

Час і простір є важливими координатами для здійснення владних відносин. Адже для кожної соціальної групи параметри простору і часу є життєво важливими для конструювання її ідентичностей та пояснення соціального світу, що її оточує. Тому, як тільки група «здобуває» (унаслідок військових дій, примусових або добровільних переселень, депортацій, міграцій чи просто мирної зміни політичної влади) нову територію, вона намагається позначити (маркувати) її як свою власну і в такий спосіб леґітимізувати свою присутність на ній. Відповідно, міський ландшафт часто перетворюється на поле боротьби за символічну владу. Наприклад, церкви/релігійні споруди, фігури святих виступали основними маркерами соціального простору в домодерному європейському місті. Пам'ятники, меморіальні

183

таблички, назви вулиць, музеї та цвинтарі, які описувалися переважно в національних термінах, - у модерному. Сьогодні в українських містах також проходять складні процеси (пере)означення міського простору та його символічного «закріплення» за різними соціальними групами (як-от, показове виділення і відділення кварталів скоробагатьків, чи поява релігійної символіки (наприклад, відродження Марийського культу в західноукраїнських містах)). Ще одне цікаве явище, яке протягом останніх кількох років активно проявилося у процесах символічного означення міського простору в Україні, так само, як і у сусідніх державах регіону, - це так звана «війна пам'ятників» ¹⁴¹. Отже за допомогою тих чи інших символічних маркерів міське середовище в цілому й окремі його споруди втілюють певну систему (або системи) значень. Проте це не означає, що воно обов'язково є фіксованим і спільним для всіх мешканців міста.

У певному сенсі місто можна розглядати як невербальну систему комунікації, як набір знаків та значень, що створюються і передаються його мешканцями, окремими соціальними групами чи інститутами, і формують так званий «режим правди» (використовуючи термінологію М. Фуко). Такими знаками чи символічними маркерами можуть слугувати архітектурні споруди, пам'ятники, пам'ятні таблички, назви вулиць, інформаційно-рекламні та агітаційні плакати тощо. Наприклад, у давніх суспільствах церква, мечеть чи синагога були найбільшою будівлею у центрі міста, а відтак, і найважливішою символічною спорудою. У сучасних постіндустріальних суспільствах місце сакральних споруд часто посідають комерційні офіси транснаціональних корпорацій та гіпермаркети, що своїм розташуванням, розмірами та архітектурним стилем подекуди нагадують гігантські собори.

¹⁴¹ Див. Портнов А. «Батьківщина-мати» versus Степан Бандера: екскурсія вибраними пам'ятниками Другої світової війни / А. Портнов // Отечественные записки. - 2008. - № 5 (44). - С. 33-46.

Якщо ми розглядаємо місто як соціальний текст, тоді логічно поставити питання про те, як відбувається процес його «писання»? Міський простір активно і творчо використовується мешканцями у їх соціопросторових пересуваннях, щоденно-рутинних практиках, громадських ритуалах тощо - усі ці дії надають нових значень місту і творять його основні елементи. Існує постійний вазаємоконститую-ючий зв'язок між міською структурою та індивідуальною/колективною соціальною поведінкою. Проте, найяскравіше феномен творення («писання») соціального простору міста проявляється у процесах його символічного маркування.

А. Рапопорт визначає три рівні значень. Значення найвищого рівня встановлюють зв'язок із космологіями, світоглядними чи ідеологічними системами ¹⁴². Як приклад, наведемо дискусії навколо планованої архітектурної трансформації «Верхнього Києва» у 1930-40-х рр. ¹⁴³ чи вибір стилю репрезентативних парламентських споруд у Відні та Будапешті ¹⁴⁴. Віденському парламенту було надано рис грецького Акрополя, що мало символізувати храм Права. Натомість будапештський парламент, збудований у неоготичному стилі, мав підкреслювати давність парламентських традицій угорської нації.

Значення середнього рівня вказують на соціальний статус, багатство тощо, а значення найнижчого рівня пов'язані з щоденним/ повсякденним використанням простору. Будь-яка споруда або група споруд завжди поєднуватиме в собі різні рівні значень.

Слід також пам'ятати, що способи «прочитання» символічних маркерів можуть відрізнятися навіть у рамках одного соціуму. Великою мірою вони залежать від історичного та культурного контексту, у якому відбувається їх творення чи «прочитання», а також від попереднього соціокультурного досвіду «читача». Між процесом створення міських форм і символів та їх споживанням лежить дія багатьох чинників (зокрема, приналежність індивідів до різних ціннісних систем, наявність антагоністичних політичних і економічних сил у суспільстві тощо), що впливають на витворення спірних (суперечливих) та змінних прочитань. Такі альтернативні «прочитання» символічних маркерів міського простору в одних випадках можуть мирно співіснувати у соціумі, а в інших - провокувати гарячі дискусії та конфлікти. Яскравим прикладом подібного конфлікту можна назвати протести та нічні погроми, спровоковані перенесенням пам'ятника невідомому солдату в Естонії ¹⁴⁵.

¹⁴² Rapoport A. The Meaning of the Built Environment. A Nonverbal Communication Approach [2nd ed] / А. Rapoport. - Tuscon : University of Arizona Press, 1990. - 224 p.

¹⁴³ Черкес Б. Національна ідентичність в архітектурі міста / Б. Черкес. - Львів : Вид-во Нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2008.

¹⁴⁴ Шорске К. Віденський fin-de-siecle: політика і культура / К. Шорске. -

Львів : ВНТЛ-Класика, 2004.

¹⁴⁵ Zhurzhenko T. The geopolitics of memory / Т. Zhurzhenko // Eurozine [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://eurozine.com/pdf/2007-05-10- zhurzhenko-en.pdf.

Для того щоб продукувати спільну систему значень, символічні маркери, які використовуються у міському просторі, повинні бути максимально чіткими й доступними («читабельними»). їх читабельність залежить від багатьох чинників, зокрема, від ступеня поширеності спільних вірувань і цінностей, наявності спільної символічної

«мови», обізнаності з архітектурним синтаксисом міського простору. Враховуючи те, що одна з ключових тенденцій розвитку сучасних суспільств полягає у творенні суспільств нового типу, де плинність і різноманітність є основою їх існування, одне з магістральних місць у дискусіях про сучасне місто посідає обговорення проблеми, що місто стає все менш читабельним, а його мешканці все більше замикаються у приватній сфері.

Вивчення міста як соціального тексту.

Постає питання, як вивчати феномен творення міста як соціального простору? Рисунок 8.1 пропонує один із можливих шляхів такого вивчення. Наш дослідницький процес складатиметься з трирівневого аналізу:

І Рівень. «Писання» міста: символічне маркування міського простору, проектування «іден- тичностей» на місто:

• архітектурні споруди/ансамблі;

• пам'ятники, меморіальні таблички, назви вулиць;

• цвинтарі, музеї;

• носії зовнішньої реклами;

• інтер'єри магазинів чи закладів харчування;

• інші маркери.

ІІІ Рівень. Тексти про місто - конструювання образу міста: І • ЗМІ;

• путівники;

• інше (щоденники, мемуари, художня література, фільми, картини тощо). ІІІІ Рівень. «Прочитання» міста, відображеного в ідентичностях:

• інтерналізація пропонованих маркерів та образів;

• практики проживання міського простору;

• стратегії опору.

Рис. 8.1. Рівні аналізу міста як соціального тексту